Рішення

від 02.08.2006 по справі 44/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/201

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.08.06 р.                                                                               Справа № 44/201                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Газ-Ойл” (представник Латиніна А.М., довіреність 05.01.06 року), до товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне Відродження Донбасу” (представник Горін О.В., довіреність від 12.04.06 року), про стягнення заборгованості за продану продукцію, штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 266'042,22 грн.,

                                                       ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Газ-Ойл” (далі – Продавець) звернулося до суду з позовом про стягнення суми боргу 60'443,86 грн. за передане за договором № 0301/06-6 від 03.01.06 року (далі – Договір) дизельне паливо (далі – Товар), а також штрафу 3'022,19 грн. та пені 202'576,17 грн. до товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне Відродження Донбасу” (далі – Покупець). Позовні вимоги Продавця ґрунтуються на неналежному виконанні умов Договору, а також простроченні Покупцем грошового зобов'язання, яке виникло з поставки Товару на загальну суму 178'086,74 грн.  

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, відповідач заперечив проти позову в частині нарахування пені, яка згідно закону не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, тому має бути не більшою за 5'266,84 грн.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Продавця підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Оцінивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Продавця та Покупця, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.

Таким чином, в силу статті 655 ЦК України та розділів 1-2 Договору, Продавець зобов'язався передати Товар у власність Покупця за накладними, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і сплатити за нього визначену в накладних суму коштів у строк 10 днів з моменту поставки.

Згідно видаткових накладних № 0106/3 від 06.01.06 року, № 0118/4 від 18.01.06 року, № 0202/1 від 02.02.06 року та № 0217/4 від 17.02.06 року Продавець передав Покупцеві Товар вартістю 178'086,74 грн. Покупцем прийнято означений Товар, що підтверджується підписами та печатками сторін на накладних, податковими накладними, а також довіреностями ЯЛС № 391541 від 18.01.06 року, ЯЛС № 391568 від 01.02.06 року та ЯЛС № 391591 від 17.02.06 року, внаслідок чого обов'язок передачі Продавцем Товару на загальну суму 178'086,74 грн. вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов пункту 1.8 Договору. Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, тому виходячи з системного аналізу наведених вище норм, суд вважає, що надані позивачем видаткові, податкові накладні та довіреності – є належним доказом здійснення передачі відповідачу Товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо передачі Товару – суду не надавалися.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 2.1 Договору, Покупець має оплатити отриманий Товар протягом 10 днів з моменту поставки. Таким чином, суд вважає, що право Продавця вимагати від Покупця виконання грошового зобов'язання за кожною за наведених накладних виникало на одинадцятий день після здійснення поставки, а на загальну суму 178'086,74 грн. це право виникло 28.02.06 року.

Відповідачем частково, на суму 117'086,74 грн., виконане грошове зобов'язання за Договором, про що свідчить зміст позовної заяви та підписана сторонами зведена довідка за період з 01.01.06 року до 30.06.06 року. Докази повної оплати боргу – суду не надавалися.

Наразі, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на суму 60'443,86 грн. на момент прийняття рішення суду – не виконане, на порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

15-денне прострочення відповідачем грошового зобов'язання за умовами пункту 3.5 Договору тягне за собою обов'язок відповідача сплатити протягом 5 днів після письмової вимоги Продавця штраф у розмірі 5% несплаченої суми (3'022,19 грн.). Суду надані докази надіслання 14.04.06 року претензії № 1/04-06 стосовно сплати штрафу, тому суд вважає, що право вимоги на штраф виникло 20.04.06 року, а позов Продавця в цій частині є обґрунтованим.

Крім того, невчасне виконання грошового зобов'язання за умовами пункту 3.4 Договору тягне за собою обов'язок сплати пені у розмірі 2% боргу за кожен день прострочення оплати, що не повністю відповідає змісту статей 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Зокрема, частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 ГК України, а оскільки в силу статті 175 ГК України вищевказані норми є спеціальними відносно диспозитивних норм статей 549-550 ЦК України, то суд вважає, що умови пункту 3.4 Договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто нарахуванню в період з моменту виникнення права вимоги до 27.06.06 року (не більше 163 днів) підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 202'576,17 грн. підлягають лише частковому задоволенню, за арифметичним розрахунком суду – у розмірі 5'215,68 грн. ((58'014 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 7 днів / 365 днів) + (33'014,38 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 5 днів / 365 днів) + (92'642,88 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 15 днів / 365 днів) + (122'781,94 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 4 дні / 365 днів) + (61'767,56 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 1 день / 365 днів) + (30'139,06 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 10 днів / 365 днів) + (60'443,86 грн. Х 9,5% Х 2 / 100 Х 104 дні / 365 днів) + (60'443,86 грн. Х 8,5% Х 2 / 100 Х 17 днів / 365 днів)).

Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Покупцем умов Договору, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.22, 23, 525, 526, 549-551, 612, 623, 625 та 655-697, 1167 ЦК України, ст.ст.231-232 ГК України, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

                                                   ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю „Газ-Ойл” до товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне Відродження Донбасу” про стягнення заборгованості за продану продукцію, штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 68'681,73 грн. В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне Відродження Донбасу” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Газ-Ойл” заборгованість та штрафні санкції у загальному розмірі 68'681,73 грн., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 686,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,46 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Мєзєнцев Є.І.                               

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області