Постанова

від 24.06.2020 по справі 387/708/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 387/708/18-ц

провадження № 61-4998св1 9

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року у складі судді Цоток В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії І-КР № 011662 від 01 серпня 2001 року їй належить земельна ділянка загальною площею 7,2761 га, розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. За договором від 31 грудня 2007 року вона передала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ Згода на строк 10 років. У квітні 2018 року із витягу з Державного земельного кадастру вона дізналася про існування додаткової угоди до договору оренди землі, яким продовжено орендні відносини до 08 липня 2028 року. Зазначала, що додаткову угоду вона не підписувала, її воля на укладення цієї угоди відсутня, тому просила визнати додаткову угоду до договору оренди землі недійсною й скасувати державну реєстрацію права оренди землі за ТОВ Згода .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 березня 2018 року за № 25357457. Скасовано рішення державного реєстратора Кіровоградської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Мешкова О. О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що додаткова угода не підписана орендодавцем та не відповідає його внутрішній волі. Оскільки додаткова угода є недійсною, підлягають задоволення також позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за товариством.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи те, що додаткову угоду до договору оренди власник земельної ділянки особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на її укладення, суд дійшов правильного висновку про визнання цієї угоди недійсною. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують та зводяться лише до переоцінки висновку почеркознавчої експертизи. При цьому відповідач не звертає уваги на інші наявні у справі докази, які вказують на відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення додаткової угоди. Експертиза, висновок якої наявний у матеріалах справи, була проведена компетентним експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Висновок експертизи належними доказами не спростовується. Підписання договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (статті 203,215 ЦПК України). Враховуючи викладені обставини справи щодо достовірності встановлення факту непідписання позивачем додаткової угоди та збільшення строку оренди з 09 липня 2008 року до 08 липня 2028 року поза волею власника земельної ділянки, суд приходить до висновку, що рішення суду про визнання цієї угоди недійсною є законним та справедливим, направленим на ефективний захист його порушеного права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ Згода просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач доводить свої вимоги лише висновком судової почеркознавчої експертизи, який викликає сумніви в її правильності. Підпис позивача у спірній додатковій угоді, яка викладена на білому папері формату А4, експерт порівнював з вільними зразками підписів, що виконані на описі до поштового вкладення, квитанціях, довіреності та корінці податкового повідомлення, які не відповідають досліджуваному об`єктом ні за часом виконання, ні за формою, ні за змістом та цільовим призначенням. На квитанціях, рахунках та накладних обмежено місце для підпису, а тому такі вільні зразки мають розбіжності з досліджуваним підписом за тими, ознаками, що встановив експерт. Суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання щодо проведення повторної почеркознавчої експертизи. Крім того, позивач заявила про відсутність наміру продовжувати орендні відносини через рік після укладення додаткової угоди, що свідчить про її волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

(2) Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не вказав, які саме документи на його думку подані з порушенням вимог щодо часу виконання спірної додаткової угоди. Позивач надав документи з вільними зразками підписів приблизно до часу виконання угоди. Представник відповідача жодним чином не довів перед судом підстав для призначення у справі повторної експертизи, експертний висновок № 210 від 20 жовтня 2018 року є повним та достатнім, виконаний з урахуванням специфіки предмета дослідження та необхідності при його вирішенні наявності спеціальних знань, проведений на підставі документів, зібраних та досліджених у судових засіданнях.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії І-КР № 011662 від 01 серпня 2001 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 7,2761 га, розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. За договором від 31 грудня 2007 року вона передала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ Згода на строк 10 років.

17 січня 2017 року укладено додаткову угоду до договору оренди, за умовами якої було продовжено строк дії договору оренди землі до 08 липня 2028 року.

Висновком № 210 судово-почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2018 року, проведеної Кіровоградським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець в оригіналі додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Вирішуючи спір, суди виходили із того, що позивач оспорювану додаткову угоду не підписувала, що свідчить про відсутність їх волевиявлення на вчинення правочину .

Колегія суддів погоджується з такими висновками, які обґрунтовано належною оцінкою доказів у справі окремо та у їх взаємозв`язку.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Відсутність волевиявлення орендодавця на укладення додаткової угоди до договору оренди землі суди встановили із комплексної оцінки доказів у сукупності, а тому посилання в касаційній скарзі на те, що висновку про дефект волі позивача при укладенні додаткової угоди до договору оренди землі суди дійшли лише на підставі висновків судово-почеркознавчої експертизи, є безпідставним.

Крім того, висновок експерта оцінено судом за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Підпис позивача в оригіналі додаткової угоди, який надано відповідачем, був предметом дослідження експертизи. Як порівняльний матеріал експертом досліджено вільні та експериментальні зразки підпису та почерку позивача. При дослідженні підписів експертом за формою рухів, протяжністю рухів по вертикалі при виконанні верхньої петлевої частини розчерку у досліджуваному - менше ніж у зразках, розміщенням рухів, напрямком рухів встановлені розбіжні ознаки, які є суттєвими і достатніми для категоричного висновку, що досліджуваний підпис в договорі виконано не позивачем, а іншою особою.

ТОВ Згода після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду заявляло клопотання про призначення повторної експертизи, обґрунтовуючи його тим, що висновок судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованим, оскільки експерту надані вільні зразки підпису, які максимально не наближені до дати підписання додаткової угоди і кількість цих зразків є недостатньою.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року у задоволенні клопотання відмовлено. Ухвала мотивована тим, що передбачені законом підстави для призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відсутні, а наданих експерту порівняльних зразків підписів позивача виявилося достатньо експерту для надання висновку. При цьому суд зазначив, що сама по собі незгода з висновком не може бути підставою для призначення повторної експертизи.

Матеріалами справи підтверджується, що для проведення експертизи були направлені відібрані в присутності учасників справи експериментальні зразки підпису позивача на дванадцяти аркушах, які місять 192 підписи позивача, а також: поштовий опис, лист повідомлення, договір оренди землі, доручення, квитанція, три податкових повідомлень, заява про виплату пенсії від 09 лютого 2017 року, банківський договір.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Ргопіпа V. ІІкгаіпе ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко