Постанова

від 30.06.2020 по справі 369/14806/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8299/2020

Справа 369/14806/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Пінкевич Н.С. в м. Київ 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно-Ресторанний комплекс "Святослав", фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої споживачу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2018 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої споживачу. Позов мотивовано тим, що з 30 вересня 2018 року вони перебували у номері № 321 готельно-ресторанного комплексу " Святослав " за адресою АДРЕСА_4 , зранку 01 жовтня 2018 року малолітній ОСОБА_3 підійшов до шафи і розкрив її дверцята, щоб одягнутись, проте через розсохлість та розбалансованість відкриття дверей призвело до того, що шафа різко похилилась уперед та впала на дитину, яку внаслідок цієї події шпиталізували до травматичного відділення КНП "Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова", де лікарі констатували струс головного мозку, забійну рану повіки, тупу травму живота, сильний забій ступні лівої ноги.

Через велику завантаженість лікарів отримати медичні висновки, які підтверджували б травми дитини, виявилося неможливим, проте завдані дитині ушкодження підтверджуються абзацом першим висновку поліції за матеріалами перевірки ЖЄО № 18120 від 11 жовтня 2018 року. Лікарня подала дані про нанесені тілесні ушкодження дитині до Личаківського відділу поліції Львівської області, яка прибула до готелю приблизно о 14:30. ОСОБА_2 , повернувшись із дитиною на таксі до готелю приблизно у цей же час, написав та вручив працівникам поліції заяву про кримінальне правопорушення за ст. 367 КК України ("службова недбалість") та ст. 128 КК України ("ненавмисне нанесення тілесних ушкоджень"). Адміністрація готелю відмовилась допускати працівників поліції до огляду номеру 321 готелю, де трапився інцидент, посилаючись на те, що час виселення був о 12:00 і дитина з родичами незаконно перебуває у даному номері, отже поліція не змогла скласти протокол огляду місця події.

На вимогу позивачів надати їм розрахунковий документ за проживання в готелі адміністрація готелю також відмовилась видати їм фіскальний чек або інший розрахунковий документ, та змусила їх покинути готель.

Внаслідок травми дитина потребувала довготривалого лікування у ряду спеціалістів, а також через нервовий зрив та сильний стрес у позивача ОСОБА_5 розвинулося алергічне захворювання. Загальні витрати на лікування обох позивачів коштували їм приблизно 30000 грн. Крім того, неправомірними та зухвалими діями відповідача завдано моральної шкоди дитині та іншим позивачам, яку вони оцінюють у 130305 грн.

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги заявою від 14 травня 2019 року, просили стягнути солідарно з ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" та ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 160305 грн. як матеріальну та моральну шкоду, завдану споживачам, на поточний рахунок КНП "Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова".

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 20179,24 грн., моральної шкоди - 10000 грн., а також стягнуто з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 30000 грн.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що позивачами не надано жодної розрахункової квитанції чи іншого розрахункового документу, який би підтверджував надання готельних послуг споживачу і надавав йому власне статус споживача і пов`язані з цим законні права і гарантії. Посилання позивачів на висновок поліції за матеріалами перевірки, яким встановлено факт перебування останніх в готелі, не заслуговує на увагу, оскільки жодним чином не доводить, що між готелем та позивачами було укладено договір на надання готельних послуг, внаслідок чого вони вважалися б споживачами.

Зазначала, що особливих вимог до облаштування шафи у готелі, зокрема фіксація до стіни чинним ДСТУ не передбачено. Натомість, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання була безпечною для його життя та здоров`я. Як вбачається із листа відділу поліції, органами поліції не встановлено жодних достатніх відомостей про вчинення кримінального правопорушення зі сторони працівників готелю. Із показань опитаних ОСОБА_5 та ОСОБА_5 вбачається, що мали місце звичайні пустощі і недогляд батьків за малолітньою дитиною, але ніяк не розсохлість чи розбалансованість шафи. З фотографій, долучених позивачем до позову, вбачається, що шафа сучасна і відповідала всім вимогам ДСТУ.

Вказувала, що позивачем на підтвердження своїх слів всупереч Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою КМУ від 22 березня 2001 року № 270, не надано ані листка непрацездатності, ані довідки лікувально-профілактичного закладу, ані витягу з журналу реєстрації нещасних випадків.

Вказувала, щоФОП ОСОБА_1 не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" і не повинна нести відповідальність за шкоду, заподіяну іншим суб`єктом господарювання, а тому рішення суду про солідарне стягнення шкоди є безпідставним.

Не погоджувалася із розміром стягнутої судом матеріальної шкоди 20179,24 грн., оскільки зазначені витрати не підтверджуються належними доказами, не визнавала, що дитина отримувала винагороди з футбольних змагань, надані позивачем, і як наслідок не погоджувалася із стягненням на користь дитини відшкодування моральної шкоди у призначеному судом розмірі.

Вважала, що судом не було з`ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В частині стягнення шкоди із ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" суд взагалі прийняв рішення щодо неіснуючої особи, оскільки 06 вересня 2019 року дана юридична особа припинила свою діяльність.

Від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначав, що позивачі дійсно не надали суду першої інстанції розрахункового документу, який би підтверджував факт їх перебування у готелі, проте це сталося тому, що сам апелянт не видав позивачам такий документ на їх вимогу, намагаючись приховати факт заподіяння шкоди споживачу, однак дана обставина підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Вказував, що твердження відповідачів про те, що шафи у готелях мають бути припасовані до стіни, є відвертим перекручуванням позову, натомість розсохла, розбалансована шафа, яка падає на споживачів при відкриванні дверцят, не може вважатись устаткуванням у доброму технічному стані. Позивачі категорично заперечують будь-який недогляд з їх боку, оскільки такий факт не встановлено жодним документом у матеріалах справи. Посилання апелянта на висновок поліції, яка відмовила позивачам у відкритті кримінальної справи проти адміністрації готелю, також не підтверджує його позицію, оскільки це не позбавляє позивачів права на звернення до суду за стягненням збитків.

Зазначив, що посилання відповідача на порядок розслідування та обліку нещасних випадків виробничого характеру є некоректним, оскільки даний порядок не застосовується до інциденту, який стався у готелі, а ОСОБА_6 був малолітнім. Всі документальні докази травм, завдані дитині, підтверджені лікувальним закладом і відображені у висновку поліції.

Зазначив, що твердження апелянта про те, що ФОП ОСОБА_1 нібито не здійснює господарську діяльність у готельному бізнесі та не має жодного відношення до готелю " Святослав ", заперечуються матеріалами справи, зокрема відповідями ДФС та Держпродспоживслужби, оскільки нежитлові приміщення за адресою розташування готелю належать саме ФОП ОСОБА_1 , основним видом діяльності якої за кодом КВЕД є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

Доводив розмір заподіяної матеріальної шкоди, вказуючи, що фактичні витрати позивачів були значно більшими, ніж стягнута судом сума, оскільки вони не завжди зберігали чеки з аптеки та лікувальних закладів, тому крім чеків також подали виписку по картковому рахунку, а деякі витрати здійснювали готівкою.

Доводив, що малолітній ОСОБА_6 з раннього віку займається футболом, і виключення його з команди через травму викликало у нього глибокі душевні страждання.

Заперечував доводи апелянта про намагання позивачів незаконно збагатитись за рахунок позову, оскільки вони просили стягнути відшкодування матеріальної та моральної шкоди не на свою користь, а на рахунок дитячої лікарні.

Вказував, що ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" було ліквідовано вже на стадії підготовки і підписання тексту заочного рішення, і процесуальне законодавство не зобов`язує суд проводити аудит сторони у справі перед підписанням рішення. Отже, саме відповідачі мали повідомити суд про ліквідацію юридичної особи та надати відповідні документи. Проте, оскільки рішення ухвалене не лише відносно готелю, а й ФОП ОСОБА_1 , яка є його власником і здійснює в ньому діяльність, позивачі не вбачають жодних порушень з боку суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, і у відзиві позивача на апеляційну скаргу таких обставин також не зазначено, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно висновку за матеріалами перевірки ЖЄО № 18120, затвердженого начальником Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області 11 жовтня 2018 року, 01 жовтня 2018 року до відділу з дитячої лікарні надійшло повідомлення про те, що до них було доставлено неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якого у готелі " Святослав ", що у м. Львів-Винники, впала шафа, урезультаті чого останній отримав тілесні ушкодження (струс головного мозку, забійна рана повіки, тупа травма живота), відпущений додому; за аналогічним фактом 01 жовтня 2018 року у Личаківському ВП ГУ НП у Львівській області зареєстровано письмову заяву від ОСОБА_2 , батька малолітнього ОСОБА_3 , за фактом отримання тілесних ушкоджень його сина внаслідок падіння на останнього шафи у готелі "Святослав" у м. Львів-Винники (а. с. 14).

На а. с. 15 знаходиться копія заяви на ім`я слідчого СВ Личаківського ГУ НП у Львівській області від директора готельно-ресторанного комплекса "Святослав" про те, що він не надає згоду на проведення огляду кімнати № 321, що знаходиться в приміщенні готельно-ресторанного комплекса за адресою АДРЕСА_4 ; особи, які проживали у вищевказаному номері, орендували його до 12:00, на даний час вони не є тимчасовими володільцями та користувачами номеру 321.

На а. с. 16 - 18 знаходяться фото шафи та обличчя дитини з ознаками травми правої повіки.

Листом від 12 жовтня 2018 року Личаківським ВП ГУ НП у Львівській області повідомлено ОСОБА_2 , що зі звернення не вбачається жодних достатніх відомостей про вчинення кримінального правопорушення з боку працівників готелю, а тому викладені у ньому відомості не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, таким чином, питання, порушені у зверненні, розглянуто у межах Закону України "Про звернення громадян"; опитана по даному факту ОСОБА_5 пояснила, що 30 вересня 2018 року її малолітній онук бігав по кімнаті, підбіг до шафи, яка розташована у кімнаті, відкрив її, внаслідок чого шафа впала на нього; ОСОБА_5 пояснив, що 30 вересня 2018 року він, сидячи на ліжку, побачив, що його малолітній онук бігав по кімнаті готелю, підбіг до шафи, яка розташована у кімнаті, відкрив її двері обома руками, внаслідок чого шафа впала на нього; у зв`язку з вищевикладеним скеровано запит у ГРК "Святослав", чи встановлено причину падіння шафи та чи було проведено по даному факту внутрішню перевірку (а. с. 19).

На а. с. 21 - 22 знаходиться витяг з ЄДРПОУ, згідно якого засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" є ОСОБА_8 .

На а. с. 26 - 27 знаходяться роздруківки з інтернет-видань щодо особи ОСОБА_9 .

На а. с. 23 знаходяться квитанції про сплату послуг медичного центру "Санта-Лен" та фіскальний чек з аптеки на загальну суму 1 692,80 грн.

На а. с. 116 знаходиться акт надання послуг ТОВ "Медичний центр "СантаЛен" про надання послуг "Консультація дитячого дерматолога" на суму 450 грн., оплачену ОСОБА_3 .

На а. с. 117 - 134 знаходиться копія виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 за жовтень-листопад 2018 року.

На а. с. 24 знаходиться копія медичної довідки, виданої ОСОБА_5 в тому, що вона пройшла медогляд в лікарні і їй встановлено діагноз "Рожевий лишай Жибера ".

На а. с. 25 знаходиться фотографія медалі за перше місце в відкритому регулярному чемпіонаті Оболонського району 2017 року серед команд 2009 - 2010 р.н.

Листом від 25 січня 2019 року ГУ ДФС у Львівській області повідомило ОСОБА_2 , що працівниками управління здійснено вихід для проведення фактичної перевірки ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" за адресою Львівська область, м. Винники вул. Незалежності, 2; в результаті виходу для проведення перевірки встановлено, що за вказаною адресою зазначений у скарзі суб`єкт господарювання діяльності не здійснює (а. с. 59).

Листом від 19 лютого 2019 року ГУ ДФС у Львівській області повідомило ОСОБА_2 , що на момент виходу для проведення перевірки готельно-ресторанного комплексу "Святослав" за адресою АДРЕСА_4 було встановлено діяльність іншого суб`єкта господарювання, а саме ФОП ОСОБА_1 , яка перебуває на спрощеній системі оподаткування (а. с. 60).

Листом від 21 лютого 2019 року ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області повідомило ОСОБА_2 , що згідно наданої інформації ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" за адресою АДРЕСА_4 не перебуває. Натомість нежитлові приміщення загальною площею 2814,4 кв.м., що знаходяться за цією адресою, належать ФОП ОСОБА_1 з 28 березня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 61).

На а. с. 62 знаходиться витяг з ЄДРПОУ відносно ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює види діяльності за КВЕД: 55.1 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи частково позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої споживачу, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позову в частині отримання неповнолітнім тілесних ушкоджень в готелі " Святослав " від падіння шафи, і ненадання відповідачами жодного доказу на підтвердження відсутності їх вини в отримання дитиною ушкоджень, доказів забезпечення дотримання у готелі всіх умов, щоб убезпечити життя та здоров`я споживачів. З поданих суду чеків, квитанцій, виписки з рахунку встановлено, що позивачем ОСОБА_2 понесені матеріальні витрати, пов`язані з отриманими дитиною ушкодженнями, в розмірі 20179,24 грн.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. на користь ОСОБА_3 , та 10000 грн. на користь ОСОБА_2 , суд першої інстанції враховував понесені наслідки, обґрунтування позову щодо моральної шкоди, враховуючи засади розумності та справедливості.

Апеляційний суд не може погодитися повністю із такими висновками, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересі може, зокрема, бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином, позивачі звернулися досуду за захистом своїх прав у спосіб, що передбачений законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років (ч. 3, 5 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно п. 5.5 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2014 року № 19 готель відповідно до чинного законодавства України несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла в зв`язку з недоліками при наданні послуг. Порядок і обсяг відшкодування визначаються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід враховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виконавцеві).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі з 30 вересня 2018 року по 01 жовтня 2018 року перебували у ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" у кімнаті 321.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що всупереч п. 3.6 Правил користування готелями, яким встановлено, що договір про надання основних готельних послуг споживачу засвідчується розрахунковим документом, позивачі не надали жодного розрахункового документу, а отже на них не поширюються гарантії, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів".

Такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки як ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", так і п. 1.3 Правил користування готелями визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб, тобто укладення договору про надання готельних послуг не є обов`язковою передумовою для відшкодування шкоди особі, яка знаходиться у готелі. Виходячи із системного аналізу наведених вимог, вони не ставлять статус споживача у залежність від наявності у них розрахункового або будь-якого іншого документу.

Наявність будь-якого розрахункового документу для відшкодування шкоди фізичній особі внаслідок недоліків послуг виконавцем таких послуг не передбачено також ст. 1209 ЦК України, відповідно до якої виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг).

Крім того, факт перебування позивачів у готелі на погоджених з ним договірних умовах підтверджується і наявною в матеріалах справи копією заяви директора готеля, якою відмовлено працівникам поліції у доступі до номеру 321 готелю для його огляду та здійснення фіксації місця інциденту, зокрема у абзаці другому заяви зазначено, що особи, які проживали у номері 321 готелю, орендували його до 12:00 години 01 жовтня 2018 року.

Виходячи з вищенаведених положень ст. 1209 ЦК України, апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги, що чинним ДСТУ не передбачено особливих вимог до облаштування шафи, зокрема фіксації до стіни, оскільки відповідачем ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" не доведено, що заподіяна ОСОБА_3 шкоди виникла внаслідок порушення ним звичайних правил використання шафи.

Такими доказами не є покази ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у листі Личаківського відділу поліції, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, а саме що дитина, підбігши до шафи, відкрила дверцята обома руками. Із наведеного апеляційний суд не вбачає порушення звичайних правил користування меблями, що могло би призвести до їх падіння на особу, яка відкриває шафу, і її травмування.

Крім того, із державних стандартів України вбачається наступне.

Згідно п. 53 ДСТУ 4269:2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів" для готелю, категорія якого відповідає "***" (три зірки) необхідна наступна оснащеність номерів меблями та інвентарем: шафа з поличками, вішалкою та плічками (не менше ніж 5 шт./місце). До загальних вимог до якості устаткування та оснащення готелів категорії три зірки зокрема належить: меблі та оснащення можуть бути з матеріалів середньої вартості, але добре оформлені та відповідати єдиному стилю. Усе устаткування повинно бути у доброму технічному стані та створювати затишок.

Пунктом 7.8 ДСТУ 4268:2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщування" (до яких віднесено в тому числі готелі) передбачено, що санітарно-технічне, технологічне та інше устаткування, прилади, меблі повинні бути у справному технічному стані, відповідати вимогам нормативних документів та їх потрібно використовувати згідно з інструкціями з експлуатації.

Згідно п. 4.10, 5.1 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2014 року № 19, готель забезпечує комплектність і справність обладнання в номері, а також якість підготовки приміщення під заселення. Матеріально-технічне забезпечення готелю, перелік та якість послуг, які надаються споживачу, повинні відповідати вимогам присвоєної готелю категорії.

Справність технічного стану меблів, розміщених у кімнаті 321 ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" не була доведена як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді.

Не можна погодитись із доводами апеляційної скарги, що на підтвердження своїх слів позивач не долучив ані листок непрацездатності, ні довідки лікувально-профілактичного закладу, крім того, позивач не долучив витяг з журналу реєстрації нещасних випадків.

Апеляційний суд враховує, що складання зазначених документів дійсно передбачене Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270, який визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України.

Разом із тим, всі документальні докази травм, які були завдані дитині при падінні на неї шафи у номері готелю, зазначені лікувальним закладом і відображені у висновку Личаківського районного відділу поліції, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що обставини отримання малолітнім ОСОБА_11 тілесних ушкоджень внаслідок падіння на нього шафи підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 23 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином, оскільки позивачам заподіяно шкоди внаслідок неналежної якості послуг, наданих їм ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав", в тому числі матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування дитини, та моральної шкоди, яка полягала у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням її здоров`я ( ОСОБА_11 , внаслідок падіння на нього шафи, фізичного болю, травмування і неможливості продовжувати деякий час спортивні заняття), у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів ( ОСОБА_12 , внаслідок емоційних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я його сина і ухиленням відповідача від добровільного вирішення інциденту), така шкода підлягає відшкодуванню виконавцем послуг.

Разом із тим, як вказує ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі і підтверджується загальнодоступними відомостями з ЄДРПОУ, відповідач ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" припинило свою діяльність 06 вересня 2019 року, номер запису в реєстрі 14151110007020427.

Відповідно до ст. 91, ч. 5 ст. 104 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" як юридична особа, що припинилася до ухвалення рішення, не може бути відповідачем у цій справі.

Позивачі із заявою про заміну сторони правонаступником до суду першої інстанції не звертались і відомості в ЄДРПОУ щодо правонаступників ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" відсутні, а отже провадження у справі в частині вимог до цього відповідача підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягуючи солідарно відшкодування шкоди із відповідача ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові приміщення загальною площею 2814,40 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , належить ФОП ОСОБА_1 , а юридичною адресою ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" м. Львів, м. Винники, вул. Незалежності, 2.

Доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується і відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується, що вона дійсно є власником нежитлових приміщень загальною площею 2814,40 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .

Однак при цьому поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що згідно відомостей у ЄДРПОУ єдиним засновником та керівником ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав" зазначений ОСОБА_8 , а не ОСОБА_1 .

Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу, що ФОП ОСОБА_1 фактично здійснює господарську діяльність у готелі "Святослав", що, на думку позивача, підтверджується відповідями ГУ ДФС у Львівській області та ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, оскільки зазначені докази лише підтверджують належність їй майна за вказаною адресою, та витягом з ЄДРПОУ відносно ФОП ОСОБА_1 , основним видом діяльності якої є код КВЕД 55.10 - Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розташування.

Дійсно, такий вид діяльності здійснюється відповідачем, але у ЄДРПОУ зареєстровано і інші види діяльності ФОП ОСОБА_1 , в тому числі за кодом КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відтак здійснення господарської діяльності даною особою не обмежується лише діяльністю готелів, а йпоширюється на надання майна в оренду, в тому числі для здійснення орендарями готельних послуг у належних відповідачу нежитлових приміщеннях.

Докази самостійного здійснення господарської діяльності в сфері готельних послуг ФОП ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, як на даний час, так і на час заподіяння шкоди позивачам.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачами не доведено обставин заподіяння ФОП ОСОБА_1 як власником нежитлових приміщень шкоди позивачам, як споживачам готельних послуг, а отже позовні вимоги до неї не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і задоволені судом першої інстанції помилково.

Крім того, в позовних вимогах позивачі просили стягнути заподіяну їм шкоду на користь НКП "Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова", і ця вимога залишилася незмінною після уточнення позовних вимог в травні 2019 року (а. с. 135).

Апеляційний суд враховує, що в описовій частині рішення суд першої інстанції посилається на остаточний зміст позовних вимог, згідно якого позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів на їх користь витрати на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак будь-які докази, що позивачами в подальшому уточнювались позовні вимоги, які були заявлені в даному вигляді, в матеріалах справи відсутні.

Отже суд першої інстанції, стягуючи із відповідачів шкоду солідарно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , вийшов за межі позовних вимог, оскільки частковим задоволенням позову такий спосіб задоволення не можна вважати.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

НКП "Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова" не є позивачем або третьою особою у даній справі, і позивачами у позові не обґрунтовано, на яких передбачених законом підставах вони звернулися до суду в його інтересах, а отже у спосіб, заявлений позивачами, позов задоволенню не підлягав і задоволений судом першої інстанції безпідставно.

Враховуючи, що особи, з яких на користь позивачів мало бути стягнуто відшкодування заподіяної шкоди, відсутні, а позовні вимоги заявлені у спосіб, що не підлягав задоволенню, апеляційний суд не перевіряє висновки суду щодо розміру заподіяної матеріальної та моральної шкоди, не оцінює доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові відносно відповідача ФОП ОСОБА_1 і закриття провадження у справі відносно відповідача ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Святослав".

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки позивачі звільнені від сплати судових витрат, компенсує за рахунок держави на користь відповідача ФОП ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно-Ресторанний комплекс "Святослав" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої споживачу.

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої споживачу, залишити без задоволення.

Судові витрати в розмірі 3153 грн., понесені фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) за подання апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :