Рішення

від 04.06.2020 по справі 910/4591/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/4591/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Щорсівський гранітний комбінат

до Спільного підприємства Щорсівський гранітний кар`єр Укооппостачмашу

про стягнення 414 089,23 грн

представники сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача Валенко А.С. (довіреність № б/н від 21.08.2017, адвокат)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропак (надалі - ТОВ Агропак , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного підприємства Щорсівський гранітний кур`єр Укооппостачмашу (надалі - СП Щорсівський Гранкар`єр, відповідач) про стягнення 414 089,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 298 954,30 грн (з яких: 280 000,00 грн - борг по орендній платі, 12 269,15 грн - 3% річних та 823,13 грн - інфляційні нарахування, 5 862,02 грн - судовий збір). Зважаючи на те, що відповідач не виконав вищевказане рішення суду та не оплатив заборгованість перед позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача матеріальні втрати в загальному розмірі 414 089,23 грн, з яких: 37 351,23 грн - 3% річних, 376 738,00 грн - інфляційні витрати, нараховані позивачем на суму основного боргу за період з 23.09.2013 по 03.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4591/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.05.2018.

14.05.2018 відповідачем було подане клопотання про зупинення провадження у справи до набрання законної сили рішеннями по справах № 910/4596/18 та № 910/16159/17.

15.05.2018 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що:

- до позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахованих протягом частини спірного періоду з 23.09.2013 по 03.05.2014, необхідно застосувати наслідки спливу строку позовної давності;

- 3% річних та інфляційна складова боргу, нараховані позивачем протягом частини спірного періоду з 04.05.2014 по 04.05.2017, були сплачені відповідачем у добровільному порядку на виконання вимоги, визначеної позивачем у його претензії № 3 від 05.05.2017;

- нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу протягом частини спірного періоду з 05.05.2017 по 03.03.2018 є неправомірним, оскільки заборгованість перед позивачем, що виникла на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13, була сплачена відповідачем повністю 04.05.2017.

Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені позивачем вимоги безпідставними та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 відкладено розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 05.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 відкладено розгляд справи на 18.06.2018.

18.06.2018 відповідач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 замінено ТОВ Агропак його правонаступником, яким є ТОВ Щорсівський гранітний комбінат у зв`язку з укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги від 23.05.2018, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2018.

17.07.2018 до суду надійшли подані відповідачем заява про долучення документів до матеріалів справи, а також додаткові пояснення.

Позивач також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.07.2018 судом оголошено перерву до 02.08.2020.

02.08.2020 відповідач подав до суду два клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2020 зупинено провадження у справі № 910/4591/18 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16159/17, а також до набрання законної сили ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1043/13 за результатами розгляду скарги СП Щорсівський Гранкар`єр на постанову в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 03.07.2018.

21.02.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі № 910/4591/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 поновлено провадження у справі № 910/4591/18 та призначено підготовче засідання на 07.04.2020.

12.03.2020 від відповідача надійшла заява по суті справи (додаткові пояснення), в яких відповідач навів пояснення, аналогічні за змістом тим, що наведені у відзиві на позовну заяву, а також вказав, що обставини виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13 додатково встановлені під час розгляду справи № 906/1043/13. Так, відповідач зазначив, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.01.2020 у справі № 906/1043/13, яка набрала законної сили, були скасовані постанови Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ВП № 46394768 від 03.07.2018 про скасування процесуального документу та про відновлення виконавчого провадження. З указаної ухвали вбачається, що висновок суду про незаконність постанов Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ґрунтується на тому, що в матеріалах справи наявні докази фактичного виконання відповідачем рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 у справі № 906/1043/13, а саме квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ Агропак , згідно з якими у період з 01.02.2017 по 04.05.2017 прийнято від СП Щорсівський Гранкар`єр 298 954,30 грн.

Судові засідання, призначені на 07.04.2020, у тому числі судове засідання у справі № 910/4591/18, Господарським судом міста Києва у складі судді Удалової О.Г. не проводились з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України № 9/рс-186/20 від 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 викликано ТОВ Щорсівський гранітний комбінат , як позивача, та СП Щорсівський Гранкар`єр, як відповідача, у підготовче засідання, призначене на 07.05.2020.

29.04.2020 та 05.05.2020 (повторно) до суду надійшли подані відповідачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які були задоволені ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/4591/18 та призначено судове засідання для розгляд вказаної справи по суті на 04.06.2020.

27.05.2020 та 29.05.2020 (повторно) до суду надійшли подані відповідачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які були задоволені ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020.

У судове засідання 04.06.2020 представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволені позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

У судовому засіданні 04.06.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

23.09.2013 Господарським судом Житомирської області було прийнято рішення у справі № 906/1043/13, яким було стягнуто з СП Щорсівський Гранкар`єр на користь ТОВ Агропак заборгованість в загальному розмірі 298 954,30 грн, з яких: 280 000,00 грн - борг по орендній платі, 12 269,15 грн - 3% річних та 823,13 грн - інфляційні нарахування, 5 862,02 грн - судовий збір.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з рішення суду.

Таким чином, з прийняттям 23.09.2013 Господарським судом Житомирської області рішення у справі № 906/1043/13 у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем у розмірі 298 954,30 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив на користь первісного кредитора ТОВ Агропак грошові кошти в загальному розмірі 298 954,30 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 32 від 01.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 33 від 02.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 34 від 03.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 35 від 06.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 36 від 07.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 37 від 08.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 38 від 09.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 39 від 10.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 40 від 13.02.2017 на суму 10 000,00 грн, № 44 від 17.02.2017 на суму 8 954,30 грн, № 46 від 21.02.2017 на суму 50 000,00 грн, № 54 від 16.03.2017 на суму 50 000,00 грн, № 55 від 26.04.2017 на суму 50 000,00 грн, № 56 від 04.05.2017 на суму 50 000,00 грн.

У ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні надано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3.3 цього Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

З урахуванням наведених приписів законодавства суд дійшов висновку про те, що квитанції до прибуткових касових ордерів відповідають вимогам, встановленим у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а відтак вказані первинні документи є саме тим засобом доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, який дозволяє встановити обставини щодо сплати відповідачем на користь ТОВ Агропак (як первісного кредитора) заборгованості.

Також, судом взято до уваги лист від 18.05.2017, в якому первісний кредитор ТОВ Агропак підтвердив факт оплати відповідачем заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13.

Суд також зазначає, що за наявності в матеріалах справи вищевказаних квитанцій до прибуткових касових ордерів, якими підтверджено сплату заборгованості, суд критично оцінює постанову Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 23.01.2018 про скасування процесуального документу, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.08.2017, прийняту в межах виконавчого провадження № 46394768, відкритого на підставі наказу від 08.10.2013, виданого Господарським судом Житомирської області по справі № 906/1043/13.

Крім того, за результатами розгляду скарги на дії органу виконавчої служби Господарським судом Житомирської області було винесено ухвалу від 14.01.2020 у справі № 906/1043/13 та встановлено такі обставини: зважаючи на те, що боржником подано державному виконавцю копії квитанцій до прибуткового касового ордера ТОВ Агропак , згідно яких у період з 01.02.2017 по 04.05.2017 прийнято від СП Щорсівський Гранкар`єр 298 954,30 грн на підставі договору № 1 від 01.01.2011 та рішення № 906/1043/13, доказів підробки чи недійсності вказаних документів матеріали виконавчого провадження та матеріали справи не містять, суд вважає, що у в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Чернеги В.О. були відсутні підстави для винесення постанови ВП № 46394768 від 03.07.2018 про скасування процесуального документу. Таким чином, були відсутні у головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федотюк В.П. підстави для винесення на підставі неї постанови у виконавчому провадженні № 46394768 від 03.07.2018 про відновлення виконавчого провадження.

Отже, заборгованість в загальному розмірі 298 954,30 грн (з яких: 280 000,00 грн - борг по орендній платі, 12 269,15 грн - 3% річних та 823,13 грн - інфляційні нарахування, 5 862,02 грн - судовий збір) присуджена до стягнення на користь первісного кредитора ТОВ Агропак рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13, була повністю погашена відповідачем 04.05.2017.

Згідно з положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлений судом факт належного та повного виконання відповідачем рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13 станом на 04.05.2017, нарахування та стягнення кредитором (ТОВ Агропак , а пізніше його правонаступником ТОВ Щорсівський гранітний комбінат ) 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 04.05.2017 по 03.03.2018 (який є частиною спірного періоду) є неправомірним.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна претензія № 3 від 05.05.2017 з доданим до неї розрахунком, у якій ТОВ Агропак вимагало від відповідача за прострочення виконання ним грошового зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 298 954,30 грн, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13, сплатити на його користь інфляційну складову боргу в розмірі 260 563,91 грн та 3% річних в розмірі 24 341,59 грн (а всього 284 905,50 грн), нараховані за період з 04.05.2014 по 04.05.2017.

Матеріали справи свідчать, що відповідач задовольнив вищевказану претензію первісного кредитора та сплатив на його користь грошові кошти в загальному розмірі 284 905,50 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 57 від 10.05.2017 на суму 50 000,00 грн, № 58 від 11.05.2017 на суму 50 000,00 грн, № 59 від 12.05.2017 на суму 50 000,00 грн, № 60 від 15.05.2017 на суму 50 000,00 грн, № 61 від 16.05.2017 на суму 50 000,00 грн, № 62 від 17.05.2017 на суму 34 905,50 грн, в яких зазначено що грошові кошти сплачуються згідно з претензією № 3 від 05.05.2017.

Отже, відповідачем було добровільно сплачено на користь первісного кредитора ТОВ Агропак 3% річних та інфляційну складову боргу, нараховані за період з 04.05.2014 по 04.05.2017 (який є частиною спірного періоду).

Приписами ст. 61 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зважаючи на наведену норму чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що повторне стягнення в межах даної справи № 910/4591/18 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахованих за період з 04.05.2014 по 04.05.2017 на заборгованість, присуджену до стягнення за рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 по справі № 906/1043/13, є неправомірним та таким, що прямо суперечить нормам Конституції України.

Також суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд застосувати до заявлених позивачем вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальний строк позовної давності.

Згідно з нормами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, право на нарахування сум індексації грошового боргу та процентів у кредитора виникає щодня на відповідну суму боргу, тому ці нарахування підлягають стягненню лише в межах трьох років до дня пред`явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом шляхом його направлення засобами поштового зв`язку 13.04.2018, про що свідчить штамп підприємства поштового зв`язку, при цьому просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних, нараховані ним за період з 23.09.2013 по 03.03.2018 (включно).

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нараховані за період з 23.09.2013 по 12.04.2015 (включно), заявлені з пропуском строку позовної давності.

При цьому, оскільки 3% річних та інфляційна складова боргу за період 04.05.2014 по 04.05.2017 сплачені відповідачем добровільно на задоволення претензії № 3 від 05.05.2017, а за період з 05.05.2017 по 03.03.2018 нарахування зазначених матеріальних втрат є неправомірним у зв`язку з погашенням відповідачем боргу, то строком позовної давності можуть охоплюватися лише вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 23.09.2013 по 03.05.2014 (включно).

За приписами частин 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства суд зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 23.09.2013 по 03.05.2014 (який є частиною спірного періоду), задоволенню не підлягають внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, поважних причин звернення ним з даним позовом до суду поза межами строку позовної давності позивач суду не навів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 01.07.2020.

Суддя О.Г. Удалова