Рішення

від 30.06.2020 по справі 905/807/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2020 Справа № 905/807/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Фермерського господарства "Горбенко М.С." (код ЄДРПОУ 21982243, адреса: 85333, Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка, вул. Поштова, 36),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КРОНОС" (код ЄДРПОУ 40136741, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Соборна, 9),

про: визнання договору розірваним та стягнення 240748,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились, -

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Горбенко М.С." звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н, б/д (вх.№8189/20 від 28.04.20) про визнання договору поставки №23/01/2018 від 23.01.2018 розірваним та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КРОНОС" основного боргу у сумі 191360,00 грн., пені у сумі 43336,49 грн., інфляційних втрат у сумі 2277,18 грн., 3% річних 3774,77 грн., крім того, сплачений судовий збір у розмірі 5713,23 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на наявність підстав та обставин, визначених ст.ст. 651, 652 ЦК України, щодо розірвання договору № 23/01/2018 від 23.01.2018 у разі істотного порушення договору другою стороною, а також як у постачальника, визначені ст. 692 ЦК України. Позивач стверджує про порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором, внаслідок чого за ним рахується борг у розмірі 191360,00 грн. та наявні підстави для нарахування та стягнення з останнього також пені у сумі 43336,49 грн. (з 15.04.2019 по 10.12.2019), 3% - 3774,77 грн. (з 15.04.2019 по 10.12.2019) та інфляційних втрат - 2277,18 грн. (березень - серпень 2019 року).

На підтвердження вимог надано суду: договір поставки № 23/01/18 від 23.01.2018, специфікацію № 1 від 23.01.2018 до договору поставки № 23/01/2018 від 23.01.2018, видаткові накладні № 2 від 25.01.2018, № 3 від 26.01.2018, довіреність № 2 від 25.01.2018 на отримання цінностей, рахунки-фактури № 3 від 23.01.2018, № 4 від 26.01.2018, податкові накладні від 26.01.2018 № 6, від 24.01.2018 № 5, квитанції про реєстрацію податкової накладної, виписку ПАТ Креді Агріколь Банк про рух коштів по рахунку за 24.01.2018, вимогу від 15.04.2019 вих.№15/04/2019 з доказами направлення, розрахунок позовних вимог, правовстановлюючі та статутні документи підприємства.

Ухвалою від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/807/20; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 02.06.2020; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (надання відзиву на позовну заяву відповідачем, відповіді на відзив позивачем, тощо); визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов`язковою.

Така ухвала суду отримана позивачем 11.05.2020, відповідачем 12.05.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

27.05.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 25.05.2020 (вх.№9744/20), в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідач вказує, що у якості доказів, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, позивачем долучено документи які вже були предметом дослідження Господарського суду Донецької області під час розгляду справи № 905/77/19 між тотожними учасниками та з того ж предмету, що й по справі № 905/807/20, у тому числі й судом апеляційної інстанції. Разом з тим, позивачем не доведено хибність висновків судів попередньо розглянувших справу № 905/77/19 та не надано доказів заборгованості ТОВ Агро Кронос чи наявність договірних зобов`язань за договором поставки № 23/01/2018 від 23.01.2018. Отже, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав їх не правомірності та не доведеності.

До відзиву додано: рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі № 905/77/19 (вступна та резолютивна частини) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 у справі № 905/77/19, копії яких долучено до справи.

Задля отримання від позивача відповіді на відзив, судове засідання 02.06.2020 було відкладено на 30.06.2020, про що представник позивача повідомлений під розписку, а відповідач шляхом направлення відповідної ухвали суду на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КРОНОС".

Відповідачем ухвала суду від 02.06.2020 отримана 09.06.2020 (відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

30.06.2020 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшли уточнена позовна заява з ціною позову 268.681,68 грн. та заява про забезпечення позову (вх.№04-18/2605).

Згідно довідки начальника відділу аналітичного та інформаційного забезпечення Господарського суду Донецької області від 30.06.2020 № 04-18/2606 уточнена позовна заява та заява про забезпечення позову з додатками по справі № 905/807/20 Електронним кваліфікаційним підписом не скріплено.

Відповідно до пунктів 17 - 17.1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Суд враховує, що положеннями ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" .

Частиною 8 ст. 42 ГПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Статтями 169, 170 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Серед додатків до таких документів (уточнена позовна заява та заява про забезпечення позову) відсутні докази про їх направлення іншому учаснику справи та суду у паперовій формі.

Оскільки документи, отримані від позивача електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних, зазначені уточнена позовна заява та заява про забезпечення позову (вх.№04-18/2605 від 30.06.2020) господарським судом не розглядаються.

В судове засідання 30.06.2020 позивач та відповідач своїх представників не направили.

Позивачем відповідь на відзив не подано.

Зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; від сторін клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось; дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначено для розгляду малозначних справ та справ незначної складності, для яких пріоритетом є швидке вирішення справи; згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України , явка в судове засідання є правом, а не обов`язком учасників справи; а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, з огляду на наступне:

Як вбачається, в провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/77/19 за позовом Фермерського господарства Горбенко М.С. , с. Сергіївка, до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО КРОНОС , м. Маріуполь, про стягнення 225925,38грн., мотивованим неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №23/01/2018 від 23.01.2018р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/77/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.06.2019), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи № 905/77/19 судами було встановлено, що 23.01.2018 між ФГ "Горбенко М . С. " (постачальник) та ТОВ АГРО КРОНОС (покупець) був укладений договір поставки №23/01/2018, згідно п. п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність сільськогосподарську продукцію кукурудзу (товар) покупцеві в кількості, асортименті та в строки, що визначаються в специфікаціях до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отриманий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.1 договору умови передачі товару вивезення транспортом покупця зі складу Постачальника. Датою поставки вважається дата отримання товару, яка визначається відповідно до накладної (п.2.2 договору).

Під час передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцю оригінали рахунку-фактури, видаткову і податкову накладні на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, які підтверджують передачу товару (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору форма оплати безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або готівкова шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства. Підставою оплати є рахунок-фактура, який виставляється постачальником. Умови оплати згідно специфікації до даного договору.

У разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець, згідно зі ст.343 Господарського кодексу України , сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (п.4.3 договору).

Згідно п. 7 договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Між сторонами також укладено специфікацію №1 від 23.01.2018 до договору №23/01/2018 від 23.01.2018, відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити покупцю: кукурудзу 3 кл. врожай 2017 року, у кількості 200 т. (+/-10%), на загальну суму 920000,00 грн. (+/-10%) з ПДВ.

Позивачем на підставі договору поставки №23/01/2018 від 23.01.2018 виставлено відповідачу рахунок-фактуру №3 від 23.01.2018 на суму 920000,00 грн.

Відповідачем здійснено передоплату товару за договором поставки №23/01/2018 від 23.01.2018 у розмірі 736000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №24 від 24.01.2018 з призначенням платежу: плата за кукурудзу згідно рахунку-фактури №3 від 23.01.2018.

Звертаючись з позовною заявою в межах справи № 905/77/19 позивач зазначав, що на виконання умов договору №23/01/2018 від 23.01.2018 він поставив відповідачу товар (кукурудзу 3 кл. врожай 2017 року) за видатковими накладними №2 від 25.01.2018 у кількості 159,98 тон на суму 735908,00 грн. та №3 від 26.01.2018 у кількості 41,62 тон на суму 191452,00 грн., загалом на суму 927360,00грн. Однак, відповідач в порушення умов договору поставлений товар у встановлений строк у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 191360,00 грн. Крім суми основного боргу позивачем на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних у розмірі 5457,69 грн. та на підставі п.4.3 договору пеню у розмірі 29107,69 грн.

Під час розгляду вказаної справи судами також встановлено, що згідно специфікації №1 оплата товару здійснюється в наступному порядку: 80% від суми договору попередньої оплати, 20% впродовж 2-х банківських днів після повної поставки товару та за умови надання постачальником покупцю документів, а саме: оригінал даного договору, підписаного уповноваженим представником постачальника та завіреного печаткою; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; у разі поставки на умовах СРТ два екземпляри товарно-транспортної накладної; копія довідки про взяття на облік платника податків (форма 4-ОПП) за наявності; копія статистичного звіту сільськогосподарського підприємства за формою №4-СГ, №37-СГ та №29-СГ. У разі ненадання цих документів, або неповного надання, покупець має право затримати оплату товару.

Відповідачем здійснено передоплату товару за договором поставки №23/01/2018 від 23.01.2018 у розмірі 736000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №24 від 24.01.2018 з призначенням платежу: плата за кукурудзу згідно рахунка-фактури №3 від 23.01.2018.

На підтвердження факту передачі товару відповідачу та прийняття його останнім, позивач посилався на: видаткові накладні №2 від 25.01.2018 на поставку товару у кількості 159,98 т. на суму 735908,00 грн., №3 від 26.01.2018 у кількості 41,62 т. на суму 191452,00 грн.; а також товарно-транспортні накладні: №0097 від 26.01.2018 на поставку товару у кількості 41,62 т., №0096 від 25.08.2018 на поставку товару у кількості 39,120 т, №0095 від 25.01.2018 на поставку товару у кількості 40,02 т., №0094 від 25.01.2018 на поставку товару у кількості 40,0 т., №0093 від 25.01.2018 на поставку товару у кількості 40,84 т., загалом у кількості 201,6 т.; податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за 2018 від 16.02.2018р., у якій відображено операції, що оподатковуються за основною ставкою, у загальній сумі 1065690 грн. без ПДВ. У додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 16.02.2018р. ФГ "Горбенко М.С. " відображено у розділі Податкові зобов`язання, зокрема, за покупцем із індивідуальним податковим номером 401367405812 за період складання податкових накладних січень 2018р. обсяг постачання у розмірі 772800,00 грн. без ПДВ та ПДВ 154560,00 грн.

Проте, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської операції.

Суди виходили с того, що вказані видаткові та товарно-транспортні накладні не можуть бути прийняті на підтвердження обставин здійснення господарських операцій з поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем, оскільки вони не містять обов`язкових реквізитів, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, зокрема, на них відсутній особистий підпис особи (одержувача).

Судами під час розгляду справи № 905/77/19 не прийнято у якості доказів здійснення поставки товару податкову декларацію з податку на додану вартість, оскільки остання не засвідчує факт передання товару, оскільки складається в односторонньому порядку та не передбачає наявності підпису отримувача, отже такі декларації не можуть підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з передачі майна.

Судами також встановлено, що за змістом претензії відповідача №27/02/2018 від 27.02.2018, на адресу позивача постачальником здійснено поставку кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року з якісними характеристиками, які не відповідають якісним показникам вказаних у специфікації та договорі, тому застосовується формула Дюваля для доведення якісних показників якості згідно ДСТУ 4525:2006, внаслідок чого у процентному співвідношенні зменшується вага прийнятого зерна кукурудзи. У вказаній претензії зазначені товарно-транспорті накладні №0093 від 26.01.2018, №0094 від 26.01.2018, №0095 від 26.01.2018, №0096 від 26.01.2018, №27 від 27.01.2018. Однак, вказана претензія не є документом первинного обліку у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та також не підтверджує факт здійснення господарської операції, а з самої претензії не вбачається, що позивачем виконано вимоги специфікації щодо надання документів.

Разом з цим, судами враховано, що відповідачем не заперечуються обставини отримання товару від позивача та обов`язок здійснення його повної оплати. Проте, він зазначає, що позивачем в порушення умов п.2.4 договору та розділу 3 специфікації не передавались відповідачу оригінали відповідних документів, що може бути підставою для затримки оплати.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 у справі № 905/77/19 встановлено, що при зверненні з позовом заявником не було надано доказів виконання вказаних умов договору. Тільки 15.04.2019 позивачем до матеріалів справи надано клопотання про приєднання до справи письмових доказів, а саме доказів направлення 15.04.2019 на адресу відповідача вимоги з проханням після її отримання здійснити остаточний платіж з урахуванням штрафних санкцій. До вказаної вимоги було додано оригінали документів, передбачених договором та специфікацією, в тому числі, самого договору поставки, специфікації, рахунку фактури, видаткових накладних та інших, про що свідчать опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек АТ Укрпошта від 15.04.2019, накладна №6102228243352 від 15.04.2019.

При цьому, доказів отримання вказаних документів відповідачем або повернення їх за зворотною адресою позивача як на дату звернення із позовом, так і станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення надано не було.

До суду апеляційної інстанції позивачем було надано поштовий конверт з трек-кодом №6102228243352 з документами згідно опису вкладення, який повернувся на адресу позивача 05.05.2019 з відміткою Укрпошта за закінченням встановленого строку зберігання (вказаний конверт з документами були досліджені судом апеляційної інстанції у судовому засіданні).

Колегія суддів зазначила, що вказана посилка була направлена позивачем за місцезнаходженням відповідача, тобто за належною адресою. А тому, відповідно ч. 2 ст. 255 ЦК України дата передачі до установи зв`язку відповідної письмової заяви або повідомлення може вважатися датою виконання позивачем зобов`язання щодо надання відповідачу оригіналів документів відповідно до умов договору та специфікації. Таким чином, враховуючи умови договору та специфікації до нього, строк оплати у відповідача 20% від суми договору настав впродовж 2-х банківських днів після передачі до установи зв`язку відповідної письмової заяви (тобто вже під час розгляду судом першої інстанції справи по суті).

Враховуючи викладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, оскільки у відповідача на момент звернення з позовом не виникло зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини встановлені господарським судом під час розгляду справи № 905/77/19 мають преюдиційний характер для справи № 905/807/20.

Як вбачається, звертаючись з позовом, що розглядається, позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідач отриманий товар у встановлений строк у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 191360,00 грн. та виникли підстави для нарахування та стягнення з останнього пені у сумі 43336,49 грн. (з 15.04.2019 по 10.12.2019), 3% - 3774,77 грн. (з 15.04.2019 по 10.12.2019) та інфляційних втрат - 2277,18 грн. (березень - серпень 2019 року).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 712 цього Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 цього Кодексу ).

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У статтях 525 , 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена норма кореспондується з положенням статті 193 ГК України .

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на те, що відповідачем не заперечуються обставини отримання товару від позивача та обов`язок здійснення його повної оплати, а також на направлення 15.04.2019 на адресу відповідача вимоги з проханням після її отримання здійснити остаточний платіж з урахуванням штрафних санкцій (до вказаної вимоги було додано оригінали документів, передбачених договором та специфікацією, в тому числі, самого договору поставки, специфікації, рахунку фактури, видаткових накладних та інших), про що свідчать опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек АТ Укрпошта від 15.04.2019, накладна №6102228243352 від 15.04.2019. Поштовий конверт з трек-кодом №6102228243352 з документами згідно опису вкладення, повернувся на адресу позивача 05.05.2019 з відміткою Укрпошта за закінченням встановленого строку зберігання . А тому, відповідно ч. 2 ст. 255 ЦК України дата передачі до установи зв`язку відповідної письмової заяви або повідомлення може вважатися датою виконання позивачем зобов`язання щодо надання відповідачу оригіналів документів відповідно до умов договору та специфікації. Таким чином, враховуючи умови договору та специфікації до нього, строк оплати у відповідача 20% від суми договору настав впродовж 2-х банківських днів після передачі до установи зв`язку відповідної письмової заяви.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 у справі № 905/77/19 обставини, суд вважає, що строк оплати за отриманий товар у відповідача наступив 17.04.2019. Протилежного відповідачем не доведено.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Отже, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу у розмірі 191360,00 грн. з відповідача.

У частині 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України ).

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.3 договору сторони обумовили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець, згідно зі ст.343 Господарського кодексу України , сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки строк оплати за отриманий товар у відповідача наступив 17.04.2019 (враховуючи умови договору та специфікації до нього, строк оплати у відповідача 20% від суми договору настав впродовж 2-х банківських днів після передачі до установи зв`язку відповідної письмової заяви), позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 18.04.2019 по 18.10.2019.

Втім, позивач наведеного вище не врахував, розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача пеню з 15.04.2019 не обґрунтовано.

За підрахунком суду, за допомогою Калькулятору штрафів програмного комплексу Ліга: Закон , вимоги позивача щодо пені підлягають задоволенню частково - у розмірі 33097,42 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

За результатами перевірки обчисленого позивачем розрахунку 3% річних, суд вважає такий розрахунок помилковим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, у розмірі 3727,59 (з 18.04.2019 по 10.12.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його необґрунтованість. При розрахунку інфляційних позивач безпідставно визначає початок такого розрахунку з березня 2019 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Суд також враховує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Калькулятору штрафів програмного комплексу Ліга: Закон та виявив, що у період травень - серпень 2019 року мала місце дефляція, сукупний індекс інфляції за цей період склав 0,993 і сума боргу з урахуванням цього індексу інфляції складає 190.013,85 грн. (-1346,15 грн.), тобто позивач матеріальних втрат від знецінення грошових коштів не поніс. Отже, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача визнати розірваним договір № 23/01/2018 від 23.01.2018, укладений між Фермерським господарством Горбенко М.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО КРОНОС з 15.04.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України , зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, можливість односторонньої зміни або розірвання договору допускається в обмеженому ряді випадків. Повноваження сторони на односторонню зміну або розірвання договору мають бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Згідно розділу 6 Додаткові умови договору № 23/01/2018 від 23.01.2018 встановлено, що всі зміни і доповнення до Договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані Сторонами.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань (п. 7 договору).

Отже, договором № 23/01/2018 від 23.01.2018 не визначено випадків односторонньої зміни або розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у вимозі від 15.04.2019 вих.№ 15/04/2019, адресованій ТОВ АГРО КРОНОС , позивач просив вважати договір № 23/01/2018 від 23.01.2018 розірваним та після отримання вказаної вимоги з додатками здійснити виконання обов`язку щодо сплати залишкової суми доставленого товару.

Як вже встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ця вимога була направлена 15.04.2019 на адресу відповідача з описом вкладення у цінний лист, але поштовий конверт з трек-кодом №6102228243352 з документами згідно опису вкладення, повернувся на адресу позивача 05.05.2019 з відміткою Укрпошта за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно ч. 2 ст. 255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Тобто, дата передачі до установи зв`язку відповідної вимоги від 15.04.2019 вих.№ 15/04/2019 може вважатися датою виконання позивачем зобов`язання щодо надіслання відповідачу пропозиції про розірвання договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечень щодо розірвання договору поставки № 23/01/2018 від 23.01.2018 не навів.

Згідно із ст. 651 ЦК України , договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 ЦК України . Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 913/422/18.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору та шкоди, а й встановити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, строк оплати якого настав 17.04.2019, відсутності доказів вжиття заходів задля зменшення чи уникнення боргу, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечень щодо розірвання договору поставки № 23/01/2018 від 23.01.2018 не навів. Вказане є підставою для розірвання договору поставки № 23/01/2018 від 23.01.2018 згідно ст. 651 ЦК України .

Разом з тим, враховуючи що сторонами не досягнуто домовленості про розірвання договору поставки № 23/01/2018 від 23.01.2018, а відповідно до приписів ч.3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, тому суд задовольняє вимоги позивача частково та визнає розірваним договір № 23/01/2018 від 23.01.2018, укладений між Фермерським господарством Горбенко М.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО КРОНОС з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73 , 74 , 77 , 79 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява N 40450/04, п. 64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України .

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже і про їх задоволення частково. Протилежного відповідачем не доведено.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129 , 232 , 233 , 236-238 , 241 , 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КРОНОС" (код ЄДРПОУ 40136741, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Соборна, 9) на користь Фермерського господарства "Горбенко М.С." (код ЄДРПОУ 21982243, адреса: 85333, Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка, вул. Поштова, 36) основний борг в розмірі 191360,00 грн. (сто дев`яносто одна тисяча триста шістдесят гривень 00 коп.), пеню - 33097,42 грн. (тридцять три тисячі дев`яносто сім гривень, 42 коп.), 3% річних - 3727,59 грн. (три тисячі сімсот двадцять сім тисяч, 59 коп.), а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 4473,79 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят три гривні, 79 коп.)

Визнати розірваним договір № 23/01/2018 від 23.01.2018, укладений між Фермерським господарством Горбенко М.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО КРОНОС з моменту набрання цим рішенням законної сили.

В іншій частині вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 30.06.2020.

Суддя Н.В. Величко