Рішення

від 24.06.2020 по справі 703/1796/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1796/17

2/703/148/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Кирилюк Н.А.

з секретарем судового засідання Римським Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/1796/19 за позовом першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ Ековерс , про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

встановив:

перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 01.12.2014 року надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Носачівської сільської ради загальною площею 108,1905 га для ведення фермерського господарства строком на 49 років. Право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано 28.05.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказав, що у порушення вимог ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство ОСОБА_1 не було наведено обґрунтування розмірів земельної ділянки, яку він мав намір отримати з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, не обґрунтовано, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, працею членів фермерського господарства обробляти отриману землю, фермерське господарство ОСОБА_1 створено та зареєстровано не було та в подальшому, договором від 26.10.2016 року земельну ділянку було передано в суборенду ТОВ Ековерс , що свідчить про небажання відповідача користуватися землею та призвело до її отримання третьою особою в обхід процедури земельних торгів.

Зазначив також, що згідно п. 5 договору оренди землі , укладеного між Головним управлінням Держземагенства та ОСОБА_1 розмір орендної плати у договорах оренди визначений за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки площі ріллі по Черкаській області, з розрахунку за 1 га площі ріллі з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2014 року. Оскільки, нормативно-грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати та така відповідачем у трьохмісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою проведена не була, вважає, що укладення оспорюваного договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки суперечить вимогам закону.

Враховуючи викладене прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 108,1905 га в оренду, визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2014 року, скасувати його державну реєстрацію та скасувати державну реєстрацію договору суборенди укладеного між ТОВ Ековерс та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На виконання ухвали суду, 09.10.2018 року прокурором надано заяву про зменшення позовних вимог.

У вказаній заяві прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 108,1905 га в оренду, визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2014 року та скасувати державну реєстрацію договору суборенди укладеного між ТОВ Ековерс та відповідачем.

Від вимоги в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі позивач відмовився.

Крім того, в поданій письмовій заяві позивач обґрунтував представництво інтересів держави в суді саме прокуратурою, вказавши, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави відповідно до ст. 45 ЦПК України, а в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Порушення, в даному випадку, встановленого законодавством конкурентного порядку надання земельної ділянки в оренду та подальша передача її в суборенду , порушує охоронювані законом державні інтереси щодо земельних правовідносин.

Вказав, що Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області порушено порядок надання відповідачу в оренду земельної ділянки, що в свою чергу призвело до незаконної передачі її в суборенду в обхід процедури проведення земельних торгів, що вказує на неналежне здійснення захисту інтересів держави з боку відповідного органу.

Враховуючи, що вказаними діями здійснено порушення інтересів держави прокурор, відповідно до вимог ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві та з урахуванням зменшення позовних вимог.

Представники відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту шляхом подання вказаної позовної заяви саме прокурором. Вказали, що при зверненні до суду в інтересах держави прокурором не зазначено органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вказали, що саме на Головне управління Держгеокадастру покладено повноваження на здійснення нагляду за додержанням вимог земельного законодавства та встановлення порядку набуття і реалізації права на землю та саме вказане управління мало бути визначене прокурором як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зазначили, що у випадку задоволення позову, саме Держгеокадастр, який є розпорядником земель на відповідній території, зможе реалізувати повноваження щодо розпорядження землею, відтак лише на його користь, як позивача, може бути ухвалене рішення по справі. Прокурором не долучено до матеріалів справи документів, які б підтверджували підстави представництва інтересів держави у даному спорі, або неналежним виконанням органом державної влади функцій у спірних правовідносинах. Зазначили, що будь-яких доказів на предмет відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у даних правовідносинах, прокурор не надав, а саме лише посилання на порушення інтересів держави не є достатньою підставою для звернення до суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду зазначив, що на момент звернення відповідача із заявою про отримання земельної ділянки та зазначення в ній, як обов`язкового, досвіду роботи у сільському господарстві, чинним на той час законодавством передбачено не було. Таке нормативне врегулювання запроваджено лише у 2015 році, шляхом затвердження відповідної постанови КМУ. Вказали також, що твердження позивача на рахунок того, що відповідачем не доведено, що майбутнє фермерське господарство, зокрема його члени, зможуть обробляти землю, мають власну техніку та відповідний досвід роботи для здійснення фермерської діяльності є безпідставним та не відповідає вимогам закону. Оскільки саме на Держгеокадастр покладено обов`язок щодо перевірки повноти та змісту поданих документів на отримання земельної ділянки, у Держгеокадастру зауважень з приводу неповноти поданих документів не було, в зв`язку з цим і була надана в оренду земельна ділянка.

Зазначили про те, що посилання прокурора на відсутність технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки теж є безпідставним, оскільки така ОСОБА_1 проведена була відповідно до умов договору, на підтвердження чого суду подано відповідні докази.

Стосовно передачі орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 в суборенду вказали, що у 2015-2017 роках, у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_4 та самовільного захоплення ним земельної ділянки, ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися спірною земельною ділянкою, що спонукало його передати орендовану земельну ділянку в суборенду, що не суперечить умовами договору оренди, зокрема п. 30.

З огляду на вказані обставини, відсутність належних та допустимих доказів на предмет того, що ОСОБА_1 є недобросовісним орендарем, відсутність факту порушення інтересів держави та суспільства з його боку, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 24 ЗУ Про прокуратуру (чинним на час звернення з позовом до суду), право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику, та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено право осіб, яким законом надано повноваження звертатися до суду в інтересах інших осіб, звертатися до суду у випадках, визначених законом.

Право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч.3 ст.56 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 ЗУкраїни Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

В даному випадку прокурор звертається до суду в інтересах держави у зв`язку з тим, що захист цих інтересів не здійснює Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Звернення прокурора до суду з даною позовною заявою спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні загальнозначимого питання про повернення земельної ділянки, взятої під охорону державою, яка перебуває у незаконному використанні та має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері землекористування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області - є одним із співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим самим обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Враховуючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастр у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказу, суд приходить до висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у даній справі та звернувся до суду як самостійний позивач та не приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо недоведеності прокурорм підстав звернення до суду в інтересах держави.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду від 15 січня 2020 року справа № 698/119/18 року.

Крім того, суд зауважує, що представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області жодного разу не з`явився в судові засідання, відзив стосовно заперечення на викладені в позовній заяві обставини не направив та свою позицію щодо заявлених позовних вимог не висловив, відтак суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не бажає здійснювати захист інтересів держави та доводити правомірність винесеного ним наказу.

Сам факт неподання Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган щодо цього спору неналежно виконував свої повноваження у зв`язку з чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам законодавства.

Що стосується вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області незаконним та його скасування, визнання недійсним договору оренди землі, суд зазначає наступне.

Статтями 14 Конституції України та ст.373 ЦПК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області № 23-5503/14-14-СГ від 01.12.2014 року ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 108,1905 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0373, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

01.12.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012 року, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які передбачені ст. 151, 122 Земельного кодексу України, перейшли до Головного управління Держземагенства у Черкаській області, а в подальшому відповідно до постанови КМУ від 10.09.2014 року №442 Про оптимізацію. Системи центральних органів виконавчої влади здійснюються його правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 26.10.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ековерс було укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки.

Згідно статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

З огляду на зазначене, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 24.11.2014 року подано до ГУ Держкомзему у Черкаській області клопотання про надання в оренду земельної ділянки із зазначенням її площі, строку оренди, місця розташування земельної ділянки. Також у поданій заяві відповідач вказав, що він має відповідні навички у сільському господарстві та досвід роботи. До поданої заяви було додано трудову книжку ОСОБА_1 в якій вказано місце його навчання та місце роботи.

У поданій ОСОБА_1 заяві до Головного управління Держкомзему у Черкаській області від 27.11.2014 року ним зазначено про період його роботи у сфері сільськогосподарського виробництва та вказано про наміри обробітку земельної ділянки фермерським господарством.

Однак, всупереч вимогам ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство відповідачем не зазначено кількість членів фермерського господарства та, крім того, про наявність у нього освіти здобутої в аграрному навчальному закладі.

Додана до позовної заяви трудова книжка ОСОБА_1 не підтверджує факт його навчання в аграрному закладі, а факт його роботи на посаді водія ФГ Вектор не вказує на досвід роботи у сфері господарської діяльності.

Крім того того, ОСОБА_1 не додано доказів, які б свідчили про його можливість обробляти отриману земельну ділянку та перспективи можливої її обробітку в подальшому.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що орган державної влади при перевірці поданих ОСОБА_1 документів не пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу.

Про зазначене свідчить також факт укладення ОСОБА_1 , через незначний проміжок часу, договору суборенди з ТОВ Ековерс , з метою недотримання обов`язкової процедури - земельних торгів, що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, відповідно до ст. 8 ЗУ Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для його державної реєстрації.

Як вбачається з довідки Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції від 05.05.2017 року ОСОБА_1 не є засновником або членом фермерських господарств. Однак, сплачує орендну плату за земельну ділянку площею 108,1905 га як фізична особа, дата останньої сплати 05.04.2017 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фермерське господарство ОСОБА_1 на момент передачі земельної ділянки в суборенду ТОВ Ековерс створено не було.

Відсутність у спеціальному законі вказівок щодо строків створення громадянином, який виявив бажання отримати ділянку для ведення фермерського господарства, такого фермерського господарства не дає йому підстав зловживати своїми правами з огляду на досить тривалий строк договору оренди землі. Передання в подальшому земельної ділянки в суборенду свідчить про небажання особи господарювати на ній та створювати фермерське господарство.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що він змушений передати земельну ділянку в суборенду у зв`язку з неможливістю її обробляти з підстав незаконного заволодіння земельною ділянкою іншою особою - ОСОБА_4 є безпідставним. Оскільки вказані відповідачем обставини не давали можливості користуватися спірною земельною ділянкою і ТОВ Ековерс .

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральних засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади має відповідати цьому акту (ст. 648 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановленихзаконом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, ОСОБА_1 отримуючи в оренду земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства не створив такого, натомість, передав земельну ділянку в суборенду іншому товариству, що вказує на небажання настання правових наслідків, що були обумовлені при укладенні правочину, суд приходить до висновку , що земельна ділянка передана ОСОБА_1 з порушенням вимог статей 116, 118, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що є підставою для визнання оспорюваного наказу Головного управління Держземагенства у Черкаській незаконними та його скасування.

Оскільки договір оренди земельної ділянки укладений на підставі наказу ГУ Держземагенства, який суперечить вимогам закону, відтак договір оренди земельної ділянки від 01.12.2014 року є недійсним.

Крім того, позивач в поданій позовній заяві просить скасувати державну реєстрацію договору суборенди укладений між ТОВ Ековерс та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог в т. ч. якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Враховуючи, що позивачем визначено статус ТОВ Ековерс по справі як третьої особи, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 ЦПК України, товариство не було залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача по справі, а вимоги про скасування договору суборенди безпосередньо стосуються його прав та інтересів, відтак суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога в частині визнання договору суборенди є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з вимогами про визнання незаконним наказу та його скасування, а також з вимогою про визнання недійсним договору оренди, відтак з управління підлягає стягненню судовий збір в сумі 2133 грн. 34 грн.

Враховуючи, що до відповідача ОСОБА_1 позивачем заявлено вимогу лише про визнання недійсним договору оренду, відтак з нього підлягає стягненню судовий збір в сумі - 1066 грн. 67 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 56, 76, 81, 89, 259, 263-265, ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави (м. Сміла Черкаська область, вул. Ю.Кондратюка, 25) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа: ТОВ Ековерс (м. Київ Дарницький район, вул. Княжий затон, 2/30, ЄДРПОУ 35837421) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області № 23-5503/14-14-СГ від 01.12.2014 року про передачу ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 108,1905 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0373, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Визнати недійсним укладений 01 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки загальною площею 108,1905 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0373, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області 2133 грн. 34 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області 1066 грн. 67 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) до Черкського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене 02 липня 2020 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк