ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" липня 2020 р. Справа№ 920/748/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача не з`явились,
від відповідача не з`явились,
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ"
на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 (повний текст рішення складено 29.11.2019)
у справі №920/748/19 (суддя Яковенко В.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ"
до Фермерського господарства "АГРОРОД"
про стягнення 367354,99 грн. збитків, завданих працівниками юридичної особи під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, -
ВСТАНОВИВ:
У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Фермерського господарства "АГРОРОД" про стягнення 367 354, 99 грн. збитків, завданих працівниками юридичної особи під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем було порушено право власності позивача на посіви, як землекористувача земельною ділянкою шляхом знищення посіви кукурудзи на земельній ділянці.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи обставини відсутності у позивача майнового права на посіви на земельних ділянках, правомірним користувачем якими є відповідач, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності протиправної поведінки та вини ФГ "Агрород".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції при винесені рішення не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, а також не вірно застосовано норми матеріального права. Зокрема на думку скаржника, останній надав обґрунтований розрахунок суми, що стягується, який складається із витрат на мінеральні добрива Діамофоска , витрат на мінеральні добрива Карамбіт , витрат на посівний матеріал, витрат на засоби захисту рослин, які в сумі становлять 367 354, 99 грн. При цьому, на думку скаржника відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовано того, що позивачем дійсно було понесені вказані витрати. Також скаржник зазначає, що відсутність у позивача майнового права на посіви на земельних ділянках, правомірним користувачем якими є відповідач, не доводить відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, адже знищення посівів, які ні відповідач, ні власники земельних ділянок не засаджували та не обробляли, порушує право приватної власності позивача на мінеральні добрива, посівний матеріал та засоби захисту рослин, які були фактично використані позивачем для їх вирощування.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 8265 грн. 48 коп.
29.01.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19, зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 та призначено розгляд справи на 27.02.2020 року.
18.02.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
26.02.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в інших судових засіданнях.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 на 25.03.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного суду від 18.03.2020 року у зв`язку з введенням карантину на території України та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 призначено на 08.04.2020 року.
23.03.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
25.03.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням на території України карантину.
Ухвалою Північного апеляційного суду від 30.03.2020 року у зв`язку з продовженням карантину на території України розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 призначено на 06.05.2020 року.
06.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) до Північного апеляційного господарського суду від відповідача, Фермерського господарства АГРОРОД , надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, а також від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ", надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням на території України карантину.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 на 04.06.2020 року.
07.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
04.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) до Північного апеляційного господарського суду від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ", надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням на території України карантину.
Також, 04.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року розгляд справи відкладено на 02.07.2020 року.
В судове засіданні 02.07.2020 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2006 року між Великописарівською районною державною адміністрацією та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 20 червня 2006 року, про що у державному реєстрі зроблено запис № 040662803237. (т.1, а.с. 13-16).
Згідно пунктів 1, 2 договору оренди орендодавець на підставі розпорядження №44 від 02.02.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, із земель запасу, яка знаходиться в межах території Розсошівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 57,6032 га (рілля).
Відповідно до п. 6 договору договір укладено на 10 років з моменту набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В матеріалах справи також наявні наступні документи:
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0160 від 25.10.2016 року укладений між ОСОБА_1 та відповідачем (т.1, а.с. 95-95);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_1, кадастровий номер 5921284000:08:003:0160, номер запису про право 16719633, дата державної реєстрації 03.10.2016 року (т.1, а.с. 99-103);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0161 від 25.10.2016 року укладений між ОСОБА_2 та відповідачем (т.1, а.с. 104-107);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_2, кадастровий номер 5921284000:08:003:0161, номер запису про право 16720029, дата державної реєстрації 03.10.2016 року (т.1, а.с. 108-112);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0162 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_3 та відповідачем (т.1, а.с. 113-116);\
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_3, кадастровий номер 5921284000:08:003:0162, номер запису про право 16894595, дата державної реєстрації 11.10.2016 року (т.1, а.с. 117-121);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0151 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_4 та відповідачем (т.1, а.с. 122-125);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_4, кадастровий номер 5921284000:09:003:0151, номер запису про право 16914280, дата державної реєстрації 13.10.2016 року (т.1, а.с. 126-129);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0163 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_5 та відповідачем (т.1, а.с. 130-133);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_5, кадастровий номер 5921284000:08:003:0163, номер запису про право 16983999, дата державної реєстрації 17.10.2016 року (т.1, а.с. 134-138);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0155 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_6 та відповідачем (т.1, а.с. 139-142);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_6, кадастровий номер 5921284000:09:003:0155, номер запису про право 16913947, дата державної реєстрації 11.10.2016 року (т.1, а.с. 143-147);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0154 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_7 та відповідачем (т.1, а.с. 148-157);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_7, кадастровий номер 5921284000:09:003:0154, номер запису про право 16963527, дата державної реєстрації 17.10.2016 року (т.1, а.с. 152-155);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0156 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_8 та відповідачем (т.1, а.с. 156-159);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_8, кадастровий номер 5921284000:09:003:0156, номер запису про право 16982175, дата державної реєстрації 17.10.2016 року (т.1, а.с. 160-161);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0158 від 25.10.2016 року укладений між ОСОБА_9 та відповідачем (т.1, а.с. 162-165);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_9, кадастровий номер 5921284000:08:003:0158, номер запису про право 16719840, дата державної реєстрації 03.10.2016 року (т.1, а.с. 166-170);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0159 від 25.10.2016 року укладений між ОСОБА_10 та відповідачем (т.1, а.с. 171-174);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_10, кадастровий номер 5921284000:08:003:0159, номер запису про право 16720335, дата державної реєстрації 03.10.2016 року (т.1, а.с. 175-179);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:08:003:0164 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_11 та відповідачем (т.1, а.с. 180-183);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_11, кадастровий номер 5921284000:08:003:0164, номер запису про право 16964359, дата державної реєстрації 17.10.2016 року (т.1, а.с. 184-188);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0152 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_12 та відповідачем (т.1, а.с. 189-192);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_12 , кадастровий номер 5921284000:09:003:0152, номер запису про право 16914823, дата державної реєстрації 13.10.2016 року (т.1, а.с. 193-195);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0153 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_14 та відповідачем (т.1, а.с. 196-199);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_14, кадастровий номер 5921284000:09:003:0153, номер запису про право 16914930, дата державної реєстрації 13.10.2016 року (т.1, а.с. 200-202);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0150 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_15 та відповідачем (т.1, а.с. 203-206);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_15, кадастровий номер 5921284000:09:003:0150, номер запису про право 16894838, дата державної реєстрації 11.10.2016 року (т.1, а.с. 207-211);
- договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921284000:09:003:0149 від 27.10.2016 року укладений між ОСОБА_16 та відповідачем (т.1, а.с. 212-215);
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_16, кадастровий номер 5921284000:09:003:0149, номер запису про право 16893199, дата державної реєстрації 11.10.2016 року (т.1, а.с. 216-220).
Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2017 року у справі № 920/753/16 у задоволенні позову ТОВ "РОЗСОШІ" про поновлення договору оренди, на який позивач посилається в обґрунтування існування права та, як наслідок предмету спору, було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2017 року залишено без змін. Отже, станом на 20.04.2017 року набрало чинності рішення суду у справі щодо питання поновлення у судовому порядку прав позивача, яким чітко було визначено відсутність у позивача будь-яких прав на земельну ділянку та відповідно прав на її використання.
Постановою Верховного Суду від 12.07.2017 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року та рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2017 року у справі № 920/753/16, а матеріали справи направлено до господарського суду Сумської області на новий розгляд.
11.04.2019 року господарським судом Сумської області прийнято рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "РОЗСОШІ" про поновлення договору оренди земельної ділянки у справі № 920/753/16/, яке набрало законної сили.
Отже, у справі №920/753/16 було ТОВ "РОЗСОШІ" було відмовлено у поновлені договору оренди земельної ділянки від 05.05.2006 року укладеного між Великописарівською районною державною адміністрацією та позивачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській , цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, не потребують повторному доказуванню обставини щодо закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 05.05.2006 року укладеного між Великописарівською районною державною адміністрацією та позивачем та відповідно не поновлення його на новий строк.
Однак, як стверджує позивач, 04.07.2017 року працівники відповідача шляхом культивації знищили посіви сільськогосподарської культури кукурудзи до ступеня припинення росту, яка була засіяна позивачем весною 2017 року на земельних ділянках загальною площею 28 га, що входять до складу вищевказаної орендованої земельної ділянки, в підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, товарно-транспортних накладних.
Також в матеріалах справи наявна заява про вчинення кримінального правопорушення подана позивачем до Великописарівського відділення поліції ГУНП в Сумській області, в наслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 12017200150000157. (т.1, а.с. 46-47).
Окрім цього в матеріалах справи наявний висновок судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи № 2238/516 від 31.05.2018 року. (т.1, а.с. 19-41).
Відповідно до змісту висновку судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи № 2238/516 від 31.05.2018 року по кримінальному провадженню № 12017200150000157 встановлено, що матеріали кримінального провадження містять протокол огляду місця події від 06.10.2017 року з доданою до нього фото таблицею, проведеному слідчим В-Писарівського ВП Скоромним С.В., у якому вказано наступне: "Поле № 6/1 загальною площею 13 га. Територія поля 6/1 має сліди передискування, на поверхні грунту маються фрагменти рослин схожих на рослину кукурудзи, а саме фрагменти корінні та стебл. Поле № 6/2 загальною площею 15 га. Територія поля № 6/2 має сліди пере дискування. Вся поверхня грунту вкрита фрагментами від рослин схожих на рослини кукурудзи". Інших документів щодо фактичного знищення посіві кукурудзи на полях підприємства № 6/1 та № 6/2 загальною площею 28,0 га станом на 04.07.2017 року на дослідження не представлено.
Позивачем також надано видаткову накладну №Р838 від 15.06.2016 року на суму 2 118 600, грн. відповідно до якої позивачу було відвантажено Діамофоску (т.1, а.с. 62), видаткову накладну №418 від 18.02.2016 року на суму 1 596 642, 00 грн. відповідно до якої позивачу було відвантажено Карбамід (т.1, а.с. 65), видаткову накладну №60 від 15.01.2017 року на суму 3 692 524, 27 грн. відповідно до якої позивачу було відвантажено насіння кукурудзи (т.1, а.с. 68), видаткову накладну №ТД 0323-01 від 23.03.2017 року на суму 2 642 129, 00 грн. відповідно до якої позивачу було відвантажено Майстер Пауер та Реглон Супер, 15% (т. 1, а.с. 70), акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (т.1, а.с. 63-64, 66-67, 72-73) та акт №2 про витрати насіння і садивного матеріалу (т.1, а.с. 69).
Отже, звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що ним доведено наявність у сукупності усіх елементів складу правопорушення, а саме те, що внаслідок вчинення неправомірних дій відповідачем, останній завдав позивачу матеріальних збитків у вигляді витрат на мінеральні добрива "Діамофоска" у сумі 125 725, 00 грн., витрат на мінеральні добрива "Карамбід" у сумі 63 617, 40 грн., витрат на посівний матеріал у сумі 152 045, 25 грн., витрат на засоби захисту рослин у сумі 25 967, 34 грн.
Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав, що у позивача відсутнє будь-яке майнове право на спірні земельні ділянки, відповідно й на посіви на них оскільки правомірним користувачем даних земельних ділянок є відповідач, з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Отже, для правильного вирішення спору, пов`язаного з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.
Виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна.
Отже, колегія суддів зазначає, що позивач в даній справі просить суд стягнути збитки, які відповідач завдав йому внаслідок знищення, шляхом культивації посіви сільськогосподарської культури кукурудзи до ступеня припинення росту, яка була засіяна позивачем весною 2017 року на земельних ділянках загальною площею 28 га, що на думку позивача входять до складу орендованої позивачем земельної ділянки.
Виходячи з вимог позивача, колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач повинен довести право власності на даний посів та довести факт знищення відповідачем зазначеного посіву, тобто наявність протиправних дій відповідача, та насамкінець кількість знищеного посіву для встановлення суми збитків.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
З аналізу статті 179 та частини першої статті 331 Цивільного кодексу України слід зробити висновок, що для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності щодо її створення (виготовлення, збирання, переробки).
Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою .
Відповідно до статті 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм .
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі , якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Отже, виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур із користування земельною ділянкою .
Оформлення права на користування земельною ділянкою здійснюється зокрема шляхом укладання відповідного договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового
відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи-орендаря;
відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).
Системний аналіз норм Закону України Про оренду землі дає можливість дійти висновку, що використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється .
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 року укладений з позивачем закінчив свою дію - 05.05.2016 року. А рішення господарського суду по справі №920/753/16 щодо відмови у поновленні вищезазначеного договору оренди земельної ділянки набуло законної сили 20.04.2017 року. Тобто в період з 05.05.2016 року по 20.04.2017 року у позивача було відсутнє беззаперечне право користування земельною ділянкою, засноване на діючому договорі оренди земельної ділянки, зареєстрованим у відповідності з чинним законодавством.
Таким чином, здійснивши обробку земельної ділянки позивач був обізнаний про наявність судового спору, усвідомлював не безспірність права користування земельними ділянками та діяв на свій страх і ризик.
Колегія суддів зазначає, що позивач на підтвердження того, що посів, який на думку останнього знищив відповідач, належить йому, надає договір оренди землі (т.1 а.с. 13-16), видаткові накладні (т.1, а.с. 62, 65, 68, 70), акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (т.1, а.с. 63-64, 66-67, 72-73) та акт №2 витрат насіння і садивного матеріалу (т.1, а.с. 69).
Втім, колегія суддів зазначає, що з наданих вище позивачем доказів неможливо встановити, що позивач є правомірним землекористувачем земельними ділянками з кадастровими номерами: 5921284000:09:003:0149; 5921284000:09:003:0150; 5921284000:09:003:0151; 5921284000:09:003:0152; 5921284000:09:003:0153; 5921284000:09:003:0154; 5921284000:09:003:0155; 5921284000:09:003:0156; 5921284000:08:003:0158; 5921284000:08:003:0159; 5921284000:08:003:0160; 5921284000:08:003:0161; 5921284000:08:003:0162; 5921284000:08:003:0163; 5921284000:08:003:0164 на яких зі слів позивача ним було здійснено посів весною 2017 року оскільки станом, як на 04.07.2017 року, так і на час розгляду даного спору, землекористувачем вказаними земельними ділянками, зареєстровано Фермерське господарство "Агрород" на підставі дійсних договорів оренди землі укладених у 2016 році, які було зазначено вище.
При цьому, позивачем і не заперечується факт того, що він не є правомірним землекористувачем вказаних земельних ділянок.
Виходячи з викладеного вище, враховуючи те, що відповідач з 2016 року є належним та правомірним землекористувачем земельними ділянками з кадастровими номерами: 5921284000:09:003:0149; 5921284000:09:003:0150; 5921284000:09:003:0151; 5921284000:09:003:0152; 5921284000:09:003:0153; 5921284000:09:003:0154; 5921284000:09:003:0155; 5921284000:09:003:0156; 5921284000:08:003:0158; 5921284000:08:003:0159; 5921284000:08:003:0160; 5921284000:08:003:0161; 5921284000:08:003:0162; 5921284000:08:003:0163; 5921284000:08:003:0164 на яких, як вказує позивач було знищено його посів, та враховуючи положення ст. 95 Земельного кодексу України, навіть, якщо й припустити, що відповідачем у 2017 році було знищено посів на зазначених земельних ділянках, то вказане не свідчить про нанесення збитків позивачу, оскільки відповідач має право власності на посіви на них, як належний землекористувач у відповідності ст. 775 Цивільного кодексу України та ст. 95 Земельного кодексу України.
Таким чином, встановивши, що відповідач правомірно використовує земельну ділянку згідно з укладеними з третіми особами договорами у 2016 році, які не розірвані, не припинені та не визнані недійсними, а також встановивши, що діяльність з обробки земельних ділянок позивачем була здійснена на весні 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, як обов`язкового складового елементу цивільного правопорушення, а відповідно про відсутність підстав для відшкодування збитків з відповідача.
Окрім цього, колегія звертає увагу, що документи, які надані позивачем, а саме видаткові накладні (т.1, а.с. 62, 65, 68, 70), акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (т.1, а.с. 63-64, 66-67, 72-73) та акт №2 витрат насіння і садивного матеріалу (т.1, а.с. 69) не є належним доказом того, що позивачем було використано вказані мінеральні добрива та інше на зазначених вище земельних ділянках. Вказані докази лише є первинними документами, що підтверджують господарські операції позивача.
Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує .
Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України визначає критерії допустимості доказів. Так, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом .
В силу положень ч.ч. 3, 4, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, виходячи із предмету доказування у даній справі, саме позивач повинен був довести наявність збитків (шкоди) і неправомірної поведінки, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків (шкодою), розмір відшкодування.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що збитки мають реальний характер, та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести, як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Оскільки колегія суддів вважає недоведеним права користування позивачем земельними ділянками, які були оброблені останнім, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність доказами у справі права позивача на відшкодування збитків, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо правильності розрахунків розміру збитків.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази не підтверджують беззаперечного факту понесених збитків та розміру заподіяних збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позову, так як не доведено всіх елементів складу правопорушення - самого факту завдання шкоди та розміру збитків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано вироку суду, яким було б встановлено вину відповідача у знищені посіву, який належить позивачу.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, позивачем не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі №920/748/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі № 920/748/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 року у справі № 920/748/19.
4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/748/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.07.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді О.О. Євсіков
М.Г. Чорногуз
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2020 |
Оприлюднено | 03.07.2020 |
Номер документу | 90174974 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Агрикова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні