Ухвала

від 01.07.2020 по справі 300/2206/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 300/2206/19

провадження № К/9901/15242/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області (надалі також відповідач, Копанківська сільська рада), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Копанківської сільської ради, яка полягає у відмові видати довідку про особисте селянське господарство ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача видати офіційну довідку про особисте селянське господарство ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності з даними облікової картки об`єкта господарського обліку форми № 1;

зобов`язати Копанківську сільську раду подати у встановлений судом строку звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14 вересня 2018 року він звернувся до Копанківської сільської ради із заявою з проханням на підставі норм Земельного кодексу України та Закону України Про особисте селянське господарство зареєструвати особисте селянське господарство Друге , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та видати довідку про проведення такої реєстрації в обліку. У наданій відповідачем відповіді від 17 вересня 2018 року №189 позивача проінформовано, що Особисте селянське господарство за вказаною адресою відкрито ще в 1996 році за особовим номером 685 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 1996 року. Однак, не видано довідки про реєстрацію особистого селянського господарства позивача про яку він просив у поданій ним заяві.

18 вересня 2018 року позивач подав до Копанківської сільської ради заяву з проханням видати офіційну довідку про час та місце реєстрації особистого селянського господарства в обліку Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, однак відповідачем офіційної довідки про наявність у позивача особистого селянського господарства не надано, листом від 25 вересня 2018 №190 повідомлено, що особисте селянське господарство відкрито ще у 1996 році за особовим номером 685 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 1996 року.

28 серпня 2019 року позивач утретє звернувся до Копанківської сільської ради з проханням надати офіційну довідку про особисте селянське господарство та просив деталізувати дані, що містяться в реєстрі обліку. На вказане звернення відповідач відповів листом від 29 серпня 2019 року № 178, утім у черговий раз не надав довідку про особисте селянське господарство.

Позивач вважає, що видача довідок про особисте селянське господарство в силу вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про особисте селянське господарство та Про доступ до публічної інформації є обов`язком відповідача. Надані відповідачем на заяви позивача відповіді у відповідності до вимог Закону України Про звернення громадян і не містять у собі ознак офіційного документа, скріпленого печаткою органу місцевого самоврядування. Додатково позивач зазначав, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 345/1976/16-а, в якій відповідач був стороною судового розгляду, встановлено та не потребує доказуванню, що за особистим селянським господарством позивача рахується 0,116 га землі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі під городами 0,080 га, під дворами 0,036 га, в тому числі під будівлями 0,007 га. На підставі наведеного, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови видати довідку про його особисте селянське господарство.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року, в позові відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що позивачу надано письмові відповіді та інформацію на його звернення у відповідності до вимог Закону України Про звернення громадян , надання такої інформації у визначеній відповідачем формі не порушує, скасовує чи звужує належні права позивача. Крім того зазначено, що надання позивачу інформації у визначеній ним формі довідки є можливим в разі наявності в органу, що має офіційні матеріали, які містять необхідні для довідки відомості. Проте судами встановлено, що відомості про час та місце реєстрації, дату, місце та номер реєстру відсутні в книгах погосподарського обліку сільської ради.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідними винятками згідно з частиною четвертою статті 257 указаного Кодексу є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з`ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.

Викладене також не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною четвертою статті 257 згаданого Кодексу.

Відтак, судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у цій справі касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року у справі № 300/2206/19 за позовом ОСОБА_1 до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. М. Мартинюк