Рішення

від 23.06.2020 по справі 911/2548/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 Справа № 911/2548/18

м. Полтава

за позовом Публічного акціонерного товариства "Демітекс" в особі ліквідатора Дуленка А.Г. (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 26/1, код ЄДРПОУ 14299824)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідністю "Ріелт Інвест Сервіс" (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим"є, вул. Радгоспна, буд. 6, код ЄДРПОУ 38250231)

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинова" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40б, код ЄДРПОУ 32987885) (м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"(36014, м. Полтава, вул. С. Петлюри, код ЄДРПОУ 21063524)

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в межах справи № 917/50/13-г про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Демітекс"

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники:

від позивача: ліквідатор Дуленко А.Г.

від відповідача 1: адвокат Репало Д.О.

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Обставини справи: у листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Демітекс" (далі - ПАТ "Демітекс", позивач, боржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю "Ріелт Інвест Сервіс" (далі - ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинова" (далі - ТОВ "Калинова", відповідач 2) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано перебуванням у незаконному володінні ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" включених до ліквідаційної маси ПАТ "Демітекс" об`єктів рухомого майна, що рахуються на балансі й належать на праві власності боржнику та є предметом забезпечення (заставним майном) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за договорами застави, який є забезпеченим кредитором у справі № 917/50/13-г про банкрутство ПАТ "Демітекс".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі № 911/2548/18 позовну заяву ПАТ "Демітекс" від 06.11.2018 № 01-01-01/06-11/94-022 разом з доданими до неї матеріалами передано за встановленою підсудністю на розгляд Господарському суду Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.12.2018 позовну заяву ПАТ "Демітекс" прийнято до розгляду в межах справи № 917/50/13-г про банкрутство ПАТ "Демітекс" та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", третя особа).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у справі № 911/2548/18 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Демітекс" в особі ліквідатора Дуленка А. Г. відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведенням позивачем, що майно, яке перебуває в приміщенні власником якого є ТОВ "Ріелт інвест сервіс", належить саме ПАТ "Демітекс", оскільки майно перелічене в позові, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, не має кольору, дати виготовлення, не ідентифіковано за матеріалом та власними параметрами (висотою, шириною, довжиною), не містить пакувальних, цифрових, номерних та інших характерних позначок тощо, а тому, у розумінні статті 184 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є замінним майном аналогічного виду. Водночас надані позивачем в якості доказів інвентаризаційні описи основних засобів та договори застави від 21.01.2011 № 641 1Z1 /2474 і від 01.10.2009 № 6409Z42/2474 за якими передано в заставу банка спірне майно не підтверджують належність цього майна на праві власності ПАТ "Демітекс", а лише засвідчують його наявність у позивача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у справі № 911/2548/18 залишено без змін з аналогічних підстав.

Суд апеляційної інстанції погодився із позицією місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зазначив, що позивачем наведено лише перелік майна та його кількість, проте не зазначено жодного інвентарного номеру чи будь-яких інших ідентифікуючих ознак за якими можна було б відокремити його з-поміж інших однорічних речей.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2019 р. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у справі № 911/2548/18 скасовано повністю. Справу № 911/2548/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу 911/2548/18 передано на розгляд судді Паламарчука В.В.

За ухвалою від 14.01.2020р. суд прийняв справу № 911/2548/18 до свого провадження та призначив підготовче засідання.

30.01.2020р. від відповідача 1 до суду надійшли письмові пояснення (вхід. №1210 від 30.01.2020р.) в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.02.2020р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", надала пояснення по справі (вхід. №1702 від 11.02.2020р.) де зазначає, що позовні вимоги підтримує частково, оскільки частина майна, а саме візок гідравлічний Linde в кількості 4 шт. знаходиться на зберіганні у ліквідатора Дуленка А.Г. за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика,37.

10.03.2020р. відповідач 2 надав відзив на позовну заяву (вхід. №2772), в якому зазначає, що ТОВ Калинова не має жодного відношення до оспорюваного майна та вказує, що позивачем не зазначено позовні вимоги саме до відповідача 2.

12.03.2020р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вхід. №2884), в якій уточнив інвентаризаційні номери майна, що витребовується.

Ухвалою суду від 12.03.2020р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 02.06.2020р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 23.06.2020р.

16.06.2020р. представником відповідача 1 Репало Д.О. електронною поштою направлено відзив на позовну заяву (вхід. №6292 від 16.06.2020р.). Докази направлення вказаного відзиву іншим учасникам справи суду не надано. Враховуючи викладене, суд залишає відзив представника відповідача 1 Репало Д.О. без розгляду.

17.06.2020р. відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позов та клопотання про поновлення строку на його подання (вхід. №6377 від 17.06.2020р.). Суд клопотання про поновлення процесуального строку задовольнив.

У відзиві відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, що позивач не є власником витребовуваного майна, зокрема у позивача відсутні правовстановлюючі документи на майно, яке є предметом позову, відсутні його ідентифікуючі ознаки, не зазначено в якому приміщені будівлі зберігається майно.

Позивачем до суду подано клопотання (вхід. №6517 від 23.06.2020р., вхід. №6518 від 23.06.2020р.) про відкладення розгляду справи в зв`язку з тим, що заставним кредитором АТ "Укрексімбанк" не прийнято рішення відносно реалізації майна, що є предметом спору. В зв`язку з тим, що позивачем не зазначено, яким чином це заважає розглядати справу по суті, дане клопотання не підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував.

21.10.2019 р. введений в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи про банкрутство 917/50-13-г Публічного акціонерного товариства "Демітекс", то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.06.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Полтавської області від 07.11.2013р. у справі № 917/50/13-г ПАТ "Демітекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Дуленка А.Г. з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний на момент пред`явлення позову, під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, тощо.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

Процедура проведення ліквідаційної процедури, в тому числі реалізація майна боржника, врегульована нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором проведено інвентаризацію майна ПАТ "Демітекс" (матеріали інвентаризації - а.с. 35-200 т. 28, а.с. 1-63 т. 29 у справі № 917/50/13-г), сформовано ліквідаційну масу та проведено оцінку майна.

Спірне майно, а саме:

ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт.

ваги електронніВ-150-Р в кількості 1 шт.

візки гідравлічні Linde в кількості 4 шт.

Тази дм 500 в кількості 40 шт.

Тази дм 450 в кількості 1 157 шт.

Тази дм 600 в кількості 399 шт.

станок вертик.сверд. ВСН 40л в кількості 2 шт.

машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт.

пір`єзбірник LUWA в кількості 1 шт.

обліковувалось на балансі ПАТ "Демітекс", на підтвердження чого позивач надав копії Інвентаризаційниих описів (а.с. 68-100 т. 1) і також було включено ліквідатором до складу ліквідаційної маси ПАТ "Демітекс".

Також, позивач зазначає, що спірне майно є предметом застави за Договорами застави №6411Z1/2474 від 21.01.2011р. та №6409Z42/2474 від 01.10.2009 р. (а.с. 39-46 т. 3 матеріалів справи № 917/50/13-г), які укладені між АТ "Укрексімбанк" та ПАТ "Демітекс" з метою забезпечення виконання ПАТ "Демітекс" кредитних зобов"язань.

Відповідно до Звіту з незалежної оцінки майна № 177 від 15.03.2017р., проведеної Приватним підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи", ринкова вартість вищевказаного спірного майна становить 17 232,00грн. (а.с. 29-52 т. 1).

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з метою подальшої реалізації майна ПАТ "Демітекс", необхідної для задоволення вимог кредиторів, ліквідатором ПАТ "Демітекс" здійснено розподіл майна ПАТ "Демітекс" на окремі частини (лоти).

За змістом позовної заяви спірне майно ПАТ "Демітекс" ліквідатором ПАТ "Демітекс" було виставлено до продажу у складі лоту № 22.В.

Спірне майно, як вказує позивач, перебувало у приміщеннях, які належали ПАТ "Демітекс" на праві власності та в подальшому були реалізовані органами Державної виконавчої служби, шляхом проведення електронних торгів через сайт Системи електронних торгів арештованим майном на користь ТОВ "Ріелт інвест сервіс" (код ЄДРПОУ 38250231) в межах виконавчого провадження.

Позивач зазначає, що новим власником доступ до приміщення та відповідно до майна, яке в ньому перебуває і належить ПАТ "Демітекс", позивачу обмежено. На письмову вимогу ліквідатора про повернення майна, належного ПАТ "Демітекс", новим власником об`єкту нерухомого майна (за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 26/1) - ТОВ "Ріелт інвест сервіс" відповіді не надано, майно не повернуто. У зв`язку з цим, ліквідатором Дуленко А.Г. неодноразового направлялись до правоохоронних органів заяви про вчинення посадовими особами ТОВ "Ріелт інвест сервіс" кримінального правопорушення (а.с. 53-57, 61-67 т. 1).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Демітекс" зверталось до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на бездіяльність слідчого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12.01.2018р. у справі № 552/197/18 в задоволенні скарги ПАТ "Демітекс" відмовлено.

АТ "Укрексімбанк" у своєму письмовому поясненні щодо позовної заяви (вхід. № 1929 від 26.02.2019р.) зазначає, що майно, яке є предметом даного позову, передано Публічним акціонерним товариством "Демітекс" в заставу АТ "Укрексімбанк" в забезпечення виконання кредитних зобов`язань. В ході перевірок стану зберігання заставного майна, проведених працівниками АТ "Укрексімбанк" 30.10.2017р. та 22.05.2018р. встановлено, що вказане майно дійсно перебувало за адресою : м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 26/1. Згідно перевірки, проведеної 05.09.2018р. встановлено, що гідравлічні візки Linde в кількості 4 шт. знаходяться на зберіганні у ліквідатора Дуленка А.Г.за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, решта майна - в приміщенні відповідача (1) за адресою м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 26/1. На підтвердження викладеного третя особа надала копії відповідних актів перевірок стану зберігання заставного майна (Т. 2, 34-47). Вказана інформація дублюється в Актах від 22.01.2020 р., що надані третьою особою до пояснень (Т. 4, а.с. - 95-99)

Позивач зазначає, що на час подання позову спірне майно відповідачем (1) позивачу не передано, що перешкоджає реалізації вказаного майна з метою задоволення вимог заставного кредитора у справі № 917/50/13-г про банкрутство ПАТ "Демітекс", а тому ліквідатор ПАТ "Демітекс" звернувся до суду з даним позовом в якому просить суд вилучити у ТОВ "Ріел Інвест Сервіс" та ТОВ "Калинова", із чужого незаконного володіння товарно-матеріальні цінності, що належать ПАТ "Демітекс" на праві власності та включені до складу лоту № 22.В., а також є майном предмету забезпечення АТ "Укрексімбанк" та перебуває у будівлі літ "В-3" за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова,26/1, яке знаходиться у власності ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс", загальною вартістю 17 232,00 грн. згідно переліку.

Дослідивши фактичні обставини матеріалів заяви, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду у цій справі є заява ліквідатора ПАТ "Демітекс" ОСОБА_1 . Г ОСОБА_2 до ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" та ТОВ "Калинова" про витребування майна з чужого незаконного володіння згідно переліку:

- ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 23679;

- ваги електронні Shekel В-150-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 29970;

- візок гідравлічний Linde в кількості 1 шт інвентарний номер 29966;

- візок гідравлічний Linde в кількості 1 шт інвентарний номер 29967;

- візок гідравлічний Linde в кількості 1 шт інвентарний номер 29968;

- візок гідравлічний Linde в кількості 1 шт інвентарний номер 29969;

- тази дм 500 в кількості 40 шт. інвентарні номери 29925-29964;

- тази дм 450 в кількості 1157 шт. інвентарні номери 30095-31251;

- тази дм 600 в кількості 399 шт. інвентарні номери 31252-31650

(кредитний договір 6411Z1/2474 від 21.01.2011р.);

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03861;

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03862;

- машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт. інвентарний номер 23519;

- пір`єзбірник LUWA в кількості 1 шт. інвентарний номер 20747

(кредитний договір 6409Z42/2474 від 01.10.2009р.). .

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст.16 ЦК України та ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Зобов`язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов`язань і мають конкретний характер.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В свою чергу, особа, яка має речові права на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника цього майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (захист права власності).

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розгляд заявлених ліквідатором ПАТ "Демітекс" Дуленком А. Г. позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння здійснюється в межах справи про банкрутство ПАТ "Демітекс".

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Розгляд спорів щодо витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечує реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника та є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів. Така правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13, від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15, від 16.04.2019 у справі № 44/459-б.

Ліквідатор ПАТ "Демітекс" Дуленка А. Г в якості доказів, надав Інвентаризаційні описи основних засобів, а також договори застави від 21.01.2011 № 6411Z1/2474 та від 01.10.2009 № 6409Z42/2474, за яким позивач передав в заставу банка спірне майно. Тобто, витребуване майно є предметом забезпечення за договорами застави від 21.01.2011 № 6411Z1/2474 та від 01.10.2009 № 6409Z42/2474, укладеними між АТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) та ПАТ "Демітекс" (заставодавець).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказані договори застави недійсними не визнавалися, окрім того їх недійсність прямо не передбачено законом. Тому є такими, які за результатом укладення створюють для сторін відповідні правові наслідки.

АТ "Укрексімбанк" відповідно до наведених вище договорів застави від 21.01.2011 № 6411Z1/2474 та від 01.10.2009 № 6409Z42/2474 є забезпеченим кредитором у справі № 917/50/13-г про банкрутство ПАТ "Демітекс".

В матеріалах справи №917/50/13 -г наявна заяву АТ "Укрексімбанк" вих. № 064-10/1103 від 04.03.2013 від 21.02.2013 про включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Демітекс", додатком до якої долучено відповідні договори застави (а.с. 77-241, том 2, а.с. 1-226, том 3 справи № 917/50/13-г).

У свою чергу ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.03.2013 у справі № 917/50/13-г визнано грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" за вказаною заявою та затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Демітекс".

Цією ухвалою Господарського суду Полтавської області підтверджено правомірність виникнення у АТ "Укрексімбанк" права заставного кредитора на підставі договорів застави від 21.01.2011 №6411Z1/2474 та від 01.10.2009 № 6409Z42/2474.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області від 03.05.2012 р. та та додатковим рішенням від 14.05.2012 р. по справі № 18/302/12 , на яке йде посилання в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 26.03.2013 у справі № 917/50/13-г зокрема:

- в рахунок погашення суми заборгованості Публічного акціонерного товариства "Демітекс" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Полтаві згідно генеральної кредитної угоди № 6408N2/2474 від 02.12.2008 року, а також укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 6408N2/2474 від 02.12.2008 року кредитними договорами № 6407КЗ/2418 від 12.03.2007 року, № 6407К7/2427 від 23.05.2007 року, № 6408К14/2475 від 02.12.2008 року та № 6408К15/2476 від 02.12.2008 року в розмірі 3891225,22 доларів США (31083496,18 грн.) та 2461530,64 грн. звернуто стягнення на:

- належне Публічному акціонерному товариству "Демітекс" заставне майно, що є предметом застави згідно договору застави № 6409Z42/2474 від 01.10.2009 року, та належне Публічному акціонерному товариству "Демітекс" заставне майно, що є предметом застави згідно договору застави № 6409Z42/2474 від 01.10.2009 року, шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах з початковою ціною для реалізації 5459000,00 грн.;

- належне Публічному акціонерному товариству "Демітекс" заставне майно, що є предметом застави згідно договору застави № 6411Z1/2474 від 21.01.2011 року, шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах з початковою ціною для реалізації 272500,00 грн.

У вказані переліки, крім іншого, включене спірне майно.

Крім того, у вказаному рішенні суд констатував, що як вбачається з п. 1.3. договорів застави № 6409Z41/2474 від 01.10.2009 року, № 6409Z42/2474 від 01.10.2009 року, № 6411Z1/2474 від 21.01.2011 року та № 6408Z34/2474 від 02.12.2008 року, перший відповідач ПАТ Демітекс є власником відповідного майна (предмету застави) і згідно положень чинного законодавства України має право його відчужувати, предмет застави не є предметом застави за іншими договорами, жодним способом не відчужений, вільний від боргів і не перебуває в спорі, під арештом чи забороною відчуження, нікому іншому не переданий, у відповідності до чинного законодавства України на предмет застави може бути звернено стягнення.

Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 26.03.2013 у справі № 917/50/13-г звернення стягнення на майно не проведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано ст. 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом вказаної статті відповідний позов (щодо витребування майна) має містити такі ознаки:

- позов має бути поданий власником майна чи уповноваженою ним особою;

- зміст позову становить вимога про повернення речі;

- річ, що належить позивачу перебуває у володінні іншої особи;

- річ перебуває у володінні іншої особи без достатньої правової підстави.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів ( витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені судові рішення у справах №18/302/12 та 917/50/13-г, в яких зазначається, що позивач є власником зокрема і спірного майна, дослідивши договори застави, враховуючи зазначені позивачем інвентаризаційні номери витребовувавного майна, суд вважає, що позивачем доведено право власності на спірне майно, яке можна ідентифікувати за інвентаризаційними номерами.

Щодо наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача, то як слідує з матеріалів справи ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" до відзиву на позовну заяву надало листування відповідача 1 адресоване ПАТ "Демітекс", в якому він зазначає про перебування у придбаних ним приміщеннях облікованого на балансі ПАТ "Демітекс" майна та просить, зокрема, укласти договір оренди відповідних приміщень, компенсувати витрати зі зберігання, складування та переміщення майна тощо.

Крім того, як слідує із пояснень третьої особи (вхід. №1702 від 11.02.2020 р. Т. 4, а.с. -95-99) та наданих до них Актів від 22.01.2020 р. перевірки наявності, стану та умов зберігання, яке відповідно до договору застави № 6409Z42/2474, № 6411Z1/2474 укладеного з ПАТ "Демітекс" є предметом застави та забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Демітекс" відповідно до яких підприємству відкрито Генеральну кредитну угоду №6408N2/2474 від 02.12.2008 р. з загальним лімітом заборгованості 34 340 000,00 грн строком погашення до 02.12.2013 р. спірне майно, крім візків гідравлічних Linde в кількості 4 шт., розташоване в приміщені, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1, яке належить ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс".

Візки гідравлічні Linde в кількості 4 шт. перебувають на відповідальному зберіганні ліквідатора ПАТ "Демітекс" ОСОБА_3 , перевірка даного майна проведена в приміщеннях ВАТ "Керамік" розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази, які засвідчують, що товарно-матеріальні цінності, а саме:

- ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 23679;

- ваги електронні Shekel В-150-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 29970;

- тази дм 500 в кількості 40 шт. інвентарні номери 29925-29964;

- тази дм 450 в кількості 1157 шт. інвентарні номери 30095-31251;

- тази дм 600 в кількості 399 шт. інвентарні номери 31252-31650

(кредитний договір 6411Z1/2474 від 21.01.2011р.);

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03861;

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03862;

- машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт. інвентарний номер 23519;

- пір`єзбірник LUWA в кількості 1 шт. інвентарний номер 20747

(кредитний договір 6409Z42/2474 від 01.10.2009р.).

належать ПАТ "Демітекс" на праві власності, також є майном предмету забезпечення АТ "Укрексімбанк" перебувають у будівлі "В-3" за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1, яке знаходиться у власності ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс".

Враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вилучення із чужого незаконного володіння товарно-матеріальні цінності, що належать ПАТ "Демітекс" на праві власності та включені до складу лоту №22.В., також є майном предмету забезпечення АТ "Укрексімбанк" та перебуває у будівлі "В-3" за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1, яке знаходиться у власності ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс", згідно переліку:

- ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 23679;

- ваги електронні Shekel В-150-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 29970;

- тази дм 500 в кількості 40 шт. інвентарні номери 29925-29964;

- тази дм 450 в кількості 1157 шт. інвентарні номери 30095-31251;

- тази дм 600 в кількості 399 шт. інвентарні номери 31252-31650

(кредитний договір 6411Z1/2474 від 21.01.2011р.);

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03861;

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03862;

- машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт. інвентарний номер 23519;

- пір`єзбірник LUWA в кількості 1 шт. інвентарний номер 20747

(кредитний договір 6409Z42/2474 від 01.10.2009р.).

Позовні вимоги в частині вилучення візків гідравлічних Linde в кількості 4 шт., задоволенню не підлягають, оскільки згідно доказів, які містяться в матеріалах справи, вони перебувають на відповідальному зберіганні ліквідатора ПАТ "Демітекс" ОСОБА_4 Г. Вказані обставини, ліквідатором Дуленко А.Г. не спростовані.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині до ТОВ Калинова , оскільки позивачем не обґрунтовано, яке відношення до спірного майна має відповідач 2, не вказує, чим ТОВ Калинова порушило його права, в т.ч. право володіння та користування майном, яке належить ПАТ Демітекс .

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Вилучити на користь Публічного акціонерного товариства "Демітекс" (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 26/1, код ЄДРПОУ 14299824) у Товариства з обмеженою відповідністю "Ріелт Інвест Сервіс" (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим"є, вул. Радгоспна, буд. 6, код ЄДРПОУ 38250231), із чужого незаконного володіння товарно-матеріальні цінності, що належать ПАТ "Демітекс" на праві власності та включені до складу лоту №22.В., також є майном предмету забезпечення АТ "Укрексімбанк" та перебуває у будівлі "В-3" за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1, яке знаходиться у власності ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс", згідно переліку:

- ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 23679;

- ваги електронні Shekel В-150-Р в кількості 1 шт. інвентарний номер 29970;

- тази дм 500 в кількості 40 шт. інвентарні номери 29925-29964;

- тази дм 450 в кількості 1157 шт. інвентарні номери 30095-31251;

- тази дм 600 в кількості 399 шт. інвентарні номери 31252-31650

(кредитний договір 6411Z1/2474 від 21.01.2011р.);

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03861;

- станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 1 шт. інвентарний номер 03862;

- машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт. інвентарний номер 23519;

- пір`єзбірник LUWA в кількості 1 шт. інвентарний номер 20747

(кредитний договір 6409Z42/2474 від 01.10.2009р.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідністю "Ріелт Інвест Сервіс" та вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинова" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40б, код ЄДРПОУ 32987885) (м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21) - відмовити в задоволенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2020р.

Суддя В.В. Паламарчук