Постанова

від 25.06.2020 по справі 758/15110/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 758/15110/17

номер провадження: 22-ц/824/4202/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у складі судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ-ТАК , фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності договору та повернення грошових коштів як таких, що набуті без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ-ТАК (далі - ТОВ СПОРТ-ТАК ), фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності договору та повернення грошових коштів як таких, що набуті без достатньої правової підстави.

Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2017 року між позивачем та ТОВ СПОРТ-ТАК було укладено договір № КУР 9325 про надання спортивно-оздоровчих послуг у спортивному клубі Sport life (далі - Договір) за адресою: місто Київ, вул. Кирилівська, 134-А, шляхом приєднання позивача до запропонованого ТОВ СПОРТ-ТАК договору в цілому. Вказує, що згідно з умовами договору вона повинна була сплатити на користь ТОВ СПОРТ-ТАК відразу всю вартість спортивно-оздоровчих послуг у сумі 2 990 грн 00 коп. за рік. У зв`язку з цим, 31 січня 2017 року у приміщенні спортивного клубу Sport life позивач сплатила грошові кошти в касу закладу у сумі 2 990 грн 00 коп. та отримала товарний чек. Зазначала, що у товарному чеку зазначено відповідача ФОП ОСОБА_2 , з якою вона не була пов`язана відповідними правовідносинами.

Після ознайомлення з умовами договору позивачу стало зрозуміло, що ТОВ СПОРТ-ТАК включило у оспорюваний договір ряд несправедливих умов, які суперечить принципам справедливості, добросовісності і розумності та мають його наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача, як споживача послуг, і цими умовами спотворено порядок надання та споживання спортивно - оздоровчих послуг. Вказує, що такими несправедливими умовами договору є, зокрема:

пункт 8.7 договору в частині підпункту а) та в), який вимагає свідомого погодження з усіма умовами договору, більшість яких є несправедливими та проголошення того, що стан здоров`я позивача дозволить споживати послуги за договором протягом всього його строку. Вказує, що її вагітність не є для ТОВ СПОРТ-ТАК підставою для припинення надання послуг згідно договору (пункт 5.13 Клубних правил), що свідчить про те, що стан здоров`я не має вирішального значення для споживання послуг за договором. Згідно з пунктом 5.14 Клубних правил ТОВ СПОРТ-ТАК додатково вимагає, щоб позивач добровільно брала на себе відповідальність за травми чи інші ушкодження здоров`ю, отримані внаслідок використання спортивного обладнання ТОВ СПОРТ-ТАК . Вважала, що у зв`язку з цим ТОВ СПОРТ-ТАК автоматично звільняється від відповідальності за недотримання належного технічного стану власного спортивного обладнання;

пункт 8.3 договору, згідно з яким неможливість споживання послуг внаслідок вагітності, хвороби, відрядження тощо не дає позивачу права на продовження строку дії клубної картки (строк договору) або повернення грошових коштів, які вона сплатила ТОВ СПОРТ-ТАК , що підтверджує те, що відповідач встановив ряд обставин на шкоду правам та законним інтересам позивача, як споживача послуг. Натомість, ТОВ СПОРТ-ТАК згідно з пунктом 3.7.7 договору має право припинити надання послуг на час існування обставин, що не залежать від волі відповідача;

пункт 8.2 договору, яким ТОВ СПОРТ-ТАК пропонує вважати договір таким, що в цілому та в будь-якій його частині відповідає вільному волевиявленню позивача і не може бути визнаним таким, що не відповідає інтересам позивача. Крім того, ТОВ СПОРТ-ТАК встановило для позивача правову безальтернативність та при цьому не врахувало, що конституційне право кожного на судовий захист прав та законних інтересів гарантується (ст. 55 Конституції України);

пункт 7.3 договору, згідно з яким одностороння відмова від зобов`язання дозволяється виключно ТОВ СПОРТ-ТАК . Вказує, що посилання в пункті 7.3 договору на пункти 3.7.3, 3.7.5 цього договору дозволяють ТОВ СПОРТ-ТАК на власний розсуд в односторонньому порядку достроково припинити (розірвати) договір, однак позивач цього права позбавлена;

пункт 7.4 договору, який закріплює право дострокового припинення договору лише за ТОВ СПОРТ-ТАК та всупереч ч.2 ст.615 ЦК України звільняє його від будь-якої відповідальності за порушення зобов`язання;

пункти 2.3, 3.1, 3.8.2, 3.8.3, 3.9, 3.9.1 договору та клубних правил, якими спотворено порядок надання та споживання спортивно - оздоровчих послуг. Вказує, що надання послуг неможливе без їх відповідного споживання, однак згідно договору надання послуг та їх споживання взагалі не залежать одне від одного. Відповідно до умов договору за відсутності споживання, послуги вважаються наданими належним чином та у повному обсязі. Зазначає, що вона жодного разу не відвідала заклад для споживання послуг, однак це не завадило ТОВ СПОРТ-ТАК розпочати надання їй таких послуг. Таким чином, має місце підміна понять на шкоду правам та законним інтересам позивача, як споживача послуг;

пункт 3.7.7 договору, згідно з яким ТОВ СПОРТ-ТАК має право припинити надання послуг (призупинити дію клубної картки позивача) на час існування обставин, що не залежать від волі сторін або тільки від волі цього товариства, перелік яких наведено в пункті 6.1 договору. Вказує, що даний перелік містить ряд застережень, які стосуються виключно ТОВ СПОРТ-ТАК та дозволяють йому за необхідності апелювати до наявності обставин, що не залежать від волі сторін. Одним з таких застережень є ситуації, які суттєво впливають на можливість чи неможливість виконавця виконувати взяті на себе зобов`язання за договором. Вважає, що таке формулювання допускає множинність трактувань та відсутність об`єктивності. Водночас згідно з пунктом 5.13 Клубних правил жодна з причин, пов`язаних з особистим життям клієнта, зокрема, вагітність не є підставою для зміни строку дії Клубної картки, її дострокового припинення або перенесення дати закінчення її строку та не є підставою для повернення грошових коштів (повністю або частково), сплачених клієнтом за договором. Зазначене свідчить про несправедливість умов договору;

пункти 2.6, 5.4 договору, відповідно до яких ТОВ СПОРТ-ТАК надано можливість не повертати одержані ним від позивача кошти, які на дату розірвання спірного договору з ініціативи позивача, виявляться зайво сплаченими. Вказує, що договором передбачено внесення повної вартості послуг відразу за весь строк договору. У разі дострокового припинення цього строку відповідна частина попередньої оплати мала б відшкодовуватись позивачу за невикористану частину послуг за договором.

пункт 4.3 договору, згідно з яким ТОВ СПОРТ-ТАК знімає з себе будь-яку відповідальність за негативні наслідки для здоров`я споживача послуг, якщо останній має протипоказання щодо отримання послуг за договором та приховав це від ТОВ СПОРТ-ТАК . Вказує, що згідно з пунктом 8.7 договору та пунктом 5.14 Клубних правил презюмується, що стан здоров`я є таким, що дозволяє споживати послуги, а іншого не передбачено. Жодних довідок про стан здоров`я при укладенні договору ТОВ СПОРТ-ТАК не вимагає, а тому приховуванням буде вважатися сам факт підписання (укладання) договору споживачем послуг, що не є справедливим;

пункт 3.6.6 договору, згідно з яким споживач послуг зобов`язується нести матеріальну та нематеріальну відповідальність, розмір якої визначається ТОВ СПОРТ-ТАК , зокрема, на підставі прейскуранта, який встановлюється одноосібно товариством. Вважає, що ТОВ СПОРТ-ТАК передбачило для себе можливість стягнення зі споживача послуг шкоду, розмір якої він визначає на власний розсуд.

Також позивач зазначала, що вона здійснила оплату спортивно-оздоровчих послуг не на користь ТОВ СПОРТ-ТАК , яке є стороною договору, а на користь ФОП ОСОБА_2 , з якою вона договірних відносин не мала, а тому вважає, щоФОП ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 2 990 грн 00 коп. за рахунок позивача без достатньої правової підстави, У зв`язку з цим вважала, що з ФОП ОСОБА_2 підлягають стягненню грошові кошти у вказаному розмірі, а також проценти за користування безпідставно одержаними коштами відповідно до ст.1048 ЦК України.

З урахуванням наведеного, позивача просила визнати недійсним у цілому договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № КУР 9325 від 31 січня 2017 року, укладений між нею та ТОВ СПОРТ-ТАК , із застосуванням правових наслідків його недійсності на підставі ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у сумі 2 990 грн 00 коп., як таких, що набуті без достатньої правової підстави та проценти за користування безпідставно одержаними грошима за весь період користування, а саме, з 31 січня 2017 року по дату фактичного повернення коштів включно.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні питання щодо відсутності правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував приписи ч.3 ст.295 ГК України, вимоги ч.1 ст.1, ч.1 ст.5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг про те, що фінансові послуги, тобто - операції з коштами, що здійснюються в інтересах третіх осіб, можуть здійснювати виключно фінансові установи, однак ФОП ОСОБА_2 не належить до фінансових установ. Також суд не врахував постанову правління Національного банку України від 12 лютого 2013 року №42 та приписи пп. 6) пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.

Вказує, що вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору, суд першої інстанції не врахував рішення Конституційного Суду Українивід 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі № 11-26/2011(справа про захист прав споживачів кредитних послуг), проігнорував домовленості, досягнуті 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засідання Генеральної Асамблеї ООН відповідно до Резолюції 49/248 Керівні принципи для захисту інтересів споживачів та проігнорував положення ст.18 Закону України Про захист прав споживачів .

Зазначає, що в розрахунковому документі, який позивач отримала на підтвердження факту здійснення купівлі спортивно-оздоровчих послуг за договором, у якості отримувача грошових коштів від позивача за договором є не ТОВ СПОРТ-ТАК , а ФОП ОСОБА_2 , яка діяла від власного імені. Тому ФОП ОСОБА_2 не може вважатися комерційним агентом. Вказує, що двосторонній правочин між ТОВ СПОРТ-ТАК та ФОП ОСОБА_2 за агентським договором в частині посередницьких послуг ФОП ОСОБА_2 щодо отримання від споживачів готівкових грошових коштів для подальшого їх переказу ТОВ СПОРТ-ТАК є нікчемним, оскільки зазначені послуги за своєю правовою природою підпадають під визначення фінансових послуг у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , які надавати може виключно фінансова установа, а ФОП ОСОБА_2 не належить до таких установ. Тому вважає, що суд не може посилатись на агентський договір як на належну правову підставу для отримання відповідачем ФОП ОСОБА_2 грошових коштів від позивача.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вагітність позивача не може бути прирівняною до форс-мажору, оскільки не звернув увагу на те, що позивач вказувала на несправедливість ст.6 та пункту 8.3 договору, згідно з яким неможливість споживання послуг внаслідок вагітності, хвороби, відрядження тощо не дає позивачу права на продовження строку дії клубної картки або повернення грошових коштів, сплачених авансом ТОВ СПОРТ-ТАК . На думку позивача суд не дав належної оцінки доводам позивача щодо несправедливості пунктів 2.6, 5. 4, 6.1, 8.2 договору. Також вказує, що суд проігнорував те, що позивача намагалася врегулювати спір у досудовому порядку та надала докази на підтвердження цих обставин до суду першої інстанції, однак суд не врахував ці докази та мотивів їх неврахування у рішенні не навів. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки пунктам 3.6.6, 4.3, 7.4, 8.7 договору, на несправедливість яких позивач посилалась у позові. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розірвання договору здійснюється за умови систематичного порушення його умов та невиконання зобов`язання щодо дотримання умов договору зі сторони позивача, оскільки відповідно до пунктів 7.3, 7.4 договору він може бути розірваний шляхом односторонньої відмови лише у випадках, визначених пунктами 3.7.3, 3.7.4 договору. Вказує, що пунктом 3.7.5 договору передбачено право ТОВ СПОРТ-ТАК на власний розсуд ініціювати припинення надання послуг, однак позивач такого права не має.

Відповідачі ТОВ СПОРТ-ТАК та ФОП ОСОБА_2 , кожний окремо, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказують, що між ОСОБА_1 та ТОВ СПОРТ-ТАК на засадах добровільності було укладено цивільно-правовий договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № КУР 9325 від 31 січня 2017 року, умови якого є обов`язковими для виконання його сторонами. Позивач сплатила вартість послуг на виконання умов договору на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2 990 грн 00 коп. При цьому між ТОВ СПОРТ-ТАК та ФОП ОСОБА_2 був укладений агентський договір № 01/09/2013/1 від 01 вересня 2013 року, що визнається учасниками справи. Зазначають, що у зв`язку зі сплатою позивачем погодженої вартості послуг їй надано доступ до закладів фітнес-клубів Sport life . Вказують, що договір про надання спортивно-оздоровчих послуг, який укладений між позивачем та ТОВ СПОРТ-ТАК , є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству України. Тому вважають, що відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним. Натомість позивач не довела та не обґрунтувала несправедливість умов договору, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним. Оскільки між сторонами були договірні відносини, які ТОВ СПОРТ-ТАК виконувало належним чином, то твердження позивача про безпідставне набуття ФОП ОСОБА_2 грошових коштів, є недоведеним, а тому вважають, що відсутні підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_2 сплачених позивачем коштів на виконання умов договору. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності договору та повернення грошових коштів як таких, що набуті без достатньої правової підстави, суд першої інстанції виходив із безпідставності на недоведеності цих позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно з частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16 та у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 752/13458/18.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 січня 2017 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ТОВ СПОРТ-ТАК (виконавець, клуб) укладено договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № КУР 9325 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого клієнт доручає, а виконавець надає спортивно-оздоровчі послуги у спортивному клубі Sport life . Клієнт зобов`язується сплатити вартість послуги та дотримуватися усіх умов цього договору та усіх додатків до нього.

Згідно з пунктом 8.7 договору клієнт заявила, що вона усвідомлює, що факт укладення цього Договору означає, що: а) клієнт свідомо погоджується на всі умови договору; б) клієнт ознайомлений з вартістю послуг за цим договором, яка його повністю влаштовує; в) стан здоров`я клієнта та/або здоров`я його дитині споживати послуги виконавця у відповідності до цього договору, і що клієнт та/або його дитина не мають протипоказань щодо занять спортом та фізичних навантажень; г) клієнт надає свою згоду на використання його персональних даних виконавцем у будь-яких цілях, якщо такі цілі не суперечать чинному законодавству України; д) у випадку укладення договору на користь вигодонабувача, всі права та обов`язки за договором та додатками до нього переходять до вигодонабуваач у порядку, передбаченому даним договором та додатками до нього.

Клубними правилами, що є невід`ємним документом до вказаного договору передбачено, що укладаючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з переліком та обсягом послуг, порядком їх надання, а також з усією інформацією, яка необхідна для повноцінного споживання послуг у клубі, свідомо погоджується на всі умови цього договору та усіх додатків до нього, зобов`язується їх виконувати та не має жодних претензій до змісту його договору, умови цього договору його повністю влаштовують та є справедливими до обох сторін (пункти 1.20, 5.14 підпункти а), д)).

У пункті 8.3 договору зазначено, що, якщо клієнт не відвідує клуб, не використовує клубну карту або використовує її не у повному обсязі внаслідок вагітності, хвороби та/або внаслідок будь-яких інших причин, строк дії клубної картки не змінюється, а дата закінчення строку її дії не переноситься, і, відповідно, грошові кошти, сплачені клієнтом за цим договором поверненню не підлягають. Якщо інше не передбачено цим договором.

Згідно з пунктом 8.2 договору сторони домовились і погодились, що цей договір в цілому та в будь-яка його частина відповідає вільному волевиявленню сторін і не можуть бути визнаним таким, що не відповідають інтересам обох сторін.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що цей договір не може бути розірваний шляхом односторонньої відмови від нього, окрім випадків, визначених у п. 3.7.3 та п. 3.7.5 ст. 3 цього договору.

Згідно з пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі дострокового припинення цього договору з ініціативи виконавця та на підставах, вказаних у п. 3.7.3 та. п. 3.7.5 ст. 3 цього договору вважається що клієнт отримав послуги, а виконавець вважається таким, що надав їх належним чином та в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2.3 договору виконавець надає клієнтові клубну карту, строк дії якої становить 12 місяців з дня її активації. Після закінчення строку дії клубної картки вважається що послуги клієнтом спожиті, а виконавець надав послуги належним чином та в повному обсязі. Активація картки відбувається у відповідності до ст. 4 Правил,

Пунктом 3.1 договору передбачено, що порядок початок та порядок надання послуг визначається правилами. Правила, які в тому числі, містять перелік послуг для відповідних клубних карток затверджується директором виконавця. Факт підписання цього договору клієнтом, зокрема, але виключно, означає що клієнт ознайомлений із правилами та зобов`язується їх дотримуватися, а у разі їх порушення або невиконання - нести відповідальність згідно всіх пунктів, визначених цим договором, правилами та чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 3.8.2, 3.8.3 договору виконавець зобов`язується надавати клієнту сплачені ним послуги у відповідності до категорії та типу Клубної картки останнього; забезпечити надання послуг з дотриманням умов договору та правил, якість яких визначається виконавцем.

Відповідно до пункту 3.9 договору, у разі якщо клієнт не звернувся до виконавця з проханням надати акт наданих послуг до 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг, послуги вважаються наданими.

У разі, якщо клієнт звернувся до виконавця з проханням надати акт наданих послуг у строки значені у пункті 3.9 даного договору, такий акт наданих послуг складається виконавцем та передається клієнту в твердій копії в 2 автентичних примірниках. За відсутності до 10 числа, наступного за місяцем надання послуг, зауважень та повідомлень від клієнта, акт наданих послуг вважається ним прийнятий, а послуги - наданими в повному обсязі та належної якості (пункт 3.9.1 договору).

Пунктом 2.6 договору передбачено, що клієнт погоджується із тим, що у разі якщо підписання цього договору та/або після активації придбаної клубної картки, клієнт відмовиться від договору в односторонньому порядку чи розірве його, кошти, сплачені ним у відповідності до п.5.1 ст.5 цього договору поверненню не підлягають за винятком умов, передбачених п.3.7.5 ст. 3 цього договору.

Згідно з пунктом 5.4 договору, кошти сплачені клієнтом у відповідності до п.5.1 ст.5 цього договору поверненню не підлягають. Винятком з цього правила може бути лише умова п.3.7.5 ст. 3 цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконавець не несе ніякої відповідальності за будь-які негативні наслідки, що можуть мати місце у випадку якщо клієнт має протипоказання щодо отримання послуг за станом свого здоров`я. У випаду приховання клієнтом від виконавця інформації щодо стану свого здоров`я, що може призвести до отримання будь-якого роду шкоди як самим клієнтом, так і іншим клієнтам клубу, відповідальність перед виконавцем та іншими Клієнтами за такі дії несе клієнт, що приховав інформацію, самостійно у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.6.6 договору, клієнт зобов`язується нести матеріальну відповідальність та/або нематеріальну, у тому числі у розмірах, визначених у прейскуранті за шкоду , завдану майну третіх осіб, а також відповідальність за свої дії під час відвідування клубу, включаючи відповідальність за шкоду завдану клієнтом чи особам за яких він відповідає.

На обґрунтування позовних вимоги про визнання договору недійсним, позивач ОСОБА_1 вказувала, що наведені вище пункти оспорюваного договору та додатку до нього є несправедливими, оскільки суперечать принципам справедливості, добросовісності і розумності та мають його наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача, як споживача послуг, і цими умовами спотворено порядок надання та споживання спортивно - оздоровчих послуг. Зокрема вказувала, що пункт 8.7 договору в частині підпункту а) та в), який вимагає свідомого погодження з усіма умовами спірного договору, більшість яких є несправедливими та проголошення того, що стан здоров`я позивача дозволить споживати послуги за договором протягом всього його строку. Вказує, що її вагітність не є для ТОВ СПОРТ-ТАК підставою для припинення надання послуг згідно з спірного договору (пункт 5.13 Клубних правил), що свідчить про те, що стан здоров`я не має вирішального значення для споживання послуг за договором. Згідно з пунктом 5.14 Клубних правил ТОВ СПОРТ-ТАК додатково вимагає, щоб позивач добровільно брала на себе відповідальність за травми чи інші ушкодження здоров`ю, отримані внаслідок використання спортивного обладнання ТОВ СПОРТ-ТАК . Вважала, що у зв`язку цим ТОВ СПОРТ-ТАК автоматично звільняється від відповідальності за недотримання належного технічного стану власного спортивного обладнання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у пункті 8.4 договору передбачено, що у разі настання випадків, зазначених в пункті 6.1 ст.6 та 8.3 ст. 8. цього договору, клієнт може скористатися послугою призупинення дії клубної картки у порядку, передбаченою у п.1.3. та п. 4.1 Правил.

Пунктом 4.1 Правил передбачено завчасне повідомлення ТОВ СПОРТ-ТАК про необхідність такого зупинення.

Однак позивач таких доказів суду не надала, що є її процесуальним обов`язком відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вагітність позивача не відноситься до форс-мажорних обставин, як підстава для розірвання оспорюваного договору, виходячи з такого.

Так, перелік обставин непереборної сили (форс-мажору) міститься в пункті 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зі змінами та доповненнями від 26 квітня 2016 року (далі - Регламент ТПП).

Згідно з Регламентом ТПП форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) можуть бути: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами та стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Зазначений вище перелік не є вичерпним, а отже, сторони, виходячи з предмету відповідного договору, можуть погодити визнання форс-мажорними конкретні обставини, які не зазначені в Регламенті ТПП. При цьому, обставини можуть бути визнані форс-мажорними, якщо вони відповідають певним критеріям, не суперечать законодавству України та узгоджені сторонами в договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Критеріями форс-мажорних обставин є наступні: надзвичайність (мають винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність (їх настання або наслідки неможливо було передбачити на момент укладення договору); невідворотність (неминучість події або її наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною і неможливістю виконання зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання несправедливим пункту 5.14 Клубних правил, оскільки відповідно до пункту 3.8.4 договору виконавець зобов`язаний: підтримувати функціонування спортивного обладнання та інвентарю, а також допоміжних побутових приміщень, призначених для користування клієнтом тощо. При цьому, ТОВ СПОРТ-ТАК не може відповідати за дії споживачів, які користуючись спортивним обладнанням, внаслідок власної неуважності або недбалого чи неправильного користування таким обладнанням завдали собі шкоди. За таких обставин пункт 5.14 Правил, що стосується самостійної відповідальності споживачів за травми чи інші ушкодження здоров`ю, отримані внаслідок використання спортивного обладнання ТОВ СПОРТ-ТАК , направлений на відповідальне ставлення споживача до свого здоров`я під час використання обладнання.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання пункту 8.2 договору несправедливим, оскільки він не звужує права позивача, зокрема, в частині права на захист порушених прав.

Встановлено, що згідно з пунктом 2.6 договору клієнт погоджується з тим, що у разі, якщо після підписання цього договору та/або після активації придбаної клубної картки клієнт відмовиться від договору в односторонньому порядку чи розірве його, кошти, сплачені ним у відповідності до п. 5.1. ст. 5 цього договору, поверненню не підлягають за винятком умов, передбачених п. 3.7.5 цього договору. Тим самим договором передбачена можливість одностороннього розірвання договору з боку позивача.

Пунктом 3.7.3 договору передбачено, що виконавець має право: зробити зауваження клієнту, у разі порушення ним правил, вказати на підстави такого порушення та скласти акт про порушення клієнтом договору або акт про факт нанесення шкоди майну. Акти мають бути складені комісією у складі не менш, ніж однієї уповноваженої особи виконавця та двох незацікавлених осіб. У разі, якщо клієнт відмовився від підписання актів, акти вважаються дійсними, за умови дотримання процедури їх складання, передбаченої даним пунктом. З моменту набрання чинності актами, тобто з моменту їх підписання комісією, клієнт несе відповідальність, в тому числі, але не виключно, матеріальну, передбачену даним договором, правилами та чинним законодавством України. У разі, якщо порушення сталось два і більше рази - випровадити клієнта з приміщення клубу. При систематичному (два і більше рази) порушенні правил клієнтом - позбавити права відвідувати клуб без повернення клієнту грошових коштів, сплачених за цим договором. У цьому разі іменна клубна картка клієнта блокується, а співробітники виконавця складають та підписують відповідний акт.

Згідно з пунктом 3.7.5 договору виконавець має право: на власний розсуд відмовити клієнту в укладенні договору або ініціювати припинення надання послуг. У такому разі виконавець повідомляє клієнта про припинення надання послуг, та у разі розірвання договору виконавець здійснює пропорційне відшкодування грошових коштів, сплачених у відповідності до пункту 5.1 договору, за вирахуванням використаного періоду дії договору тощо.

Таким чином за умовами договору ТОВ СПОРТ-ТАК не позбавляло позивача права надіслати претензії щодо якості та обсягу послуг, які надавались протягом строку його дії.

В матеріалах справи відсутні дані про направлення позивачем на адресу ТОВ СПОРТ-ТАК претензій щодо якості та обсягу послуг, що надавались протягом строку дії договору і таких доказів позивач суду не надала.

Таким чином відповідно до умов договору, його розірвання здійснюється за умови систематичного порушення умов договору та невиконання зобов`язання щодо дотримання умов договору зі сторони позивача, що узгоджується із положеннями ч.1 ст. 615 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Також суд першої інстанції дав правильну оцінку доводам позивача про те, що пунктами 2.3, 3.1, 3.8.2, 3.8.3, 3.9, 3.9.1 та іншими положеннями договору і Клубних правил спотворено порядок надання та споживання спортивно - оздоровчих послуг, оскілки за змістом цих пунктів договору надання послуг та їх споживання взагалі не залежать одне від одного та передбачено, що позивач має оплачувати послуги незалежно від їх споживання, що, на думку позивача, суперечить ч.1 ст.901 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ СПОРТ-ТАК виникли договірні відносини на підставі договору про надання спортивно-оздоровчих послуг.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Враховуючи, що ч.1 ст.901 ЦК України, на яку посилається позивач, не є імперативною, а допускає встановлення конкретних умов договору надання послуг у самому договорі, та враховуючи що сторони договору передбачили умови та порядок надання і споживання послуг, що не суперечить ч.1 ст.901 ЦК України

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи позивача в частині повернення ТОВ СПОРТ-ТАК зайво сплачених коштів за підпунктами 2.6 та 5.4 договору, оскільки вказаними пунктами договору передбачено повернення коштів виключно у випадку, зазначеному в пункті 3.7.5 договору, яким передбачено право ТОВ СПОРТ-ТАК на власний розсуд відмовити клієнту в укладенні договору або ініціюванні надання послуг. При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що ТОВ СПОРТ-ТАК виконало зобов`язання перед ОСОБА_1 та не порушувало питання про припинення надання послуг.

Доводи позовної заяви ОСОБА_1 також не дають підстав для висновку про недійсність та несправедливість пунктів 3.6.6, 4.3, 7.4, 8.7 договору.

Отже, правильно встановивши обставини спору в цій частині, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, суд дійшов дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати несправедливим оспорюваний договір, оскільки при його укладенні позивач ознайомилась та погодилась з його умовами, що підтверджується її особистим підписом, договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину. Підписуючи договір, позивач мала достатній обсяг цивільної дієздатності щодо розуміння його положень договору, діяла вільно та не була обмежена в отриманні інформації щодо його умов.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині повернення грошових коштів як таких, що набуті без достатньої правової підстави, позивач зазначала, що вона здійснила оплату спортивно-оздоровчих послуг не на користь ТОВ СПОРТ-ТАК , яке є стороною договору, а на користь ФОП ОСОБА_2 , з якою вона договірних відносин не мала, а тому вважає, щоФОП ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 2 990 грн 00 коп. за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11, ч.ч. 1,2 ст.509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 564/1814/15-ц (провадження № 61-4804св18).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 вересня 2013 року між ТОВ СПОРТ-ТАК (довіритель) іФОП ОСОБА_2 (комерційний агент) укладено агентський договір № 01/09/2013/1, відповідно до пункту 1.1 якого комерційний агент зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснювати продаж спортивно-оздоровчих послуг фізичним та юридичним особам по цінам, в обсягах та на умовах, визначених довірителем, а також приймати кошти від них на підставі договорів, що укладаються між довірителем та споживачами.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно з ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до положень ст.1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник (ст.243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вказані вище норми закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ СПОРТ-ТАК і ФОП ОСОБА_2 є контрагентами. У даному випадку спортивно-оздоровчі послуги споживачам надаються ТОВ СПОРТ-ТАК, тоді як ФОП ОСОБА_2 здійснює продаж таких спортивно-оздоровчих послуг та прийняття грошових коштів в інтересах ТОВ СПОРТ-ТАК .

Згідно з пунктом 5.3 оспорюваного договору,підтвердженням оплати є платіжний документ, що підтверджує сплату коштів за ним.

Встановлено, що 31 січня 2018 року на виконання умов оспорюваного договору ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в касу закладу у сумі 2 990 грн 00 коп. та отримала товарний чек, в якому отримувачем коштів зазначено ФОП ОСОБА_2 .

Установивши, що ТОВ СПОРТ-ТАК і ФОП ОСОБА_2 є контрагентами, й приймаючи до уваги, що ТОВ СПОРТ-ТАК не заперечувало проти того, що ОСОБА_1 сплатила передбачені договором грошові кошти у сумі 2 990 грн 00 коп. на рахунок ФОП ОСОБА_2 , то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 2 990 грн 00 коп. на рахунок ФОП ОСОБА_2 не можуть вважатися сплаченими без достатньої правової підстави.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у розділі 5 договору про надання спортивно-оздоровчих послуг (вартість послуг та порядок розрахунків) не передбачено сплату послуг виключно через контрагента ТОВ СПОРТ-ТАК - ФОП ОСОБА_2 , що в свою чергу, не позбавляло права позивача на оплату таких послуг в банківських установах.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 2 990 грн 00 коп. та стягнення процентів за користування цими коштами відповідно ст.1048 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, щозгідно з вимогами чинного законодавства ФОП ОСОБА_2 не може належати до фінансових установ та здійснювати операції з приймання готівки для її переказу, а також не може займатися фінансовим посередництвом, тому позвач вважає, що агентський договір, укладений 01 вересня 2013 року між ТОВ СПОРТ-ТАК та ФОП ОСОБА_2 в частині посередницьких послуг ФОП ОСОБА_2 з приймання від споживачів готівкових грошових коштів для подальшого їх переказу ТОВ СПОРТ-ТАК є нікчемним, не заслуговують на увагу з таких підстав

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять даних про те, що агентський договір, укладений 01 вересня 2013 року між ТОВ СПОРТ-ТАК та ФОП ОСОБА_2 в частині посередницьких послуг ФОП ОСОБА_2 з приймання від споживачів готівкових грошових коштів для подальшого їх переказу ТОВ СПОРТ-ТАК , у встановленому порядку визнаний судом недійсними чи є нікчемним в силу закону і вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відповідно до положень ч.5 ст. 215 ЦК України у позові не пред`явлено. Тому цей агентський договір в частині посередницьких послуг ФОП ОСОБА_2 з приймання від споживачів готівкових грошових коштів для подальшого їх переказу ТОВ СПОРТ-ТАК в силу статті 204 ЦК України є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що право ФОП ОСОБА_2 приймати від споживачів готівкових грошових коштів для подальшого їх переказу ТОВ СПОРТ-ТАК відповідно до умов агентського договору від 01 вересня 2013 року презюмується.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносини між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час вирішення справи судом не враховано рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі № 11-26/2011, не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення Конституційного Суду України прийняте у справі про захист прав споживачів кредитних послуг. У цьому рішенні Конституційний Суд дійшов висновку, що положення пунктів 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Тобто вказане рішення Конституційного Суду України стосується особливостей застосування Закону України Про захист прав споживачів до правовідносин між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, а не правовідносин за договором про надання спортивно-оздоровчих послуг.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими у справі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: