Постанова

від 28.10.2020 по справі 640/5777/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5777/19 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю МІ-6 (далі - Позивач, ТОВ МІ-6 ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2018 року №0066871404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані до матеріалів справи документи не дають можливості підтвердити розміщення рекламних продуктів у мережі інтернет, доказів отримання економічної вигоди від співпраці з ПП Даріон Ініціатива Позивачем не надано, як і не надано останнім копій ряду документів, обов`язковість яких була передбачена договором. Окремо суд звернув увагу, що керівник ПП Даріон Ініціатива заперечує свою участь у господарській діяльності вказаного підприємства, яке, у свою чергу, не має трудових та виробничих ресурсів для виконання договірних зобов`язань.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, жодних належних і допустимих доказів нереальності господарських операцій Відповідачем не надано та в акті перевірки не відображено, по-друге, неправомірна поведінка контрагента не може мати негативних наслідків для Позивача, по-третє, окремі недоліки первинних документів не можуть бути свідченням безтоварності господарської операції, по-четверте, відсутність трудових і матеріальних ресурсів, яка встановлена на підставі даних інформаційно-аналітичних баз, не доводить факт вчинення податкового правопорушення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.10.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наголошуючи на правильності оцінки судом першої інстанції наявних у матеріалах справи документів та обґрунтованості висновків про безтоварність господарських операцій з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, до суду подали клопотання про розгляд справи письмовому провадженні, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 07.11.2018 року №16525 і повідомлення від 09.11.2018 року №99270/10/26-15-14-04-05-12 та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ МІ-6 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Даріон Ініціатива за березень 2017 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42 000,00 грн. за березень 2017 року.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.12.2018 року №1182/26-15-14-04-05/34290001 (а.с. 18-31).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0066871404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 500,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 42 000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10 500,00 грн. (а.с. 16-17).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ МІ-6 (Замовник) та ТОВ Даріон Ініціатива (Виконавець) укладено договір №3 про надання послуг від 01.12.2016 року (далі - Договір №3; а.с. 35-43), за умовами якого замовник Замовляє, а Виконавець зобов`язується передати Замовнику організаційні та/або рекламні послуги (надалі - Послуги) відповідно до умов викладених в договорі та додатках до нього, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (далі - договір №3).

Згідно п. 2.3 указаного Договору найменування, обсяг, вартість, строки та порядок надання послуг узгоджуються сторонами у відповідних додатках до цього договору, що після підписання сторонами стає невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору №3 для надання послуг замовник надає виконавцю заявку з пропозицією на замовлення послуг, в якій обов`язково мають бути наведені бажані види послуг та передбачувані строки їх надання та/або інші умови надання послуг.

Виконавець приступає до надання послуг винятково на підставі підписаного сторонами додатку, що складений щодо таких послуг, та наданої замовником необхідної для початку надання послуг текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації (п. 4.2 договору №3).

У свою чергу, положеннями пунктів 4.3-4.9 Договору №3 визначено, що Виконавець гарантує та є відповідальним за надання ним та/або залученими ним Третіми особами Послуг з дотриманням законодавства України, а також за наявність у нього/залучених ним Третіх осіб всіх правовстановлюючих та дозвільних документів для надання таких Послуг.

Сторонами узгоджено, що обмін інформацією в процесі виконання цього Договору відбувається шляхом направлення листів електронною поштою (email) уповноваженим особам Сторін (координаторам), призначених з метою координації виконання умов цього Договору.

Допускається також використання інших доступних Сторонам засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи (координатора) Сторони Договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата. Допускається використання факсимільних копій та роздруківок скан-копій документів за умови наступного обміну оригіналами на протязі 10 (десяти) календарних днів з дня укладення Договору/ Додатку/рахунку-фактури.

Права та обов`язки щодо затвердження технічних завдань, дизайну, Лейаутів, шаблонів, програмних модулів та інших матеріалів (в тому числі проміжних), що розробляються Виконавцем за цим Договором (далі - матеріали), зі сторони Замовника реалізовує уповноважена особа (координатор). Відповідь про затвердження або відхилення (з переліком необхідних доробок, змін чи виправлень) будь-яких матеріалів направляється Виконавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання уповноваженою особою Замовника (координатором) цих матеріалів на затвердження, якщо інші строки не обумовлені Сторонами окремо. У разі відхилення Сторони протягом з (трьох) робочих днів закріплюють перелік та строки необхідних доопрацювань/змін/виправлених до наданих Виконавцем матеріалів.

Сторони домовились дотримуватись наступних строків подання та затвердження документів/матеріалів, необхідних для надання Послуг за цим Договором:

Замовник надає Виконавцю: графічні матеріали (знаки для товарів і послуг Замовника, основні елементи книги фірмового стилю, зразки рекламних матеріалів, тощо) не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до початку розробки відповідного Концепт-дизайну; текстові матеріали - не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до запуску відповідної рекламної кампанії; візуальні матеріали - не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до розробки відповідних Лейаутів, в яких використовуються візуальні матеріали.

У разі відсутності необхідної для виконання Виконавцем певного етапу Послуг інформації та/або матеріалів, Виконавець попереджує Замовника про необхідність надання таких інформації/матеріалів за 5 (п`ять робочих днів до початку відповідного етапу Послуг.

На основі Дизайн-брифу та затверджених Замовником Лейаутів Виконавець розробляє два варіанти Концепт-дизайну. Розробка додаткових варіантів Концепт-дизайнів проводиться за додаткову оплату Сторони погодили, що після затвердження Замовником матеріалів, які розроблені за відповідним Додатком, Замовник приймає такі матеріали без доопрацювань/змін/виправлень відповідно до форми і змісту, а також самостійно несе відповідальність за їх зміст (у тому числі за будь-яке текстове наповнення). Замовник не має права пред`являти претензії і зауваження, висувати вимоги щодо таких матеріалів та їх змісту (в тому числі будь-якого текстового наповнення).

У відповідності до пункту 6.1 Договору №3 не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після закінчення надання Послуг за відповідним Додатком де цього Договору Виконавець направляє Замовнику два примірники Акту. Замовник зобов`язаний повернути підписаний примірник Акту протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання, або у випадку ненадання або неналежного надання Послуг направити Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акту у той самий строк. У випадку отримання Виконавцем письмової мотивованої відмови від підписання вказаного Акту у вказаний строк, Сторонами складається двосторонній акт з переліком доопрацювань/змін/виправлень до наданих Послуг і строків їх усунення ( Рекламаційний акт ).

Судом першої інстанції також встановлено, що 15.02.2017 року сторонами укладено додаток №1 до Договору №3 (а.с. 44), згідно якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику організаційні та рекламні послуги, які необхідні для формування та обізнаності споживачів щодо господарської діяльності клієнтів Замовника, та з метою підвищення споживчого попиту до товарів/послуг клієнтів Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги, а саме: комплекс дій по розповсюдженню реклами клієнтів Замовника на Веб-сайтах, що включає до себе планування, розміщення, збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а також показ реклами клієнтів Замовника з 15.02.2017 року по 15.03.2017 року на умовах, викладених у відповідних медіа-планах клієнтів Замовника.

Період надання послуг за цим додатком з 15.02.2017 року по 15.03.2017 року включно.

Надання Послуг включає до себе два етапи.

1. Послуги з розповсюдженню реклами клієнтів Замовника, що включає до себе планування та розміщення рекламних матеріалів по всім рекламним кампаніям, що будуть надані Замовником.

Послуги зі збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, надання Звітів клієнтам Замовника.

Орієнтовна вартість послуг згідно цього додатку складає без ПДВ - 208 333,33 грн. (двісті вісім тисяч триста тридцять три гривні 33 копійок), ПДВ 20% 41 666,67 грн. (сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 66 копійок), разом з ПДВ - 250 000,00 грн., (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Остаточна вартість послуг згідно цього Додатку фіксується в додатковій угоді до цього Додатку та підставі узгодженого сторонами Звіту.

По закінченню надання Послуг за цим Додатком Виконавець оформлює та Сторони підписують Акт наданих послуг.

Надалі ТОВ МІ-6 та ТОВ Даріон Ініціатива укладено додаткову угоду №1 від 15.03.2017 року до додатку №1 від 10.01.2017 року до Договору №3 (а.с. 45), у відповідності до якої сторони на підставі узгодженого Звіту дійшли згоди змінити пункт з Додатку та викласти його у наступній редакції:

3. Вартість Послуг згідно цього Додатку складає без ПДВ - 210 000,00 грн. (двісті десять тисяч гривень 00 копійок), ПДВ 20% 42 000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 копійок), разом з ПДВ - 252 000,00 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок). .

Судом першої інстанції також встановлено, що на підтвердження реальності господарської операції ТОВ МІ-6 надано до суду звіт ПП Даріон Ініціатива по рекламній компанії товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 з послуг по розповсюдженню реклами клієнтів замовника на веб-сайтах, що включає в себе планування, розміщення, збору статичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а також показ реклами клієнтів замовника протягом періоду та на умовах викладених у відповідних медіа-планах клієнтів замовника за період з 15.02.2017 року по 15.03.2017 рік (а.с. 46-74); податкову накладну від 15.03.2017 року №72/1 (а.с. 76), копії платіжних доручень №1 від 27.03.2017 року (сума 92 240, 00 грн.), від 27.03.2017 року №21 (сума 100 000, 00 грн.), від 11.04.2017 року №84 (сума 59 760, 00 грн.) (а.с. 77-79), акт надання послуг №3 від 15.03.2017 року (а.с. 75).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 44, 185, 187, 188, 198 ПК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та з огляду на встановлені у ході перевірки обставини прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки належними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій та отримання від неї економічної вигоди.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, аналіз змісту звіту ПП Даріон Ініціатива (а.с. 46-74) не дає можливість ідентифікувати, на якому сайті (сайтах) у мережі Інтернет розміщувалася відповідна реклама.

Крім іншого, зміст указаного звіту свідчить, що у рамках виконання умов Договору №3 ПП Даріон Ініціатива надавалися ТОВ МІ-6 , зокрема, послуги із розповсюдження реклами для клієнтів Позивача. Проте, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано акцентував увагу на тому, що ТОВ МІ-6 не було надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти, які вказані у звіті, є клієнтами Позивача. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру отримання економічної вигоди від укладення Договору №3 з ПП Даріон Ініціатива , що не узгоджується з метою підприємницької діяльності.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що, визначаючи звіт як первинний документ, ТОВ МІ-6 не було враховано, що він не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки, зокрема, не містить відомостей щодо місця його складання, початку та часового проміжку розміщення та повтору відповідних рекламних роликів. Не уточнює такі дані й наданий Позивачем акт надання послуг від 15.03.2017 року №3, який не дає можливість встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру.

Окрім цього, ТОВ МІ-6 не було надано ні під час перевірки, ні до суду текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації, яка ним мала надавалася на виконання п. 4.7.1 Договору №3 з метою виконання ПП Даріон Ініціатива його умов. Відсутні у матеріалах справи і медіа-плани. Водночас, як вірно акцентував увагу суд першої інстанції, саме надання таких документів є підставою для надання Виконавцем відповідних послуг Позивачу за умовами Договору №3.

Твердження Позивача про те, що ПП Даріон Ініціатива здійснювало розповсюдження реклами, а також показ реклами в мережі Інтернет клієнтів ТОВ МІ-6 , також було вірно відхилено судом першої інстанції, оскільки платником податків не було надано будь-яких належних та достатніх доказів передачі йому відповідних матеріалів (рекламних роликів, відео, банерів) від своїх клієнтів (вказаних у звіті).

Викладене, у свою чергу, свідчить, що ТОВ МІ-6 не було підтверджено використання документально-придбаних у ПП Доріан Ініціатива послуг у власній господарській діяльності.

Судовою колегією також враховується, що, як вбачається із змісту Договору №3 та складених на його виконання первинних документів, всі вони підписані від імені ПП Доріан Ініціатива Черепахою В.М .

Разом з тим, як було зазначено в акті перевірки, а також вбачається із змісту пояснень Черепахи В.М. від 27.07.2017 року, останній у жовтні 2016 року у місті Києві загубив паспорт, який йому на місце мешкання підкинуло у подальшому через 4-5 днів; до заснування та діяльність ПП Даріон Ініціатива жодного відношення не має, ніколи його не реєстрував та не працював на ньому (стор. 7 акту перевірки, а.с. 24).

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договору та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 74.3. ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1); податкова інформація (nn.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4): податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Тобто, під час проведення тих чи інших перевірок, контролюючий орган використовує податкову інформацію щодо платників податків для складання висновків щодо перевірок, оскільки при дослідженні реальності господарських операцій аналізу підлягає не тільки первинна документація, а й можливість та здатність учасників господарських операцій виконати свої зобов`язання в рамках тих чи інших угод.

У свою чергу, в акті перевірки зафіксовано факт відсутності трудових та інших ресурсів у ПП Даріон Ініціатива , необхідних для виконання послуг.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 826/11728/18 зазначено, що відсутність власних ресурсів не завжди є беззаперечним свідченням неможливості поставки товарів. У кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції. Необхідно також аналізувати чи мало місце залучення необхідних ресурсів на підставі цивільно-правових договорів.

Колегією суддів враховується, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 804/11607/13-а, від 20.02.2018 року у справі № 818/920/17, від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17.

Відтак, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - відсутність ряду документів, які є підставою виконання зобов`язань за Договором №3, недоліки складених первинних документів, заперечення особа, яка підписала первинні документи від імені ПП Даріон Ініціатива , в участі у створенні та діяльності підприємства, а також відсутність доказів використання придбаних послуг у власній господарській діяльності чи економічної мети від вчинення правочину, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність правових стверджувати про реальність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагента послуг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ МІ-6 правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ПП Даріон Ініціатива , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17.

Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ МІ-6 на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарського договору та дійсної зміни активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаним вище контрагентом. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів поставки товарів за договором, що був предметом перевірки контролюючого органу.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МІ-6 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2020 року.