Постанова

від 17.06.2020 по справі 594/1054/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 594/1054/17

провадження № 61-3659св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року у складі суддів: Сташківа Б. І., Костіва О. З., Парандюк Т. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину збудованої у шлюбі, але не прийнятої в експлуатацію будівлі гаражу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що під час шлюбу з ОСОБА_3 в 2005 році побудовано гараж, після чого за її погодженням відповідач звернувся до виконкому Борщівської міської ради із заявою про надання дозволу на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1 на виділеній земельній ділянці згідно проектної документації щодо відведення земельної ділянки та впорядкування самовільно побудованих гаражів та господарських будівель з коригуванням границі закріпленої земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1 ісля розірвання шлюбу спірним гаражем продовжили користуватися вона та її син, повернувшись із з-за кордону в 2015 році додому, вона виявила, що на дверях спірного гаражу змінений навісний замок, а відповідач повідомив її, що він є власником гаражу, а тому вона немає права на користування ним.

Разом з тим, будівництво гаражу є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому просила визнати за нею як за співзабудовником право на 1/2 частину збудованої нею у шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 , але не прийнятої в експлуатацію, будівлі гаражу по АДРЕСА_1 .

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків його недійсності, обґрунтовуючи вказані позовні вимоги тим, що вона є співвласником гаражу з ОСОБА_3 , однак відповідач розпорядився спірним гаражем без її згоди, чим порушив її права.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2018 року позови об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право забудовника на 1/2 частину незавершеного будівництва будівлі гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 30 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу, предметом дарування якого є земельна ділянка кадастровий номер 6120810100:02:003:0842, загальною площею 0,0099 га, та незавершений будівництвом гараж 46 % готовності, загальною площею 53,92 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Застосовано правові наслідки недійсності правочину та повернути сторони в попередній стан, а саме: скасовано реєстрацію 17 жовтня 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області повідомлення ОСОБА_3 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), ТП 061172901549;скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 61208110100:02:003:0842, площею 0,0099 га для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису: 23090035 від 30 жовтня 2017 року, здійснений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М. на підставі договору дарування від 30 жовтня 2017 року, реєстровий номер 1768; скасовано реєстрацію 20 листопада 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області повідомлення ОСОБА_4 , про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), ТП 071173240169; скасовано реєстрацію 14 грудня 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), серія та номер: ТП 141173480663, поданої ОСОБА_4 , скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будівлю, гараж, загальною площею 53,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису: 24270417 від 26 грудня 2017 року, здійснений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39074851 від 02 січня 2018 року, ОСОБА_5 , комунальне підприємство Реєстрація об`єктів нерухомості Малоходачківської сільської ради Тернопільської області на підставі рішення Борщівської міської ради від 25 липня 2016 року №243 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ТП 141173480663 від 14 грудня 2017 року.

Ухвалено, що заходи забезпечення позову, вжиті до подання позовної заяви на підставі ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2018 року (справа №594/33/18) у виді накладення арешту на нерухоме майно продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші встановлені обставини, знайшли своє підтвердження доводи позивачки про те, що спірний гараж побудований нею під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 в 2005 році, який з того часу використовувався подружжям за призначенням, однак, право власності на нього не було оформлено. В судовому засіданні встановлено, що спірне приміщення гаражу збудоване за час шлюбу, за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що спірний гараж є самочинно збудованим нерухомим майном, оскільки виконавчий комітет Борщівської міської ради своїм рішенням від 18 серпня 2005 року № 304 надав дозвіл відповідачу ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу та була виготовлена відповідна проектна документація, що підтверджується долученою до матеріалів справи, вищенаведеною копією будівельного паспорта № 14575. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 рішенням Борщівської міської ради від 07 березня 2017 року № 125 саме для будівництва спірного приміщення гаражу, який споруджений у період шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання права забудівника на Ѕ частину збудованої в шлюбі, але не прийнятої в експлуатацію будівлі гаражу слід задовольнити. При цьому суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду з такою вимогою, оскільки в судовому засіданні позивачка пояснила, що про порушення свого права на спірний гараж вперше дізналася в 2015 році, коли приїхала із заробітків. Такі твердження позивачки відповідач не спростував. Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів проведення будь-яких будівельних робіт щодо зведення спірного приміщення гаража після розірвання шлюбу з позивачкою. Так само відповідачка ОСОБА_4 не надала суду будь-яких доказів на підтвердження проведення нею будівельних робіт щодо завершення будівництва спірного приміщення гаражу. В судовому засіданні встановлено, що за час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 побудували спірне приміщення гаражу, яке було відчужено ОСОБА_3 без письмової згоди позивачки, а тому суд вважає, що оспорюваний договір дарування укладений ОСОБА_3 без додержання вимог статті 65 СК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовів відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що із пояснення позивача і допитаних свідків вбачаться, що в 2005 році збудований гараж по АДРЕСА_1 . Однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про виділення земельної ділянки під будівництво гаражу, проектно-технічна документація, технічні умови, тощо. Рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради від 18 серпня 2005 року № 304 про надання дозволу ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1 свідчить саме про те, що будівництво спірного гаражу було розпочато самочинно. Цим рішенням виконавчого комітету Борщівської районної ради надавалася можливість забудівнику ОСОБА_3 отримати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво гаражу, яким він на той час не скористався, а тому висновки суду про те, що будівництво гаражу не є самочинним, не ґрунтується на матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , готовність будівництва гаражу станом на жовтень 2017 року становила 46 %. Це підтверджується звітом про готовність майна від 02 грудня 2016 року; витягом з державного реєстру речових права на нерухоме майно від 30 жовтня 2017 року; договором дарування від 30 жовтня 2017 року. ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку та незавершений будівництвом гараж готовністю 46 % в установленому законом порядку, оскільки батько ОСОБА_3 одержав її в приватну власність шляхом приватизації, незавершене будівництво гаражу не визнано об`єктом спільної власності, а тому згоди позивачки на укладення договору дарування не потрібна була. ОСОБА_4 своїми силами та засобами завершила будівництво гаражу, отримавши 26 грудня 2017 року Державну реєстрацію права власності на спірний гараж. Оскільки позивачка не є власником земельної ділянки, вона не виготовляла проектної документації на будівництво гаражу, не отримувала дозвіл на виконання будівельних робіт, не проводила його будівництво, а гараж уже зданий в експлуатацію третьою особою, відсутні підстави до задоволення позову про визнання права забудівника на 1/2 частину незавершеного будівництва. Розглядаючи дану справу, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання її співзабудівником на 1/2 частину незавершеного будівництвом будівлі гаражу, а тому строк позовної давності не може застосовуватися до даних правовідносин. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстрації, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, порушивши предметну та суб`єктну юрисдикцію, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки з характеру спірних правовідносин у справі вбачається, що виник спір про право, а саме - з приводу майна подружжя, що відповідає вимогам статті 19 ЦПК України та розглядається за правилами цивільного судочинства.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що гараж зведено у 2005 році, в подальшому ремонтні роботи не проводилися, тому гараж є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради від 18 серпня 2005 року № 304 надано дозвіл ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1 , тобто у 2005 році гараж уже був побудований.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Борщівського районного суду Тернопільської області цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що позивач ОСОБА_1 04 березня 1989 року уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , шлюб між сторонами було розірвано 02 грудня 2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради від 18 серпня 2005 року № 304 на підставі заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_3 , площею 0,0099 га ОСОБА_3 надано дозвіл на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу розміром в плані 9,53х6,69 м корисною площею 98,3 кв. м, при умові виконання ТУ Борщівського РЕМ від 24 червня 2005 року № 23; зобов`язано ОСОБА_3 одержати в Борщівському районному комунальному підприємстві Архбудпроект проектну документацію на будівництво гаражу; зобов`язано після закінчення будівництва представити гараж для прийняття в експлуатацію державній комісії.

Рішенням 40-ої сесії Борщівської міської ради шостого скликання від 05 червня 2015 року № 1468 ОСОБА_3 за його заявою надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0099 га в АДРЕСА_3 , в тому числі: для будівництва індивідуального гаража 0,0099 га за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (землі зайняті поточним будівництвом).

Рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради від 25 липня 2016 року № 243 присвоєно окремий номер земельній ділянці та індивідуальному гаражу по АДРЕСА_1 , а саме: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Борщівської міської ради від 07 березня 2017 року № 125 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6120810100:02:003:0842) площею 0,0099 га по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту.

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20 серпня 2017 року за ОСОБА_3 22 березня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0099 га, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6120810100:02:003:0842, номер запису № 19658306.

Згідно договору дарування від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_3 передав безоплатно у власність(подарував) ОСОБА_4 (дочці), а та прийняла у власність належну ОСОБА_3 на праві приватної власності земельну ділянку, на якій розташований незавершений будівництвом гараж, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

20 листопада 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області зареєстровано повідомлення ОСОБА_4 про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), ТП 071173240169.

14 грудня 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області проведено реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до обєктів з незначними наслідками (СС1), серія та номер: ТП 141173480663, подану ОСОБА_4 .

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будівлю, гараж, загальною площею 53,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено 26 грудня 2017 року, номер запису: 24270417, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39074851 від 02 січня 2018 року, ОСОБА_5 , комунальне підприємство Реєстрація об`єктів нерухомості Малоходачківської сільської ради Тернопільської області на підставі рішення Борщівської міської ради від 25 липня 2016 року № 243 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ТП 141173480663 від 14 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу нерухомості після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи будівлею з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будівлю, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повно та всебічно дослідивши обставини, щодо яких виник спір, врахувавши зміст вимог і заперечень сторін та належно оцінивши зібрані докази, апеляційний суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про виділення земельної ділянки під будівництво гаражу у 2005 році, проектно-технічна документація, технічні умови, а рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради від 18 серпня 2005 року № 304 про надання дозволу ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1 свідчить про те, що будівництво спірного гаражу розпочато самочинно, апеляційний суд зазначив, що вказаним рішенням виконавчого комітету Борщівської районної ради надавалася можливість забудовнику ОСОБА_3 отримати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво гаражу, яким він на той час не скористався. Між тим, на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , готовність будівництва гаражу станом на жовтень 2017 року становила 46 %, що підтверджується звітом про готовність майна від 02 грудня 2016 року; витягом з державного реєстру речових права на нерухоме майно від 30 жовтня 2017 року; договором дарування від 30 жовтня 2017 року.

На підставі встановлених обставин апеляційний суд дійшов виснвоку про те, що ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку та незавершене будівництвом гараж готовністю 46 % в установленому законом порядку, оскільки батько ОСОБА_3 одержав її в приватну власність шляхом приватизації, незавершене будівництво гаражу не визнано об`єктом спільної власності, а тому згода позивачки на укладення договору дарування не потребувалася. ОСОБА_4 за власні кошти та своєю працею завершила будівництво гаражу, отримавши 26 грудня 2017 року Державну реєстрацію права власності на спірний гараж.

Враховуючи те, що позивачка не є власником земельної ділянки, не виготовляла проектної документації на будівництво гаражу, не отримувала дозвіл на виконання будівельних робіт, не проводила його будівництво, а гараж уже зданий в експлуатацію третьою особою, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права забудовника на 1/2 частину незавершеного будівництва.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик