Постанова

від 01.07.2020 по справі 908/88/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 року м.Дніпро Справа № 908/88/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 , ухвалене суддею Мірошниченко М.В., повний текст якого складений 26.03.2020, у справі №908/88/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра", м. Київ

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя

про стягнення 103 288,51 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення 103 288,51 грн, з яких: 30890,96 грн. 3% річних та 72397,55 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 1116-ДЭ від 04.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/12484/18, яким присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" 864 000 грн основної заборгованості, 43200 грн пені, 11 149,15 грн - 3% річних та 10 253,09 грн. інфляційних втрат, судові витрати по справі в сумі 13 929,03 грн. При цьому штрафні санкції за вказаним рішенням розраховано станом на 11.10.2018.

Фактично рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/12484/18 виконано боржником 21.12.2019, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 21.12.2019. Тому, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та в силу вимог ст.599 ЦК України, позивачем у даній справі нараховано до сплати 3 відсотки річних у розмірі 30 890,96 грн. за період з 12.10.2018 по 20.12.2019 та інфляційні втрати у розмірі 72 397,55 грн. за період з жовтня 2018 по листопад 2019.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 у справі №908/88/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" 72397 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 30890 грн. 96 коп. - 3% річних, 2102 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, просить рішення суду від 24.03.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом застосовано формальний підхід до розгляду справи, його доводи як відповідача по справі було проігноровано, чим порушено принцип рівності сторін судового процесу та справедливості, що стало причиною прийняття судом протизаконного та необґрунтованого рішення.

Зазначає, що підставою позову є ст.625 ЦК України, відповідно до частини 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання має сплатити відсотки річних та інфляційні втрати за весь час прострочення. В той же час, наявність боргу апелянт вважає не тотожним простроченню виконання зобов"язання, оскільки не заперечує наявність боргу, втім, вважає, що строк його сплати не є таким, що настав, з огляду на невиконання позивачем, на його думку, вимог договору по наданню повного пакету документів за переліком, узгодженим сторонами. Вважає, що зі свого боку мав повне право на притримання оплати до виконання позивачем своїх зобов"язань.

Також, зауважує, що судом порушене право відповідача на доступ до правосуддя через незадоволення його клопотання про відкладення розгляду справи в період дії карантину. З посиланням на можливість застосування аналогії права, аналогії закону, вважає, що суд мав усі процесуальні підстави, і навіть, обов"язок щодо зупинення провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерра", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача безпідставними. Зокрема зазначає, що посилання апелянта на нез"ясування судом всіх обставин справи, зокрема щодо наявності правових підстав для визнання Договору недійним та надання оцінки таким обставинам, та неврахування позиції відповідача, суперечить нормам процесуального права, оскільки предметом розгляду цієї справи було стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат та 3 відсотків річних за період від дати, станом на яку було здійснено розрахунок заборгованості для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості (справа №910/12484/18), до дати виконання судового рішення, тобто нарахування у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України; в свою чергу, відповідно до ч.5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, Відповідач, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу доказами, які не були прийняті судом до розгляду обґрунтовує її недопустимими доказами; за таких обставин, в частині неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи (не з`ясування та не надання правової оцінки судом наявності правових підстав для визнання договору недійним) апеляційна скарга є необґрунтованою.

Крім того, відповідач, знехтував своїми процесуальними правами під час розгляду справи в суді першої інстанції щодо надання відзиву та у встановлені судом та процесуальним законом строки не надав до суду відзив на позовну заяву, внаслідок чого втратив право на вчинення вказаної процесуальної дії у відповідності з положеннями статті 118 ГПК України. При цьому, відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, Відповідач, не подавши своєчасно відзив на позовну заяву, діяв на власний ризик.

Позивач звертає увагу суду, що позиція Відповідача зводиться до заперечення дійсності Договору та твердження про правомірність затримання ним платежу за поставлений Позивачем товар. Втім, вказані твердження вже були предметом судового розгляду між тими ж сторонами у справі №910/12484/18. Так, у вказаній справі АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" просило визнати недійсним договір поставки №1116-ДЭ з тих самих підстав, що наведені у апеляційній скарзі. Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 910/12484/18, у задоволенні позовних вимог AT "ДТЕК "Дніпроенерго" до ТОВ "Катерра" про визнання договору поставки №1116-ДЭ недійсним відмовлено. Натомість, позовні вимоги ТОВ "Катерра" до AT "ДТЕК Дніпроенерго", за зустрічним позовом, задоволено повністю, стягнуто основний борг в сумі 864 000,00 грн, пеню в сумі 43 200,00 грн., 3% річних в сумі 11 149,15 грн., інфляційні втрати в сумі 10 253,09 грн., судові витрати в сумі 13 929,03 грн. Отже, вказаним рішенням встановлені преюдиціальні факти, які в силу вимог ст.75 ГПК України звільнили позивача у цій справі від доведення вже встановлених обставин справи. При цьому, оскільки відсотки річних та інфляційні втрати в межах справи №910/12484/18 були розраховані по 11.10.2018, а фактично рішення виконано лише 21.12.2019, в силу приписів ст.599 ЦК України, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги у цій справі.

Твердження апелянта про порушення його прав на доступ до правосуддя також не відповідають дійсності, оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Мірошниченко М.В. та відкрито провадження у справі № 908/88/20; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.03.2020.

06.02.2020 відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поставки № 1116-ДЭ від 04.01.2018, яку ухвалою суду від 10.02.2020 залишено без руху, з наданням заявнику строку на усунення недоліків позову.

Через не усунення недоліків зустрічного позову, ухвалою від 02.03.2020 позовну заяву повернуто АТ "ДТЕК Дніпроенерго" без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 згідно з клопотанням відповідача розгляд справи відкладений на 24.03.2020. В судове засідання 24.03.2020 представники сторін не з`явилися, хоча про час та місце слухання справи сторони повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, Відповідач двічі не з`явився у судові засідання та не подав у встановлені строки відзив на позовну заяву, що свідчить про його свідому позицію затягування розгляду справи.

Також відповідач 23.03.2020 на електронну адресу суду подав клопотання про зупинення розгляду справи № 908/88/20 до моменту її розгляду та прийняття рішення Центральним апеляційним господарським судом; одночасно просив призначити іншу дату слухання після покращення епідемічної ситуації в Україні, у т.ч. м. Києві та Київської області та з урахуванням моменту закінчення обмежувальних заходів, ініційованих з боку держави, спрямованих на недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2. З огляду на відсутність підстав для зупинення розгляду справи, які передбачені ст.ст.227, 228 ГПК України, суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до положень статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до матеріалів справи, провадження у справі відкрито 03.02.2020, тобто граничний 60-денний строк розгляду справи закінчувався 02.04.2020, тобто суд мав вирішити справу у встановлені законом строки, що і було зроблено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 залишено без руху у зв`язку зі сплатою судового збору не у повному розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2020 від скаржника до суду засобами електронного зв"язку надійшло клопотання про усунення недоліків до якого додане платіжне доручення № 1555450 від 13.05.2020 про доплату 1051,00 грн судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 (колегія суддів у складі: головуючий доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 у цій справі; з урахуванням ціни спору та положень частин 1, 10 ст.270 ГПК України справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк - 10 днів з моменту отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження - для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

21.05.2020 Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" подано заяву про розгляд апеляційної скарги в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, з посиланням на норми статей 247, 250 ГПК України, яка обґрунтована важливістю і значенням справи для апелянта, специфічністю ситуації з огляду на специфічний об`єкт постачання: апелянт вважає, що предметом розгляду даної справи є не лише стягнення заборгованості, а і з`ясування питання виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в частині постачання комплектного товару (продукції) - із повним переліком необхідних документів; дане питання проігнороване протягом розгляду справи судом першої інстанції; у справі відсутні докази підтвердження виконання ТОВ "Катерра" свого обов`язку щодо надання повного пакету документів, передбачених договором.

Ухвалою суду від 22.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

За наслідками проведення процедури відкритих конкурсних торгів на закупівлю товару 04.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" (покупець, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерра" (постачальник, відповідач за первісним позовом) було укладено договір поставки № 1116- ДЭ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення Добавка технологічний до вуглеводневого палива "KATWILL" (в подальшому - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості і кількості у відповідності із звичаями ділового обороту. Під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку виконання постачальником умов даного договору у відношенні кількості, асортименту, якості, комплектності, тари і/або огортки продукції у відповідності з "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" затвердженої постановою Госарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15.06.1965 № П-6 (зі змінами та доповненнями) та "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Госарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966 № П-7 (зі змінами та доповненнями), в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Згідно п. 2.6 договору продукція приймається покупцем на підставі даних:

по кількості - у відповідності з фактичною кількістю продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки;

по якості - у відповідності з якісними показниками, зазначеними у сертифікаті якості заводу - виробника, паспорті, а також у відповідності з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції, обумовленими сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно п. 2.8 договору якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності покупцем виявлена не відповідність даним, зазначеним в товаросупровідних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспорті, або додатковим умовам до даної продукції обумовленими сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору, іншої документації, що визначає кількісні та якісні характеристики продукції, покупець зобов`язується викликати постачальника шляхом направлення телеграми в адрес постачальника, та /або факсу та/або електронного листа для спільного приймання продукції.

Пунктом 2.9 договору визначено, що постачальник зобов`язаний направити свого повноваженого представника (представників) для участі в прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності та для підписання акту невідповідності.

Відповідно до п. 2.10 договору в акті невідповідності (кількості, якості, асортименту, комплектності) зазначається:

номер, дата даного договору, дата специфікації за якою здійснювалась поставка продукції;

найменування, заводський номер продукції;

дата поставки, також зазначення товаросупровідних документів;

опис виявлених невідповідностей (кількості, якості, асортименту, комплектності);

місце та дата огляду продукції;

склад комісії;

висновки комісії;

інші відомості на розсуд комісії;

підписи всіх членів комісії.

При неявці представника постачальника протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту направлення виклику від покупця для прийняття участі в обстеженні виявлених невідповідностей/недоліків і складання акту невідповідності, приймання продукції за кількістю, якістю, асортименту, комплектності, здійснюється покупцем в односторонньому порядку шляхом складання та підписання відповідного акту невідповідності. В даному випадку, покупець зобов`язується направити акт невідповідності постачальнику протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати його підписання по електронній пошті, з відправкою оригіналу поштою. Даний акт невідповідності є обов`язковим для виконання постачальником (п. 2.11 договору).

Відповідно до п. 2.12 договору у разі якщо в результаті приймання продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості і/або якості та/або асортименту і/або комплектність не відповідають даним, зазначеним в товаросупровідній документації, сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, ТУ або іншої документації, передбаченої для виду продукції що поставляється, а також в разі поставки постачальником продукції, не узгодженою сторонами у відповідних специфікаціях до договору, покупець має право:

відмовитися від прийняття продукції і оплати її вартості, а в разі здійснення попередньої оплати продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів. Повернення грошових коштів має бути повернуто постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення покупцем письмової вимоги постачальника;

на заміну продукції;

прийняти продукцію зі зменшенням її ціни, в залежності від показників невідповідності якості та/або кількості і/або асортименту і/або комплектності продукції.

Повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому в п. 2.5. цього договору, при наявності попередньої оплати в розмірі витрат, пов`язаних з поверненням продукції.

Постачальник зобов`язується за свій рахунок провести заміну неякісної продукції і/або провести допоставку якої бракує і/або некомплектної продукції, а також замінити частину продукції, яка не відповідає асортименту, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту складання/підписання акту невідповідності, якщо інший термін не визначено сторонами в акті невідповідності (п. 2.13 договору).

Згідно з п. 2.14 договору при наявності розбіжностей про причини невідповідності продукції вимогам щодо якості, будь-яка із сторін має право залучити для вирішення спору експертну організацію, що має право на проведення досліджень даного виду продукції, висновок якої про якість є остаточним і обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.1. договору продукція надходить партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним з товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов і застережень, що містяться в цьому договорі та / або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору, постачальник несе всі витрати, пов`язані з постачанням продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємини сторін будуть регулюватися положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно п. 5.4 договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 (дев`яностий) календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 6.7 договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

На виконання умов договору постачальник поставив, що не заперечує покупець за даним договором, згідно видаткових накладних № РН-00000002 від 09.01.2018 та № РН-00000003 від 17.01.2018 продукцію, яка була вчасно та в повному обсязі оплачена покупцем.

В подальшому, згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 05.02.2018 постачальником поставлено покупцю продукцію - добавку технологічну до вуглеводневого палива "KATWILL" у кількості 720 літрів загальною вартістю 864.000,00 грн., яку відповідач не оплатив.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/12484/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням від 18.12.2018 у справі № 910/12484/18, яке залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019, у задоволенні первісного позову АТ "ДТЕК Дніпроенерго" до ТОВ "Катерра" про визнання недійсним договору поставки від 04.01.2018 №1116-ДЭ та стягнення збитків у сумі 1 128 000 грн, відмовлено; зустрічний позов ТОВ "Катерра" до АТ "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення 928 602,24 грн задоволено; присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" 864000 грн боргу за поставлену продукцію, 43200 грн пені, 10 253,09 грн. інфляційних втрат, 11 149,15 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 929,03 грн.

16.12.2019 на виконання рішення у справі № 910/12484/18 виданий судовий наказ.

Наказ Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/12484/18 пред`явлений стягувачем до виконання та фактично рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/12484/18 виконано боржником 21.12.2019, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №60924485 (а.с.64-65).

З урахуванням того, що інфляційні втрати та відсотки річних у справі № 910/12484/18 були розраховані по 11.10.2018, з огляду на положення ст.599 ЦК України, позивачем заявлені позовні вимоги у цій справі (№908/88/20) про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на суму боргу 864000,00 грн. за період з 12.10.2018 по 20.12.2019 та поданий відповідний позов до Господарського суду Запорізької області.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд виходив з того, що порушення виконання зобов"язання відповідача з оплати поставленого товару встановлене та доведене судовими рішеннями у справі №910/12484/18, на виконання яких виданий наказ, який, в свою чергу, виконаний в примусовому порядку лише 21.12.2019. Оскільки, відповідно до приписів ст.599 ЦК України, зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а нормами чинного законодавства, зокрема ст.625 ЦК України на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, покладається обов"язок по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, при цьому, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум, то судом визнані обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період (з моменту, що не охоплений рішенням у справі №910/12484/18, до фактичного виконання рішення суду).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм параграфів 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4. постанови пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яка є чинною).

Відповідно п.7.1 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням того, що рішення у справі №910/12484/18 від 18.12.2018 набуло законної сили 07.11.2019 та фактично виконано 21.12.2019, при цьому вказаним рішенням стягнено з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" інфляційні втрати та відсотки річних до 11.10.2018, то є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат за жовтень 2018-листопад 2019 року в сумі 72 397,55 грн., а також відсотки річних у розмірі 30 890,96 грн. за період з 12.10.2018 по 20.12.2019.

Оскільки вказані розрахунки інфляційних втрат та відсотків річних за прострочення виконання зобов"язання відповідають вимогам чинного законодавства та не містять арифметичних помилок, то господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги в цій частині, зокрема по стягненню 3% річних у розмірі 30 890,96 грн. за період з 12.10.2018 по 20.12.2019 та інфляційних втрат в сумі 72 397,55 грн за період жовтень 2018 - листопад 2019 року.

Стосовно посилань апелянта на формальний підхід до вирішення справи, не з`ясування та не надання правової оцінки судом наявності правових підстав для визнання договору недійним, наявності підстав для притримання оплати, а відтак, не настання зобов"язань з оплати, то ці доводи не приймаються в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України, спростовуються рішеннями у справі №90/12484/18, якими встановлений обов"язок АТ "ДТЕК Дніпроенерго" з оплати отриманого товару, відсутністю підстав для визнання договору №1116-ДЭ від 04.01.2018 недійсним.

Щодо посилань апелянта на порушення прав відповідача на доступ до правосуддя через незадоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, то вони не приймаються колегією суддів, з урахуванням наступного.

Згідно з матеріалами справи ухвалою від 03.02.2020 відкрито провадження у цій справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 03.03.2020; сторонам наданий час (15 днів з моменту отримання цієї ухвали) для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Вказану ухвалу отримано відповідачем 05.02.2020, отже, відзив на позовну заяву він мав надати у строк до 20.02.2020.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач, у строк для подання відзиву на позов (06.02.2020), відповідно до ст.180 ГПК України подав до господарського суду зустрічну позовну заяву, яку ухвалою від 10.02.2020 залишено без руху через наявні недоліки, а ухвалою суду від 02.03.2020 повернуто заявнику з підстав не усунення недоліків зустрічного позову.

При цьому колегія суддів зауважує, що відзив на позовну заяву у визначений судом строк відповідачем так подано і не було, що є його правом відповідно до ст.ст.178, 251 ГПК України. В той же час, за приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Отже, наслідки не користування відповідачем правом надання відзиву на позов несе виключно апелянт.

Слід також наголосити, що ухвалою суду від 03.03.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладений на 24.03.2020.

23.03.2020 відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи, з посиланням на норми адміністративного судочинства, та просив призначити іншу дату слухання справи.

Слід зауважити, що за нормами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки .

При цьому судом обґрунтовано зазначено, що господарський процес врегульований Господарським процесуальним кодексом України, а підстави для зупинення, передбачені ст.ст.227, 228 ГПК України, у даних правовідносинах відсутні.

Також колегія суддів наголошує, що згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Як вже вище зазначалось, відповідачу було надано право викласти свої заперечення на поданий позов у заяві по суті справи - відзиві на позов, яким останній не скористався; при цьому, задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів не вважає обмеженням доступу до правосуддя незадоволення клопотання відповідача про подальше відкладення розгляду справи та розгляд справи в межах строку, встановленого процесуальним законодавством.

Також суд апеляційної інстанції наголошує скаржнику, що його посилання на можливість застосування аналогії права, аналогії Закону у даних правовідносинах з посиланням на норми адміністративного судочинства, зокрема, п.1 ч.2 ст.236 КАСУ, слід визнати необґрунтованими, оскільки господарський процес врегульований Господарським процесуальним кодексом України, який містить чіткий перелік умов, за яких відкладається/ зупиняється провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 103288,51 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 у справі №908/88/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 у справі №908/88/20 - залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.07.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін