Постанова

від 17.06.2020 по справі 569/12278/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 569/12278/16ц

провадження № 61-177св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : фізична особа-підприємец ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта в особі Рівненської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М., від 29 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта в особі Рівненської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (далі - УДППЗ Укрпошта ) про стягнення компенсації за порушення авторського права на твір образотворчого мистецтва.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивач у 2009 році створила збірку творів образотворчого мистецтва (картин) ІНФОРМАЦІЯ_2 та має авторське право на зазначену збірку.

Журнали ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1, на сторінках НОМЕР_2 яких міститься контрафактний примірний твору позивача, а саме картини ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізовувались у відділеннях УДППЗ Укрпошта зокрема у м. Рівне по вул. Грушевського, 7, вул. Відінська, 44, вул. Коновальця, 5 та по вул. Київській, 12 , деякі примірники якого були придбані представниками позивача за ціною 38 грн, що підтверджується фіскальними чеками від 25 лютого 2015 року та відео фіксацією купівлі-продажу контрафактного товару.

Розповсюдження періодичних друкованих видань ІНФОРМАЦІЯ_3 УДППЗ Укрпошта здійснює на підставі укладеного з ФОП ОСОБА_3 договору комісії №51-158 від 27 квітня 2015 року. При укладені договору комісії зазначається відсоток винагороди, за яким реалізовуватимуться друковані засоби масової інформації і винагорода при реалізації видання у разі розміщення або нерозміщення творів авторського права не змінюється.

Згідно відомостей, зазначених на сторінках контрафактної продукції, видавцем її є ВІД Діана плюс , ПП ОСОБА_2 .

Відповідачі порушують її авторські права на твір образотворчого мистецтва, у зв`язку із чим позивач просила суд стягнути з відповідача УДППЗ Укрпошта на користь ОСОБА_1 компенсацію за розповсюдження контрафактної продукції та порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 40 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення у справі замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що складає 58 000 грн; стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за поставку контрафактної продукції УДППЗ Укрпошта та порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення у справі замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що складає 14 500 грн; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за виготовлення контрафактної продукції з протиправним використанням твору у розмірі 44 мінімальних заробітних плат, що складає 63 800 грн; стягнути з відповідачів у відповідності до Закону України Про авторське право та суміжні права штраф до державного бюджету у розмірі 10 % від суми присудженої компенсації, виходячи з характеру порушення авторського права та спотворення твору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Ковальова І. М. від 11 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами не порушені авторські права, оскільки ілюстрація у журналі ІНФОРМАЦІЯ_3 використана виключно з метою навчання вишиванню, у журналі зазначено ім`я автора твору - українська художниця ОСОБА_1 , та джерело запозичення. Суд виходив також з того, що належним відповідачем і власником прав друкованого засобу масової інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 є ТОВ ВІД Діана плюс .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 патентного повіреного ОСОБА_6 , задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 серпня 2017 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з УДППЗ Укрпошта на користь ОСОБА_1 компенсацію за розповсюдження контрафактної продукції та порушення виключних майнових прав у розмірі 58 000 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за поставку контрафактної продукції та порушення виключних майнових прав у розмірі 14 500 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за виготовлення контрафактної продукції та порушення виключних майнових прав у розмірі 63 800 грн.

Стягнуто солідарно з УДППЗ Укрпошта , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф до державного бюджету в розмірі 13 630 грн.

Стягнуто з УДППЗ Укрпошта , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 954,10 грн з кожного.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції. Позивач у 2009 році створила збірку творів образотворчого мистецтва (картин) ІНФОРМАЦІЯ_2 та має авторське право на зазначену збірку. Відповідачами порушені майнові права суб`єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, а саме: факт опублікування, публічного показу об`єкта авторського права шляхом пропозиції продажу журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1 на сторінках НОМЕР_2 якого міститься контрафактний примірний твору позивача, а саме картина ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт реалізації контрафактного зображення картини позивача. Судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів того, що ілюстрація у журналі ІНФОРМАЦІЯ_3 використана з метою навчання вишиванню. Авторське право на журнал ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1 відповідачем ФОП ОСОБА_2 не спростовано, доказів, які б свідчили про оспорювання нею такого права чи виключення її з співавторів вказаного випуску журналу не надано. Суд вважав зазначений позивачем розмір грошової компенсації правомірним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 19 грудня 2017 року до Верховного Суду, ФОП ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про задоволення позову, необ`єктивно і упереджено вирішивши спір. ФОП ОСОБА_2 не виготовляла спірну контрафактну продукцію та не є власником спірного журналу, де розповсюджувалось зображення твору позивача. Надані позивачем чеки не підтверджують придбання саме спірного журналу. ФОП ОСОБА_3 не знала про порушення авторських прав позивача ТОВ ВІД Діана плюс . Використаний в журналі твір був призначений для навчання вишиванню, що не може свідчити про порушення авторського права.

ФОП ОСОБА_2 не була уповноважена представляти інтереси ФОП ОСОБА_7 та УДППЗ Укрпошта , тобто вимоги касаційної скарги фактично стосуються незаконності та необґрунтованості оскарженого рішення в частині вимог до ФОП ОСОБА_2 і в цій частині можуть бути переглянуті в касаційному порядку за касаційною скаргою останньої, а в частині інших вимог справа касаційним судом не переглядаються в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2018 року УДППЗ Укрпошта подало відзив на касаційну скаргу. В указаному відзиві заявник зазначив, що вимоги позову є недоведеними і тому, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому, УДППЗ Укрпошта не подавало касаційну скаргу на рішення апеляційного суду та не приєднувалось до касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 , не оскаржило рішення суду апеляційної інстанції у передбаченому законом порядку.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

18 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу Карпенко С. О.

16 квітня 2020 року відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя , призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.

16 квітня 2020 року згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у колегії суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М. - та передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Апеляційним судом встановлено, що позивач у 2009 році створила збірку творів образотворчого мистецтва (картин) ІНФОРМАЦІЯ_2 . Авторське право на зазначену збірку підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_3 про реєстрацію авторського права від 20 травня 2014 року.

Журнали ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1, на сторінках НОМЕР_2 яких міститься контрафактний примірний твору позивача, а саме картини ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізовувались у відділеннях УДППЗ Укрпошта зокрема у м. Рівне по вул. Грушевського, 7, вул. Відінська, 44, вул. Коновальця, 5 та по вул. Київській, 12 , деякі примірники якого були придбані представниками позивача за ціною 38 грн, що підтверджується фіскальними чеками від 25 лютого 2015 року та відео фіксацією купівлі-продажу контрафактного товару.

Вбачається, що розповсюдження періодичних друкованих видань ІНФОРМАЦІЯ_3 УДППЗ Укрпошта здійснює на підставі укладеного з ФОП ОСОБА_3 договору комісії № 51-158 від 27 квітня 2015 року. При укладені договору комісії зазначається відсоток винагороди, за яким реалізовуватимуться друковані засоби масової інформації і винагорода при реалізації видання у разі розміщення або нерозміщення творів авторського права не змінюється.

Згідно відомостей, зазначених на сторінках контрафактної продукції, видавцем її є ТОВ ВІД Діана плюс , ПП ОСОБА_2 .

Підписано до друку 15.01. Тираж 33777. Замовлення № 0731. Всі права належать ВІД Діана плюс та ПП ОСОБА_2 . Передрук, копіювання (як у друкованому, так і в електронному варіанті) або будь-яке інше використання (у тому числі розміщення у мережі Інтернет) матеріалів, оформлення, дизайну без письмового дозволу заборонене та переслідується у судовому порядку.

Апеляційним судом установлено, що виключні права на дане видання належить ТОВ ВІД Діана плюс , ПП ОСОБА_2 , що підтверджується міжнародним знаком охорони авторського права на титульній сторінці спірного журналу складеним з великої латинської літери С обведеної колом © із зазначенням осіб, які володіють правом на твір.

Авторське право на журнал ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1 відповідачем ФОП ОСОБА_2 не спростовано, доказів, які б свідчили про оспорювання нею такого права чи виключення її з співавторів вказаного випуску журналу не надано.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачами майнових прав суб`єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, а саме: факт опублікування, публічного показу об`єкта авторського права шляхом пропозиції продажу журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1 на сторінках НОМЕР_2 якого міститься контрафактний примірний твору позивача, а саме картина ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт реалізації контрафактного зображення картини позивача.

Учасниками справи не доведено належними та допустимими доказами факт того, що ілюстрація у журналі ІНФОРМАЦІЯ_3 використана ФОП ОСОБА_2 з метою навчання вишиванню.

Апеляційний суд установив, що зазначений позивачем розмір грошової компенсації правомірний та обґрунтований.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 435 ЦК України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У частині першій та другій статті 11 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 443 ЦК України).

Відповідно до підпункту г абзацу другого частини першої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно підпункту г частини другої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 357/2264/16-ц (провадження № 61-12253св18).

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач особисто надала суду належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, якими обґрунтовано позов у даній справі.

ФОП ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не спростувала свою причетність до порушення авторського права позивача.

Питання про необхідності витребування від компетентних органів відомостей щодо обставин, якими обґрунтовувались заперечення останньої, проведення експертиз чи інших клопотань, які не були розглянуті судами, ФОП ОСОБА_2 не порушувала.

Згідно вимог ЦПК України, як в редакції станом на момент розгляду справи судами, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ОСОБА_1 є автором картини під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 та врахувавши, що авторське право позивача використано, зокрема ФОП ОСОБА_2 , без згоди ОСОБА_1 , що порушує її виключні права, та врахувавши відсутність належних та допустимих доказів використання указаного твору в навчальних цілях, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позов у даній справі.

Розмір стягнутих апеляційним судом компенсацій у касаційній скарзі не спростовується.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються змістом журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1, матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд, в частині, яка переглядається, виходить з того, що у даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано вимоги скаржника.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи в частині, яка переглядається, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в частині вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права на твір образотворчого мистецтва - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права на твір образотворчого мистецтва - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко