Рішення

від 01.07.2020 по справі 756/3130/16-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01.07.2020 Справа № 756/3130/16-ц

Справа пр. №2/765/401/20

ун №756/3130/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_6 ,

представник відповідача - Юрченко О.А . ,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", про відшкодування шкоди, стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (далі - ТОВ "Центр технічної безпеки") про відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва Васалатія К.А. від 23 березня 2016 року було відкрито провадження у цивільній справі №756/3130/16-ц за позовом ОСОБА_3 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2019 року цивільну справу №756/3130/16-ц за позовом ОСОБА_3 передано на розгляд судді Андрейчуку Т.В.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_3 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_4 Пригода відбулась унаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4

ОСОБА_3 зазначив, що шкода була спричинена ОСОБА_4 під час виконання ним своїх трудових обов`язків за трудовим договором з ТОВ "Центр технічної безпеки".

У результаті дорожньо-транспортної пригоди мотоцикл Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав на праві власності ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 156333,09 грн, що підтверджується звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, від 31 липня 2015 року №85/07/15Н, складеним фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 )

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" (далі - ПрАТ "Київський страховий дім") за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 березня 2015 року №АІ/7537680, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн, ОСОБА_3 , покликаючись на ст. 1172 ЦК України, просив суд стягнути з ТОВ "Центр технічної безпеки" матеріальні збитки у сумі 106333,09 грн (156333,09 грн - 50000,00 грн = 106333,09 грн), витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1000,00 грн.

До закінчення підготовчого засідання у справі представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив додатково стягнути з відповідача втрати позивача від інфляції у сумі 34644,56 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 9570,30 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 не подав. У своїх письмових запереченнях проти позову ТОВ "Центр технічної безпеки" зазначило, що вина ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена, а сума збитків, заявлена до стягнення є завищеною. З цих підстав відповідач просив суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року провадження у справі було зупинене у зв`язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи. 07 листопада 2016 року провадження у справі судом було поновлене.

12 грудня 2016 року судом повторно зупинено провадження у зв`язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи. 07 березня 2017 року провадження у справі судом було поновлене.

16 серпня 2019 року судом залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 та ПрАТ "Київський страховий дім".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Також представник ОСОБА_3 просив компенсувати його довірителеві витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог. При цьому представник відповідача визнав той факт, що на час, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_4 працював в ТОВ "Центр технічної безпеки" та виконував свої трудові обов`язки.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Представник третьої особи ПрАТ "Київський страховий дім" в судове засідання не з`явився, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомила, заяви про розгляд справи за відсутності її представника до суду не подала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_3 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_4

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Поряд з цим у вказаній постанові суд встановив вину ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 11).

ОСОБА_4 правом на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року не скористався.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення, суд вважає, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 19 серпня

2019 року у справі №383/846/18).

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, несе особа, яке є винною у її заподіянні.

Проте у випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

На час, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Центр технічної безпеки", автомобіль, яким кермував ОСОБА_4 , був власністю відповідача. Той факт, що шкода була спричинена під час виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків, визнав у судовому засіданні представник ТОВ "Центр технічної безпеки".

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу було завдано шкоди, виконував трудові обов`язки водія підприємства, суд вважає, що за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець - ТОВ "Центр технічної безпеки".

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, чи її роботодавцем, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, за приписами ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

З огляду на викладене, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Цивільна відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ "Київський страховий дім" згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 березня 2015 року №АІ/7537680. Цей договір був укладений шляхом видачі страхувальнику страхового поліса. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 50000,00 грн (т. 1, а. с. 12) Указану обставину визнали сторони справи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу страховик не відшкодовує (п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві, мотоцикл Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого був ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач стверджував, що розмір спричинених йому збитків відповідає вартості відновлювального ремонту мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , та становить 156333,09 грн, покликаючись на звіт про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, від 31 липня 2015 року №85/07/15Н, складений ФОП ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 13-40).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак суд не приймає до уваги указаний звіт для визначення розміру збитків, заподіяних власнику мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки в ремонтній калькуляції від 31 липня 2015 року №0085, яка є додатком до звіту від 31 липня 2015 року №85/07/15Н, при розрахунку вартості ремонтних робіт ПДВ врахований двічі (а. с. 28-30).

У висновку судової автотоварознавчої експертизи від 24 лютого 2017 року №8749, складеному експертом ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" наведеної помилки допущено не було (т. 1, а. с. 171). Проаналізувавши згаданий експертний висновок, суд вважає, що він виконаний у повній відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/209 (далі - Методика), а тому суд приймає його для визначення розміру збитків, заподіяних власнику мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 .

П. 1.6 Методики встановлено, що фізичний знос колісного транспортного засобу - це втрата вартості КТЗ (його власників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

З огляду на те, що строк експлуатації мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди не перевищував 5 років, при розрахунку суми збитків експертом ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" у висновку судової автотоварознавчої експертизи від 24 лютого 2017 року №8749, обґрунтовано прийнято значення коефіцієнта фізичного зносу таким, що дорівнює нулю.

П. 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (п. 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Пп. 8.6.2 п. 8.6 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується.

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості здійснюється, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

У висновку судової автотоварознавчої експертизи від 24 лютого 2017 року №8749 розмір збитків, заподіяних позивачеві пошкодженням його транспортного засобу, становить 156180,16 грн і складає вартість відновлювального ремонту мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , з якої 14978,03 грн - втрата товарної вартості (т. 1, а. с. 162-173).

Системний аналіз п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 22, абз. 3 ч. 1 ст. 988, ст. ст. 1166, 1172, 1188, 1194, пп. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №212/2534/16-ц).

Зважаючи на те, що ліміт відповідальності страховика ПрАТ "Київський страховий дім" за шкоду, спричинену майну, становить, 50000,00 грн, страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу, стягненню з ТОВ "Центр технічної безпеки" на користь ОСОБА_3 підлягають збитки у сумі 106180,16 грн (156180,16 грн - 50000,00 грн = 106180,16 грн).

Поряд з цим суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ПрАТ "Київський страховий дім" витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1000,00 грн, позаяк при визначенні розміру збитку, спричиненого позивачеві пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його мотоцикла, суд не прийняв до уваги звіт про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, від 31 липня 2015 року №85/07/15Н, складений ФОП ОСОБА_5 , а тому витрати на його проведення не можуть вважатись збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За приписами ст. ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року №686/21962/15-ц).

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди (або її роботодавця, якщо шкода заподіяна особою під час виконання нею трудових обов`язків), з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

У цій справі між ОСОБА_3 та ТОВ "Центр технічної безпеки" договір про відшкодування збитків не укладався. Рішення суду про стягнення з ТОВ "Центр технічної безпеки" на користь ОСОБА_3 збитків, яке б не виконувалося ТОВ "Центр технічної безпеки", не ухвалювалося.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування збитків за допомогою договору про відшкодування збитків чи рішення суду не відбулося, прострочення особи, яка є відповідальною за спричинені збитки, не настало, тому підстави для стягнення з ТОВ "Центр технічної безпеки" на користь ОСОБА_3 інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми відсутні (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №757/3725/15-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача було надано договори про надання правничої допомоги від 24 вересня 2019 року та 04 жовтня 2019 року, укладені між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням "Фортіс"; акти приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23 червня 2020 року №1 та №2, які містять перелік наданих послуг, а також їх вартість в розмірі 15000,00 грн; платіжні доручення від 25 вересня 2019 року №141, від 25 жовтня 2019 року №141 про оплату послуг правничої допомоги на суму 15000,00 грн; ордери від 01 жовтня 2019 року серії КВ №735390, від 07 листопада 2019 року серії КВ №735400, від 08 листопада 2019 року серії КВ №735402 на представництво інтересів позивача в суді адвокатами.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, з відповідача ТОВ "Центр технічної безпеки" на користь ОСОБА_3 компенсації підлягає судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1061,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у сумі 10508,18 грн (106180,16 грн / (106333,00 грн + 1000,00 грн + 9570,30 грн + 34664,56 грн) х 15000,00 грн = 10508,18 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Отже, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1061,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", про відшкодування шкоди, стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Макіївська, 8, н/п 127; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 33635083) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) збитки у сумі 106180 грн (сто шість тисяч сто вісімдесят) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Макіївська, 8, н/п 127; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 33635083) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1061 (тисяча шістдесят одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10508 (десять тисяч п`ятсот вісім) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2020 року