Рішення

від 01.07.2020 по справі 580/1304/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року справа № 580/1304/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мотив+" до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ "МП" (18001, м. Черкаси, пров. Кузьми Скрябіна, 13, далі - позивач) з позовом до управління Держпраці у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Черкаській області № ЧК 660/585/АВ/ТД-ФС-6 від 14.01.2020 у розмірі 250380,00 грн.

14.05.2020 та 01.07.2020 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін та у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження і виклик свідка - відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність порушення трудового законодавства внаслідок роботи працівників без укладення трудового договору, оскільки громадяни виконували роботи для позивача на підставі цивільно-правових договорів. З огляду на викладене прийняте рішення є незаконним.

Представник відповідача заперечуючи проти позову, надав до суду відзив, в якому послався на те, що за результатами інспекційного відвідування складено акт яким зафіксовано, допуск працівників до роботи без укладання трудового договору. Внаслідок чого, у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю, винесено постанову про накладення штрафу. При цьому, з отриманих пояснень осіб, які знаходися за місцем здійснення господарської діяльності, останні були обізнані про діяльність позивача, графік роботи та свої трудові функції. За таких умов, адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотив+", ідентифікаційний код 42016149 зареєстроване 23.03.2018, за основним видом діяльності "Діяльність у сфері проводного електрозв`язку".

10.12.2020 до управління Держпраці у Черкаській обласні надійшов лист управління Служби Безпеки України в Черкаській області від 03.12.2019 за №30/7175 щодо необхідності проведення інспекційного відвідування ТОВ "Мотив+" в наслідок використання праці фізичних осіб, без оформлення трудових відносин за адресою вул. Університетська 33 в м. Черкасах.

Наказом управління Держпраці у Черкаській області від 10.12.2019 №1276-Н "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Мотив+"" наказано провести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин у ТОВ Мотив+ в період з 10.12.2019 по 21.12.2019 та оформлено направлення від 10.12.2019 № 1225.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21.12.2019 № ЧК-660/585/АВ, примірник якого 21.12.2019 отримав директор ТОВ Мотив + ОСОБА_1 .

Згідно акту від 21.12.2019 № ЧК-660/585/АВ встановлено порушення ТОВ Мотив+ вимог ст. 21, ст. 24 КЗпП України, що виявились у допущенні працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, шляхом укладання цивільно-правових угод, які мають ознаки трудових договорів.

14.01.2020 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_2 , внаслідок вчиненого ТОВ Мотив+ порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК-660/585/АВ/ТД-ФС-6, якою на позивача накладено штраф в розмірі 250380,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач не погоджуючися з прийнятим рішенням, звернувся до суду.

Судом також встановлено, що відповідно до акту від 21.12.2019 № ЧК-660/585/АВ та матеріалів відеофіксації під час інспекційного відвідування за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ТОВ Мотив+ , а саме: м. Черкаси, вул. Університетська, 33, зафіксовано виконання ОСОБА_3 роботи оператора телекомунікаційних послуг. За поясненням ОСОБА_3 він працює оператором Call - центру на ТОВ Мотив + близько пів року, за графіком роботи, з перервою на обід, вихідними днями (субота та неділя) та отримує оплату кожного місяця без затримок, за кожну відпрацьовану годину у розмірі 35грн. Працівником ОСОБА_4 надано пояснення, згідно яких вона проходить стажування на посаду оператором Call - центру в ТОВ Мотив + та працює з 25.10.2019, за роботу обіцяли виплачувати готівкою від 7000 грн. в місяць, під час стажування обслуговувала компанії Ростелеком , Альфа банк та офіційне оформлення на роботу обіцяли через три місяці. Відповідно до наданих для ознайомлення документів та усних пояснень директора ТОВ Мотив+ ОСОБА_1 договори (накази) стажування, практики відсутні.

При цьому, судом встановлено, що з ОСОБА_3 укладено договір цивільно-правового характеру № 80 від 04.10.2019 та складено акт приймання-передачі надання послуг від 30.11.2019, а з ОСОБА_4 укладено договір цивільно-правового характеру з 05.12.2019 №110.

Згідно наданих договорів, п. 1.1. яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати телекомунікаційні послуги, а саме: інформувати потенційних клієнтів замовника про товари/послуги, що реалізуються замовником за допомогою телефонного або електронного зв`язку з метою отримання замовлень на придбання товарів/послуг замовника та отримувати такі замовлення. Пунктом 4.1 договору передбачено, що за виконання послуг за даним договором замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 28,00 грн. за 1 отримане замовлення на придбання товарів/послуг замовника.

Відповідно п. 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 90 днів.

Згідно пояснень ОСОБА_3 наданих 10.12.2019 під час інспекційного відвідування ТОВ Мотив + , оператором Call - центру на TOB Мотив + близько пів року, за графіком роботи, з перервою на обід, вихідними днями (субота та неділя) та отримує оплату кожного місяця без затримок, за кожну відпрацьовану годину у розмірі 35 грн.

Суд звернув увагу, що станом на час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_3 працював в ТОВ Мотив + оператором Call - центру близько пів року, в той час як згідно п. 7.1. цивільно-правового договору від 04.10.2019 № 80 положеннями якого позивач обгрунтовує свій позов вказаний договір почав діяти з 04.10.2019.

Окрім того, виконувана ОСОБА_3 робота відповідає посаді оператора контакт центру, що передбачена штатним розписом ТОВ Мотив+ , введеним у дію з 01.06.2019.

Також, згідно пункту 6.4 розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ Мотив+ , затвердженими наказом від 15.11.2019 № 25 для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності.

Тобто, пояснень ОСОБА_3 від 10.12.2019 щодо наявності графіку роботи, перерви на обід та вихідних днів, узгоджуються з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При цьому, ОСОБА_4 в поясненнях повідомляла, що проходить стажування на посаду оператором Call - центру в ТОВ Мотив + та працює з 25.10.2019 хоча цивільний договір укладено 05.12.2019, а відповідно до наданих документів та пояснень директора ТОВ Мотив+ ОСОБА_1 договори (накази) стажування, практики не укладались.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, (далі - Порядок 509).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

У ч. 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ст. 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 901, 902 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, законодавством регламентовано відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудового договору.

При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі № 1840/2507/18, від 10.10.2019 у справі № 1840/2505/18 та є обов`язковими для суду при розгляді цієї справи.

Перевіряючи доводи позову, суд звертає увагу на те, що під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування ТОВ Мотив+ були виявлені працівники, які виконували трудові функції у діяльності підприємства за відсутності укладених з ними трудових договорів.

При цьому, доводи позивача про те, що такі працівники виконували роботу на підставі договорів про надання послуг та діяли на підставі цивільно-правових угод суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів цієї справи, вказані працівники виконували саме трудові функції в діяльності ТОВ Мотив+ - виконували завдання операторів телефонного зв`язку, що обумовлені специфікою його діяльності, та не є послугами, які надаються за цивільно-правовими договорами про надання послуг у розумінні чинного законодавства. А дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

Суд критично відноситься до тверджень представника позивача щодо відсутності допуску до роботи без укладення трудового договору, оскільки укладені цивільно-правові договори на надання послуг не містять переліку завдань роботи, об`єму виконання робіт, очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам, що не є властивим для цивільно-правових договорів.

Суд зауважує, що зміст пояснень громадян, які виконували роботу у позивача. суперечать змісту цивільно-правових договорів, на які посилається позивач та який поданий до суду.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що позивач був зобов`язаний укласти із зазначеними працівниками саме трудові договори, але такого обов`язку не виконав, що свідчить про правомірність притягнення його до відповідальності шляхом прийняття управлінням Держпраці в Черкаській області постанови № ЧК 660/585/АВ/ТД-ФС-6 від 14.01.2020 про накладення штрафу у розмірі 250380,00 грн.

Посилання представника позивача на те, що при проведенні іншої перевірки управлінням Держпраці в Черкаській області не було встановлено порушень у діяльності позивача та, зокрема, визнано правомірним оформлення правовідносин з працівниками цивільно-правовими угодами, суд до уваги не приймає, оскільки такі обставини не відносяться до предмету спору саме в цій справі, не стосуються безпосередньо спірних правовідносин та не мають преюдиціального значення у розумінні чинного законодавства для вирішення цієї справи.

Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, суд приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, та врахувавши приписи ЦК України, суд вважає винесену постанову про накладення штрафу правомірною.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже з зазначеного вбачається що відповідачем доведено відсутність цивільних правовідносин та допущення ТОВ Мотив+ до роботи працівників без укладення трудового договору.

У відповідності до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя П.Г. Паламар