Постанова

від 30.06.2020 по справі 242/528/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2180/20

242/528/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року місто Маріуполь

справа № 242/528/20

провадження № 22-ц/804/2180/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.

сторони:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Нагорна-7 м. Селидове

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області у складі судді Капітонова В.І. від 06 травня 2020 року, дата складання повного тексту рішення 12 травня 2020 року,

в с т а н о в и в:

05 лютого 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Нагорна-7 м. Селидове (далі ОСББ Нагорна-7 м. Селидове ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником квартир АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Селидівської міської ради від 23 березня 2016 року №7/6-189 будинок 7 по вул. Нагорна у м.Селидове передано на баланс ОСББ Нагорна-7 м. Селидове .

Протоколом №2 загальних зборів засновників ОСББ від 18 березня 2016 року розмір внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна з 01 квітня 2016 року затверджено у розмірі 2 грн/кв.м загальної площі приміщення.

У період з 01 липня 2016 року по 01 лютого 2020 року відповідач систематично не вносить внески на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна на розрахунковий рахунок ОСББ Нагорна -7 м.Селидове , у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 13 006,00 грн.

09 вересня 2019 року позивачу відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ Нагорна-7 м.Селидове заборгованість зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна у розмірі 13 006,00 грн та судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2020 року позов ОСББ Нагорна - 7 м. Селидове про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Нагорна - 7 м. Селидове заборгованість зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт майна у розмірі 13 006 грн та судовий збір у сумі 2 102 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням норм, які діяли на час вчинення відчуження майна відповідачем, право власності набувача (покупця), у даному випадку у набувача за договором купівлі-продажу нерухомого майна - ОСОБА_2 , мало виникнути з моменту державної реєстрації у передбаченому законом порядку.

Оскільки відповідачем надані копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які не містять ознак державної реєстрації, не доводять того факту, що до ОСОБА_2 перейшло право власності на вказану нерухомість, і ОСОБА_2 не набув право власності на зазначену нерухомість, відповідач ОСОБА_1 , станом на час розгляду справи, залишається власником квартир АДРЕСА_1 . Оскільки будинок АДРЕСА_2 передано на баланс ОСББ Нагорна-7 м. Селидове , відповідач ОСОБА_1 мав сплачувати витрати, пов`язані з утриманням майна, заборгованість з яких станом на 01 січня 2020 року становить 13 006 грн 00 коп.

27 травня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність договорів купівлі-продажу приміщень по АДРЕСА_2 , за якими ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_2 , і що право провести державну реєстрації права власності за договорами купівлі-продажу має лише набувач нерухомості, в той час, як він, як добросовісний відчужувач, такого права позбавлений.

22 червня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСББ Нагорна-7 м. Селидове на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в якому позивач наполягає на своїх позовних вимогах та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з того, що ОСОБА_2 не набув права власності за договорами купівлі-продажу, оскільки не була здійснена державна реєстрації зазначених угод, а тому обов`язок утримання майна сбережено за власником майна - відповідачем у справі ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляцйні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Селидівської міської ради від 23 березня 2016 року №7/6-189 будинок 7 по вул. Нагорна в м.Селидове передано на баланс ОСББ Нагорна-7 м.Селидове . Протоколом №2 загальних зборів засновників ОСББ від 18 березня 2016 року затверджено розмір внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна з 01 квітня 2016 року у розмірі 2 грн/кв.м загальної площі приміщення. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 і з 01 липня 2016 року по 01 лютиого 2020 року систематично не сплачує внески на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна на розрахунковий рахунок ОСББ Нагорна -7 м.Селидове , у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 13 006,00 грн.

Стягуючи з відповідача вказану заборгованість на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , станом на час розгляду справи, залишається власником квартир АДРЕСА_1 , а надані копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладені з ОСОБА_2 не містять ознак державної реєстрації, тож не доводять того факту, що до останнього перейшло право власності на вказану нерухомість, тобто ОСОБА_2 не набув право власності на вказану нерухомість.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що він вже не є власником житлових та нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 , так як відповідно до договорів купівлі-продажу від 07 вересня 2004 року відчужив їх на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У підтвердження переходу права власності на дві квартири та нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 до суду відповідач ОСОБА_1 надав копії договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_2 07 вересня 2004 року, які посвідчені приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого у реєстрі за № 2931, 2932, 2975.

Маючи достовірні відомості, що укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна та змінено власника майна, суд не врахував вимоги про сингулярне (часткове) правонаступництво та не залучив ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника.

Розглянувши справу у відсутність сторін, суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не звернув уваги на те, що відповідно до розрахунку позивача в квітні 2016 року проводлилася оплата в розмірі 50 грн, та не з`ясував, хто саме проводив цю оплату.

Крім того, відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції станом на 01.01 2004 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671 державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальнім посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп`ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

В той же час, відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції станом на час укладення договорів купівлі-продажу) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача) сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Таким чином, на дату укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна необхідно було як нотаріальне посвідчення договору (що було дотримано відповідачем), так і подальша дердавна реєстрація права власності, але положеннями нормативних документів, що діяли на той час, було передбачено обов`язок нотаріуса внести запис до Реєстру одночасно з його нотаріальнім посвідченням або обов`язок саме покупця, а не продавця, здійснити державну реєстрацію права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладених обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСББ Нагорна-7 м. Селидове до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачений судовий збір в розмірі 3 153 грн. Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового трішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСББ Нагорна-7 м. Селидове на користь ОСОБА_1 належить стягнути у відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 3 153 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2020 року скасувати повністю на ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Нагорна-7 м. Селидове до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Нагорна-7 м. Селидове (ЄДРПОУ 40353797) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_4 ) понесені ним судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 153 (три тисячи сто п`ятдесят три) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 02 липня 2020 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

Л.М. Кочегарова