УХВАЛА
15 березня 2021 року
Київ
справа №808/321/18
адміністративне провадження №К/9901/7313/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2017 року №Ф-0115701312 та рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0115711312.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, позов задоволено.
2 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду прийнята 27 жовтня 2020 року у відкритому судовому засіданні, повний текст складено 27 жовтня 2020 року. Касаційну скаргу подано 26 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 329 КАС України.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано судом до реєстру 18 листопада 2020 року, зареєстровано 19 листопада 2020 року та оприлюднено 20 листопада 2020 року.
Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання обґрунтоване тим, що повний текст постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, отримано 1 лютого 2021 року згідно вхідного штампу Головного управління ДПС у Запорізькій області, на підтвердження вказаної обставини надає копію супровідного листа Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року . Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк скаржником не наведено. Водночас, належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини (копія конверту суду апеляційної інстанції, в якому було направлено оскаржуване рішення, розписка суду про отримання копії відповідного судового рішення, відповідь на інформаційний запит ПАТ Укрпошта та інші докази) заявник не надав.
Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції на момент звернення з касаційною скаргою), який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, суд звертає увагу на те, що в пункті 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
В газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 1 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, в якому зазначено, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 1 грудня 2018 року).
Таким чином, на сьогоднішній день початок роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відтерміновано.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що відповідно до статті 331 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, тобто суд касаційної інстанції при вирішенні питання стосовно допустимості та прийнятності поданої касаційної скарги не має в своєму розпорядженні матеріалів судової справи та перевіряє касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України за матеріалами касаційної скарги.
Зважаючи на викладене, підстави наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження без додання належних та допустимих доказів про отримання оскаржуваного судового рішення, не можуть бути визнані поважними.
Крім того, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Обґрунтування формально наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення зводиться до посилань на норми права та зазначенням того, що судом апеляційної інстанції викладений висновок з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені статтею 330 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, з урахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, скаржником до касаційної скарги відповідно до вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України не додано документ про сплату судового збору.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої, підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позовна заява у даній справі подана фізичною особою у 2018 році, носить майновий характер.
Згідно з пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в тій же редакції) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 7 грудня 2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 1762 гривні.
У справі подано позовну заяву, в якій заявлено вимогу про скасування вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-011570-1312 від 6 листопада 2017 у сумі 78436,19 грн. та рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0115711312 від 6 листопада 2017 року Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 12060,67 грн.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги складає 1809,94 грн. (90 496,86 грн. * 1 %, але 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200%)
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами:
Отримувач коштівУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП) Номер рахунок отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102 Найменування податку, збору, платежу "Судовий збір (Верховний Суд, 055") Призначення платежу *;101;
Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання належних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставини, які б підтверджували день вручення оскаржуваного судового рішення або вказати інші підстави для поновлення цього строку та надати уточнену касаційну скаргу з належним обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, а також надати документ про сплату судового збору, у встановленому законом розмірі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: І.В. Дашутіна
І.Л. Желтобрюх
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.03.2021 |
Оприлюднено | 18.03.2021 |
Номер документу | 95579920 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Лазаренко Максим Сергійович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Лазаренко Максим Сергійович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Блажівська Н.Є.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Лазаренко Максим Сергійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні