Рішення

від 19.06.2020 по справі 127/23420/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/23420/18

Провадження № 2/127/4030/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі представника позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя та компенсацію вартості частки спільного майна та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою власністю,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя та компенсацію вартості частки спільного майна, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 перебувала з 03.09.2011 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , проте шлюбні відносини припинено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2018 року.

Під час шлюбу було придбано нерухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_4 у м. Вінниці, а саме: квартира по АДРЕСА_1 , приблизна ціна якої становить 700 000,00 грн.; комора по АДРЕСА_2 , приблизна ціна якої становить 50 000,00 грн.

Нерухоме майно незавершеного будівництва, а саме: комора по АДРЕСА_3 , яка знаходиться між 5 і 6 поверхами, приблизна ціна якої становить 50 000,00 грн.; комерція по АДРЕСА_4 , приблизна ціна якої згідно договору № 4.08.003 про сплату внесків у ЖБК Новобудова 8 складає 362 35,00 грн. (підтвердженням сплати внесків є договір № 4.08.4.003 про сплату внесків у ЖБК Новобудова - 8 ); квартира по АДРЕСА_5 приблизна ціна якої становить 500000, 00 грн.

Оскільки, всім вище перечисленим майном, крім комерції, користується ОСОБА_4 , а поділ його призведе до втрати його цільового призначення, доцільним буде стягнути з ОСОБА_4 Ѕ вартості майна на праві спільної сумісної власності за виключенням комерції у АДРЕСА_6 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 з переходом права особистої власності до ОСОБА_4 на інше майно.

Просила суд, визнати квартиру АДРЕСА_7 , комору по АДРЕСА_2 , комору незавершеного будівництва по АДРЕСА_3 , яка знаходиться між 5 АДРЕСА_8 , комерцією незавершеного будівництва по АДРЕСА_6 , та квартиру незавершеного будівництва по АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати особистою власністю ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_7 , комору по АДРЕСА_2 , комору незавершеного будівництва по АДРЕСА_3 , яка знаходиться між 5 і 6 поверхами у АДРЕСА_8 та квартиру незавершеного будівництва по АДРЕСА_5 .

Визнати особистою власністю ОСОБА_3 комерцію незавершеного будівництва по АДРЕСА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 половину вартості квартири АДРЕСА_7 у розмірі 350 000, 00 грн.; половину вартості комори по АДРЕСА_2 , у розмірі 25 000,00 грн.; половину вартості комори незавершеного будівництва по АДРЕСА_3 , яка знаходиться між 5 і 6 поверхами у АДРЕСА_8 , у сумі 25 000, 00 грн.; половину вартості квартири незавершеного будівництва по АДРЕСА_5 у розмірі 250 000, 00 грн. з урахування боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 у сумі 181 177,50 грн., врахувати в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на загальну суму 468 822, 50 грн., а також витрати на правову допомогу та судовий збір.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, мотивована тим, що в період з 03.09.2011 року по 16.07.2018 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, справа № 127/11110/18, було розірвано. Під час шлюбу придбано наступне майно:

нежитлове приміщення (комерція) № 112, загальною площею 34,5 кв.м. на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 , що підтверджується договором № 4.08.4.003 про сплату внесків у ЖБК Новобудова -8 від 07.04.2016 року, додатковою угодою від 20.03.2018 року, актом прийому - передачі, довідкою;

нежитлове приміщення (кладову) № XL VIII загальною площею 6,1 кв.м. між 2 та 3 поверхами 89 - ти квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором № 4.03.2.009 про сплату внесків у ЖБК Новобудова - 3 від 06.08.2015 року, додатковою угодою від 14.04.2016 року , актом прийому - передачі, довідкою, квитанціями та витягом з ДРРП;

нежитлове приміщення (комору) № LIX загальною площею 6,0 кв.м. між 5 та 6 поверхами 89- квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором № 4.03.2.032-1 про сплату внесків у ЖБК Новобудова - 3 від 13.07.2016 року, додатковою угодою від 19.10.2016 року, атом прийому - передачі, довідкою.

Квартира в АДРЕСА_5 не входить до обсягу спільного сумісного майна, оскільки належить ОСОБА_5 , батьку позивача, що підтверджується договором № 4.11.1.065 про сплату внесків у ОК ЖБК Атлант 9 від 12.01.2018 року.

Відповідно до договору № 16/3 про сплату пайових внесків у ЖБК Новобудова -3 від 05.12.2014 року ОСОБА_4 було сплачено пайовий внесок у розмірі 294 128,00 грн. на будівництво квартири АДРЕСА_10 . Зазначені кошти ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 , які той йому заборгував.

10.12.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір позики на суму 27 000, 00 доларів США. Кошти ОСОБА_6 позичив для ведення бізнесу, що підтверджується договором позики від 10.12.2010 року та розпискою.

03.12.2014 року ОСОБА_6 виконав свої боргові зобов`язання перед ОСОБА_4 визначені договором позики, тобто повністю повернув свій борг, даний факт підтверджується розписками. Тому вважає, що квартира АДРЕСА_11 є його особистою приватною власністю.

Просив суд, визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення (комерція) № 112, загальною площею 34, 5 кв. м на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 ;

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на нежитлове приміщення (комору) № LIX загальною площею 6,0 кв. м. між 5 та 6 поверхами 89 - ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ;

Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на нежитлове приміщення (кладову) № XL VIII загальною площею 6,1 кв. м між 2 та 3 поверхами 89- ти квартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_3 ;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_12 , стягнути судові витрати.

22.04.2019 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов представника позивача - відповідача ОСОБА_1 , мотивований тим, що договору позики та розписок не існувало до моменту подачі первісного позову, вважає їх недійсними і такими, що не становлять юридичної сили. Крім того, зазначив, що ОСОБА_4 вводить суд в оману намагаючись видати квартиру по АДРЕСА_13 за особисту власність свого батька ОСОБА_5 на підтвердження чого надає договір про сплату внесків у ОК ЖБК Атлант - 9 . Однак, до позову не додає квитанцію до прибуткового ордеру про сплату коштів відповідно до договору про сплату внесків за дану квартиру, не додано інформацію чи існувала переуступка по квартирі за весь період існування будинку.

Вислухавши думку учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позови слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що під час шлюбу сторонами придбано наступне майно:

нежитлове приміщення (комерція) № 112, загальною площею 34,5 кв.м. на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 , що підтверджується договором № 4.08.4.003 про сплату внесків у ЖБК Новобудова -8 від 07.04.2016 року, додатковою угодою від 20.03.2018 року, актом прийому - передачі, довідкою (а.с.83-93).

нежитлове приміщення (кладову) № XL VIII загальною площею 6,1 кв.м. між 2 та 3 поверхами 89 - ти квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором № 4.03.2.009 про сплату внесків у ЖБК Новобудова - 3 від 06.08.2015 року, додатковою угодою від 14.04.2016 року , актом прийому - передачі, довідкою, квитанціями та витягом з ДРРП (а.с.94-109).

нежитлове приміщення (комору) № LIX загальною площею 6,0 кв.м. між 5 та 6 поверхами 89- квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором № 4.03.2.032-1 про сплату внесків у ЖБК Новобудова - 3 від 13.07.2016 року, додатковою угодою від 19.10.2016 року, атом прийому - передачі, довідкою (а.с.110-120).

Відповідно до договору № 16/3 про сплату пайових внесків у ЖБК Новобудова -3 від 05.12.2014 року ОСОБА_4 було сплачено пайовий внесок у розмірі 294 128,00 грн. на будівництво квартири АДРЕСА_10 (а.с.121-128).

В свою чергу відповідно до додаткової угоди до договору про сплату пайових внесків у ЖБК Новобудова-3 від №16/3 від 05.12.2014 року. Сторони домовились, що об`єкт нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та передається з наступними характеристиками: поверх 2, загальна площа 42.6 кв. м., № квартири 9 (а.с.129).

Відповідно до довідки № 62 від 14.04.2016 року, ОСОБА_4 сплатив пайовий внесок у сумі 264 120,00 грн. на будівництво квартири АДРЕСА_14 (а.с.130).

Відповідно до технічного паспорту № 118855 та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 61829099, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_7 (а.с.131-135).

Відповідно до договору № 4.11.1.065 про сплату внесків у ОК ЖБК Атлант 9 від 12.01.2018 року ОСОБА_5 було сплачено 405 207,00 грн. на будівництво квартири в АДРЕСА_5 (а.с.136-143).

Згідно до договору позики від 10.12.2010 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_6 27000 доларів США, що станом на 10.12.2010 року становило 214650,00 грн. (а.с.208).

Відповідно до розписки від 10.12.2010 року ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_4 27 000 доларів США для організації бізнесу (а.с.205).

Відповідно до розписки від 10.08.2011 року ОСОБА_6 повернув в рахунок боргу ОСОБА_4 7000 доларів США (а.с.207).

Відповідно до розписки від 06.12.2014 року ОСОБА_6 повернув в рахунок боргу ОСОБА_4 20000 доларів США (а.с.205).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що дійсно 10.12.2010 року позичив у ОСОБА_4 гроші в сумі 27000 доларів США для організації бізнесу. Кошти повернув двома частинами, спочатку 7000 доларів США, потім 20000 доларів США в 2014 році.

Представник відповідача - позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що саме за повернутий борг в сумі 27000 доларів США було придбано квартиру АДРЕСА_11 , тому вона є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Однак, доказів в підтвердження вище вказаних обставин суду не надав.

Відповідно до довідки № 59091 -23.1 від 11.07.2018 року ПАТ Альфа Банк , ОСОБА_3 , дійсно уклала з ПАТ Альфа Банк кредитні договори № 482391663 від 14.08.2017 року на суму 15500, 77 грн. та № 592188284 від 13.01.2018 року на суму 25083,21 грн. ( Т.2а.с.4).

Відповідно до договору від 09.02.2011 року ОСОБА_7 зобов`язався повернути ОСОБА_3 кошти, які остання витратила на будівництво будинку, із зазначенням дат повернення (Т.2 а.с.16).

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 15-11/19 від 15.11.2019 року ОСОБА_3 проживає разом з неповнолітніми дочками ОСОБА_8 2007 року народження та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_15 (а.с.17).

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

У ч. 1, 3 та 4 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України закріплено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України.

Частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19).

Сутність поділу майна подружжя полягає в тому, що за кожним з подружжя визнається право особистої власності на конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

Зі змісту п. 23, 24 та 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ст.ст. 63 ч. 1, 65 ч. 1 СК України.

Згідно наданих відповідачем - позивачем ОСОБА_4 доказів у підтвердження придбання спірної квартири АДРЕСА_7 за особисті кошти у 2014 році договорів позики від 10.12.2010 року та розписок від 20.08.2011 року та 06.12.2014 року про повернення ОСОБА_6 запозичених коштів в розмірі 27000 доларів США, то слід зазначити наступне.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 не довів ту обставину, що спірна квартира придбана саме за ці кошти, які належать йому особисто та було повернуто в результаті договорів позик, оскільки є неналежними та допустимими доказами на підтвердження даного факту.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом лише факту укладення даного договору та факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Даний договір має самостійну правову природу, а тому досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року при розгляді справи N 6-63цс13.

За викладених обставин, на підставі наданих доказів, суд встановив, що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_7 , була придбана сторонами під час їх перебування в шлюбі за їх спільні кошти.

Крім того, спільним майном сторін є: комора площею 6.1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ; незавершена будівництвом комора, площею 6,0 кв.м. LIX між 5 та 6 поверхом 89квартрного житлового будинку по АДРЕСА_3 ; незавершене будівництвом нежитлове приміщення (комерція) №112, загальною площею 34, 5 кв.м на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 , збудоване під час шлюбу, але не прийняте в експлуатацію.

Одночасно суд вважає, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до ч. 2 та 3 ст. 70 СК України відсутні.

Твердження позивачки - відповідачки ОСОБА_3 , що квартира придбана ОСОБА_5 (батьком відповідача - позивача ОСОБА_4 ) відповідно до договору № 4.11.1.065 від 12.01.2018 року за спільні кошти сім`ї, належними доказами не підтвердженні.

Даний договір в судовому порядку позивачкою-відповідачкою ОСОБА_3 не оспорювався та є чинним.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Вирішуючи питання про виникнення зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановленні законодавчими актами.

Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177 - 179, 182 цього кодексу, частини третьої ст.3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав н нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Враховуючи те, що майно придбано сторонами під час шлюбу за спільні кошти та є їх спільною сумісною власністю, їх частки майна є рівними, так як доказів того, що інший їх розмір визначений домовленістю між сторонами або шлюбним договором, не надано.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня вартість спірного майна, тому вимога, щодо компенсації вартості частки задоволенню не підлягає.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 355, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 68-71, 72 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя:

- квартиру АДРЕСА_7 ;

- комору, площею 6,1 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- незавершену будівництвом комору, площею 6.0 кв.м. LIX між 5 та 6 поверхом 89 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ;

- незавершене будівництвом нежитлове приміщення ( комерцію ) №112, загальною площею 34, 5 кв. м. на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 , збудоване під час шлюбу, але не прийняте в експлуатацію.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на: Ѕ ідеальну частку квартири АДРЕСА_7 ;

-1 АДРЕСА_16 ідеальну частку комори, площею 6,1 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 ;

-1 АДРЕСА_16 ідеальну частку збудовану за час шлюбу, але не прийняту в експлуатацію незавершену будівництвом комору, площею 6.0 кв. м. LIX між 5 та 6 поверхом 89 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ;

-1 АДРЕСА_16 ідеальну частку незавершеного будівництвом нежитлове приміщення ( комерцію ) №112, загальною площею 34, 5 кв. м. на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 , збудоване під час шлюбу, але не прийняте в експлуатацію.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на: Ѕ ідеальну частку квартири АДРЕСА_7 ;

-1 АДРЕСА_16 ідеальну частку комори, площею 6,1 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 ;

-1 АДРЕСА_16 ідеальну частку збудовану за час шлюбу, але не прийняту в експлуатацію незавершену будівництвом комору, площею 6.0 кв. м. LIX між 5 та 6 поверхом 89 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ;

-1 АДРЕСА_16 ідеальну частку незавершеного будівництвом нежитлове приміщення ( комерцію ) №112, загальною площею 34, 5 кв. м. на першому поверсі 108 - ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_9 , збудоване під час шлюбу, але не прийняте в експлуатацію.

Судові витрати віднести за рахунок сторін.

В решті позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2020 року.

Суддя: