Ухвала

від 02.07.2020 по справі 910/2837/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/2837/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" на дії державного виконавця у справі № 910/2837/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" про стягнення 42 850 257,09 грн.,

за участі представників:

скаржника: не з`явився;

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

органу ДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омокс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" про стягнення 42 850 257,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року (суддя Привалов А.І.) порушено провадження у справі № 910/2837/16 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року в даній справі вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" суму неповерненої позики в розмірі 37 962 000,00 грн., 4 576 241,09 грн. пені, 312 016,00 грн. трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700,00 грн.

На виконання наведеного рішення 11 травня 2016 року Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2019 року (суддя Морозов С.М.) замінено стягувача у виконавчому провадженні - товариство з обмеженою відповідальністю "Омокс", на товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр".

У червні 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ), в якій останнє просило визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 травня 2020 року ВП № 59914552, а також зобов`язати Відділ виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та здійснити комплекс усіх необхідних і достатніх дій (сукупність дій) для реального та повного виконання наказу від 11 травня 2016 року № 910/2837/16, спрямованих на стягнення з боржника коштів.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва у зв`язку із відпусткою судді Привалова А.І. було проведено повторний автоматизований розподіл зазначених матеріалів судової справи, за результатами якого скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2020 року (суддя Павленко Є.В.) скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" на дії державного виконавця у справі № 910/2837/16 призначено до розгляду на 2 липня 2020 року.

До початку призначеного судового засідання 2 липня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Відділу від 1 липня 2020 року № 59914552/6 щодо поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" скарги, в яких цей орган ДВС просив суд відмовити в задоволенні наведеної скарги з огляду на вчинення державним виконавцем усіх необхідних та достатніх примусових заходів, направлених на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року № 910/2837/16.

Заявник, сторони у даній справі, а також Відділ про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Відповідно до частини 2 частини 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України присічний строк, передбачений для розгляду вказаної скарги, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників заявника, боржника та Відділу.

Розглянувши подану товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" скаргу на дії державного виконавця у справі № 910/2837/16, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї скарги, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу від 29 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59914552 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року № 910/2837/16, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, накладено арешти на його рахунки в банківських установах, а також стягнуто з останнього виконавчий збір. Крім того, 29 серпня 2019 року державним виконавцем Відділу винесено постанову про арешт майна боржника, а 3 вересня 2019 року - про арешт його коштів.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2019 року в даній справі (суддя Морозов С.М.) замінено стягувача у виконавчому провадженні - товариство з обмеженою відповідальністю "Омокс" на товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр". У зв`язку з наведеними обставинами державним виконавцем Відділу було винесено відповідну постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 26 травня 2020 року.

У той же час з огляду на відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а також зважаючи на те, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, постановою державного виконавця Відділу від 26 травня 2020 року товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" було повернуто вищенаведений виконавчий документ на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону.

Не погоджуючись з цією постановою державного виконавця, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" в обґрунтування своєї скарги посилалося на те, що державний виконавець Відділу не вчинив усіх передбачених Законом заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року № 910/2837/16, зокрема в частині виявлення майна боржника, що перебуває в інших осіб чи належить боржникові від інших осіб, або боржник володіє ним спільно з іншими особами, а також належних боржнику корпоративних прав. Крім того, державний виконавець Відділу, на думку скаржника, у порушення вимог Закону не звертався до податкових органів для розшуку дебіторської заборгованості та іншого майна боржника, у той час як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень боржник є іпотекодержателем земельної ділянки, що є забезпеченням дебіторської заборгованості в сумі 1 499 260 доларів США. Також товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" вказувало на порушення державним виконавцем Відділу приписів частини 8 статті 48 Закону, оскільки останнім не проводились перевірки майнового стану боржника у передбачені Законом строки.

Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Зі змісту статті 13 Закону вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, положеннями частин 3, 5 вказаної статті Закону встановлено, що виконавець має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, оскаржуваної постанови державного виконавця Відділу про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 травня 2020 року, вбачається, що під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року № 910/2837/16 державний виконавець Відділу з метою виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, звертався до Регіонального сервісного центру МВС у місті Києві, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного управління Держпраці у Київській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності", а також ДПС України. Крім того, державним виконавцем Відділу було досліджено відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об`єктів нерухомості.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас посилання скаржника на те, що Відділ повинен був вжити заходи щодо розшуку дебіторської заборгованості та іншого майна боржника, а також виявлення майна боржника, яке перебуває в інших осіб чи належить боржникові від інших осіб, або боржник володіє ним спільно з іншими особами, а також належних боржнику корпоративних прав, не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

Зі змісту вищенаведених нормативних законодавчих приписів вбачається, що здійснення вказаних дій є правом, а не обов`язком державного виконавця, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави примусити державного виконавця Відділу реалізувати надане йому право.

Посилання скаржника на наявну в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформацію про те, що боржник є іпотекодержателем земельної ділянки, що є забезпеченням дебіторської заборгованості в сумі 1 499 260 доларів США, не може свідчити про неналежне виконання державним виконавцем Відділу своїх обов`язків з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року № 910/2837/16 та неправомірне винесення оскаржуваної постанови, оскільки передача боржнику в іпотеку нерухомого майна не може безумовно свідчити про можливість звернення стягнення на таке майно без встановлення уповноваженим органом прострочення виконання боржником товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" свого грошового зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

Отже, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що державним виконавцем Відділу були вчинені усі передбачені Законом обов`язкові дії для примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року № 910/2837/16.

Твердження скаржника про наявність правових підстав для визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 травня 2020 року ВП № 59914552 внаслідок порушення державним виконавцем Відділу положень частини 8 статті 48 Закону також не беруться судом до уваги з огляду на наявність у матеріалах справи доказів неодноразового звернення державного виконавця Відділу до банківських установ з відповідними запитами. Судом також враховано, що на момент відкриття виконавчого провадження № 59914552 постановами про арешт коштів боржника, винесеними в інших провадженнях, вже було накладено арешт на грошові кошти боржника, розміщені в банківських установах, тоді як відкриття нових рахунків у банках та інших фінансових установах після накладення такого арешту є підставою для притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника щодо наявності правових підстав для визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 травня 2020 року ВП № 59914552.

У своїй скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" також просило суд зобов`язати Відділ виконати вимоги Закону та здійснити комплекс усіх необхідних і достатніх дій (сукупність дій) для реального та повного виконання наказу від 11 травня 2016 року № 910/2837/16, спрямованих на стягнення з боржника коштів. Проте, скаржник не зазначив, які саме виконавчі дії слід зобов`язати виконати вказаний орган державної виконавчої служби. За таких обставин вказана скарга у цій частині також не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова державного виконавця Відділу про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 травня 2020 року ВП № 59914552 прийнята відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, внаслідок чого право заявника порушено не було, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр".

Разом із тим, суд звертає увагу скаржника на положення частини 5 статті 37 Закону, за якими повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Вказані законодавчі приписи були враховані державним виконавцем Відділу при винесенні оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 травня 2020 року ВП № 59914552.

На підставі викладеного та керуючись статями 234, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будцентр" на дії державного виконавця у справі № 910/2837/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" про стягнення 42 850 257,09 грн. відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання: 2 липня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко