Рішення

від 30.06.2020 по справі 808/321/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2020 року Справа № 808/321/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2017 №Ф-0115701312 та рішення №0115711312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за яким нараховано штрафні санкції у розмірі 12060,67 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 16 лютого 2018 року позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 15 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 15 березня 2018 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №808/321/18 до набрання законної сили рішенням у справі №808/744/18.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року судом поновлено провадження в адміністративній справі №808/321/18. Закрито підготовче провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 червня 2020 року, яке відбудеться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-в, у залі судових засідань №17 о 12 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску , зі сплати штрафних санкцій ОСОБА_1 , на суму 12060,67 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2017 №Ф-0115701312, оскільки у позивача відсутнє грошове зобов`язання. Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки віднесення позивачем до складу валових витрат вартості використаних пально-мастильних матеріалів, вартості придбання металевих виробів, для здійснення ремонту автомобілів, які використовуються позивачем у господарській діяльності, вартості наданих послуг із буксировки автомобілів та придбання бензину та скрапленого газу документально підтверджуються усіма необхідними первинними документами, та безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності із надання послуг автомобільного вантажного транспорту. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2014 рік на суму 148239,24 грн., за 2015 рік на суму 47409,32 грн., за 2016 рік на суму 47936,98 грн. є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень, а саме: рішення №115711312 від 06.11.2017 року про нарахування штрафних санкцій на суму цього зобов`язання, та вимоги №115701312 від 06.11.2017 року. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. № 8486 від 15.03.2018), зокрема зазначив, що висновки, викладені в акті документальної виїзної перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750, рішення №115711312 від 06.11.2017 року про нарахування штрафних санкцій на суму цього зобов`язання, та вимога №115701312 від 06.11.2017 року є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат, витрати, які безпосередньо не пов`язані із отриманням доходів від здійснення діяльності з надання послуг автомобільного вантажного транспорту. Витрати за 2014 року у сумі 70600,41 грн. взагалі не підтверджені будь-якими первинними документами, тобто відсутні податкові накладні на придбання товарів/послуг, акти виконаних робіт, квитанції або платіжні доручення про сплату. Таким чином, позивачем завищено валові витрати за перевіряємий період, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб та, безпосередньо заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав. Враховуючи вищезазначене, ГУ ДФС у Запорізькій області вважає, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 06.11.2017 року №Ф-0115701312 на суму 78436,19 грн. та рішення №0115711312 від 06.11.2017 року про застосування штрафних санкцій на суму 12060,67 грн. є такими, що винесені відповідно до норм діючого законодавства, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.06.2001 за № 21030010001019120, перебуває на податковому обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Дніпровському районі) з 12.06.2001 за № 0131165.

У період з 28.08.2017 по 15.09.2017, на підставі наказу № 1967 від 03.08.2017, направлень від 28.08.2017 № № 400, 401, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 статті 75, п.77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , фахівцями відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 (т. 1 а.с.16-51).

Висновками Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог зокрема:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014-2016 рік на загальну суму 38527,41 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 22787,35 грн., за 2015 рік на суму 7111,40 грн., за 2016 рік на 8226,66 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на загальну суму 1430,19 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 711,14 грн., за 2016 рік на суму 179,05 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , позивачем було занижено за період 2014-2016 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності на суму 243585,54 грн., в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 78436,19 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 51439,02 грн., за 2015 рік на суму 16451,03 грн., за 2016 рік на суму 10546,14 грн.

На підставі Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 та виявлених порушень податковим органом 06.11.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

№ 0115631312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48158,93 грн., у тому числі за основним платежем 38527,14 грн. та штрафними санкціями 9631,79 грн.;

№ 0115691312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1787,74 грн., у тому числі за основним платежем 1430,19 грн. та штрафними санкціями 357,55 грн.

Крім того, на підставі Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 та виявлених порушень податковим органом 06.11.2017 прийняті:

- податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 06.11.2017 року №Ф-0115701312 на суму 78436,19 грн.;

- рішення №0115711312 від 06.11.2017 року про застосування штрафних санкцій на суму 12060,67 грн.

Вважаючи прийняте Рішення №0115711312 Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0115701312 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, цей внесок передбачений для захисту прав застрахованих осіб, тобто, він носить персональний характер.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.06.2001 за № 21030010001019120, перебуває на податковому обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Дніпровському районі) з 12.06.2001 за № 0131165.

Частиною 3 ст.9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 2 ч.1 ст.13 Закону № 2464-VІ встановлено, що органи доходів і зборів мають право, поряд з іншим, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

При цьому документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як визначено п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Кодексом встановлений порядок для проведення кожної з таких перевірок, порядок оформлення результатів перевірок, зокрема, складення акту, ознайомлення з таким актом платника податків та інші заходи.

За результатами перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідачем складено акт від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750.

Висновками Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог зокрема:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014-2016 рік на загальну суму 38527,41 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 22787,35 грн., за 2015 рік на суму 7111,40 грн., за 2016 рік на 8226,66 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на загальну суму 1430,19 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 711,14 грн., за 2016 рік на суму 179,05 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , позивачем було занижено за період 2014-2016 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності на суму 243585,54 грн., в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 78436,19 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 51439,02 грн., за 2015 рік на суму 16451,03 грн., за 2016 рік на суму 10546,14 грн.

На підставі Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 та виявлених порушень податковим органом 06.11.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

№ 0115631312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48158,93 грн., у тому числі за основним платежем 38527,14 грн. та штрафними санкціями 9631,79 грн.;

№ 0115691312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1787,74 грн., у тому числі за основним платежем 1430,19 грн. та штрафними санкціями 357,55 грн..

Крім того, на підставі Акту перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750 та виявлених порушень податковим органом 06.11.2017 прийняті:

- податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 06.11.2017 року №Ф-0115701312 на суму 78436,19 грн.;

- рішення №0115711312 від 06.11.2017 року про застосування штрафних санкцій на суму 12060,67 грн.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку,

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, за наслідками розгляду справи № 808/744/18, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.11.2017 № 0115631312, №0115691312, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду 07.08.2018 року набрало законної сили 29.10.2018.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі 808/744/18 встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність із надання послуг вантажного автомобільного перевезення, для здійснення якої використовував автомобілі, які належать позивачу на праві власності.

У акті перевірки податковим органом встановлено безпідставне включення позивачем до складу валових витрат за 2014 рік витрати у розмірі 70600,41 грн. Такий висновок зроблений податковим органом у зв`язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 у 2014 році до складу валових витрат віднесено витрати у розмірі 70600,41 грн., які не підтверджені будь-якими первинними документами, тобто відсутні податкові накладні на придбання товарів/послуг, відсутні акти виконаних робіт, відсутні квитанції, чеки або платіжні доручення про сплату за товари/послуги.

Так, судом встановлено, що у кінці 2013 року ФОП ОСОБА_1 було надано транспортні послуги, що підтверджується актами прийому передачі виконаних робіт №478 від 14.11.2013, №489 від 22.11.2013, №502 від 29.11.2013, №505 від 30.11.2013, №516 від 07.12.2013, №519 від 11.12.2013, №522 від 13.12.2013, №526 від 17.12.2013, №527 від 17.12.2013, №529 від 18.12.2013, №532 від 20.12.2013, №534 від 20.12.2013, №538 від 25.12.2013, №539 від 26.12.2013, №541 від 27.12.2013, №542 від 30.12.2013, №543 від 30.12.2013, №544 від 31.12.2013, №545 від 31.12.2013 (т.1 а.с.66-82).

Для надання вказаних послуг позивачем було використано паливо відповідно подорожніх листів, проте оплата за надані позивачем послуги отримана ФОП ОСОБА_1 у 2014 році, про що свідчать відповідні рахунки, платіжні доручення та банківські виписки за період 01.01.2014 по 31.01.2014 (т.1 а.с.83-124), у зв`язку із чим позивачем у 2014 році, після одержання доходу включено до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів.

Використання пально-мастильних матеріалів у господарській діяльності у відповідному періоді для здійснення відповідних перевезень та, відповідно їх придбання, підтверджується відповідною звітністю руху палива/грудень 2013 року/ та відомістю списання палива по здійсненим послугам 2013 року/оплата2014 року/, видатковими накладними № 67573 від 10.11.2013, № 244 від 11.12.2013 та банківськими виписами за період 01.12.2013 по 31.12.2013 (т.1 а.с.231-244).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо безпідставного включення до складу валових витрат за 2014 року витрати у розмірі 70600,41 грн., оскільки відповідно нормам чинного законодавства ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів після одержання доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі документально підтверджених первинних документів.

Також, під час перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат за 2014 рік придбання металевих виробів на суму 14263,83 грн. та у 2015 році на суму 16588,15 грн. у контрагента ТОВ ТД ІКАР (код ЄДРПОУ 36535126), а саме: труби профільні, прокат г/к листовий, смуга гарячекатана, прокат арматурний, прокат арматурний (круг) та інше.

Такий висновок ґрунтується на тому, що витрати з придбання металевих виробів у 2014 році на суму 14263,83 грн. та у 2015 році на суму 16588,15 грн. безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів від здійснення діяльності з надання послуг автомобільного вантажного транспорту.

Так, судом встановлено, що металеві вироби придбані у контрагента ТОВ ТД ІКАР (код ЄДРПОУ 36535126) у 2014 році на суму 14263,83 грн. та у 2015 році на суму 16588,15 грн. були використані позивачем для ремонту власних транспортних засобів, які використовуються позивачем у господарській діяльності із надання послуг вантажного автомобільного перевезення.

Факт понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на придбавання у ТОВ ТД ІКАР металевих виробів підтверджується відповідними первинними документами, накладними на придбання товару, руху коштів по розрахункових рахунках, актами наданих послуг. Крім того, реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ ТД ІКАР під час перевірки податковим органом не заперечується, а робиться висновок про протиправність включення таких витрат до складу валових витрат, оскільки податковий орган вважає такі витрати не пов`язаними із господарською діяльністю.

Суд вважає, такий висновок помилковим, оскільки зазначені витрати безпосередньо пов`язані із здійсненням позивачем господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу, у зв`язку із чим зазначені суми відносяться до складу валових витрат 2014 та 2015 років.

Крім того, під час перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат витрати у розмірі 63375,00 грн. на послуги з буксировки автомобілів. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за даними господарськими операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалися видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення господарських операцій та правомірності формування витрат, внаслідок чого є отримання ФОП ОСОБА_1 , необґрунтованої вигоди за даними господарськими операціями. Складені за такими операціями первинні документи не створюють правових наслідків для цілей формування сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Так, судом встановлено, що позивачу згідно з актів здачі приймання виконаних робіт № ОУ-00728 від 28.11.2014, № ОУ-00660 від 31.10.2014, № ОУ-00710 від 10.12.2014, № ОУ-00655 від 31.10.2014 та відповідних Договорів-заявок на буксировку вантажного автотранспорту ФОП ОСОБА_1 були надані послуги із буксировки автомобілів.

Реальність здійснення операцій із буксировки автомобілів підтверджується актами здачі - прийняття робіт, договорами - заявками на буксировку грозових автомобілів, закази-наряди та інші., що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.153-164).

У таких документах наявна необхідна інформація для ідентифікації послуги буксировки грозових автомобілів для ФОП ОСОБА_1 , а саме в документах наявні: замовник та виконавець; дата замовлення послуги та дата виконання послуги; вартість послуги; марка та номер автомобіля Замовника , який потребував буксировки; маршрут буксировки автомобіля (с зазначенням відправної точки та кінцевої); водії виконавці послуги буксировки; інформацію, що послуги виконані в повному обсязі, сторони зауважень не мають та інше.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та достовірно підтверджують реальність господарських операцій з надання послуг із буксировки автомобілів, у зв`язку із чим, податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо безпідставного включення до складу валових витрат, витрати у розмірі 63375,00 грн. на послуги із буксировки автомобілів.

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не правомірно включено до складу валових витрат за 2015 рік витрати в сумі 30821,17 грн. та за 2016 рік витрати у розмірі 47936,98 грн. на придбання бензину А-95 та газ скраплений у контрагентів ТОВ ТД Скіф (ЄДРПОУ 38315218) та ТОВ ВТФ Авіас (ЄДРПОУ 32560942), ТОВ Промагро Ойл (ЄДРПОУ 40159423), ПП ОККО Бізнес Стандарт (ЄДРПОУ 33614922). Таким висновок ґрунтується на тому, що вантажні автомобілі використовуються виключно на дизельному паливі, тому витрати на бензин А-95 та газ не використовувались в підприємницькій діяльності та не вносяться до валових витрат.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді у ФОП ОСОБА_1 був на праві власності автомобіль ВАЗ НОМЕР_2 , який під час роботи використовується на бензині А 95, що підтверджується свідоцтвом про право власності (т.1 а.с.174).

Як пояснено представником позивача, зазначений транспортний засіб ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувався ФОП ОСОБА_1 виключно у процесі здійснення господарської діяльності переважно у загальновиробничих цілях, зокрема, як транспортний засіб для організації ділових зустрічей з контрагентами, для візитів до контролюючих органів у питаннях, пов`язаних з веденням господарської діяльності тощо.

На підтвердження використання транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем надано подорожні листи службового легкового автомобіля, що містять вичерпну інформацію про особу, яка здійснювала керування транспортним засобом, назву та модель автомобіля, показники роботи автомобіля (т.1 а.с.165-173).

Крім того, як встановлено судом газ скраплений використовувався ФОП ОСОБА_1 для ремонту власних транспортних засобів які використовується в господарській діяльності, а саме під час зварювальних ремонтних робіт, про що свідчать відомості дефектів на ремонт за відповідні періоди (т.1 а.с.125-139) та акти виконаних робіт № 3015 від 11.2015, № 3112 від 12.2015, №3101 від 01.2016, №3103 від 03.2016, №3004 від 04.2016, №3105 від 05.2016, №3006 від 06.2016, №3107 від 07.2016, № 3108 від 08.2016, № 3009 від 09.2016, № 3110 від 10.2016, № 3115 від 11.2016, № 3102 від 12.2016 (т.1 а.с.140-152).

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати за 2015 рік в сумі 30821,17 грн. та за 2016 рік у розмірі 47936,98 грн. на придбання бензину А-95 та газу скрапленого, документально підтверджені та відносяться до витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 із надання послуг вантажного автомобільного перевезення, а відтак висновок щодо не правомірного включення до складу валових витрат за 2015 рік витрат в сумі 30821,17 грн. та за 2016 рік витрат у розмірі 47936,98 грн. є необґрунтований.

Беручи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що понесені ФОП ОСОБА_1 витрати у перевіряємому періоді підтверджуються необхідними первинними документами, безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності та повинні відноситись до витрат господарської діяльності, а відтак висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2014 рік на суму 148239,24 грн., за 2015 рік на суму 47409,32 грн., за 2016 рік на суму 47936,98 грн. є необґрунтованими та недоведеними.

В статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вказано, що господарською діяльністю є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємництва, що викладені в статті 44 ГК України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що оскільки позивачем не завищено валові витрати, а такі підтверджено документально та безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Тобто, податкові повідомлення-рішення від 06.11.2017 № 0115631312, №0115691312, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48158,93 грн., у тому числі за основним платежем 38527,14 грн. та штрафними санкціями 9631,79 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1787,74 грн., у тому числі за основним платежем 1430,19 грн. та штрафними санкціями 357,55 грн. скасовано рішенням суду.

Суд зазначає, що відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до вимог п.57.4 ст.57 Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи скасування за судовим рішенням податкових повідомлень-рішень від 06.11.2017 № 0115631312, №0115691312 та те, що оскаржувані позивачем рішення та вимога були винесені контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та акту документальної перевірки від 22.09.2017 №1377/08-13-12/2556204750, відповідно до яких за позивачем нараховувались основні зобов`язання, які було скасовано позивачем за результатами судового оскарження, тому скасуванню підлягають і вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-011570-1312 від 06.11.2017 на суму 78436,19 грн. і рішення №0115711312 Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 12060,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що контролюючим органом протиправно сформовано та направлено позивачу рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №0115711312 від 06.11.2017 Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 12060,67 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-011570-1312 від 06.11.2017 на суму 78436,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-011570-1312 від 06.11.2017 у сумі 78436,19 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0115711312 від 06.11.2017 Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 12060,67 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 904,98 грн. (дев`ятсот чотири гривні 98 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.06.2020.

Суддя М.С. Лазаренко