Постанова

від 18.11.2020 по справі 235/3923/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 235/3923/19

Номер провадження 22-ц/804/2810/20

Єдиний унікальний номер 235/3923/19 Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С.

Номер провадження 22-ц/804/2810/20 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 235/3923/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Котліно , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік , про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з апеляційною скаргою Приватного підприємства Агрофірма Котліно на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2020 року (суддя першої інстанції Клікунова А.С.), -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП АФ Котліно грошову суму у розмірі 300 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 30.11.1974 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Чоловік позивача знаходився в трудових відносинах з ТОВ Вуглетехнік , працював електромонтажником дільниці підйомних кранів та ліфтів. 11 вересня 2008 року з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків стався нещасних випадок, останній, знаходячись на території АТ Шахтоуправління Покровське (прибув для огляду ліфту ПСК), прямував транспортною дорогою в бік прохідної, втратив рівновагу, впав на проїжджу частину та потрапив під колесо вантажного автомобілю, в результаті чого отримав травми не сумісні з життям, загинув на місці. За фактом гибелі ОСОБА_2 Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Донецькій області складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) № 11 від 07.11.2008 року, який обліковується на підприємстві, з яким потерпілий перебував у трудових обов`язках - ТОВ Вуглетехнік . Наїзд на потерпілого здійснено вантажним бортовим автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1 , власність на транспортний засіб зареєстрована за ПП Агрофірма Котлино , за кермом перебував ОСОБА_3 . Водій здійснював перевозку технічних матеріалів відповідно до завдання, яке видане ПП Агрофірма . Постановою слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 21.09.2008 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено, в зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що смертю чоловіка, яка наступила в результаті дії джерела підвищеної небезпеки (автомобілю марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 ), заподіяно моральну шкоду. Позивач тяжко переживала втрату своєю близької людини, з якою перебувала в шлюбі 34 роки, назавжди втрачено підтримку чоловіка та радість спілкування з ним; порушились звичайні життєві зв`язки, нормальний перебіг життя; усвідомлення безповоротності втрати призводить до пригніченості та негативно впливає на стан здоров`я. Посилаючись на ст. ст. 23, 1167, 1187, ЦК України, - ОСОБА_1 просить присудити компенсацію моральних страждань з покладанням обов`язку відшкодування на ПП АФ Котліно (а.с.1, 2).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Котліно , третя особа без самостійних вимог на предмет позову Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік про стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Агрофірма Котліно на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від дії джерела підвищеної небезпеки грошову суму в розмірі 70 000 гривень. Судові витрати по справі віднесено на рахунок Приватного підприємства Агрофірма Котліно стягнувши з відповідача: - на користь держави судовий збір в сумі 690 гривень; - на користь Приватного підприємства Агрофірма Котліно витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2600 гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Приватне підприємство Агрофірма Котліно , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, дослідження судом доказів не в повному обсязі, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення суду, просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2020 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В мотивування апеляційної скарги зазначають, що судом не надано належну оцінку позиції представника відповідача щодо неналежності відповідача по справі, оскільки автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_2 (джерело підвищеної небезпеки, при використанні якого травмовано зі смертельним наслідком чоловіка позивача) знаходився у фактичному володінні (експлуатації) Акціонерного товариства Красноармійський райагрохім .

Суд помилково дійшов до висновку, що смерть чоловіка позивача настала в результаті дії джерела підвищеної небезпеки - наїзду транспортного засобу, а саме вантажного автомобіля марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Судом не надана належна оцінка тому, що відповідно до постанови старшого слідчого по ОВС відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Донецькій області Майорова С.В. від 21.09.2008 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.268 КК України. У вищевказаній постанові зазначено, що смерть гр. ОСОБА_4 наступила внаслідок саме необережних дій гр. ОСОБА_4 та порушень з боку останнього п.4.14а Правил дорожнього руху України (а не внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки). В діях же гр. ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ст.286 КК України, таким чином, саме внаслідок неправомірних дій потерпілого відбулася ця подія, тому у відповідача відсутній обов`язок на відшкодування шкоди. Окрім того, згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 11 вересня 2008 року на транспортному шляху промплощадки AT Шахтоуправління Покровське з постраждалим ОСОБА_2 , комісія прийшла до висновку що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві ТОВ Вуглетехник .

Зазначають, що недодержання вимог законодавства про працю працівниками ТОВ Вуглетехник покладає безпосередньо на їх роботодавця відповідальність за порушення вимог законодавства і висновок суду, що смерть працівника ТОВ Вуглетехнік ОСОБА_2 не знаходиться в причинному зв`язку із незабезпеченням роботодавцем безпечних умов праці не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо нових обставин які підлягають встановленню та не були розглянуті в суді першої інстанції на які, на думку відповідача, повинно звернути увагу при обґрунтуванні позовних вимог, це перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 з ТОВ Вуглетехнік на час нещасного випадку, що стався 11 вересня 2008 року.

Вважають, що позивачем не доведено розмір спричиненої їй моральної шкоди в будь-якому розмірі саме діями ПП Агрофірма Котліно . Відповідно до ст.76, 77, 79, 81, 83 ЦПК України обґрунтування моральної шкоди з посиланням на ст.23 ЦК України та Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року не є достатніми, моральна шкода не підтверджена, таким чином позивачем порушені вимоги п.2, 4, 9 ст.83 ЦПК України.

Крім того, зазначають, що у зв`язку з тим, що на підтвердження понесених витрат пов`язаних з підготовкою та розглядом цієї справи позивачем не було надано доказів, то вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою.

Відзиви на апеляційну скаргу відповідача не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник ПП Агрофірма Котліно в судове засідання апеляційного суд підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.11.1974 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , 1947 року народження (підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу - а.с. 5).

Шлюб припинено відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України внаслідок смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть - а.с. 6).

07.11.2008 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Донецькій області складено Акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, який стався з потерпілим ОСОБА_2 . З Акту за Формою Н-1 вбачається, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ Вуглетехнік , працював електромонтажником дільниці підйомних кранів і ліфтів, 11.09.2008 року близько 11:00 години разом з в.о. начальника цієї дільниці Вахітовим А.Р. прибули на територію АТ Шахтоуправління Покровське (згідно розпорядження на виконання робіт) для огляду ліфта вантажно-скіпового комплексу для виявлення збоїв згідно заявки (роботи по ревізії та наладці ліфтів на цьому об`єкти велись відповідно до договору); оглянувши ліфтову установку, визначившись з майбутнім обсягом роботи, необхідними матеріалами, запасними частинами та доповіли ситуацію, що склалася; зайшли до механіків скіпового та клітьового підйомів, після чого, вийшовши від них близько 14:00 години та направилися до виходу з території проммайданчика в напрямку прохідної; підійшовши до їдальні ОСОБА_5 сказав ОСОБА_2 зачекати на нього, сам пішов до туалету, по виходу побачив потерпілого в 2 метрах від Т-образного перехрестя транспортної дороги; ОСОБА_2 , побачивши свого керівника, став самостійно перетинати проїзну частину в напрямку в сторону прохідної шахти; в цей час назустріч потерпілого зі швидкістю 15-20 км/год. рухався вантажний автомобіль марки ЗІЛ 433360 реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в момент, коли автомобіль зрівнявся з потерпілим той втратив рівновагу, впав на проїжджу частину, в результаті чого попав під ліве (за напрямком руху) заднє колесо автомобіля, отримав травмування не сумісне з життям (а.с. 7-14).

Згідно постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України: - № 0524/7651/7651/1 від 24.11.2008 року: ОСОБА_1 , дружину померлого ОСОБА_2 взято на облік осіб, які мають право на страхові виплати в зв`язку із смертю потерпілого (а.с. 78); - № 0524/7651/7651/2 від 24.11.2008 року: ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату в сумі 256,61 гривень з 11.09.2008 року безстроково за чоловіком, загиблими внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 79); - № 0524/7651/7651/3 від 24.11.2008 року: ОСОБА_1 призначено до виплати одноразову допомогу на сім`ю в разі смерті потерпілого в розмірі 30793,20 гривень (а.с. 80); - 0527/3223/3223/12 від 19.03.2019 року: ОСОБА_1 призначено перераховану суму щомісячної страхової виплати з 01.03.2019 року в сумі 1203,38 гривень (а.с. 81).

На теперішній час ОСОБА_1 , незалежно від отримання компенсації майнової шкоди (страхові виплати), - позивається до ПП Агрофірма Котліно з метою захисту немайнових прав в спосіб відшкодування моральної шкоди, спричиненої загибеллю чоловіка.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував глибину і тривалість моральних страждань позивача, яка залишилася без чоловіка, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, в тому числі значний сплив часу з початку порушення прав позивача (позов пред`явлено через 10 років після гибелі чоловіка), ступінь вини потерпілого (проявлена в формі необережності), обсяг душевних страждань, ступінь тяжкості вимушених змін у житті, здійснення додаткових зусиль для організації власного життя, зусиль, вжитих для відновлення порушених прав, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - визнав необхідним стягнути з ПП Агрофірма Котліно на користь ОСОБА_1 моральну компенсацію присудивши грошову суму у розмірі 70 000,00 гривень. Приймаючи висновок, що саме грошова сума 70 000,00 гривень буде адекватним, пропорційним відшкодуванням спричиненої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що таке присудження має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий характер для відповідача.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01.03.2013 року особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Вказане узгоджується з ч.2 ст.1187 ЦК України.

Водночас право володіння застосовується в цивільному законодавстві України у двох значеннях: 1) одна із правомочностей власника (ч.1 ст.317 ЦК України); 2) речове право на чуже майно (ст.ст.395, 397 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності причинного зв`язку між смертю і нещасним випадком на виробництві (Постанови Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-208цс14 та від 02.09.2015 року у справі №6-576цс15).

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України обов`язок юридичної або фізичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (постанова Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № 426/16825/16-ц.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно рекомендацій, які викладені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року - розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Доводи апеляційної скарги в цій частині (щодо відшкодування моральної шкоди та її розміру) не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди відповідача з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Крім того, суд першої інстанції, беручи до уваги зміст та підстави позову, часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи, строк розгляду справи, процесуальну поведінку представника позивача під час судового провадження (приймав особисто участь в судових засіданнях), ставлення до виконання процесуальних обов`язків, обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, прийшов до висновку, що з ПП Агрофірма Котліно на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 2600,00 гривень. На думку суду першої інстанції, таке присудження витрат на професійну правничу допомогу, відповідає принципу співмірності послуг адвоката з позицій його досвіду, об`ємності виконаної роботи, часу об`єктивно потрібного для надання позивачу послуг юридичного супроводження справи.

Відповідачем наведено доводи в апеляційній скарзі, що надані позивачем документи в підтвердження понесених витрат на здійснення правничої допомоги унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Вбачається, що між адвокатом Варцабою Олексієм Дмитровичем та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 27 лютого 2019 року про представництво інтересів особи в суді (надання правничої допомоги) (а. с. 18).

Згідно акту виконаних робіт № 02-ц/п-19 від 07 червня 2019 року витрати ОСОБА_1 на надані юридичні послуги становлять 2600 грн. (1000 грн. - вивчення документів, наданих замовником та складання позовної заяви - 5 годин; 1600 грн. - участь в судових засіданнях в якості представника позивача). Проте заявником не надано належних та допустимих доказів, зокрема, відповідних квитанцій, які б підтверджували факт сплати вказаної суми адвокату.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, зокрема, відповідних квитанцій, які б підтверджували факт сплати вказаної суми адвокату, а тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2600 гривень підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до п. 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма Котліно задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2020 року в частині стягнення з Приватного підприємства Агрофірма Котліно витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень скасувати.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2600 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 23.11.2020

Головуючи й суддя О.В. Агєєв