Ухвала

від 01.07.2020 по справі 317/2981/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

1 липня 2020 року

м. Київ

справа № 317/2981/18

провадження № 61-8528ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 5 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріс до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 5 травня 2020 року, повний текст якої складено 6 травня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 3 червня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Заявнику необхідно було подати до суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи та документ про доплату судового збору у розмірі 3 524 грн.

26 червня 2020 року до касаційного суду від ОСОБА_1 надійшла виправлена касаційна скарга. Будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали суду від 3 червня 2020 року на адресу суду не надходило.

В обґрунтування ненадання документа про доплату судового збору у розмірі 3 524 грн заявник вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю Аграріс заявлено не дві, а одну позовну вимогу; задовольняючи позов, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Аграріс заявлено дві вимоги немайнового характеру. Проте, аналізуючи зміст постанови апеляційного суду, можна дійти висновку про те, що позивачем заявлено лише одну вимогу немайнового характеру.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

З урахуванням викладеного, касаційний суд доходить висновку про те, що у випадкуневрахування вказаних доводів заявника, такі дії суду будуть вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції у цій справі дотримано.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 5 травня 2020 року ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів та про зупинення розгляду справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 5 травня 2020 року .

Витребувати з Запорізького районного суду Запорізької області матеріали цивільної справи № 317/2981/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріс до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання договорів оренди землі недійсними.

Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов