Ухвала

від 26.06.2020 по справі 199/3803/20

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3803/20

(2-з/199/58/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2020року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

ОСОБА_1 надала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 1221411000:01:146:0125, земельну ділянку за кадастровим номером 1221411000:01:146:0126, та грошові кошти.

В обґрунтуванні заяви зазначила, що 24.04.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивачка надала відповідачці у борг грошові кошти у розмірі 50000,00 доларів США. Вказані грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язалася повернути до 24.05.2020 року.

У забезпечення виконання умов договору позики 24.04.2020 року укладено договір поруки, відповідно до якого син відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поручився за виконання обов`язку повернення боргу.

Позивачка неодноразово зверталася до відповідачів з вимогами про повернення коштів, однак на вимоги позивача відповідачі боргу не повернули, від виконання своїх зобов`язань ухиляються.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявник має обґрунтувати необхідність застосування саме такого виду заходу забезпечення позову, який вказаний у заяві про забезпечення позову.

Статтями 12 , 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, у пункті 20 постанови N 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151 , 152 ЦПК ), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України , позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.

Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , у рівних частках належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Земельні ділянки за кадастровим номером 1221411000:01:146:0125 та 1221411000:01:146:0126 належать ОСОБА_2 , що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯД №975257 та ЯД №975258.

Заявницею не доведено доцільність, не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт сказаного майна.

Таким чином, у суду відсутні підстави для накладання арешту на квартиру та земельні ділянки, з метою забезпечення позову. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між можливістю виконання судового рішення у цивільній справі та вжиттям судом вказаного заходу забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України , позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Приймаючи до уваги, що ціна позову є значною, а невжиття заходів щодо забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, вважаю заяву задовольнити частково та накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії по відчуженню вказаного нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики , - задовольнити частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , земельної ділянки за кадастровим номером 1221411000:01:146:0125 та земельної ділянки за кадастровим номером 1221411000:01:146:0126.

Ухвала набирає чинності з дня постановлення - 26.06.2020 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки - до 26.06.2023 року.

Суддя