Постанова

від 12.10.2020 по справі 756/3130/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року місто Київ.

Справа 756/3130/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10927/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року (ухвалене в складі судді Андрейчука Т.В., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", про відшкодування шкоди, стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" про відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 липня 2015 року на бульв. Дружби Народів в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_2 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_3 . Пригода відбулась унаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3

ОСОБА_2 зазначив, що шкода була спричинена ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових обов`язків за трудовим договором з ТОВ "Центр технічної безпеки". У результаті дорожньо-транспортної пригоди мотоцикл Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав на праві власності ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 156333,09 грн, що підтверджується звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, від 31 липня 2015 року №85/07/15Н, складеним фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 )

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" (далі - ПрАТ "Київський страховий дім") за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 березня 2015 року №АІ/7537680, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн, ОСОБА_2 , покликаючись на ст. 1172 ЦК України, просив суд стягнути з ТОВ "Центр технічної безпеки" матеріальні збитки у сумі 106333,09 грн (156333,09 грн - 50000,00 грн = 106333,09 грн), витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1000,00 грн.

08 листопада 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив додатково стягнути з відповідача втрати позивача від інфляції у сумі 34644,56 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 9570,30 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Макіївська, 8, н/п 127; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 33635083 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) збитки у сумі 106180 грн (сто шість тисяч сто вісімдесят) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду 23 липня 2020 року Пашинський М.М. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр технічної безпеки про стягнення втрат від інфляції в сумі 34 664, 56 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми у сумі 9 570,30 грн.

Вказує, на те, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушення норм процесуального права.

Вважає, що відповідач має відшкодувати шкоду з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, так як тривалий час - 5 років, відповідач не виконував свого обов`язку (деліктна відповідальність), щодо відшкодування завданої позивачу майнової шкоди , внаслідок чого відбулося знецінення грошових коштів, необхідних для відновлення мотоцикла, унаслідок інфляційних процесів.

Зазначає, що суд не застосував приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, порушив вимоги ст.ст. 2, 263 ЦПК України.

В тексті апеляційної скарги, просить суд покласти на ТОВ Центр технічної безпеки витрати на правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 31 серпня 2020 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

17 вересня 2020 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ Центр технічної безпеки , в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ОСОБА_3 , ПрАТ "Київський страховий дім" не скористались свої правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу про відкриття провадження та копію апеляційної скарги було надіслано 31 серпня 2020 року, як того передбачає ст. 361 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України , розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевказані норми, колегія суддів ухвалила розглядати справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України . Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України ), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України ).

Задовольняючи частково позов, суд вважав встановленими такі обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_2 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_3 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Поряд з цим у вказаній постанові суд встановив вину ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 11).

ОСОБА_3 правом на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року не скористався.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення, суд вважає, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 17 липня 2015 року на бул. Дружби Народів в м. Києві за участю мотоцикла Honda GL 1800, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

Оскільки, останній перебував у трудових відносинах з відповідачем, суд встановив наявність правових підстав для стягнення завданих позивачу збитків в сумі 106108 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення індексу інфляції та 3% річних, нарахованих позивачем на вказану суму, суд виходив з того, що грошове зобов`язання у відповідача сплатити вказану суму виникне лише після набрання законної сили в даній справі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За приписами ст. ст. 524 , 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Статею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року №686/21962/15-ц).

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди (або її роботодавця, якщо шкода заподіяна особою під час виконання нею трудових обов`язків), з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

Доводи апеляційної скарги, в частині посилання на вищенаведену практику Верховного Суду, щодо застосування ст. 625 ЦК України, як до договірних так і до деліктних зобовязань, колегія суддів не приймає з огляду на те, що погоджується з тим, що ст. 625 ЦК України підлягає застосуванню і до деліктних зобов`язань.

Разом з тим погоджується з висновком районного суду про те, що в даній справі, грошове зобов`язання відповідача набуло юридичної визначеності лише після ухвалення рішення в даній справі, а тому в разі його не виконання відповідачем, позивач матиме право на підставі ст. 625 ЦК України вимагати інфляційні витрати та 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ТОВ "Центр технічної безпеки" договір про відшкодування збитків не укладався. Рішення суду про стягнення з ТОВ "Центр технічної безпеки" на користь ОСОБА_2 збитків, яке б не виконувалося ТОВ "Центр технічної безпеки", не ухвалювалося.

Оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування збитків за допомогою договору про відшкодування збитків чи рішення суду не відбулося, прострочення особи, яка є відповідальною за спричинені збитки, не настало, тому підстави для стягнення з ТОВ "Центр технічної безпеки" на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми відсутні (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №757/3725/15-ц) з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 375 ЦПК України залишає його без змін.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції.

Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, що звернулась з апеляційною скарго.

Заява скаржника про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом не підлягає задоволенню виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, та висновку апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375 , 382-384 , 389 ЦПК України , Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року.

Головуючий

Судді