Рішення

від 15.06.2020 по справі 235/3923/19

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/3923/19

Номер провадження 2/235/37/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Котліно , третя особа без самостійних вимог на предмет позову Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

07.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП АФ Котліно грошову суму у розмірі 300000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 30.11.1974 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Чоловік позивача знаходився в трудових відносинах з ТОВ Вуглетехнік , працював електромонтажником дільниці підйомних кранів та ліфтів. 11 вересня 2008 року з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків стався нещасних випадок, останній, знаходячись на території АТ Шахтоуправління Покровське (прибув для огляду ліфту ПСК), прямував транспортною дорогою в бік прохідної, втратив рівновагу, впав на проїжджу частину та потрапив під колесо вантажного автомобілю, в результаті чого отримав травми не сумісні з життям, загинув на місці. За фактом гибелі ОСОБА_2 Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Донецькій області складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) № 11 від 07.11.2008 року, який обліковується на підприємстві, з яким потерпілий перебував у трудових обов`язках - ТОВ Вуглетехнік . Наїзд на потерпілого здійснено вантажним бортовим автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1 , власність на транспортний засіб зареєстрована за ПП Агрофірма Котлино , за кермом перебував ОСОБА_3 . Водій здійснював перевозку технічних матеріалів відповідно до завдання, яке видане ПП Агрофірма . Постановою слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 21.09.2008 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено, в зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що смертю чоловіка, яка наступила в результаті дії джерела підвищеної небезпеки (автомобілю марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 ), заподіяно моральну шкоду. Позивач тяжко переживала втрату своєю близької людини, з якою перебувала в шлюбі 34 роки, назавжди втрачено підтримку чоловіка та радість спілкування з ним; порушились звичайні життєві зв`язки, нормальний перебіг життя; усвідомлення безповоротності втрати призводить до пригніченості та негативно впливає на стан здоров`я. Посилаючись на ст. ст. 23, 1167, 1187, ЦК України, - ОСОБА_1 просить присудити компенсацію моральних страждань з покладанням обов`язку відшкодування на ПП АФ Котліно (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 11.06.2019 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП Агрофірма Котліно відкрито провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення; розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 24).

12.07.2019 року ПП Агрофірма Котліно на позовну заяву, в порядку ст. 191 ЦПК України, подано відзив з викладенням наступних заперечень проти вимог ОСОБА_1 . За позицією відповідача підстави для присудження моральної компенсації відсутні, оскільки згідно ч. 5 ст. 187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. В постанові слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом наїзду транспортного засобу на ОСОБА_2 зазначено висновок, що саме потерпілий допустив порушення вимог п. 4.14а) Правил дорожнього руху, раптово вийшов та впав на проїжджу частину під автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Таким чином, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок його власних необережних дій, а не з вини водія автомобіля ОСОБА_3 . Також відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не надано доказів підтвердження факту заподіяння внутрішніх душевних страждань, не надано доказів того, з чого виходила позивач при оцінці заподіяної шкоди та чим визначений такий розмір моральної компенсації. Так, в якості доказу заподіяння моральної шкоди до позову долучено довідку Комунального підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради Донецької області, з якої вбачається, що позивач з 2012 року перебуває на диспансерному обліку з різними діагнозами. Відповідачем звертається увага суду, що гибель чоловіка позивача мала місце у вересні 2008 року, а скарги на хворобливий стан та звернення останньої за медичною допомогою датується 2012 роком, при цьому жоден доказ причино-наслідкового зв`язку між вказаними подіями до матеріалів справи не долучено. Інших доводів проти вимог позивача ПП Агрофірма Котліно у відзиві не зазначено. При розгляді справи відповідач просить врахувати практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення Кузнєцов та інші проти Російської Федерації , Серявін та інші проти України, Проніна проти України , Суомінен проти Фінляндії , Хаджинастасиу проти Греції , Гірвіссаарі проти Фінляндії , Гарсія Руїз проти Іспанії , в яких наголошується, що рішення національного суду має бути належним чином обґрунтованим і вмотивованим, а ігнорування судом доручених аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (а.с. 29-32).

Відповідь на відзив на позовну заяву стороною позивача не подано.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року по справі проведено підготовче судове засідання, під час якого згідно п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України вирішено клопотання сторін, спірні відносини призначено до розгляді по суті (а.с. 55).

Ухвалою суду від 18.12.2019 року до участі в розгляді справи в статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік , як юридичну особу, з якою в трудових відносинах за життя перебував ОСОБА_2 та нещасний випадок його загибелі визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с. 63).

Письмових пояснень на позов третьою особою ТОВ Вуглетехнік відповідно до ст. 192 ЦПК України не подано.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено письмове клопотання про розгляд справи в її відсутність, наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки грошова сума у розмірі 300 000,00 гривень компенсує невелику частину завданих моральних страждань.

Представник позивача адвокат Варцаба О.Д. (діючий на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру) суду адресував заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримано.

Представник відповідача ПП Агрофірма Котліно адвокат Крайній О.В. (уповноважений довіреністю, ордером) подав заяву про закінчення розгляду справи без його участі, та ухвалити рішення про відмову в позові з урахуванням доводів (заперечень), зазначених у відзиві.

Третя особа ТОВ Вуглетехнік про дату, час та місце судового засідання по справі повідомлена належним чином з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України (рекомендоване повідомлення про вручення виклику - а.с. 77). Суд, з урахуванням того, що вказана третя особи без самостійних вимог не є суб`єктом спірних матеріально-правових відносин сторін, та не має права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди, визнав не потрібним обов`язкову присутність в судовому засіданні представника ТОВ Вуглетехнік , отримання письмових пояснень по справі.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 30.11.1974 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , 1947 року народження (підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу - а.с. 5).

Шлюб припинено відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України внаслідок смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть - а.с. 6).

07.11.2008 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Донецькій області складено Акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, який стався з потерпілим ОСОБА_2 . З Акту за Формою Н-1 вбачається, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ Вуглетехнік , працював електромонтажником дільниці підйомних кранів і ліфтів, 11.09.2008 року близько 11:00 години разом з в.о. начальника цієї дільниці ОСОБА_4 прибули на територію АТ Шахтоуправління Покровське (згідно розпорядження на виконання робіт) для огляду ліфта вантажно-скіпового комплексу для виявлення збоїв згідно заявки (роботи по ревізії та наладці ліфтів на цьому об`єкти велись відповідно до договору); оглянувши ліфтову установку, визначившись з майбутнім обсягом роботи, необхідними матеріалами, запасними частинами та доповіли ситуацію, що склалася; зайшли до механіків скіпового та клітьового підйомів, після чого, вийшовши від них близько 14:00 години та направилися до виходу з території проммайданчика в напрямку прохідної; підійшовши до їдальні ОСОБА_4 сказав ОСОБА_2 зачекати на нього, сам пішов до туалету, по виходу побачив потерпілого в 2 метрах від Т-образного перехрестя транспортної дороги; ОСОБА_2 , побачивши свого керівника, став самостійно перетинати проїзну частину в напрямку в сторону прохідної шахти; в цей час назустріч потерпілого зі швидкістю 15-20 км/год. рухався вантажний автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в момент, коли автомобіль зрівнявся з потерпілим той втратив рівновагу, впав на проїжджу частину, в результаті чого попав під ліве (за напрямком руху) заднє колесо автомобіля, отримав травмування не сумісне з життям (а.с. 7-14).

Згідно постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України:

- № 0524/7651/7651/1 від 24.11.2008 року: ОСОБА_1 , дружину померлого ОСОБА_2 взято на облік осіб, які мають право на страхові виплати в зв`язку із смертю потерпілого (а.с. 78);

- № 0524/7651/7651/2 від 24.11.2008 року: ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату в сумі 256,61 гривень з 11.09.2008 року безстроково за чоловіком, загиблими внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 79);

- № 0524/7651/7651/3 від 24.11.2008 року: ОСОБА_1 призначено до виплати одноразову допомогу на сім`ю в разі смерті потерпілого в розмірі 30793,20 гривень (а.с. 80);

- 0527/3223/3223/12 від 19.03.2019 року: ОСОБА_1 призначено перераховану суму щомісячної страхової виплати з 01.03.2019 року в сумі 1203,38 гривень (а.с. 81).

На теперішній час ОСОБА_1 , незалежно від отримання компенсації майнової шкоди (страхові виплати), - позивається до ПП Агрофірма Котліно з метою захисту немайнових прав в спосіб відшкодування моральної шкоди, спричиненої загибеллю чоловіка.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст. ст. 51, 174 ЦПК України визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду (правова позиція Великої Палати ВС у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, постанова від 17.04.2018 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Смерть чоловіка позивача настала в результаті дії джерела підвищеної небезпеки - наїзду транспортного засобу, а саме вантажного автомобіля марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01.03.2013 року особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Вказане узгоджується з ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Водночас право володіння застосовується в цивільному законодавстві України у двох значеннях: 1) одна із правомочностей власника (ч. 1 ст. 317 ЦК України); 2) речове право на чуже майно (ст. ст. 395, 397 ЦК України).

В Акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 11.09.2008 року о 14:15 годині на спеціалізованому монтажно-наладочному підприємстві ТОВ Вуглетехнік (Форма Н-5) від 07.11.2008 року зазначено, що наїзд на потерпілого ОСОБА_2 здійснив вантажний бортовий автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1992 року випуску, дата реєстрації 15.04.2008 року на організацію. ПП Агрофірма Котліно , код ЄДРПОУ 31949519 (а.с. 43).

Представником ПП Агрофірма Котліно адвокатом Крайнім О.В. в судовому засіданні від 30.09.2019 року висловлено позицію щодо неналежності відповідача по справі, оскільки автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 (джерело підвищеної небезпеки, при використанні якого травмовано зі смертельним наслідком чоловіка позивача) знаходився у фактичному володінні (експлуатації) Акціонерного товариства Красноармійський райагрохім .

Судом надано оцінку таким доводам сторони відповідача.

Відповідно до договору про надання послуг від 01.03.2008 року ПП Агрофірма Котліно зобов`язалося надати автомобіль марки ЗІЛ 4333 АТ Красноармійський райагрохім згідно заявки, яка останнім (тобто замовником) подається за день до виконання заявки; договір діє з моменту підписання та дії до 31.12.2010 року (а.с. 53). Суд звертає увагу, що в зазначеному договорі не конкретизовано (не ідентифіковано), що предметом правочину виступає саме автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 , а лише зазначено марку та модель транспортного засобу, який ПП Агрофірма Котліно зобов`язалося надати АТ Красноармійський райагрохім - ЗІЛ 4333 (п. 1.1 договору). Більш того, як судом вже було відмічено, - при розслідуванні обставин нещасного випадку встановлено, що наїзд на потерпілого скоєно автомобілем марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 реєстрацію (оформлення права власності) на який відповідачем здійснено - 15.04.2008 року, що об`єктивно може вказувати, що зазначений транспортний засіб не міг бути предметом за договором, укладеним 01.03.2008 року.

Суд звертає увагу, що в Акті спеціального розслідування нещасного випадку (Форма Н-5) від 07.11.2008 року зазначено, що шляховий лист вантажного автомобіля оформлено підприємством АТ Красноармійський Райагрохім від 11.09.2008 року на перевезення технічних матеріалів із м. Донецька на АТ Шахтоуправління Покровське , при цьому перевезення здійснював водій ПП Агрофірма Котліно ОСОБА_3 . Тобто, фактичне володіння транспортним засобом (експлуатацію такого джерела підвищеної небезпеки) здійснював найманий працівник відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено жодної ознаки, ані юридичної (наявність цивільно-правових правомочностей використання автомобіля), ані матеріальної (знаходження автомобіля у реальному володінні), за якими в силу ст. 1187 ЦК України АТ Красноармійський райагрохім може розглядатися як володілець джерела підвищеної небезпеки автомобілю марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також з матеріалів справи вбачається, що за позицією ПП Агрофірма Котліно відповідальність за відшкодування шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_2 має нести ТОВ Вуглетехнік , з яким потерпілий перебував у трудових відносинах та саме цим підприємством обліковується нещасний випадком, пов`язаний із виробництвом, наслідок якого є смерть (гибель) потерпілого.

Суд надає оцінку щодо наявності підстав застосування до позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди положення ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності причинного зв`язку між смертю і нещасним випадком на виробництві (Постанови Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-208цс14 та від 02.09.2015 року у справі №6-576цс15).

З матеріалів справи вбачається, що смерть працівника ТОВ Вуглетехнік ОСОБА_2 не знаходиться в причинному зв`язку із незабезпеченням роботодавцем безпечних умов праці. Потерпілому завдано травмування, яке не сумісне з життям саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки -автомобілю марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ПП Агрофірма Котліно , експлуатацію якого (знаходився за кермом) здійснював водій ОСОБА_3 , з яким відповідач перебував в офіційних трудових відносинах. За таких обставин, в даній справі питання про відшкодування шкоди позивачу, завданої смертю близької людини підлягає врегулюванню відповідно до правової норми статті 1187 ЦК України. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 05.09.2012 року у справі № 6-96цс11 (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Аргументуючи заперечення проти вимог ОСОБА_1 , відповідач ПП Агрофірма Котліно також у відзиві на позовну заяву зазначив, що до спірних відносин підлягає застосування ч. 5 ст. 1187 ЦК України, якою передбачено підстави звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від відшкодування шкоди. Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: 1) якщо, доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили (доведенню підлягає наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв?язок між даною обставиною і завданою шкодою); 2) умислу потерпілого. За позицією ПП Агрофірма Котліно смерть чоловіка позивача ОСОБА_2 наступила саме внаслідок неправомірних дій потерпілого.

Такі доводи відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

З постанови слідчого з ОВС відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 21.09.2008 року вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок його власних необережних дій як пішохода, а в діях водія автомобіля марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК України; потерпілий, в порушення вимог пункту 4.14а) Правил дорожнього руху України, яким пішоходам заборонено виходити на проїжджу частину не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, пошатувався із сторони в сторону, ймовірно з причини поганого самопочуття, не переконався у відсутності небезпеки для себе, - наблизився до проїжджаючого автомобілю та впав під заднє ліве колесо транспортного засобу (а.с. 15).

В Акті спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) від 07.11.2008 року зазначено, що ОСОБА_2 порушив вимоги: п. 4.14а) Правил дорожнього руху України; п. 7.1.1 Інструкції з охорони праці № И-03-07 для працівників підприємства ТОВ Вуглетехнік (в частині невиконання правил дорожнього руху для пішохода, а саме своєчасно стоячи на обочині не оцінив відстань до вантажного автомобілю та не виконав умови для безпечного переходу транспортної дороги); п. 1.16 Інструкції з охорони праці № ИП-21-07 для електромонтажника дільниці вантажопідйомних кранів та ліфтів (в частині необхідності дотримання правил переміщення на об`єктах виробництва) - а.с. 46-47.

Згідно Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 11 від 07.11.2008 року (форма Н-1) потерпілий ОСОБА_2 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував (а.с. 10).

Дослідженими доказами не встановлено прояв потерпілим ОСОБА_2 умисних дій, які могли бути в причинному зв`язку з настанням його смерті внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки автомобіля марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд, сумуючи вищевикладене, приходить до переконання, що належним суб`єктом відповідальності за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки є саме ПП Агрофірма Котліно як володілець (власник, яким здійснено реальну експлуатацію) транспортного засобу.

При цьому, судом звертається увага, що згідно висновків комісії в Акті спеціального розслідування нещасного випадку від 07.11.2008 року (форма Н-5) водій ПП Агрофірма Котліно , який керував автомобілем марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.20 Будівельних норм і правл СНІП ІІІ-4-80 , в частині перевищення швидкості руху автотранспорту поблизу місця виконання робіт - дозвільна швидкість не повинна перевищувати 10 км/год. на прямих дільницях дороги, при цьому встановлена на момент нещасного випадку швидкість вантажного автомобіля, згідно даних в постанові слідчого, складала 15-20 км/год (а.с. 47).

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України обов`язок юридичної або фізичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (постанова Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № 426/16825/16-ц.

Суд, зазначивши мотиви, з яких слідує висновок про підставність позовної заяви ОСОБА_1 , надає оцінку ступеню обґрунтованості заявлених вимог.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Суд, з огляду фактичних обставин справи, з урахуванням телеологічного (цільового) й системного застосування вказаних правових норм, вважає наявним і доведеним факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди з огляду на критерії загальнолюдських цінностей та того, що втрата позивачем чоловіка, з яким прожили однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі 34 роки, був її підтримкою, опорою безсумнівно пов`язана з душевними стражданнями, що за законом підлягають компенсації.

В позовній заяві ОСОБА_1 заявлені вимоги присудження моральної компенсації зводить до відчуття суттєвих переживань з причини втрати близької коханої людини, порушень звичайних життєвих зв`язків, нормального перебігу життя; позивач з жалем згадує загиблого чоловіка, відсутність радості спілкування з ним викликає пригнічений стан. Усвідомлення безповоротності втрати чоловіка, негативні переживання призвели до погіршення стану здоров`я позивача. Згідно довідки Комунального підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради Донецької області Кузнецова Л.О. з 2012 року знаходиться на Д обліку у сімейного лікаря, діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, двічі на рік звертається в амбулаторію № 3 за проти рецидивним лікуванням (а.с. 17).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача ПП Агрофірма Котліно в частині заперечень проти позову, що позивачем не доведено наявність моральних страждань. Суд акцентує увагу, що смерть рідної людини безсумнівно є не відновлюваною втратою, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Згідно рекомендацій, які викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року - розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, яка залишилася без чоловіка, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, в тому числі значний сплив часу з початку порушення прав позивача (позов пред"явлено через 10 років після гибелі чоловіка), ступінь вини потерпілого (проявлена в формі необережності), обсяг душевних страждань, ступінь тяжкості вимушених змін у житті, здійснення додаткових зусиль для організації власного життя, зусиль, вжитих для відновлення порушених прав, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним стягнути з ПП Агрофірма Котліно на користь ОСОБА_1 моральну компенсацію присудивши грошову суму у розмірі 70 000,00 гривень.

Приймаючи висновок, що саме грошова сума 70000,00 гривень буде адекватним, пропорційним відшкодуванням спричиненої позивачу моральної шкоди, суд враховує, що таке присудження має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий характер для відповідача.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 на підставі п. 2 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при подачі позову державне мито не сплачено. Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі № 761/11472/15-ц зазначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при подачі позову про стягнення моральної шкоди в заявленому позивачем у розмірі 300 000,00 гривень складає 3000 гривень (ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ). Позовні вимоги задоволено частково на сумі 70000,00 гривень, тобто на 23 %, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 690 гривень.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги відшкодування витрат на правову допомогу згідно укладеного договору з адвокатом Варцабою О.Д.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 0305.2018 року у справі № 72/1010/16-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження підставності вимог про відшкодування правових витрат надано такі документальні матеріали: - договір про надання правничої допомоги від 27.02.2019 року, укладений з адвокатом Варцабою О.Д. (а.с. 18); Акт виконаних робіт за вказаним договором від 07.06.2019 року (адвокат надав наступні послуги: вивчення документів, наданих замовником та складання позовної заяви - 1000,00 гривень, участь в судових засіданнях - 1600,00 гривень) - а.с. 20.

Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, - приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд, враховуючи викладене, беручи до уваги зміст та підстави позову, часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи, строк розгляду справи, процесуальну поведінку представника позивача під час судового провадження (приймав особисто участь в судових засіданнях), ставлення до виконання процесуальних обов`язків, обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, - вважає, що з ПП Агрофірма Котліно на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 2600,00 гривень. Таке присудження витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, буде відповідати принципу співмірності послуг адвоката з позицій його досвіду, об`ємності виконаної роботи, часу об`єктивно потрібного для надання позивачу послуг юридичного супроводження справи. Приймаючи такий висновок, суд відхиляє формальні доводи відповідача щодо відсутності документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16, 23, 1168, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Котліно , третя особа без самостійних вимог на предмет позову Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Котліно на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від дії джерела підвищеної небезпеки грошову суму в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.

Судові витрати по справі віднести на рахунок Приватного підприємства Агрофірма Котліно стягнувши з відповідача:

- на користь держави судовий збір в сумі 690 (шістсот дев`яносто) гривень;

- на користь Приватного підприємства Агрофірма Котліно витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Згідно п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Вступну та резолютивну частини рішення надруковано в нарадчій кімнаті.

Дата складання повного тексту рішення суду - 25.06.2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Приватне підприємство Агрофірма Котліно , код ЄДРПОУ 31949519, юридична адреса: Донецька область, Покровський район, смт. Удачне, вул. Сєвєрна, 8а;

- третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік , код ЄДРПОУ 32116851, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 49б/4

Суддя: