Рішення

від 22.06.2020 по справі 360/988/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/988/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

представників

позивача Жердєва С.М. (довіреність від 25.02.2020),

відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 березня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Марківської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, Марківська РДА), в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Марківської РДА від 04 лютого 2020 року № 20к;

2) поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу культури Марківської РДА Луганської області;

3) стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

4) стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював в Марківській РДА з 25 березня 2008 року, з 30 березня 2015 року по 31 березня 2017 року позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та з 08 квітня 2016 року отримав статус ветеран війни - учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 08 квітня 2016 року серія УБД № 099480.

У зв`язку зі скороченням штату працівників, розпорядженням Марківської РДА від 04 лютого 2020 року № 20к позивача звільнено з 05 лютого 2020 року. У той же день вручено заповнену трудову книжку.

Підставою є розпорядження голови Марківської РДА від 05.12.2019 № 126-к Про затвердження структури та численності працівників Марківської РДА Луганської області .

Позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру його звільнення, оскільки не отримано згоду на звільнення від первинної профспілкової організації Марківської РДА. Відповідно до листа від 28 січня 2020 року № 1 первинна профспілкова організація Марківської РДА вважає звільнення позивача незаконним.

При звільненні позивача Марківською РДА не враховані положення пункту 13 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щодо надання учасникам бойових дій переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження діяв не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому розпорядження є протиправним, яке не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним пунктами 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 10 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, витребувано докази від відповідача (арк. спр. 25-26).

Від Марківської РДА 27 березня 2020 року за вх. № 12220/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 45-47).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій (зі змінами), Рекомендаційного переліку структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 № 606, постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 Про упорядкування структури та апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій та розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22 листопада 2019 року № 946, розпорядження голови Марківської РДА від 05 грудня 2019 року № 126-к Про затвердження структури та чисельності працівників Марківської районної державної адміністрації Луганської області проведено скорочення (оптимізацію) штатної чисельності працівників Марківської РДА та її структурних підрозділів. Згідно з підпунктами 4.1 та 4.2 пункту 4 розпорядження голови Марківської РДА від 05 грудня 2019 року № 126-к зобов`язано виключити зі складу відділу культури Марківської РДА посаду головного спеціаліста в кількості одна штатна одиниця та попередити про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу культури.

Під час звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату, враховано, що у відділі культури Марківської РДА працювало 2 головних спеціаліста - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Обставинами, що вплинули на прийняте рішення стали, що ОСОБА_2 має позитивну характеристику, роботу виконує вчасно, проблеми в колективі відсутні, згідно з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності за 2019 рік має оцінку відмінно. Службова характеристика ОСОБА_1 містить інформацію про негативну оцінку результатів діяльності працівника, некоректне ставлення до колективу. Також враховано, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як учасник бойових дій з 22 травня 2018 року, а ОСОБА_2 єдина у своїй родині, хто має заробіток, має на утриманні доньку та онука.

Також, 27 січня 2020 року ОСОБА_1 запропоновано з 03 лютого 2020 року посаду директора Марківського районного будинку культури, від якої позивач відмовився, про що працівниками Марківської РДА 27 січня 2020 року складено акт про відмову від пропозиції щодо працевлаштування.

Щодо неотримання згоди на звільнення позивача від первинної профспілкової організації та не надання позивачу переважного права на залишення на роботі, відповідач зазначив, що на позивача, як державного службовця, такі гарантії відповідно до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не поширюються.

Отже, звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства щодо порядку вивільнення працівників, законодавства про державну службу, тому відсутні правові підстави для поновлення позивача на роботі. Як наслідок, відсутні й підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Представником позивача 27 квітня 2020 року за вх. № 16570/2020 подано відповідь на відзив (арк. спр. 99).

Відповідач правом подати заперечення не скористався.

Ухвалою від 27 квітня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі, витребувано від Марківської РДА докази (арк. спр. 104-105).

Ухвалою від 13 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 125).

У вступному слові позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на заперечення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 139, 142).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків, посвідчення УБД встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 6-9, 17).

Згідно з записами у трудовій книжці позивача від 01 вересня 1986 року серії УКР № 0285750 ОСОБА_1 з 25 березня 2008 року працював в Марківській РДА (арк. спр. 10-16).

Розпорядженням голови Марківської РДА від 22 лютого 2019 року № 89 Про затвердження штатного розпису управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Марківської районної державної адміністрації Луганської області на 2019 рік затверджено штатний розпис управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Марківської РДА на 2019 рік, запровадивши з 01 січня 2019 року, зокрема, відділу культури Марківської РДА: начальник відділу - 1 штатна посада, головний спеціаліст - 2 штатні посади (арк. спр. 48-50).

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 22 листопада 2019 року № 946 Про оптимізацію структури та чисельності працівників районних державних адміністрацій, визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації зобов`язано головам райдержадміністрацій вжити заходів щодо, зокрема: оптимізації структури відповідних місцевих державних адміністрацій згідно з рекомендаційним переліком; визначення чисельності працівників структурних підрозділів у межах розподілу чисельності працівників районних державних адміністрацій згідно з додатком; скорочення чисельності працівників райдержадміністрації відповідно до чинного законодавства. Згідно з додатком до розпорядження чисельність працівників Марківської РДА 76, у тому числі апарату - 12 (арк. спр. 32-33).

Розпорядженням голови Марківської РДА від 05 грудня 2019 року № 126-к Про затвердження структури та чисельності працівників Марківської районної державної адміністрації Луганської області зобов`язано перейменувати з 06 лютого 2020 року юридичну особу відділ культури Марківської РДА в юридичну особу відділ культури, молоді та спорту Марківської РДА (пункт 4); виключити зі складу вищезазначеного структурного підрозділу посаду головного спеціаліста в кількості одна штатна одиниця (підпункт 4.1); попередити про наступне вивільнення на підстав пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу культури (підпункт 4.2). Згідно з додатком до розпорядження затверджено структуру апарату та структурних підрозділів Марківської РДА, зокрема для відділу культури, молоді та спорту гранична чисельність працівників - 2, у тому числі державних службовців - 2 (арк. спр. 34-39).

У зв`язку зі скороченням штату, відповідно до вказаних вище розпоряджень, складно повідомлення про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , яке відбудеться 05 лютого 2020 року. Звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю (арк. спр. 42, 56).

Позивач відмовився від ознайомлення з повідомленням про звільнення, про що 05 грудня 2019 року керівником апарату Марківської РДА, завідувачем сектору управління персоналом апарату Марківської РДА та начальником загального відділу апарату Марківської РДА складено акт про відмову в отриманні попередження про вивільнення, згідно з розпорядженням голови Марківської РДА від 05 грудня 2019 року Про затвердження структури та чисельності працівників Марківської районної державної адміністрації Луганської області (арк. спр. 43, 57).

ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням його посади запропоновано з 03 лютого 2020 року посаду директора Марківського районного будинку культури, від якої позивач відмовився, про що 27 січня 2020 року в.о. голови Марківської РДА, керівником апарату Марківської РДА, завідувачем сектору управління персоналом апарату Марківської РДА складено акт про відмову від пропозиції щодо працевлаштування (арк. спр. 58, 59).

Згідно з розпорядженням голови Марківської РДА від 05 лютого 2020 року № 83 Про затвердження штатного розпису управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Марківської районної державної адміністрації Луганської області на 2020 рік затверджено штатний розпис управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Марківської РДА на 2020 рік, запровадивши з 06 лютого 2020 року, зокрема, відділу культури, молоді та спорту Марківської РДА: начальник відділу - 1 штатна посада, головний спеціаліст - 1 штатна посада (арк. спр. 40-41, 51-53).

Розпорядженням голови Марківської РДА від 04 лютого 2020 року № 20-к, на підставі розпорядження голови Марківської РДА від 05 грудня 2019 року № 126-к Про затвердження структури та чисельності працівників Марківської районної державної адміністрації Луганської області , відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу , пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та статті 24 Закону України Про відпустки , звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу культури Марківської РДА з 05 лютого 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників (арк. спр. 18).

Позивачу 05 лютого 2020 року вручено трудову книжку, про що внесено відповідний запис до книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (арк. спр. 67).

Також судом встановлено, що листами в.о. голови Марківської РДА від 26 листопада 2019 року № 2/3365, від 21 січня 2020 року № 2/217 повідомлено голову профспілкового комітету Марківської РДА про скорочення штату працівників та про наступне звільнення 05 лютого 2020 року членів профспілкової організації Марківської РДА згідно з додатком, зокрема, й про звільнення ОСОБА_1 (арк. спр. 54, 55).

У відповідь листом голови первинної профспілкової організації від 28 січня 2020 року № 1 повідомлено в.о. голови Марківської РДА, що профспілковий комітет не надає згоди на розірвання трудового договору, зокрема, з ОСОБА_1 з тих підстав, що згідно зі статтею 42 КЗпП України останній, як учасник бойових дій, має перевагу в залишенні на роботі (арк. спр. 19).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу адміністративний суд, не втручаючись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо оптимізації структури та чисельності працівників, у відповідності із вимогами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України має перевірити, чи прийнято таке рішення із дотриманням визначених цією нормою критеріїв, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регламентовані Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII), Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частинами першою, другою статті 1 Закону № 889-VIII (тут і надалі положення наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (тут і надалі положення наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Частиною першою статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Проте, згідно з частиною першою статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників, а саме:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша);

- при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга);

- одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частина третя);

- вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (частина шоста).

Оскільки процедура звільнення державних службовців за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII не визначена цим Законом, субсидіарно застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України, а саме статті 40 та 49-2 КЗпП України.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що в Марківській РДА на виконання розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 22 листопада 2019 року № 946 Про оптимізацію структури та чисельності працівників районних державних адміністрацій, визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації згідно з розпорядженнями голови Марківської РДА від 05 грудня 2019 року № 126-к Про затвердження структури та чисельності працівників Марківської районної державної адміністрації Луганської області , від 05 лютого 2020 року № 83 Про затвердження штатного розпису управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Марківської районної державної адміністрації Луганської області на 2020 рік відбулася оптимізація структури та чисельності працівників, внаслідок якої відділ культури Марківської РДА з 06 лютого 2020 року перейменований у відділ культури, молоді та спорту Марківської РДА, а також з 05 лютого 2020 року скорочено одну посаду головного спеціаліста, внаслідок чого з 05 лютого 2020 року у структурному підрозділі замість двох посад головного спеціаліста залишилася лише одна.

Станом на 05 грудня 2019 року у відділі культури Марківської РДА працювало два головних спеціаліста: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як слідує з відзиву на позовну заяву, відповідач вирішив скоротити посаду позивача зважаючи на: службові характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівника апарату, керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права, головних спеціалістів відділів культури та освіти Марківської РДА, які займають посади державної служби категорії Б та В у 2019 році, затверджений розпорядженням голови Марківської РДА 05 грудня 2019 року № 127-к; інформацію від Марківського ОУПФУ; склад сім`ї ОСОБА_2 .

Дослідженням службових характеристик встановлено, що начальник відділу культури Марківської РДА характеризує ОСОБА_3 негативно, як працівника, що зневажливо ставиться до своїх посадових обов`язків, неохоче співпрацює з іншими працівниками райдержадміністрації, а ОСОБА_2 - позитивно, як професійного, надійного, відповідального та наполегливого працівника (арк. спр. 60, 61).

Згідно з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності керівника апарату, керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права, головних спеціалістів відділів культури та освіти Марківської РДА, які займають посади державної служби категорії Б та В у 2019 році, ОСОБА_3 отримав позитивну оцінку службової діяльності, а ОСОБА_2 - відмінну (арк. спр. 62).

Вищевикладене підтверджує, що відповідачем відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні штату працівників відділу культури Марківської РДА надано перевагу у залишенні на роботі працівника з більшою продуктивністю праці - ОСОБА_2 .

Іншими документами підтверджено визначене частиною другою статті 42 КЗпП України переважне право на залишенні на роботі:

у ОСОБА_1 як учасника бойових дій, на якого поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (арк. спр. 17);

у ОСОБА_2 як особи, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком та наявність двох утриманців (донька ОСОБА_4 та онук ОСОБА_5 ) (арк. спр. 72-80).

Згідно з листом Марківського ОУПФУ від 05 лютого 2020 № 856/02.1-09 станом на 01 лютого 2020 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 22 травня 2018 року як учасник бойових дій (арк. спр. 64).

З вищевикладеного судом встановлено, що як у позивача, так і у ОСОБА_2 існують визначені частиною другою статті 42 КЗпП України підстави, що надають перевагу в залишенні на роботі.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що визначальним для переважного права на залишення на роботі є більш висока кваліфікація і продуктивність праці, а визначені частиною другою статті 42 КЗпП України переваги надаються вже при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Оскільки вищеописаними доказами підтверджено, що ОСОБА_2 у порівнянні з позивачем працює більш продуктивно, суд вважає, що відповідач приймаючи про скорочення штатної посади позивача діяв із дотриманням вимог КЗпП України.

Також судом з`ясовано, що позивача повідомлено про наступне вивільнення одразу після видання головою Марківської РДА розпорядження від 05 грудня 2019 року № 126-к, тобто не пізніше ніж за два місяці, що підтверджено повідомленням про вивільнення та актом про відмову в отриманні попередження про вивільнення (арк. спр. 56, 57).

Позивачу запропоновано посаду директора Марківського районного будинку культури, від якої ОСОБА_3 відмовився, що підтверджено актом про відмову від пропозиції щодо працевлаштування (арк. спр. 58, 59).

У судовому засіданні позивач також не заперечував встановлені судом обставини щодо своєчасного повідомлення про наступне звільнення та пропозиції щодо працевлаштування.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що вивільнення ОСОБА_3 у зв`язку зі скороченням штатної посади головного спеціаліста відділу культури Марківської РДА відбулося із дотриманням процедури, визначеної статтею 49-2 КЗпП України.

Що стосується тверджень позивача про недотримання відповідачем процедури його звільнення, зважаючи на відсутність згоди первинної профспілкової організації на таке звільнення та неврахування його переважного права на залишення на роботі, суд відхиляє їх як безпідставні.

Так, з 02 лютого 2020 року набрали чинності зміни, внесені до КЗпП України за Законом України від 12.12.2019 № 378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України , зокрема стаття 43-1 та частина шоста статті 49-2, згідно з якими на державних службовців не поширюються такі обов`язкові гарантії, як: попередня згода первинної профспілкової організації (частина перша статті 43 КЗпП України), звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно у разі неможливості перевести працівника, за його згодою, на іншу посаду (частина друга статті 40 КЗпП України), врахування переважного права на залишенні на роботі, передбачене законодавством (частина друга статті 49-2 КЗпП України).

Тобто, на час звільнення позивача (розпорядження від 04 лютого 2020 року № 20-к) вже набули чинності особливості, встановлені КЗпП України для звільнення державних службовців за пунктом 1 частини першої статті 40 цього Кодексу та пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, а тому на позивача вже не поширювалися гарантії, про порушення яких вказано у позовній заяві.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зауважує, що в межах встановлених обставин щодо дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу культури Марківської РДА у зв`язку зі скороченням штату працівників, вжиття відповідачем заходів для реального працевлаштування позивача та збереження його права на роботу за таких непростих умов працевлаштування та попиту на роботу, а також небажання самого позивача йти на певного роду компроміс щодо збереження вказаного права, хоча і на іншу посаду, що стало наслідком його звільнення, відсутні підстави вважати, що відповідач звільнив позивача безпідставно та у протиправний спосіб, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді задоволенню не підлягають. Як наслідок, не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Марківської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 18, код за ЄДРПОУ 04051556) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 01 липня 2020 року.

Суддя К.О. Пляшкова