Рішення

від 30.06.2020 по справі 640/5777/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/5777/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МІ-6" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю МІ-6 (далі - позивач та/або ТОВ МІ-6 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2018 року №0066871404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 сплачений ним судовий збір.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого, зазначає, що акт перевірки не містить в собі доказів порушення ТОВ МІ-6 норм податкового законодавства, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 22.12.2018 року №0066871404 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач акцентував увагу на тому, що послуги ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА не були рекламою, надавались в мережі Інтернет для клієнтів замовника, що, в свою чергу, підтверджується звітом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 року у справі №640/5777/19 відзив Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повернуто без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року у справі №640/5777/19 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про виклик свідка.

Між тим, 19.07.2019 року контролюючим органом подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказаний відзив прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Справа вирішується на підставі наявний ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА за березень 2017 року, за наслідком якої складено акт від 04.12.2018 року №1182/26-15-14-04-05/34290001 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлено наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся березень 2017 року на загальну суму 42 000, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2018 року №0066871404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю МІ-6 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 42 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10 500, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотриманням вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції

Судом встановлено, що між ТОВ МІ-6 та ТОВ ДАРІОН ІНІЦІАТИВА укладено договір №3 про надання послуг від 01.12.2016 року, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується передати замовнику організаційні та/або рекламні послуги (надалі - Послуги) відповідно до умов викладених в договорі та додатках до нього, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (далі - договір №3).

Згідно із пунктом 2.3 договору №3 найменування, обсяг, вартість, строки та порядок надання послуг узгоджуються сторонами у відповідних додатках до цього договору, що після підписання сторонами стає невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 4.1 договору №36 для надання послуг замовник надає виконавцю заявку з пропозицією на замовлення послуг, в якій обов`язково мають бути наведені бажані види послуг та передбачувані строки їх надання та/або інші умови надання послуг.

Виконавець приступає до надання послуг винятково на підставі підписаного сторонами додатку, що складений щодо таких послуг, та наданої замовником необхідної для початку надання послуг текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації (п. 4.2 договору №3).

Положеннями пунктів 4.3-4.9 Договору №3 визначено про наступне.

Виконавець гарантує та є відповідальним за надання ним та/або залученими ним Третіми особами Послуг з дотриманням законодавства України, а також за наявність у нього/залучених ним Третіх осіб всіх правовстановлюючих та дозвільних документів для надання таких Послуг.

Сторонами узгоджено, що обмін інформацією в процесі виконання цього Договору відбувається шляхом направлення листів електронною поштою (email) уповноваженим особам Сторін (координаторам), призначених з метою координації виконання умов цього Договору.

Допускається також використання інших доступних Сторонам засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи (координатора) Сторони Договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата. Допускається використання факсимільних копій та роздруківок скан-копій документів за умови наступного обміну оригіналами на протязі іо (десяти) календарних днів з дня укладення Договору/ Додатку/рахунку-фактури.

Права та обов`язки щодо затвердження технічних завдань, дизайну, Лейаутів, шаблонів, програмних модулів та інших матеріалів (в тому числі проміжних), що розробляються Виконавцем за цим Договором (далі - матеріали), зі сторони Замовника реалізовує уповноважена особа (координатор). Відповідь про затвердження або відхилення (з переліком необхідних доробок, змін чи виправлень) будь-яких матеріалів направляється Виконавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання уповноваженою особою Замовника (координатором) цих матеріалів на затвердження, якщо інші строки не обумовлені Сторонами окремо. У разі відхилення Сторони протягом з (трьох) робочих днів закріплюють перелік та строки необхідних доопрацювань/змін/виправлених до наданих Виконавцем матеріалів.

Сторони домовились дотримуватись наступних строків подання та затвердження документів/матеріалів, необхідних для надання Послуг за цим Договором:

Замовник надає Виконавцю: графічні матеріали (знаки для товарів і послуг Замовника, основні елементи книги фірмового стилю, зразки рекламних матеріалів, тощо) не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до початку розробки відповідного Концепт-дизайну; текстові матеріали - не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до запуску відповідної рекламної кампанії; візуальні матеріали - не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до розробки відповідних Лейаутів, в яких використовуються візуальні матеріали.

У разі відсутності необхідної для виконання Виконавцем певного етапу Послуг інформації та/або матеріалів, Виконавець попереджує Замовника про необхідність надання таких інформації/матеріалів за 5 (п`ять робочих днів до початку відповідного етапу Послуг.

На основі Дизайн-брифу та затверджених Замовником Лейаутів Виконавець розробляє два варіанти Концепт-дизайну. Розробка додаткових варіантів Концепт-дизайнів проводиться за додаткову оплату Сторони погодили, що після затвердження Замовником матеріалів, які розроблені за відповідним Додатком, Замовник приймає такі матеріали без доопрацювань/змін/виправлень відповідно до форми і змісту, а також самостійно несе відповідальність за їх зміст (у тому числі за будь-яке текстове наповнення). Замовник не має права пред`являти претензії і зауваження, висувати вимоги щодо таких матеріалів та їх змісту (в тому числі будь-якого текстового наповнення).

У відповідності до пункту 6.1 договору №3 не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після закінчення надання Послуг за відповідним Додатком де цього Договору Виконавець направляє Замовнику два примірники Акту. Замовник зобов`язаний повернути підписаний примірник Акту протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання, або у випадку ненадання або неналежного надання Послуг направити Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акту у той самий строк. У випадку отримання Виконавцем письмової мотивованої відмови від підписання вказаного Акту у вказаний строк, Сторонами складається двосторонній акт з переліком доопрацювань/змін/виправлень до наданих Послуг і строків їх усунення ( Рекламаційний акт ).

15.02.2017 року сторонами укладено додаток №1 до договору №3 про надання послуг від 01.12.2016 року, у відповідності до якого виконавець зобов`язується надати замовнику організаційні та рекламні послуги, які необхідні для формування та обізнаності споживачів щодо господарської діяльності клієнтів замовника, та з метою підвищення споживчого попиту до товарів/послуг клієнтів замовника, за замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги, а саме: комплекс дій по розповсюдженню реклами клієнтів Замовника на Веб-сайтах, що включає до себе планування, розміщення, збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а також показ реклами клієнтів Замовника з 15.02.2017 року по 15.03.2017 року на умовах, викладених у відповідних медіа-планах клієнтів Замовника.

Період надання послуг за цим додатком з 15.02.2017 року по 15.03.2017 року включно.

Надання Послуг включає до себе два етапи.

1. Послуги з розповсюдженню реклами клієнтів Замовника, що включає до себе планування та розміщення рекламних матеріалів по всім рекламним кампаніям, що будуть надані Замовником.

Послуги зі збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, надання Звітів клієнтам Замовника.

Орієнтовна вартість послуг згідно цього додатку складає без ПДВ - 208 333,33 грн. (двісті вісім тисяч триста тридцять три гривні 33 копійок), ПДВ 20% 41 666,67 грн. (сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 66 копійок), разом з ПДВ - 250 000,00 грн., (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Остаточна вартість послуг згідно цього Додатку фіксується в додатковій угоді до цього Додатку та підставі узгодженого сторонами Звіту.

По закінченню надання Послуг за цим Додатком Виконавець оформлює та Сторони підписують Акт наданих послуг.

Надалі, ТОВ МІ-6 та ТОВ ДАРІОН ІНІЦІАТИВА укладено додаткову угоду №1 від 15.03.2017 до додатку №1 від 10.01.2017 року до договору про надання послуг від 01.12.2017 року, у відповідності до якої сторони на підставі узгодженого Звіту дійшли згоди змінити пункт з Додатку та викласти його у наступній редакції:

3. Вартість Послуг згідно цього Додатку складає без ПДВ - 210 000,00 грн. (двісті десять тисяч гривень 00 копійок), ПДВ 20% 42 000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 копійок), разом з ПДВ - 252 000,00 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок). .

Разом з цим, суд звертає увагу, що додаткова угода №1 від 15.03.2017 до додатку №1 від 10.01.2017 року до договору про надання послуг від 01.12.2017 року містить в собі помилку в частині дати додатку №1 - вказано 10.01.2017 року, у той час коли, останній датований 15.02.2017 року.

Позивач у позовній заяві вказав, що фактично це є опискою, з огляду на що суд враховує надані ТОВ МІ-6 пояснення в цій частині.

В той же час, на підтвердження реальності господарської операції ТОВ МІ-6 надано до суду звіт ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА по рекламній компанії товариства з обмеженою відповідальністю "МІ-6" з послуг по розповсюдженню реклами клієнтів замовника на веб-сайтах, що включає в себе планування, розміщення, збору статичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а також показ реклами клієнтів замовника протягом періоду та на умовах викладених у відповідних медіа-планах клієнтів замовника за період з 15.02.2017 року по 15.03.2017 рік; податкову накладну від 15.03.2017 року №72/1, копії платіжних доручень №1 від 27.03.20178 року (сума 92 240, 00 грн.), від 27.03.2017 року №21 (сума 100 000, 00 грн.), від 11.04.2017 року №84 (сума 59 760, 00 грн.), акт надання послуг №3 від 15.03.2017 року.

Відповідно до наданих платіжних доручень загальна сума грошових коштів сплачених позивачем ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА становить 252 000, 00 грн.

Між тим, проаналізувавши надані ТОВ МІ-6 документи суд звертає увагу, що звіт ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА по рекламній компанії товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 з послуг по розповсюдженню реклами клієнтів замовника на веб-сайтах, що включає в себе планування, розміщення, збору статичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а також показ реклами клієнтів замовника протягом періоду та на умовах викладених у відповідних медіа-планах клієнтів замовника за період з 15.02.2017 року по 15.03.2017 ріки не дає суду можливість ідентифікувати на якому сайті в мережі Інтернет розмішувалося відповідна реклама (далі - звіт).

Більше того, за змістом договорів та додатків до них можливо дійти до висновків, що ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА надавалися серед іншого, послуги із розповсюдження реклами для клієнтів ТОВ МІ-6 .

В той же час, у звіті наведено декілька контрагентів (клієнтів), рекламні ролики яких розміщувались ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА на підставі договорів та додатків до нього, що укладені із ТОВ МІ-6 , зокрема: ТОВ Інтернет Р , ТОВ АМ Централ Сервіс Україна , ТОВ АП ДІДЖИТАЛ БЮРО , однак позивачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин того, що контрагенти, які вказані у звіті, є клієнтами позивача, наявність між ними договірних відносин, у тому числі щодо розповсюдження рекламних роликів та обставин сплати їм грошових коштів, і як наслідок наявності економічної вигоди (мети) по взаємовідносинам з ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА .

Також суд вважає за необхідне вказати, що звіт не містить в собі місця його складання, початку та часового проміжку розміщення та повтору відповідних рекламних роликів.

Окрім цього, позивачем не надано до суду текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації, яка ним надавалась з метою виконання ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА умов договору №3 та додатків до нього. Відсутні в матеріалах справи і медіа-плани.

При цьому, надання таких документів є винятковою підставою для надання ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА відповідних послуг у відповідності до умов укладених договорів.

Варто наголосити, що позивач акцентував увагу суду на тому, що ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА здійснювало розповсюдження реклами, а також показ реклами в мережі Інтернет клієнтів замовника, проте, ТОВ МІ-6 не надало до суду належних та достатніх доказів передачі йому відповідних матеріалів (рекламних роликів, відео, банерів) від своїх клієнтів (вказаних у звіті).

Суд наголошує, що на аркуші 6 позовної заяви позивач вказує про надання копій актів наданих послуг своїх клієнтів, що замовляли послуги у ТОВ МІ-6 та ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА , який був підрядником, однак такі посилання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи. Відповідні документи відсутні в матеріалах справи, як і відсутні докази їх надання контролюючому органу.

За таких обставини не можливо встановити обставини реального виконання ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА умов договору №3 та додатків до нього.

Враховуючи наведене, стверджувати про використання ТОВ МІ-6 наданих ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА послуг у власній господарській діяльності не можливо.

Додаткового суд вказує, що в акті перевірки містяться посилання на наявність від керівника та головного бухгалтера ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА ОСОБА_1 , відібраних 27.07.2017 року старшим оперуповноваженим ВОВЕЗ ОУ Старосільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області Чешачовим О.М., відповідно до яких він ніколи не займався підприємницькою діяльністю, не реєстрував, не був засновником та посадовою особою ніяких підприємств.

Суд враховує, що протокол допиту свідка не може бути беззаперечним доказом на підставі якого можливо дійти до висновку про нереальність господарської операції, однак, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини суд вважає, що даний протокол допиту є додатковими обставинами, які вказують про відсутність реального характеру спірної операції.

Окрім цього, суд зазначає, що в акті перевірки відображено відсутність трудових та інших ресурсів у ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА , необхідних для виконання послуг. Факту залучення ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА до надання послуг ТОВ МІ-6 не встановлено.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю МІ-6 у позовній заяві щодо наведеного зазначено про те, що не існує жодних вимог закону щодо того, яким саме документом можливо встановити кількість людей, що були задіяні у наданні послуг.

Суд при оцінці наведеного враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 826/11728/18, у відповідності до якої відсутність власних ресурсів не завжди є беззаперечним свідченням неможливості поставки товарів. У кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції. Необхідно також аналізувати чи мало місце залучення необхідних ресурсів на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому, суд наголошує, що актом перевірки зафіксовано відсутність будь-яких договорів укладених ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА з метою залучення трудових, матеріальних ресурсів задля виконання договору №3 та додатків до нього.

Зважаючи на наведене в сукупності суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення ТОВ МІ-6 пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся - березень 2017 року на загальну суму 42 000, 00 грн.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 (02121, м. Київ, вул. Колекторна, б. 3, код ЄДРПОУ 34290001) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева