Рішення

від 26.06.2020 по справі 382/947/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/947/19

Провадження № 2/382/84/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

26 червня 2020 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій", третя особа: Приватний нотаріус Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_8, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в особі представника ОСОБА_2 , звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій", третя особа: Приватний нотаріус Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_8, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору оренди земельної ділянки, в котрому зазначено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20.06.2018 року було визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,95 гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер 3225582700:04:003:0005, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку сери НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за заповітом якої був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після набрання рішенням законної сили, спадкоємець звернулася до землевпорядної організації з питання виготовлення технічної документації на земельну ділянку та подальшого проведення реєстрації права власності на спадкове майно. Однак при звернення їй було повідомлено, що спадкове майно відсутнє, так як воно вже успадковане іншою особою на земельну ділянку із вказаний кадастровим номером здійснено реєстрацію права власності та реєстрацію договору оренди строком на 49 років. Довідавшись про вказані обставини, сторона звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів, та до реєструючих органів з питання отримання інформації, за наслідком чого було з"ясовано, що 12.05.2009 року приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_8 в межах спадкової справи № 23/2002 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 562. Одночасно з цим зазначаю, що у покійної спадкодавиці, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ніколи не було інших спадкоємців, з огляду на те, що вказане свідоцтво видавалося на підставі спадкування за законом, та на час смерті останньої, її син ОСОБА_5 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за наслідком чого є таким, що фактично прийняв спадщину, що було предметом дослідження Яготинським районним судом при винесення рішення про визнання права власності в порядку спадкування. Відповідно до загальних відомостей про земельну ділянку вбачається, що за наслідком отриманого свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , лише 30.05.2016 року здійснив реєстрацію права власності на підставі технічної документації із землеустрою, витотовленої ДП Інститут землеустрою Богданович І. П. та зареєстрованого Управлінням Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області. Також за наслідком витребування доказів на адресу суду на виконання ухали було направлено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3225582700:04:003:0005 від 08.11.2017 року, яким земельну ділянку було передано в оренду на 49 років та зареєстровано 09.11.2017 року право оренди земельної ділянки, на що вказує інформаційна довідка з державного реєстру про державну реєстрацію іншого речового права. Враховуючи викладене, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на імя ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,9499 га, кадастровий номер 3225582700:04:003:005, посвідчене 12.05.2009 року приватним нотаріусом Ізяславського нотаріального округу ОСОБА_8. та зареєстроване в реєстрі за № 562. Та визнати договір оренди землі, укладений 08.11.2017 року між ОСОБА_3 , з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю Обрій з іншої, стосовно оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3225582700:04:003:0005, розміром 2,9499 га, що розташована на території Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ч.ч.11, 12 ст. 128 ЦПК України, заяв та клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Інші учасники в судове засідання не з`явились про день та час розгляду справи повідомлені.

Приватний нотаріус Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_8 померла.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства № 4451/70).

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка с. Кулябівка Яготинського району Київської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.120- 121, 138 зворотній бік, 136-144) та спадкова справа заведена Яготинською районною нотаріальною конторою.

З копії заповіту від 08.12.2000 року посвідченого секретарем Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області (а.с. 141) вбачається, що ОСОБА_4 заповіла все своє майно сину ОСОБА_5 .

З копії заяви від 21.09.2007 року (а.с. 138) вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до державного нотаріуса Яготинської районної державної нотаріальної контори з заявою щодо прийняття згідно заповіту спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії Витягу зі Спадкового реєстру (а.с. 139-140) вбачається, що після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 385.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20.06.2018 року, яке на даний час є чинним (а.с. 10-13) було визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,95 гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер 3225582700:04:003:0005, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку сери НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за заповітом якої був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за наслідком чого є таким, що фактично прийняв спадщину, що було предметом дослідження Яготинським районним судом при винесення рішення про визнання права власності в порядку спадкування.

З копії Свідоцтва про право на спадщину (а.с. 14) вбачається, що 12.05.2009 року приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_8 в межах спадкової справи № 23/2002 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 562, проте не зазначено які саме підстави для видачі вказаного свідоцтва існували на час його видачі за законом відповідно до ЦК України.

З копії загальних відомостей про земельну ділянку (а.с. 15) та копії Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3225582700:04:003:0005 від 08.11.2017 року (а.с. 16-18), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєків нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 19) вбачається, що ОСОБА_3 30.05.2016 року здійснив реєстрацію права власності на підставі технічної документації із землеустрою, витотовленої ДП Інститут землеустрою Богданович І.П. та зареєстрованого Управлінням Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області; земельну ділянку кадастровий номер 3225582700:04:003:0005 було передано в оренду ТОВ Обрій на 49 років та зареєстровано Соснівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району 09.11.2017 року право оренди земельної ділянки.

З копії листа Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 22.05.2010 року № 2587/2-17 (а.с. 144) вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте нотконтора немає можливості здійснити процедуру щодо оформлення її спадкових прав і видати Свідоцтво про право на спадщину, оскільки ОСОБА_5 не оформив своїх спадкових прав на земельну ділянку площею 2,95 гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України оставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Стаття 41 Конституції України, гарантує кожному права володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право користуватися нею на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною 2 ст. 729 ЦК України, визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України Про оренду землі .

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, юридичних осіб, здійснюються за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

За ст. 1 Закону України Про оренду землі - оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності. Відповідно до ст. 3 цього Закону, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України, передбачає, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визнанні умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 638 ЦК України, - договір є укладеним, якщо сторони і належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 651 ЦК України передбачено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим договором шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України,- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; ч. 3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та ч. 5 цієї статті - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на матеріали, що містяться як у даній справі, так і у спадковй справі та відстуність відкриття спадкової справи за місцем видачі свідоцтва нотаріусом.

Щодо стягнення судових витрат, суд прийшов до таких висновків.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22.01.2020 року представником відповідача було надано суду розрахунок розміру витрат на правничу допомогу надану ОСОБА_1 адвокатом Ткаченко Н.М. у даній справі на суму 17 000,00 грн. (а.с. 88), до розрахунку додано квитанцію від 22.01.2020 року на суму 17 000 грн. (а.с. 87), акт приймання передачі виконаних робіт/наданих послуг за договором про визнання правочину недійсним (а.с. 89), відповідно до договору, на надання правової допомоги серія ЧН № 067606 (а.с. 20-21) від 28.05.2019 року, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с. 90).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст. 137).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 17 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Як передбачено ст. ст. 15, 60, 62 ЦПК України та Законом України Про адвокатську діяльність , правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом розрахунку суми судових витрат та квитанції позивачкою було сплачено адвокату 17 000 грн..

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських послуг, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а й також чи сума їх була обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, п. 269.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно розрахунку та акту приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2020 року, заявлена представником позивача до стягнення з відповідача сума - 17000,00 грн, складається з: 200 грн. - попередня консультація, 400 грн. - вивчення та аналіз матеріалів (документів) щодо підготовки позовної заяви про поділ майна до суду, 500 грн. - адвокатські запити з метою збирання доказів для підготовки позову до суду, 1 600 грн. - складання позовної заяви до суду про визнання правочину недійсним, 800 грн. - складання заяви про забезпечення позову до суду, 800 грн. - складання заяви про витребування доказів, 2 000 грн. - участь у справі про витребування доказів, 6000 грн. - участь в підготовчих судових засіданнях, 1 600 грн. - формування правової позиції та вивчення судової практики (4 год), 2 000 грн. - участь в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Дослідивши перелік наданих послуг та робіт, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значенням справи для сторони, суд вважає, з урахуванням вимог розумності та справедливості, на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, стягнути з відповідача ОСОБА_3 17 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 15, 16, 76, 78, 81, 133, 137, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України,ст. ст. 15, 60,62, 203, 215, 373, 626, 627, 638, 651, 729, 1216, 1217, 1222 ЦК України, ст. 124 ЗК України, ст. ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі , ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , Постановою Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю"Обрій", третя особа: Приватний нотаріус Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_8, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору оренди земельної ділянки, задовольнити.

Визнати недійсним свідоутво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2, 9499 га, кадастровий номер 3225582700:04:003:0005 посвідчене 12 травня 2009 року приватним нотаріусом Ізяславського нотаріального округу ОСОБА_8. та зареєстроване в реєстрі за № 562.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.11.2017, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю"Обрій" на земельну ділянку площею 2, 9499 га, кадастровий номер 3225586500:01:002:0015, яка розташована на території Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 768, 40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення з урахуванням дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, з урахуванням дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення виготовлено 30.06.2020 року.

Суддя Кисіль О.А.