Ухвала

від 11.06.2020 по справі 509/3501/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5835/20

Номер справи місцевого суду: 509/3501/19

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

11.06.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 509/3501/19

Номер провадження: 22-ц/813/5835/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач -ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області як орган опіки та піклування,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з власної ініціативи питання про заслуховування думки дитини під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Кириченко П.Л. 15 січня 2020 року,

встановила :

У липні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним первісним позовом, в якому просить: 1) розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що 28.12.2010 року складено актовий запис за № 224; 2) визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на час звернення до суду з даним позовом вона знаходиться у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу народилося двоє дітей - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки та діти проживали разом за адресою - АДРЕСА_2 . Через постійні суперечки, непорозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства, які відбувалися протягом останніх двох років, спільне життя з відповідачем не склалося. Відповідач нехтує сімейними цінностями, за його ініціативи виникають сварки. Знаходячись у нетверезому стані він допускає рукоприкладство.

Нерідко свідками сварок між батьками були їх діти, що може суттєво вплинути на психіку дітей, їх погляди на життя, відносини між чоловіком та жінкою, формування світогляду. Відповідач ігнорував її зауваження. В результаті вона повністю втратила віру в те, що їх відносини налагодяться, вони будуть виховувати дітей у щасливій сім`ї.

За її глибоким переконанням сенсу в подальшому підтриманні сімейних відносин не має, оскільки між нею та відповідачем розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги.

08.06.2019 року вона разом з дітьми була вимушена залишити будинок відповідача та наймати інше житло. У найманому житловому будинку створені належні умови для проживання, виховання, навчання дітей. Будинок складається з трьох житлових кімнат, кухні, санвузлу. Житловий будинок облаштований усіма комунікаціями з водо-, газо-, електропостачання, має систему опалення.

Оскільки шлюб фактично розпався, сторони проживають окремо, шлюб має формальний характер, відсутність у позивачки бажання зберегти сім`ю, недоречним є вжиття заходів примирення сторін.

Після припинення шлюбних відносин сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дітей. Нею створені належні житлово-побутові умови для проживання дітей, вона працює, має постійних дохід. Вважає, що проживання дітей разом з нею відповідає інтересам дітей. Збереже їх психічне та фізичне здоров`я, духовний та розумовий розвиток (а. с. 3 - 9).

ОСОБА_2 , не визнавши первісний позов ОСОБА_1 , у серпні 2019 року звернувся до суду із вищезазначеним зустрічним позовом, в якому просить: 1) розірвати зареєстрований 28.12.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 224; 2) відібрати малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від ОСОБА_1 та негайно повернути за попереднім місцем їх проживання у належний йому на праві власності житловий будинок за адресою - АДРЕСА_2 ; 3 ) визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою - АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 обґрунтовує свої зустрічні позовні вимоги тим, що він не заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки подальше перебування у формальному шлюбі з дружиною, з якою фактично припинені будь-які притаманні подружжю стосунки, є неможливим. Разом з тим, справжньою причиною для розірвання шлюбу є дії самої позивачки по відношенню до родини, ведення спільного господарства, її байдуже ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків. З приводу чого він у 2014 році звертався до служби у справах дітей. У 2016 році ОСОБА_1 , не поставивши нікого до відома, покинула сім`ю та десь зникла. У результаті його звернення до поліції було встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у Російській Федерації. У 2016 році служба у справах дітей у черговий раз підтвердила створення ним належних умов для утримання та виховання дітей. У зв`язку з вказаними обставинами він у 2016 році звертався з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Діти з дня народження і до середини липня 2019 року проживали у належному йому житловому будинку. Позивачка забрала дітей самовільно, без його згоди. Він має постійне місце працевлаштування. Тривалий час він самостійно піклувався про дітей, завдяки його постійній турботі діти забезпечені усім необхідним, вони здорові і дуже гарно розвиваються. Вважає в інтересах дітей визначити місце проживання дітей разом з ним (а. с. 34 - 40).

ОСОБА_1 у суді першої інстанції підтримала свої позовні вимоги, просила справу розглянути на підставі наданих нею документів.

ОСОБА_2 підтримав свої зустрічні позовні вимоги, просив справу розглянути на підставі наданих ним документів.

Третя особа - орган опіки та піклування просив справу розглянути на підставі наданих доказів, з урахуванням направлено органом опіки та піклування висновку.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.01.2020 р. вищезазначений первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 224 від 28 грудня 2010 року, розірвано.

Встановлено місце проживання дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом ОСОБА_1 ..

У задоволенні вищезазначеного зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 працює в ТОВ Одеська шоколадна-горіхова компанія водієм. Мешкає за адресою - АДРЕСА_2 . Має постійний дохід, є батьком дітей - малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти мешкають разом з позивачкою - ОСОБА_1 , яка офіційно працевлаштована.

Сторони по справі проживають у сільської місцевості, рухомого та нерухомого майна у власності не мають.

Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає у вихованні і утриманні дітей, при цьому має постійне місця проживання та праці, що сторонами не оскаржується. Згідно письмових пояснень відповідача він не заперечує проти проживання дітей з позивачкою.

Відповідно до вищеназваних документів видно, що відповідач маючи постійне проживання та роботу, фактично вихованням дітей не займається та перешкоджає позивачці у вихованні дітей. Суд вважав, що ці обставини шкідливо впливають на дітей.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 18.10.2019 року суд вважав доцільним визначити місце проживання дітей разом з позивачкою - ОСОБА_1 ..

Виходячи з вищевказаного, суд вважав, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню. У свою чергу позов ОСОБА_2 не знайшов свого обґрунтування.

Крім того, з позову та матеріалів справи видно, що з червня 2019 року сторони спільне проживання припинили, строк на примирення сторони брати не бажають. З позову, який надійшов до суду видно, що спору про поділ майна не має.

При таких обставинах суд прийшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, зберегти її не можливо (а. с. 95 - 96).

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю та відмови у задоволенні його зустрічних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про: 1) визначення місця проживання дітей разом з батьком; 2) зобов`язати виконавчу службу забрати дітей від ОСОБА_1 та передати їх йому.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

За ініціативою суду на обговорення колегії суддів у даному судовому засіданні винесено питанняпро необхідність заслуховування у судовому засіданні думки дитини щодо визначення місця її проживання.

Про дату, час і місце розгляду справи її учасники сповіщені належним чином. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. ОСОБА_2 надав апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням в державі карантину. Від інших учасників справи заяв, клопотань не надійшло. Відзив на апеляційну скаргу на даний час не надійшов.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 року установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 3 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до 03.04.2020 року зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, наданням учасникам справи часу достатнього для ознайомлення з матеріалами справи, наявності у справі достатніх матеріалів для розгляду вищезазначеного питання, колегія суддів вважає необхідним відхилити клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи. Розглянути питання про необхідність заслуховування думки дитини щодо визначення місця її проживання за відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши питання про необхідність заслуховування думки дитини щодо визначення місця її проживання, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини , закріплений у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Україною 27.02. 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3).

Конвенція про права дитини у ст. 12 визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, що б бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішення спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Думку дитини необхідно вислухати під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками (ст. 14 Закону України Про охорону дитинства ), під час вирішення питання про повернення дитини до країни постійного перебування (ст. 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей).

Таким чином, практична реалізація принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини вимагає, у тому числі, з`ясування судом думки дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Відповідно до матеріалів справи судом першої інстанції не заслуховувалась думка дітей стосовно визначення місця їх проживання. Суд при цьому обмежився посиланнями на те, що діти мешкають разом з позивачкою - ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає у вихованні і утриманні дітей. Згідно письмових пояснень відповідача він не заперечує проти проживання дітей з позивачкою. Відповідач фактично вихованням дітей не займається та перешкоджає позивачці у вихованні дітей. Ці обставини шкідливо впливають на дітей.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 18.10.2019 року суд вважав доцільним визначити місце проживання дітей разом з позивачкою - ОСОБА_1 ..

Рішення суду першої інстанції не містить жодних посилань, чому не були вислухані діти, у той час як доцільність заслуховування думки дитини вирішується в кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справі.

Дитина на час заслуховування її в суді в силу свого віку має бути здатна висловити свою думку, сформулювати свої погляди та мати достатній рівень розуміння ситуації.

Матеріали справи не містять доказів того, що малолітні діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здатні самостійно висловлювати свою думку.

За таких обставин, колегія суддів на даний час приходить до висновку про доцільність заслуховування у судовому засіданні думки малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо визначення місця їх проживання.

Виходячи з того, що згідно матеріалів справи на час її розгляду діти проживають разом з матір`ю (а. с. 15), колегія суддів вважає необхідним покласти на ОСОБА_1 обов`язок із забезпечення явки малолітніх дітей у судове засідання разом із класним керівником або шкільним психологом.

Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвала апеляційного суду пронеобхідність заслуховування думки дитини під час розгляду цивільної справи не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 171 СК України, ст. ст. 13, 367, 368, 381, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив :

Заслухати у судовому засіданні малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати мати - ОСОБА_1 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання та участь у судовому засіданні класного керівника або психолога.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 12 червня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе