Ухвала

від 03.07.2020 по справі 913/392/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

03 липня 2020 року Справа № 913/392/20

Провадження №7/913/392/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. 8 Березня, 2) в інтересах держави в особі

позивача-1 Рубіжанської міської ради Луганської області (93011, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Володимирська, 2, ідентифікаційний код 26023286),

позивача-2 Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська область, м. Рубіжне, пр. Переможців, 28, ідентифікаційний код 02141957)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд (93003, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будьонного, 28, ідентифікаційний код 35968320)

про припинення шляхом розірвання договору особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року та зобов`язання повернути частину земельної ділянки,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд , в якому заявив вимоги про:

- припинення договору на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива від 01.10.2018 року, укладеного між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ Прайд , шляхом його розірвання;

- зобов`язати ТОВ ПКФ Прайд повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Луганської області частину земельної ділянки площею 0,0200 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 19 (кадастровий номер 4412500000:07:008:0103), яка надана в користування за договором на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива від 01.10.2018 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2018 року за №1657216344125, шляхом звільнення земельної ділянки.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що на підставі рішення Рубіжанської міської ради від 17.07.2018 року за №57/8 Про надання згоди управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ Прайд 01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ Прайд укладено договір на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2018 року за №1657216344125.

Право постійного користування Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області вказаною земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 25.01.2010 року серії ЯЯ №171079.

Однак, в порушення норм Земельного кодексу України та умов укладеного договору ТОВ ПКФ Прайд на наданій за договором земельній ділянці для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) збудовано капітальну будівлю, а саме: стаціонарну твердопаливну котельню, замість розміщення відповідної тимчасової споруди.

При цьому, у змісті позовної заяви наведений перелік обставин, які, на переконання прокурора, свідчать про здійснення будівництва на наданій земельній ділянці капітальної будівлі твердоплавної котельні, яка не відноситься до тимчасових споруд.

Більш того, вказує на те, що після укладення договору відповідач не звертався до органу з питань містобудування та архітектури і відповідно не оформив паспорт прив`язки тимчасової споруд, чим порушив встановлений законодавством порядок розміщення тимчасових споруд і не виконав узгоджені сторонами умови у п. 4.3.2 договору, якими визначено, що розміщення споруди здійснюється після отримання відповідних дозвільних документів.

А тому, з огляду на викладене вважає, що відповідачем порушено істотні умови договору сервітуту, внаслідок чого він підлягає розірванню, а земельна ділянка - поверненню.

Крім цього, прокурор, наводячи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Рубіжанської міської ради Луганської області прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, розпорядження від імені якої здійснює дана рада, а тому саме вона виступає органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах. Також посилається на наявність підстав для представництва і Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, оскільки даний орган виконавчої влади з огляду на положення п. 4.1.4 договору, у відповідності до яих він має право у разі порушення ТОВ ПКФ Прайд умов договору достроково розірвати (припинити) його, наділений правомочностями на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.

Однак, ані Рубіжанська міська рада, ані управління освіти, не зважаючи на обізнаність про порушення інтересів держави та їх усвідомлення, маючи повноваження щодо ініціювання розірвання договору, у тому числі у судовому порядку, всупереч інтересам держави за їх захистом до суду не звертається.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі позивачів в суді, суд відзначає наступне.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Так, доводи прокурора зводяться до того, що має місце порушення інтересів держави, яке є наслідком порушення відповідачем істотних умов договору сервітуту, яке виявилося у розміщенні всупереч положенням земельного законодавства та умовам договору на наданій земельній ділянці капітальної будівлі, а саме: стаціонарної твердопаливної котельні, замість розміщення відповідної тимчасової споруди.

Зазначене у свою чергу призвело до порушення прав власника земельної ділянки у сфері земельних правовідносин в частині нецільового використання наданої за договором сервітуту земельної ділянки.

Тому, враховуючи, що правовідносини з незаконного та протиправного використання земельної ділянки в порушення вимог закону та умов договору сервітуту становлять суспільний інтерес, то може мати місце порушення інтересів держави у сфері земельних правовідносин.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 13.09.2018 року, надана позивачем відповідачу за договором земельна ділянка для розміщення та експлуатації тимчасової споруди є комунальною власністю.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на наступні положення чинного законодавства.

Стаття 140 Конституції України передбачає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому, відповідно до п.п. а, є та й ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, а також вирішення земельних спорів.

Отже, оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють, у тому числі органи місцевого самоврядування, при цьому, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання регулювання земельних відносин відповідно до закону та в інтересах відповідної територіальної громади, враховуючи, що вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власноті, розпорядження якої від імені територіальної громади здійснює саме Рубіжанська міська рада Луганської області, то саме вона виступає належним позивачем у даній справі.

Крім того, Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області з огляду на положення п. 4.1.4 договору має право у разі порушення ТОВ ПКФ Прайд умов договору достроково розірвати (припинити) його.

Отже, Рубіжанська міська рада Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області виступають належними позивачами у даній справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Частиною 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, на виконання вказаних вимог закону, на підтвердження підстав представництва, керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області до матеріалів справи долучено копії листів Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області до Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, які за своєю суттю в силу приписів ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру є повідомленням прокурора позивачів про намір звернутися з заявленим позовом до суду.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У рішенні у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27) Суд звертав увагу на те, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності .

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У свою чергу, з огляду на викладене, слід відзначити, що у даному випадку участь прокурора у даній справі не порушує принципу справедливої рівноваги (справедливого балансу) між сторонами, оскільки сторона відповідача також не позбавлена ефективної можливості захищати свої права та інтереси у судовому порядку.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до висловленої у постанові від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18 Верховним Судом позиції, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, дослідивши матеріали справи, суд констатує, що у даному випадку має місце не формальне зволікання позивачів на звернення з відповідним позовом до суду, а їх дійсна, реальна та не заперечувана бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

За таких обставин, зважаючи на те, що у даному випадку з боку позивачів Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області має місце нездійснення захисту інтересів держави, що очевидно виявляється в їх усвідомленій пасивній поведінці, яка полягає у тому, що вони усвідомлюють порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам протягом тривалого проміжку часу бездіють та за їх захистом до суду не звертаються, а також беручи до уваги доцільність та необхідність захисту інтересів держави, і те, що дії прокурора спрямовані на недопущення незаконного та нецільового використання спірної земельної ділянки та запобігання порушенню права власності на неї, тобто на захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів в суді та підтверджує їх.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 ГПК України).

При цьому, відповідно до частини 3 ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Положеннями ст. 181 ГПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, характер спірних правовідносин і предмет доказування, а також необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст. 2 ГПК України, зокрема, принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, суд приходить до висновку про доцільність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та вважає необхідним розпочати підготовче провадження, призначивши підготовче засідання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 234, 235, ч. 3. ст. 247 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Підтвердити наявність підстав для представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі позивачів Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області в суді.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №913/392/20.

3. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

4. Призначити підготовче засідання у справі на 16.07.2020 року о 10 годині 10 хвилин.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал №109.

5. Викликати для участі у підготовчому засіданні представників сторін по справі, повноваження яких оформити відповідно до вимог, викладених у ст. 60 ГПК України, та надати суду документи, що підтверджують повноваження представників.

6. Попередити сторін по справі про наслідки неявки в судове засідання відповідно до вимог ст. 202 ГПК України.

7. Зобов`язати позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду).

8. Встановити, у відповідності до ст. 251 ГПК України, відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) - для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду (ч. 5 ст. 165 ГПК України).

9. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України).

10. Усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у встановлені судом і процесуальним законом строки, а також з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст. 170 ГПК України.

11. Повідомити учасникам справи, що встановлені судом строки слід обчислювати з урахуванням положень п. 4 Розділу Х Перехідні положення ГПК України, відповідно до яких строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

12. Звернути увагу учасників справи на положення ст.ст. 74, 80, ГПК України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.

13. Звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог ч. 4 ГПК України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003).

14. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.

15. Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.В. Тацій