Постанова

від 22.06.2020 по справі 910/4093/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. Справа № 910/4093/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2020 р.

у справі № 910/4093/20 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест"

про стягнення 226 015 764,65 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" про стягнення 226 015 764,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2020 р. у справі № 17/32 змінено спосіб виконання рішення арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000 р., у зв`язку з чим приватним виконавцем стягнуто з позивача на користь відповідача 226 015 764,65 грн. Оскільки процесуальний акт, яким змінено спосіб виконання судового рішення було скасовано в апеляційному порядку, а грошові кошти фактично стягнуті приватним виконавцем на користь відповідача, позивачем заявлено вимогу щодо повернення вказаних грошових коштів як безпідставно набутих відповідачем.

15.04.2020 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшла (четверта) заява № 1001ВИХ-20-1814 від 14.04.2020 р. про забезпечення позову, шляхом:

1) накладення арешту на усе належне на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" рухоме і нерухоме майно, що обмежується сумою 226 015 764,65 грн., в тому числі на корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест", зокрема на:

- частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Траст" номінальною вартістю 48 000 000,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Траст";

- частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Траст" номінальною вартістю 48 000 000,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Траст";

2) накладення арешту на грошові кошти юридичних осіб, створені товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест", зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Траст" та товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Траст", які обмежуються сумою 226 015 764,65 грн. та знаходяться на відкритих рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову та рухоме і нерухоме майно, в тому числі, на корпоративні права, які належать таким юридичним особам;

3) заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме та нерухоме майно, цінні папери, а також майнові права, що належать йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, застави, дарування, позики тощо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2020 р. у справі № 910/4093/20 вказану заяву про забезпечення позову залишено без розгляду.

Залишаючи заяву без розгляду, на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції мотивував ухвалу поданням позивачем заяв про забезпечення позову, які тотожні за аргументацією та вимогами, які вже були розглянуті судом.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову № 1001ВИХ-20-1814 від 14.04.2020 р.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначав, що подані ним до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову не є ідентичними та не містять аналогічних обставин, оскільки кожна заява доповнює попередню, виходячи зі зміни обставин за відповідний проміжок часу. За твердженням скаржника, підставою для подання заяви № 1001ВИХ-20-1814 від 14.04.2020 р. стало отримання ним інформації (після 10.04.2020 р.) з матеріалів виконавчого провадження № 61714657 стосовно того, що відповідачем було перераховано кошти на користь третіх осіб, однак судом першої інстанції вказані доводи були проігноровані, а заяву про забезпечення позову помилково сприйнято, як зловживання учасником справи своїми процесуальними правами і безпідставно залишено її без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.06.2020 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 р. оголошено перерву до 22.06.2020 р.

22.06.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, що відбулось 22.06.2020 р., представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував на її необґрунтованість, просив залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Досліджуючи матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що одночасно з поданням позовної заяви, позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, яку було повернуто заявнику ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2020 р. відповідно до вимог статті 140 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем після усунення недоліків надано до суду заяву про забезпечення позову, яка була повернута ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2020 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2020 р. за результатами розгляду заяви про забезпечення позову відмовлено у її задоволенні з мотивів необґрунтованості.

31.03.2020 р. до суду першої інстанції надійшла друга заява позивача про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2020 р. заяву позивача про забезпечення позову (друга заява) задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" у межах заявленого позову у розмірі 226 015 764,65 грн.; у задоволенні заяви в частині накладення арешту на все інше майно відповідача судом відмовлено.

03.04.2020 р. до суду першої інстанції позивачем надано третю заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно відповідача та додатково - двох юридичних осіб, які не є учасниками даного провадження.

Обґрунтування вказаної заяви було тотожним обґрунтуванню заяви від 31.03.2020 р., яка розглянута судом і за якою був прийнятий відповідний процесуальний акт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2020 р. відмовлено у задоволенні (третьої) заяви про забезпечення позову повністю.

15.04.2020 р. до суду першої інстанції надійшла четверта заява позивача про забезпечення позову № 1001ВИХ-20-1814 від 14.04.2020 р., яка фактично обґрунтуванням та заявленими вимогами повторює попередню заяву (третю) від 03.04.2020 р., і за якою судом вже ухвалено рішення та забезпечено позов.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

За пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Імперативною правовою нормою частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України на суд покладено прямий обов`язок вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Оскільки позивачем було надано до суду першої інстанції чотири фактично тотожні за аргументацією та вимогами заяви про забезпечення позову, при цьому остання з них відтворює попередню, правова оцінка якої надана ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2020 р., і заява про забезпечення позову № 1001ВИХ-20-1814 від 14.04.2020 р. не містить нових підстав або обставин, які не були визначені попередньою заявою від 03.04.2020 р., то такі дії позивача в частині подання даної заяви про забезпечення позову судом першої інстанції правомірно визнано зловживанням заявником наявним у нього процесуальним правом.

Доводи апелянта не спростовують тих обставин, що подання заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, є дією, яка містить ознаки зловживання процесуальним правом у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а отже судом першої інстанції правомірно залишено заяву про забезпечення позову № 1001ВИХ-20-1814 від 14.04.2020 р. без розгляду на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2020 р. у справі № 910/4093/20 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2020 р. у справі № 910/4093/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4093/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.06.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк