Рішення

від 18.06.2020 по справі 760/34075/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/2138/20

Справа №760/34075/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

представника позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій про визнання незаконним та скасування наказу,поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 6 червня 2019 року № 09-К Про переведення ОСОБА_3 ;

- поновити його на посаді заступника директора з наукової роботи в Державній науковій установі Державний центр інноваційних біотехнологій ;

- стягнути різницю між розміром тарифної ставки, на який він мав право, та який йому було виплачено в травні 2019 року, в розмірі 1 107, 00 гр.;

- стягнути з відповідача 4 769, 00 гр. заробітної плати за час виконання нижчеоплачуваної роботи протягом липня-жовтня 2019 року;

- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 16 692, 00 гр.

Посилається в позові на те, що перебуває в трудових відносинах з Державною науковою установою Державний центр інноваційних біотехнологій ,займав посаду заступника директора з наукової роботи.

В червні 2019 року йому безпідставно було зменшено заробітну плату, при посадовому окладі 6 642, 00 гр. на місяць за червень 2019 року йому було нараховано до виплати 5 535, 00 гр.

Наказом від 06 червня 2019 року № 09-К з 01 липня 2019 року його було переведено з посади заступника директора з наукової роботи Центру на посаду завідувача відділу біотехнологій, про що до відома в порядку, визначеному законом, його поставлено не було.

Він не був ознайомлений з даним наказом, а про переведення на іншу посаду дізнався в кінці вересня 2019 року з розміру отриманої заробітної плати.

Вважає, що у зв`язку із незаконним переведенням його на іншу посаду та зменшенням заробітної плати, має право на отримання різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, а саме:

- 2 132,00 гр. за липень 2019 року;

- 879, 00 гр. за серпень 2019 року;

- 879, 00 гр. за вересень 2019 року;

-879, 00 гр. за жовтень 2019 року, а всього 4 769, 00 гр.

Зазначає також, що порушення його прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків. Він був, і фактично є позбавлений можливості працювати на тій посаді, на яку вільно погодився, змушений усвідомлювати, що відповідач може його перевести на будь-яку посаду, не питаючи про це його згоди.

Відтак вже тривалий час він усвідомлює власну безпорадність в трудових відносинах з відповідачем.

В зв`язку з цим він тривалий час відчуває пригнічення, втрачає авторитет в очах колег, а тому оцінює завдану діями відповідача моральну шкоду в розмірі 4 мінімальних заробітних плат в Україні станом на 01 січня 2019 року, а саме 16 6992, 00 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача в судові засідання неодноразово не з`являвся. Про час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд до відома не ставив.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

05 березня 2020 року відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що позивач дійсно працював на посаді заступника директора Центру з 18 листопада 2013 року. За останній рік роботи на цій посаді неналежним чином виконував організацію наукової роботи установи, неодноразово висловлювався зневажливо до адміністративних працівників та колективу Центру, ігноруючи їх пропозиції щодо оптимального виконання науково-дослідних проектів.

У зв`язку з цим було прийнято рішення перевести позивача на посаду завідуючого відділом біотехнології Центру з 01 липня 2019 року.

Згідно із Статутом Центру директор може самостійно приймати рішення щодо діяльності установи, зокрема: організовувати та здійснювати керівництво діяльністю Центру, призначати заступників, директора, вченого секретаря Центру.

06 червня 2019 року старший інспектор з кадрів Мельник К.О. особисто ознайомила позивача з попередженням, але останній проігнорував та відмовився розписуватися про ознайомлення з наказом.

У зв`язку із зменшенням фінансування з 01 січня 2020 року посада заступника директора у штатному розписі не передбачена.

Виходячи з цього, вважає звернення позивача до суду безпідставним та просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що додані до відзиву докази не можуть вважатися належними, оскільки не містять інформації щодо предмету доказування.

Свою роботу в організації він иконував належно, не надходило ні зауважень, ні пропозицій щодо покращення, обсяг трудових функцій не змінювався.

З наказом про переведення його ознайомлено не було, а він не надавав згоди на переведення.

Вважає переведення його на іншу посаду протиправним, а тому просить задовольнити позов.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 21 , 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Згідно з ч. 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок та підстави переведення працівника на іншу роботу врегульовано ст.33 КЗпП України.

Відповідно до даної норми закону тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Стаття 43 Конституції України використання примусової праці забороняє.

Судом встановлено, що з 18 листопада 2013 року позивач працював на посаді заступника директора з наукової роботи в Державній науковій установі Державний центр інноваційних біотехнологій .

Наказом від 06 червня 2019 року № 09-К з 01 липня 2019 року позивач переведений з посади заступника директора з наукової роботи Центру на посаду завідувача відділом біотехнологій.

/ а.с. 21 - 27 /

Переведення позивача на посаду завідувача відділом біотехнологій було проведено з порушенням вимог ст.32 КЗпП України без його на те згоди.

Наданий відповідачем Акт № 1 від 06 червня 2019 року про відмову позивача від ознайомлення з наказом не може замінити собою згоду останнього на переведення на іншу посаду та не спростовує незаконності вказаного наказу.

/ а.с. 67 /

Окрім визнання незаконним вказаного наказу позивач просить поновити його на посаді заступника директора.

З точки зору ст.235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, нормами трудового законодавства не передбачено саме поновлення працівника на попередній посаді в разі незаконного переведення на іншу посаду.

Обгрунтовуючи обраний спосіб захисту представник позивача посилалася на те, що саме лише скасування наказу про переведення позивача на іншу посаду не призведе до поновлення порушеного права при взаємовідносинах сторін, які склалися на даний час, оскільки така вимога не передбачає заходів примусового виконання.

За змістом ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цього, порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині, визнання незаконним та скасування наказу № 09-К від 06 червня 2019 року та захисту порушеного трудового права шляхом припинення дії наказу, який порушує право позивача, та відновлення становища, яке існувало до такого порушення, шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді.

Суд при цьому не приймає до уваги посилання відповідача на те, що з січня 2020 року посада заступника директора з наукової роботи в штаті відсутня, оскільки дане питання не є предметом спору, не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права позивача, а підлягає вирішенню в порядку, визначеному нормами трудового законодавства.

Крім того, не заперечуючи прав директора Центру, визначених Статутом, організовувати діяльність та керівництво установи, в тому числі призначати заступників, суд зважає на те, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням цього та допущених відповідачем порушень трудових прав позивача, суд не приймає до уваги викладені відповідачем у відзиві обґрунтування проти позову.

Відповідно до ст.ст.3,4 ст.32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається і даних обставин не спростовував у відзиві відповідач, зміни в організації виробництва та праці в установі не мали місця.

Відповідач у відзиві зменшення посадового окладу позивача не спростовував, однак будь-яким чином підстав для цього не обґрунтував.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що заробітна плата позивачу і на даний час виплачується в зменшеному розмірі, однак просить стягнути з відповідача лише різницю в заробітку за травень 2019 року.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі заявлених позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача різниці в заробітку за травень 2019 року в розмірі 1 107, 00 гр.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З урахуванням даної норми закону, висновку суду про незаконність дій відповідача при переведенні позивача на іншу посаду, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача і в частині стягнення з відповідача 4 769, 00 гр. заробітної плати за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період часу з липня по жовтень 2019 року.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 3.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи з викладеного вище, висновку суду про незаконність дій відповідача щодо позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення 2 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 1 536, 80 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст.ст.21, 24, 32, 33, 37-1, 139, 233 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій № 09-К від 06 червня 2019 року Про переведення ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника директора з наукової роботи Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій з 01 липня 2019 року.

Стягнути з Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій / 03151 м. Київ вул. Донецька, 30, ЄДРПОУ 37024184 / на користь ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / 1 107 , 00 гр. різниці між встановленим та виплаченим розміром посадового окладу в червні 2019 року / за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів/.

Стягнути з Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій / 03151 м. Київ вул. Донецька, 30, ЄДРПОУ 37024184 / на користь ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / 4 769 , 00 гр. різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи / за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів/.

Стягнути з Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій / 03151 м. Київ вул. Донецька, 30, ЄДРПОУ 37024184 / на користь ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / 2 000 , 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державної наукової установи Державний центр інноваційних біотехнологій / 03151 м. Київ вул. Донецька, 30, ЄДРПОУ 37024184 / на користь ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / 1 536 , 80 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва