Рішення

від 11.06.2020 по справі 640/14983/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Київ № 640/14983/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю:

від позивача - Соляр К.В. ;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" (далі - ТОВ "ЛР Глобус") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві:

від 21.05.2019 № 06852615140104 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 689859,00 грн, у тому числі: 551887,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 137972,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.05.2019 № 06862615140104 про застосування штрафу в сумі 202478,00 грн;

від 30.07.2019 № 10062615140102 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 279973575,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення принципу належного урядування неправомірно визначив позивачеві дохід від дисконтування кредиторської заборгованості з посиланням на П(С)БОУ 11, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не містить законодавчо закріпленої методології визначення теперішньої вартості (дисконтованої суми) зобов`язань. Наголосив на тому, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не передбачено порядок визначення справедливої вартості та методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань, не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики. Вважає, що відповідачем при визначенні теперішньої вартості заборгованості по позиці застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку без урахування необхідності погашення також відсотків за позикою, з огляду на що вважає безпідставними та необґрунтованими висновки такого акта перевірки про порушення позивачем норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України. Також вважає незаконним висновок відповідача, що позивач повинен був сторнувати податковий кредит, сформований за наслідками господарських операцій з ТОВ "Імпульс Медіа", виходячи з пункту 198.5 статті 198 ПК України. Стверджує, що керуючись виключно зазначеною нормою законодавства відповідач на власний розсуд визначив, що позивач повинен був врахувати так звані "умовні" податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за оплаченими позивачем рекламними послугами, які він одержав на підставі договору реклами, укладеного з ТОВ "Імпульс Медіа". Позивач звертає увагу, що висновки відповідача не містять причинно-наслідкового аналізу первинних документів, змісту рекламних послуг, господарської діяльності позивача та його відносин з орендодавцями і суборендарями. Пояснив, що за договорами суборенди позивач одержував оплату за послуги суборенди, які він надає, розмір якої визначається в тому числі з урахуванням обороту від реалізації товарів і послуг у ТЦ "Глобус" суборендарями позивача. Таким чином, рекламуючи торгові марки, у тому числі й своїх суборендарів, зокрема ТМ "Reserved", "Billa", "Baldini", "Vodafone", які є власністю суборендарів, позивач здійснював господарські операції, які безпосередньо впливають на отримання доходу позивачем, і здійснення яких є способом задоволення його економічного інтересу в процесі здійснення своєї господарської діяльності. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач не зобов`язаний був нараховувати "умовні" зобов`язання, вважає, що у відповідача не було підстав для застосування штрафу за не складення та не реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14983/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 12.09.2019.

29.08.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач в порушення правил ведення бухгалтерського обліку не визначив та не відобразив за 2016 рік фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості по кредитному договору, укладеному з нерезидентом "Флінт Номініз Лімітед" на загальну суму 835204588,00 грн. Також перевіркою встановлено, що ТОВ "ЛР Глобус" отримало рекламні послуги від ТОВ "Імпульс Медіа". Відповідач зазначає, що отримані послуги спрямовані на збільшення попиту на основний вид діяльності орендодавців та орендарів, які фактично здійснюють реалізацію товарів через роздрібні магазини в ТРЦ GLOBUS. Таким чином вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

У судовому засіданні 12.09.2019 оголошено перерву до 07.10.2019.

У зв`язку з витребуванням у позивача додаткових документів судовому засіданні 07.10.2019 оголошено перерву до 11.11.2019.

07.10.2019 до суду від представника позивача Хомякова О.В. надійшли додаткові пояснення, у яких останній акцентував увагу, що господарські операції, пов`язані з рекламою торгових марок/товарів/послуг суборендарів позивача, є безпосередньо пов`язаними з господарською діяльністю позивача, адже впливають на отримання позивачем доходу, а отже мають економічну цінність для останнього.

05.11.2019 представником відповідача Дибою Ю.Д. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи листа Міністерства фінансів України від 24.09.2014 № 31-11410-07-10/24641; П(С)БО № 12 "Фінансові інвестиції"; наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2016 № 616.

05.11.2019 представником позивача Хомяковим О.В. подано до суду додаткові пояснення, до яких додано документи, що стосуються надання позики ТОВ "Флінт Номініз Лімітед", та фотоматеріали рекламних засобів.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 11.11.2019, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 12.12.2019.

У судовому засіданні 12.12.2019 оголошено перерву до 16.01.2020.

16.01.2020 представником позивача Соляром К.В. подано до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 16.01.2020 оголошено перерву до 27.02.2020.

03.02.2020 до суду від відповідача надійшла заява про заміну первинного відповідача його правонаступником.

У судовому засіданні 27.02.2020 оголошено перерву до 12.03.2020.

24.02.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви на відшкодування послуг правничої допомоги.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 12.03.2020 адміністративну справу № 640/14983/19 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 02.04.2020.

02.04.2020 до суду від представника відповідача Диби Ю.Д. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі.

У судовому засіданні 02.04.2020 оголошено перерву до 30.04.2020.

27.04.2020 до суду від представника відповідача Диби Ю.Д. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі.

Також 27.04.2020 до суду від представника позивача Соляра К.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання 30.04.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, розгляд справи відкладено на 21.05.2020.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 21.05.2020, допущено заміну первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, оголошено переву до 11.06.2020.

04.06.2020 до суду від представника відповідача Диби Ю.Д. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 11.06.2020, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про оголошення перерви у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2020 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засіданні 11.06.2020 не прибув.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 27.02.2019 по 10.04.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЛР Глобус" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 17.04.2019 № 242/26-15-14-01-04/35234901 (том 1 а.с. 16-70).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 7 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 30, 31 П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559, п. 11, 14 П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 357103168,00 грн за 3 квартали 2018 року;

п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 551887,00 грн, в тому числі: за жовтень 2017 року - 37941,00 грн; листопад 2017 року - 84389,00 грн; грудень 2017 року - 128170,00 грн; січень 2018 року - 26923,00 грн; лютий 2018 року - 22364,00 грн; березень 2018 року - 15028,00 грн; квітень 2018 року - 29283,00 грн; травень 2018 року - 21937,00 грн; червень 2018 року - 122025,00 грн; липень 2018 року - 57610,00 грн; серпень 2018 року - 4050,00 грн; вересень 2018 року - 2167,00 грн;

п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, які відображають умовні податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 404956,00 грн та зареєстровано з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 317080,54 грн.

На підставі виявлених порушень, 21.05.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 06882615140104 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2018 року на 357103168,00 грн (том 1 а.с. 71);

№ 06852615140104 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 689859,00 грн, у тому числі: 551887,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 137972,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 73);

№ 06862615140104 про застосування штрафу в сумі 202478,00 грн (том 1 а.с. 74).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав їх процедуру адміністративного оскарження (том 1 а.с. 76-85).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.07.2019 № 34811/6/99-99-11-04-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.05.2019 № 06882615140104 в частині зменшення розміру від`ємного значення об`єктом оподаткування податком на прибуток внаслідок встановлених порушень п. 9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 № 06852615140104 та № 06862615140104 - залишено без змін, а скаргу задоволено частково (том 1 а.с. 86-91).

30.07.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 10062615140102 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 279973575,00 грн (том 1 а.с. 92).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.07.2019 № 10062615140102 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивач не визначив та не відобразив за 2016 рік фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості по кредитному договору, укладеному з нерезидентом "Флінт Номініз Лімітед" на загальну суму 835204588,00 грн.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, стверджує, що норми П(С)БО не зобов`язують проводити дисконтування кредиторської заборгованості, визначати та відображати фінансовий дохід від дисконтування та здійснювати амортизацію дисконту. Крім того, вказані норми не визначають методологію дисконтування та амортизації дисконту. Вважає, що відповідач неправомірно застосував формулу розрахунку, передбачену МСФЗ, норми яких не є частиною національного законодавства, адже жодним органом державної влади не затверджені до обов`язкового застосування суб`єктами господарювання.

У ході перевірки установлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ "ЛР Глобус" (Позичальник) та нерезидентом - "Флінт Номініз Лімітед" (Позикодавець) укладено договір про відкриття кредитної лінії від 28.06.2007, який зареєстровано в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області. За умовами вказаного договору розмір позики складає 140000000 доларів США, строк погашення - до 30.09.2010.

До вказаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими було продовжено термін кредитної лінії.

Так, відповідно до повідомлення про зміни від 25.12.2014 та на підставі угоди про внесення про продовження терміну кредитної лінії від 02.10.2014 строк погашення, передбачений договором, продовжено до 15.01.2018.

Відповідно до повідомлення про зміни від 18.10.2017 та на підставі угоди про внесення змін від 22.09.2017 граничний строк погашення - 30.10.2019.

Станом на 01.01.2016 у ТОВ "ЛР Глобус" по рахунку 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті" кредиторська заборгованість тіла кредиту за договором від 28.06.2007 складає 122344321 доларів США (еквів. 2936345320,00 грн).

Станом на 30.09.2018 у ТОВ "ЛР Глобус" по рахунку 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті" кредиторська заборгованість тіла кредиту за договором від 28.06.2007 складає 99250000 доларів США (еквів. 2808602503,50 грн).

За визначенням підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При складенні фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові Інструменти", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241 (далі - П(С)БО 13), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Пункт 6 П(С)БО 13 визначає, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;

30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;

30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за № 290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України було підготовлено лист "Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів" від 17.08.2004 N 12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано, що відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ" банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів).

Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України у листі № 18311/7/99-99-14-03-03-17 від 18.06.2018 "Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості" надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Так, зокрема, відповідно до пункту 4 вказаного листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Окремо у вказаному листі контролюючий орган звернув увагу на наступні положення, що регламентують відповідні правовідносини:

Так, відповідно до пунктом 4 П(С)БО 11 "Зобов`язання" довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно з пунктом 10 П(С)БО 11 "Зобов`язання" довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (пункт 4 П(С)БО 11 "Зобов`язання").

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (далі - П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (пункт 8 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції").

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка (пункт 10 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції").

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12 сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДФС пропонується наступна формула: PV = FV : (1 + i) n, де: FV- майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).

Вбачається, що значення об`єкта "n" підносить суму "(1 + i)" до ступеня, рівного його значенню, а не помножує цю суму на своє значення.

При цьому посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, в листі ДФС України відсутні.

Таким чином, при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.

Як уже зазначено вище, згідно з положеннями П(С)БО 11 зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

Відповідно до пункту 12 П(С)БО 11 (тут та далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Таким чином, короткострокові кредитні операції слід відображати на дату балансу за номінальною вартістю.

У свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними (пункт 4 П(С)БО 11).

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Таким чином, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки період повернення коштів одержувачу вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов`язанням фактично не повернена на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності), не надає їй статусу довгострокової, оскільки в будь-який момент кредитор має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості.

У свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань. Якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань. Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору .

Так, пунктом 2.1 угоди про продовження терміну кредитної лінії від 02.10.2014 Сторони визнали та погодили, що остаточна дата погашення продовжується з 15.07.2014 включно та до 15.01.2018 включно.

Відповідно до пункту 2.2 вказаної угоди у додатку 1 до цієї угоди наведений графік погашення кредиту (том 3 а.с. 117-151).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що кредиторська заборгованість позивача за договором позики слід кваліфікувати як "довгострокові зобов`язання", позаяк остання у сукупності відповідає обов`язковим умовам: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

Суд звертає увагу позивача, що укладення додаткових угод та пролонгація зобов`язань змінює істотні умови первинного договору позики та, відповідно, може вплинути на зміну статусу такої заборгованості та наявність у позивача обов`язку її дисконтування.

Встановлені обставини спростовують доводи позивача в частині обґрунтування протиправності оспорюваного рішення, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.05.2019 № 06852615140104 та № 06862615140104 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття спірних рішень став висновок відповідача про те, що отримані позивачем рекламні послуги спрямовані на збільшення попиту на основний вид діяльності орендодавців - власника торговельної марки і приміщення, а саме: ТОВ "Ділайт", ТОВ "Ділайт Плюс", ТОВ "Ділайт Сіті", та орендарів, які фактично здійснюють реалізацію товарів через роздрібні магазини в ТРЦ Globus, шляхом популяризації торговельного центру серед споживачів та не відноситься до господарської діяльності останнього.

Указані обставини зумовили висновок відповідача про заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту у перевіреному періоді.

Позивач наполягає на тому, що рекламуючи торгові марки, у тому числі й своїх суборендарів, зокрема ТМ "Reserved", "Billa", "Baldini", "Vodafone", які є власністю суборендарів, позивач здійснював господарські операції, які безпосередньо впливають на отримання доходу позивачем, і здійснення яких є способом задоволення його економічного інтересу в процесі здійснення своєї господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2017 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Імпульс Медіа" (Виконавець) укладено договір № 27/09-2017 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого Виконавець на замовлення Замовника надає йому самостійно або за допомогою третіх осіб за плату рекламні послуги (том 1 а.с. 99-102).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано реєстр податкових накладних, акти здачі-прийняття робіт та фотоматеріали, що підтверджують розміщення реклами (том 1 а.с. 109-140, том 3 а.с. 220-231).

Відповідач у акті перевірки не має жодних зауважень до оформлення первинних документів, натомість вказує, що отримані рекламні послуги не мають економічної цінності для ТОВ "ЛР Глобус" та не відносяться до його господарської діяльності.

У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що у строковому платному користуванні ТОВ "ЛР Глобус" перебувають нежитлові приміщення:

першої лінії ТЦ Globus, площею 18627 кв.м, що знаходиться за адресою: м-н Незалежності, ПТП № 1, корп. Сектор В на підставі договору оренди від 26.02.2008 № 1, укладеного з ТОВ "Ділайт". Вказаний об`єкт оренди належить на праві власності орендодавцю - ТОВ "Ділайт" на підставі свідоцтва про власність САВ № 283065;

другої лінії ТЦ Globus, площею 9077,2 кв.м, та 7572,8 кв.м третьої лінії, що знаходяться за адресою: м-н Незалежності, ПТП № 1, корп. Сектор А та вул. Інститутська, 2 (літера А) на підставі договору оренди від 26.02.2008 № 2, укладеного з ТОВ "Ділайт Плюс" та ТОВ "Ділайт Сіті". Вказані об`єкти оренди належать на праві власності орендодавцям - ТОВ "Ділайт Плюс" та ТОВ "Ділайт Сіті" на підставі свідоцтв про власність САВ № 283063, № 283064, № 283066, № 283067.

Також, у ході перевірки встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ЛР Глобус" є надання орендованих у ТОВ "Ділайт", ТОВ "Ділайт Плюс" та ТОВ "Ділайт Сіті" нежитлових приміщень в суборенду.

За визначенням статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Позивач на спростування доводів контролюючого органу надав до матеріалів справи договори суборенди, укладені з ТОВ "Актор" та ПзІІ "Білла-Україна", зазначаючи про їх ідентичність з іншими договорами суборенди, що не заперечувалось відповідачем.

Так, згідно пункту 7.1.13 договору суборенди від 29.06.2017 № 11/17-Н додатково до інших платежів за цим договором, Суборендар (ТОВ "Актор") зобов`язаний щомісяця сплачувати Орендареві плату за управлінські послуги, які складаються з усіх поточних та інших витрат, що пов`язані з приміщенням та комплексом, та із забезпеченням використання Суборендарем приміщення відповідно до умов цього договору, включаючи, але не обмежуючись, маркетингових та рекламних витрат.

Відповідно до пункту 4.1.8 договору суборенди від 31.10.2012 № 27/12-Ш Орендар торгового центру має право використовувати торгові марки , логотипи, торгові і комерційні найменування Суборендаря (ПзІІ "Білла-Україна"), якими останній володіє на законних підставах, для реклами торгового центру після узгодження з Суборендарем.

Поряд з цим, з наданих до матеріалів справи фотоматеріалів неможливо встановити, що рекламні засоби розміщені на замовлення ТОВ "ЛР Глобус" як надавача приміщень в суборенду. Натомість, останні містять використання торговельної марки Globus.

За змістом статті 4 Закону України "Про рекламу" використання у рекламі об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право і суміжні права.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів надання ТОВ "Ділайт" права використання ТОВ "ЛР Глобус" торговельної марки Globus.

Також, матеріали справи не містять жодного доказу про оплату суборендарями наданих ТОВ "ЛР Глобус" рекламних послуг, як і доказів бухгалтерського обліку таких послуг.

Встановлені обставини підтверджують висновок контролюючого органу про те, що отримані рекламні послуги від ТОВ "Імпульс Медіа" не відносяться до господарської діяльності ТОВ "ЛР Глобус".

У свою чергу, пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Враховуючи, що господарські операції позивача з ТОВ "Імпульс Медіа" не є господарською діяльністю платника податку, у ТОВ "ЛР Глобус" виник обов`язок нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за послугами, з податком на додану вартість.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 404956,00 грн.

У свою чергу, пунктом 120-1.2 статті 120 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав для застосування штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість є відсутність податкової накладної за операцією постачання товарів/послуг.

Враховуючи встановлені обставини та зважаючи на те, що позивачем не було складено зведену податкову накладну за наслідком господарської операції з ТОВ "Імпульс-Медіа", суд дійшов висновку, що застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2019 № 06862615140104, - є правомірним.

Щодо встановленого порушення про завищення податкового кредиту у перевіреному періоді, суд звертає увагу, що ні позовна заява, ні додаткові пояснення не містять жодних зауважень стосовно виявленого контролюючим органом порушення.

У свою чергу, у акті перевірки відповідач вказує, що ТОВ "ЛР Глобус" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які зареєстровані постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів реєстрації, а саме:

- по податковій накладній від 01.12.2017 № 159, яка зареєстрована постачальником у січні 2018 року, позивач включив суму ПДВ 90483,00 грн до складу податкового кредиту у грудні 2017 року;

- по податковій накладній від 12.06.2018 № 4, яка зареєстрована постачальником у липні 2018 року, позивач включив суму ПДВ 56486,00 грн до складу податкового кредиту у червні 2018 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних , але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що постачальниками позивача зареєстровано податкові накладні з порушенням строків, встановлених ПК України, суд дійшов висновку, що у позивача не було правових підстав для включення до складу податкового кредиту у грудні 2017 року та червні 2018 року сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних від 01.12.2017 № 159 та від 12.07.2018 № 4.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.05.2019 № 06852615140104 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" (01001, м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В, ідентифікаційний код: 35234901) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2020 року.