Постанова

від 24.06.2020 по справі 911/2247/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа № 911/2247/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд"

на рішення господарського суду Київської області від 03.03.2020 р. (повний текст складено 17.03.2020 р.)

у справі № 911/2247/19 (суддя - Черногуз А.Ф.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біомін Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд"

про стягнення 9 213 984,25 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біомін Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд" про стягнення 9 213 984,25 грн., з яких: 8 388 389,00 грн. боргу, 183 624,36 грн. штрафу, 456 000,79 грн. інфляційних втрат та 185 970,10 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого за договором поставки № 0019 від 25.06.2007 р. товару. Поряд з вимогами про стягнення з відповідача коштів позивач за заявою, вчиненою до закінчення підготовчого провадження, також просив суд визнати недійсним пов`язаний з предметом спору додатковий договір до договору поставки № 0019 від 25.06.2007 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2020 р. у справі № 911/2247/19 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біомін Україна" 8 105 926,58 грн. боргу, 30 354,02 грн. штрафу, 32 316,20 грн. 3 % річних, 96 655,68 грн. інфляційних втрат та 123 978,78 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено умови договору постачання № 0019 від 25.06.2007 р. щодо здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар, а відтак визнав правомірними вимоги про стягнення заборгованості та застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно до перевіреного судом розрахунку штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат (за видатковою накладною № 28 від 27.03.2018 р.). У задоволенні решти вимог, а також у задоволенні заяви про вихід за межі позовних вимог про визнання правочину недійсним судом відмовлено.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

За твердженнями апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що поставка товару без товаросупровідних документів та специфікацій є достатньою правовою підставою для виникнення у покупця обов`язку здійснювати оплату, в той час як умовами договору № 0019 від 25.06.2007 р. сторонами було погоджено протилежне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 24.06.2020 р.

24.06.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання.

Колегія суддів не знайшла підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки явка представників обов`язковою не визнавалась, і за висновками суду, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні, що відбулось 24.06.2020 р., позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 25.06.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Біомін Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд" (покупець) укладено договір поставки № 0019 (договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах даного договору передати у власність покупця відповідно до замовлень останнього кормові добавки в асортименті, кількості та за ціною згідно зі специфікаціями - додатками, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором. У разі необхідності сторони можуть змінювати або розширювати асортимент товару шляхом внесення змін або доповнень до специфікації до цього договору. Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору поставка товару здійснюється партіями на умовах EXW - склад постачальника згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс Міжнародної торгової палати в редакції 2000 р. Під партією товару розуміється сукупність товарів, що поставляються постачальником покупцю по відповідній видатковій накладній. Пункт поставки: м. Вишневе, вул. Київська, 8, ДП "Шенкер". Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару в пункті поставки та дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної.

Поставка товару здійснюється постачальником не пізніше 5 календарних днів від дати отримання замовлення від покупця. Разом з товаром постачальник передає покупцю видаткові накладні, податкові накладні, сертифікат якості, рахунок на оплату на партію товару із зазначенням її вартості відповідно до сертифікації. У специфікаціях на кожну партію товару зазначаються: найменування товару, одиниця вимірювання, кількість одиниць, узгоджена ціна за одиницю, загальна вартість товару (з урахуванням ПДВ) (п.п. 5.3, 5.4, 5.5 договору).

З матеріалів справи випливає, що на виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 9 181 219,08 грн. відповідно до видаткових накладних, а саме: № 28 від 27.03.2018 р. на суму 1 517 701,68 грн.; № 30 від 28.03.2018 р. на суму 8 000,40 грн.; № 33 від 06.04.2018 р. на суму 10 389,60 грн.; № 35 від 13.04.2018 р. на суму 32 917,20 грн.; № 36 від 16.04.2018 р. на суму 12 004,20 грн.; № 42 від 27.04.2018 р. на суму 1 860 198,00 грн.; № 45 від 14.05.2018 р. на суму 34 806,00 грн.; № 48 від 24.05.2018 р. на суму 1 393 155,00 грн.; № 50 від 31.05.2018 р. на суму 601 335,00 грн.; № 51 від 20.06.2018 р. на суму 506 592,00 грн.; № 52 від 25.06.2018 р. на суму 2 212 968,00 грн.; № 60 від 12.07.2018 р. на суму 991 152,00 грн., а покупець частково оплатив отриманий товар на суму 1 075 292,50 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів на рахунок позивача за період з 27.04.2018 р. по 24.09.2019 р.

За твердженнями постачальника, покупцем своєчасно заборгованість у добровільному порядку не була сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи виникнення у нього обов`язку з оплати вартості товару, покупець зазначав, що поставка товару без товаро-супровідних документів та специфікацій не є достатньою правовою підставою для виникнення у покупця обов`язку здійснювати оплату, оскільки це суперечить узгодженим у договорі № 0019 від 25.06.2007 р. умовам поставки.

З такими доводами погодитися не можна.

Дійсно, за умовами пунктів 2.2, 5.4 договору одночасно з поставкою товару постачальник надає покупцеві наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, сертифікат якості, рахунок на оплату на партію товару із зазначенням її вартості відповідно до специфікації.

За виключенням, коли сторони можуть погодитись про інше, вартість товару зазначена у специфікації, є чинною для цілей замовлення товару протягом строку дії договору. У випадку зміни ставки ПДВ вартість товару в специфікації вважається зміненою на розмір відповідної зміни ставки ПДВ. Ціна товару, що підлягає оплаті за договором визначається як вартість товару відповідно до специфікації, скоригована на розмір передбаченої договором знижки. Покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку-фактури на умовах сплати 100 % вартості товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару. Будь-який такий вищезазначений платіж вважається здійсненим покупцем в повному обсязі з дати, на яку повна сума такого платежу буде зарахована на відповідний банківський рахунок постачальника (п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до законодавства України. У разі грубого порушення умов договору, сторона що допустила таке порушення, повинна сплатити штраф у розмірі 2 % від суми поставки, при здійсненні якої було вчинено таке порушення, та у строк, що не перевищує 5 робочих днів, з дня виникнення такого порушення.

Пунктом 4.3 додаткового договору від 03.01.2018 р. до договору поставки № 0019 від 25.06.2007 р. визначено, що покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку-фактури на наступних умовах: 100 % вартості товару покупець сплачує протягом 180 днів календарних днів з дати поставки товару.

За умовами пунктів 3.2, 3.3 додаткового договору від 09.02.2018 р. до договору поставки № 0019 від 25.06.2007 р. вбачається, що покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку фактури та в разі передачі постачальником всіх документів, що передбачені пунктами 2.2 та 5.4 договору поставки, а також виключно за умови наявності підписаної уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та специфікації на поставку відповідної партії товару. У покупця не виникає обов`язку здійснювати оплату прийнятого товару в разі не підписання сторонами специфікації на поставку відповідної партії товару та/або ненадання постачальником покупцеві будь-якого з документів, вказаних в пунктах 2.2 та 5.4 договору.

Утім, умови поставки визначені сторонами - EXW - склад постачальника згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс Міжнародної торгової палати в редакції 2000 р.

Відповідно до базиса поставки продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, коли надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому указаному місці. Продавець не відповідає за погрузку товару на транспортні засоби, надані покупцем. По базису поставки EXW покупець несе усі ризики та всі витрати по переміщенню товару з території продавця до вказаного місця призначення.

Пунктом 5.2 додаткового договору від 09.02.2018 р. до договору поставки № 0019 від 25.06.2007 р. сторони погодили, що у випадку порушення зобов`язань за даним додатковим договором однією зі сторін, інша сторона має право притримати виконання (зупинити виконання) своїх зобов`язань за цим додатковим договором та/або договором поставки (в тому числі грошових та не грошових зобов`язань).

Положеннями частин 1 та 2 ст. 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання поставки товару за видатковими накладними мали місце в період з березня по липень 2018 року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження направлення позивачу, як продавцю, вимоги про передання документів, що стосуються товару із встановленням розумного строку для такого виконання. Водночас, відповідач, як покупець, не довів, що відмовився від товару та повернув товар позивачу, мотивуючи таке повернення відсутністю переданих документів на товар у момент його отримання.

За таких обставин справи суд прийшов до висновку, що відповідачем документально не доведено тієї обставини, що він звільнений від обов`язку оплатити вартість товару, який ним прийнятий і від якого він не відмовився.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виконано обов`язок з поставки товару покупцю на загальну суму 9 181 219,08 грн. за договором поставки № 0019 від 25.06.2007 р. відповідно до видаткових накладних. Водночас, за отриманий товар покупець розрахувався частково у розмірі 1 075 292,50 грн., а отже сума боргу, що підлягає до стягнення з відповідача, як з боржника, який прострочив виконання, становить 8 105 926,58 грн.

Оскільки на момент розгляду спору господарським судом борг відповідачем не сплачено, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є вірними.

Поряд з вимогою про стягнення суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача 183 624,36 грн. штрафу, 456 000,79 грн. інфляційних втрат та 185 970,10 грн. 3 % річних.

Перевіривши дотримання сторонами умов поставки та оплати товару, визначених у пунктах 2.2 та 5.4 договору та в пунктах 3.2-3.3 додаткового договору від 09.02.2018 р., суд першої інстанції правомірно встановив, що з усіх видаткових накладних лише накладна № 28 від 27.03.2018 на суму 1 517 701,68 грн. має погоджену сторонами специфікацію № 140/2017 від 27.03.2018 р. та рахунок-фактуру № 30 від 27.03.2017 р., що відповідає положенням, викладеним в договорі та додаткових угодах до нього, а отже за вказаною накладною строк оплати у відповідача виникає в порядку пункту 4.3 додаткового договору від 03.01.2018 р. до договору поставки № 0019 від 25.06.2007 р., а саме, через 180 днів з моменту поставки товару.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пунктів 8.2, 10.1 договору у разі грубого порушення умов договору, сторона що допустила таке порушення, повинна сплатити штраф у розмірі 2 % від суми поставки. Істотним порушенням покупцем зобов`язань є порушення умов щодо отримання або оплати товару.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки, суд першої інстанції вірно здійснив нарахування стосовно видаткової накладної № 28 від 27.03.2018 р. на суму 1 517 701,68 грн., позаяк, оформлення поставки даної партії товару супровідними документами відповідало умовам договору поставки в редакції додаткового договору від 09.02.2018 р., а отже 30 354,02 грн. штрафу, 32 316,20 грн. 3% річних та 96 655,68 грн. інфляційних втрат за період нарахування з 25.09.2019 р. по 23.06.2019 р. є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України.

В решті вимог щодо стягнення штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, а також щодо задоволення заяви позивача про визнання недійсним пов`язаного з предметом спору правочину, судом першої інстанції відмовлено, і в цій частині рішення апелянтом не оскаржується.

Враховуючи наведене, доводи апелянта правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро Трейд" на рішення господарського суду Київської області від 03.03.2020 р. у справі № 911/2247/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 03.03.2020 р. у справі № 911/2247/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2247/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк