Ухвала

від 24.06.2020 по справі 522/1281/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1533/20

Номер справи місцевого суду: 522/1281/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, -

встановив:

оскарженою ухвалою районного суду продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.07.2020 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Надлиманське, Овідіопольського району, Одеської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, який місця реєстрації та постійного місця проживання не має, раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.

З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України. Під час підготовчого судового засідання з розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2020 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.07.2020 року.

Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, районний суд врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 ,відсутність уобвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації, відсутність постійного місця роботи, сім`ї, міцних соціальних зв`язків, те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК Україниє злочиномсередньої тяжкості, а також враховано те, що стосовно останнього наявний інший обвинувальний акт за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.ч.2, 4 ст.187 КК України, у зв`язку з чим районний суд прийшов висновку, що ризики,які враховувалисяпри обраннізапобіжного заходу продовжують існувати, а тому жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Не погоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою відмовити у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та звільнити його з-під варти в залі судових засідань. В обґрунтування апеляційної скарги, захисник вказує, на необґрунтованість та незаконність ухвали, а також те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, обвинувачується в скоєнні злочину середньої тяжкості, а наявність у провадженні Суворовського районного суду обвинувального акту за п.п.6,12ч.2ст.115,ч.ч.2,4ст.187КК України відносно ОСОБА_8 не можна враховувати при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою у цьому провадженні, оскільки з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України вина обвинуваченого не встановлена обвинувальним вироком, який набрав законної сили.

Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирішуючи питання прийняття апеляційної скарги на судове рішення, постановлене в підготовчому судовому засіданні про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, апеляційний суд враховує рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019від 13 червня 2019 року, яким визнано неконституційним положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Отже, зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав, що необхідність продовження строку тримання під вартою повинна бути предметом дослідження не тільки суду, який розглядає справу по суті, а перевірити таке рішення суду першої інстанції може й апеляційна інстанція. При цьому цим рішенням не вирішено питання щодо можливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні.

Апеляційний суд, з метою усунення диспропорції права сторони захисту на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження та ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні, та надання стороні захисту права доступу до правосуддя, реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника по суті.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні дев`яти епізодів злочинної діяльності, направленої проти власності, а саме за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.

За змістом ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, районний суд виконав вимоги ст.ст.177, 178, 183, 315 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178КПК України та практики Європейського суду з прав людини,крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду ухвали районного суду встановлено, що суд в цілому дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тяжкістю покарання яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винним в інкримінованому злочині, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також особу самого обвинуваченого.

З викладеного вбачається, що районний суд, приймаючи рішення про доцільність подальшого застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором.

З наданих апеляційному суду матеріалів убачається, що на стадії розгляду судом питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обґрунтовано обвинувачується в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.

Мотивуючи не можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою прокурор зазначив, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали.

Апеляційний суд вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред`явленого на даній стадії судового розгляду обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися відсуду;не маєміцних соціальнихзв`язків,не маєпостійного місцяпроживання тароботи,а такожнаявність щодонього іншогообвинувачення п.п.6,12ч.2ст.115,ч.ч.2,4ст.187КК України,виправдовують обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу, та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

При розгляді апеляційної скарги обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.

Апеляційний суд вважає,що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд обґрунтовано врахував, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим та той факт, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, існуючі ризики не зменшилися.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про необхідність подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 315 КПК України, та з урахуванням наявності на даній стадії судового розгляду обґрунтованого обвинувачення у скоєні ОСОБА_8 низки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, необхідністю продовження судового розгляду та запобігання ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду або продовження ним злочинної діяльності, у районного суду існували підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я.

Апеляційний суд також звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів судового розгляду, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення.

При цьому, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи захисника про неможливість врахування тієї обставини, що відносно ОСОБА_8 в Сувороському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді обвинувальний акт за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.ч.2, 4 ст.187 КК України, оскільки наявність такої обставини враховувалась судом першої інстанції як обставина яка характеризує особу обвинуваченого та яка дає підстави вважати, що перебуваючи на свободі останній може переховуватись від суду та продовжити злочинну діяльність.

Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які є підставою для зміни прийнятого районним судом рішення.

Так, відповідно до Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою зобов`язанийвизначити розмірзастави,достатньої длязабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим обов`язків,передбачених цимКодексом,крім випадків,передбаченихчастиною четвертоюцієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертою цієї статті.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В той же час, районний суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 за відсутності випадків, передбачених ч.4 ст.182 КПК України, взагалі не визначив розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом

З огляду на зазначені вище обставини, ухвала районного суду не відповідає вимогам закону та підлягає зміні з доповненням її резолютивної частини абзацом про застосування до обвинуваченого застави, як альтернативного запобіжного заходу обраному запобіжному заходу у виді тримання під вартою.

При визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.1 ч.5 ст.182 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні низки умисних корисливих злочинів, пов`язаних із викраденням чужого майна.

Крім того, апеляційний суд враховує те, що відповідно до обвинувачення, яке на даній стадії судового провадження визнається апеляційним судом обґрунтованою, ОСОБА_8 вчинив низку умисних корисливих злочинів, направлених із викраденням чужого майна (9 епізодів крадіжок), що свідчить про зухвалість дій обвинуваченого та його небажання стати на шлях виправлення.

З урахуванням наведеного, враховуючи данні щодо розміру шкоди, яка завдана потерпілим, обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів та майновий стан підозрюваного, а також доводи клопотання прокурора та розміру застави, який просив визначити прокурор, апеляційний суд вважає за необхідне визначити мінімальний розмір застави, передбачений п.1 ч.5 ст.182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та не буде непомірним для обвинуваченого, членів його сім`ї та близьких родичів.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково

Змінити ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2020 року, щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12019162500001017 від 29.04.2019 року.

Доповнити резолютивну частину ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2020 року вказівкою про визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1 (одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Одеській апеляційний суд; код ЄДРПОУ отримувача 42268321; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 24.06.2020 року; Заставна сума за ОСОБА_8 (судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Обвинувачений ОСОБА_8 звільняється з під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого після звільнення з під варти прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

В іншій частині ухвалу районного суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4