Ухвала

від 09.07.2020 по справі 913/392/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 липня 2020 року Справа № 913/392/20

Провадження №7/913/392/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши матеріали господарської справи №913/932/20

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. 8 Березня, 2) в інтересах держави в особі

позивача-1 Рубіжанської міської ради Луганської області (93011, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Володимирська, 2, ідентифікаційний код 26023286),

позивача-2 Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська область, м. Рубіжне, пр. Переможців, 28, ідентифікаційний код 02141957)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд (93003, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будьонного, 28, ідентифікаційний код 35968320)

про припинення шляхом розірвання договору особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року та зобов`язання повернути частину земельної ділянки,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд з позовом про припинення шляхом розірвання договору особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року та зобов`язання повернути частину земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2019 року підтверджено наявність підстав для представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі позивачів Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області в суді; ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №913/392/20, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 16.07.2020 року о 10 годині 10 хвилин.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Як вбачається з матеріалів прозовної заяви, прокурор звернувся з наступними позовними вимогами:

1) про припинення договору на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива від 01.10.2018 року, укладеного між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ Прайд , шляхом його розірвання;

2) про зобов`язання ТОВ ПКФ Прайд повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Луганської області частину земельної ділянки площею 0,0200 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 19 (кадастровий номер 4412500000:07:008:0103), яка надана в користування за договором на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива від 01.10.2018 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2018 року за №1657216344125, шляхом звільнення земельної ділянки.

При цьому, у поданій позовній заяві прокурор вказує, що судовий збір з позовної вимоги про повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна лише у позадоговірних зобов`язаннях. Натомність, вимога у даній позовній заяві - повернути земельну ділянку є похідною від укладеного договору оренди землі, що свідчить про існування між сторонами саме договірних відносин.

Виходячи з цього прокурором сплачено судовий збір у загальній сумі 4 204 грн 00 коп., тобто як за дві вимоги немайнового характеру.

Наразі суд зауважує про те, що у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю цього майна (п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України), а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог визначається, - загальною сумою всіх вимог (п. 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України).

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведену правову позицію, зокрема викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №907/9/17).

Зазначене також відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 15.04.2019 року у справі № 918/484/18, від 12.12.2019 року у справі № 908/31/19, від 12.09.2018 року у справі №922/3655/16 та від 16.03.2020 року у справі №910/16651/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання повернути частину земельної ділянки у розумінні змісту даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Тобто, прокурором заявлено матеріально-правову вимогу про зобов`язання повернути частину земельної ділянки площею 0,0200 га, що зважаючи на наявність вартісного, грошового вираження, носить майновий характер і у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України має відображатися у ціні заявленого позову. Відтак, визначення у позовній заяві вказаної вимоги як немайнової і ненаведення ціни позову щодо неї є помилковим.

Разом з тим, оскільки вимога про зобов`язання відповідача повернути частину земельної ділянки є майновою, то і судовий збір з неї повинен сплачуватися з урахуванням приписів п. 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України та пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України Про судовий збір визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз. 4 ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2020 рік , установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.

Отже, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України, за заявленими прокурором позовними вимогами підлягає сплаті судовий збір у наступних розмірах:

- за вимогу немайнового характер у розмірі 2102 грн 00 коп.;

- за вимогу майнового характеру у розмірі 1,5 відсотка вартості частини земельної ділянки, щодо якої заявлена позовна вимога про зобов`язання повернути її.

Прокурором відповідно до платіжного доручення №799 від 16.06.2020 року сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн 00 коп.

Позаяк, у позовній заяві позивачем взагалі не вказано ціни позову (вартості спірної частини земельної ділянки), як і не надав на її підтвердження жодного документу.

Згідно ч. 2 ст. 163 ГПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням передплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не подано жодних належних доказів дійсної вартості частини земельної ділянки щодо якої заявлено позовну вимогу на момент пред`явлення позову.

А тому, для правильного вирішення питання щодо ціни позову (дійсної вартості частини земельної ділянки) та розміру судового збору, який підлягає сплаті за заявленою вимогою майнового характеру, позивачу необхідно подати суду належні докази дійсної вартості земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 19 (кадастровий номер 4412500000:07:008:0103), станом на день звернення з даним позовом до суду, а саме: нормативну грошову оцінку земельної ділянки або висновок (інший документ) про експертну оцінку вказаної земельної ділянки.

У свою чергу слід зауважити, що з наданих позивачем документів на підтвердження сплати судового збору вбачається, що за заявленою вимогою майнового характеру (зобов`язання повернути частину земельної ділянки) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., - однак, суд, з огляду на те, що позивачем не подано доказів дійсної вартості частини спірної земельної ділянки, є неможливим визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті.

Разом з тим, наведена у п. 3.2 договору про встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки - зазначена саме на момент укладення вказаного договору, внаслідок чого, ймовірно, могла втратити свою актуальність на момент подання позову до суду.

При цьому, враховуючи зазначене, суд звертає увагу позивача на те, що після визначення ціни позову (дійсної вартості частини спірної земельної ділянки) йому слід визначитися з розміром судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду позову з відповідною вимогою майнового характеру, і за необхідності здійснити його доплату та надати суду докази його сплати за належними реквізитами у встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених ст.ст. 162, 164 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків.

У свою чергу, суд також вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, залишення судом позовної заяви без руху та надання заявнику строку на усунення зазначених в ній недоліків позовної заяви є певним обмеженням при зверненні до суду, проте, таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, суд також вважає за необхідне роз`яснити прокурору, що у відповідності до положень ч. 12 ст. 176 ГПК України, якщо заявник/позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків; якщо заявник/позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 13 ст. 176 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 162, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради Луганської області та Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд про припинення шляхом розірвання договору особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року та зобов`язання повернути частину земельної ділянки - залишити без руху.

2. Встановити прокурору строк для усунення недоліків - протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

3. Повідомити прокурору, що встановлені судом строки слід обчислювати з урахуванням положень п. 4 Розділу Х Перехідні положення ГПК України, відповідно до яких строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

4. Роз`яснити прокурору, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.

Ухвала суду, згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання 09.07.2020 року та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.В. Тацій