Постанова

від 02.07.2020 по справі 754/9842/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/8817/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/9842/19

02 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Пікуль А.А.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Акціонерного товариства Альфа - Банк адвоката Артеменка Петра Миколайовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , Державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -

в с т а н о в и в:

03 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Укрсоцбанк , державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

17.05.2006 року між ним та Харківським відділенням Київської міської філії АКБ Укрсоцбанк було укладено договір кредиту №032/29-109 К за умовами якого йому було надано кредит на суму 64 560,00 доларів США зі сплатою 14,0% річних для придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири, з кінцевим терміном повернення 16 листопада 2018 року.

Виконання зобов`язання за кредитним договором від 17.05.2006 року було забезпечено договором іпотеки №02-10/1212 від 17.05.2006 року за умовами якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

19 квітня 2019 року він отримав копію позовної заяви АТ Укрсоцбанк про звільнення майна з-під арешту, в додатках до якої банком була долучена інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якої вбачається, що державним реєстратором Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієвим Гусейном Азіз Огли 22 січня 2019 року було здійснено реєстрацію права власності на передану ним в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 за АТ " Укрсоцбанк" ( індексний номер 45204179 від 24 січня 2019 року).

Вважав рішення державного реєстратора протиправним, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося після закінчення строку дії кредитного договору чим порушено вимоги п.4.2. іпотечного договору.

Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2017 року було відмовлено в задоволенні позову ПАТ Укрсоцбанк до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором №032/29-109 К від 17.05.2006 року.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2018 року скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2017 року та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ПАТ Укрсоцбанк . Стягнуто з нього на користь ПАТ Укрсоцбанк в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №032/29-109 К від 17.05.2006 року 5 407 доларів США 05 центів процентів за користування кредитними коштами за період з 17.12.2013 року по 15.10.2015 року та 1172 грн. 82 коп. судових витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено за спливом строку позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року.

З огляду на зазначене, вважає, що у нього відсутній обов`язок повертати банку заборгованість в більшій сумі, ніж була визначена рішенням суду - 5407,05 дол. США.

Вартість предмету іпотеки перевищує суму боргу, однак банком не було надано державному реєстратору висновку (звіту) про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк .

Крім того, АТ Укрсоцбанк не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки протягом дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03 червня 2014 року.

Вважає, що при існуючому мораторію, наявності арешту на предмет іпотеки та з огляду на закінчення строку дії кредитного договору, дії АТ Укрсоцбанк щодо звернення стягнення заборгованості за кредитом на предмет іпотеки без його згоди є незаконними.

Державна реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ Укрсоцбанк проведена реєстратором без дотримання вимог ст.ст. 9 та 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державним реєстратором не було враховано, що на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру, діяв арешт, накладений на вказану квартиру постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві від 25 вересня 2014 року. Реєстратор не пересвідчився в достатності, належності та правильності оформлених документів, поданих АТ Укрсоцбанк , чим допустив порушення вимог ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Також державним реєстратором не було взято до уваги, що дія кредитного договору закінчилася та існує мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та не перевірено безспірність вимог банку.

Окрім вказаного вище, зауважив, що він не отримував від АТ Укрсоцбанк та державного реєстратора письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного та іпотечного договорів.

Враховуючи наведене, просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м.Києва Алієва Гусейна Азіз Огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45204179 від 24 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності АТ Укрсоцбанк на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 29995269, дата державної реєстрації - 22.01.2019 року);

скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м.Києва Алієва Гусейна Азіз Огли про право власності НОМЕР_2 від 22.01.2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за АТ Укрсоцбанк ;

поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 01.10.2019 року за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено в якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2020 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача Акціонерне товариство Укрсоцбанк на його правонаступника - Акціонерне товариство Альфа Банк .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , Державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора задоволено повністю.

Визнано протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли при прийняті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 45204179 від 24.01.2019 та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності АТ Укрсоцбанк на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 29995169, дата державної реєстрації - 22.01.2019.

Зобов`язано державного реєстратора поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстраційного об`єкта нерухомого майна № 1749995280000, квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 53,80 кв.м., житлова площа 30.10 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Стягнуто з Державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли та Акціонерного товариства Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 судовий збір, з кожного в розмірі по 384,20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 18 травня 2020 року представник Акціонерного товариства Альфа-Банк адвокат Артеменко Петро Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначив, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання ОСОБА_1 за цим договором та погашення заборгованості, яка станом на 20.08.2018 року складала 115 177,78 доларів США, з них: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 48554,36 доларів США, заборгованість за процентами - у розмірі 66623,43 доларів США. Вказаний розмір заборгованості наведено в письмовому повідомленні за вих.№101 від 30.10.2018 року про усунення порушень, яке направлялося ОСОБА_1 за адресою його місця реєстрації та за адресою місцезнаходження предмета іпотеки. Оскільки позивачем в тридцятиденний строк не було усунуто порушення та заборгованість не погашено, то АТ Укрсоцбанк звернулося до державного реєстратора із заявою та пакетом документів щодо реєстрації за банком права власності на спірну квартиру на підставі іпотечного застереження, зазначеного в договорі іпотеки.

Для використання іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку додаткова згода іпотекодавця на відчуження спірної квартири не потребується, оскільки останній вже надав банку, як іпотекодержателю, право звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Звертав увагу на те, що в матеріалах справи відсутні документи з реєстраційної справи та ці документи не були витребувані у державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз Огли, проте вони мають суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки предметом позову є оцінка дій державного реєстратора. Вказав, що АТ Укрсоцбанк надало державному реєстратору, зокрема, дві копії письмового повідомлення ОСОБА_1 за вих.№101 від 30.10.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (на дві адреси), копії описів вкладення поштової кореспонденції від 31.10.2018 року, копію списку №980 поштових відправлень від 31.10.2018 року та копію списку згрупованих поштових відправлень з копією квитанції від 31.10.2018 року. Отже банком вжито всіх заходів щодо належного виконання вимог ст.35 Закону України Про іпотеку та повідомлення боржника про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором.

Вважав, що зі спливом строку позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропуску банком строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом, зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором не припинилися, у нього була наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 115177,78 дол. США, яка перевищувала вартість предмету іпотеки.

Крім того, п.6 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено з підстави, зокрема, наявного зареєстрованого обтяження речового права на нерухоме майно. Отже вказаною нормою не передбачено безумовну відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно. Також п.7 ч.4 ст. 24 вказаного Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п.6 ч.1 цієї статті не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому ст.33-38 Закону України Про іпотеку . Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотек, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Оскільки арешт на спірну квартиру було накладено 25.09.2014 року, тобто після укладення іпотечного договору та після реєстрації обтяження за іпотечним договором та заборони відчуження предмета іпотеки, наявність такого арешту не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності АТ Укрсоцбанк на спірну квартиру.

Враховуючи наведене вважав, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно здійснена у повній відповідності з нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є необґрунтованим та незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2017 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ПАТ Укрсоцбанк про стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту та процентам було відмовлено за спливом строку позовної давності. Крім того, нарахування процентів за користування кредитними коштами після зміни строку кредитування є незаконним. Вважає, що на дату проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ " Укрсоцбанк" його заборгованість по кредиту не була безспірною. Також звернув увагу на те, що спірна квартира перебувала під арештом та на неї не могло бути примусово звернено стягнення (шляхом перереєстрації права власності). Незаконним є звернення стягнення заборгованості по кредиту на іпотечну квартиру з огляду за заборону, визначену Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

У судовому засіданні представник Акціонерного товариства Альфа-Банк адвокат Артеменко Петро Миколайович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Доценко Володимир Олександрович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач державний реєстратор Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієв Гусейн Азіз Огли та треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2006 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1075, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

17.05.2006 року між АКБСР Укрсоцбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №032/29-109К за умовами якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 64560 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16 листопада 2018 року. Кредит надано для придбання двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17.05.2006 року між АКБСР Укрсоцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 02-10/1212, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1077, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за договором кредиту №032/29-109К від 17.05.2006 року нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У грудні 2016 року ПАТ Укрсоцбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, яка станом на 16.10.2015 року становила 137 099,03 доларів США та складалася із: 48554,36 доларів США заборгованості за тілом кредиту; 52782,69 доларів США заборгованості за відсотками; 14639,04 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту; 21122,94 доларів США пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №032/29-109К від 17 травня 2006 року 5407 доларів США 05 центів процентів за користування кредитними коштами за період з 17 грудня 2013 року по 15 жовтня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за спливом позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк 1172,82 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та зупинено виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

В подальшому, Акціонерним товариством Укрсоцбанк на адресу боржника ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 30.10.2018 року за вих.№101. У повідомлені зазначено, що вказаним листом банк вимагає сплатити борг за договором №032/29-109К, розмір якого станом на 20.08.2018 року складає 115 177,78 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20.08.2018 року складає 3 213 293,51 грн. та, в порядку ст.ст.35,36 Закону України Про іпотеку , попередив боржника, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ Укрсоцбанк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 Закону України Про іпотеку .

Вказане повідомлення було надіслане ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 та повернулося без вручення адресату із зазначенням причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання . Таке ж повідомлення було надіслане ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та отримане останнім 08.11.2018 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що державний реєстратор Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієв Гусейн Азіз Огли прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2019 року, індексний номер 45204179, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ Укрсоцбанк .

Звертаючись до суду з позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк , Державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз Огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45204179 від 24 січня 2019 року є незаконним, оскільки державним реєстратором не взято до уваги, що дія кредитного договору закінчилася та існує мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а також не перевірено безспірність вимог банку та не враховано, що на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ " Укрсоцбанк" на вказану квартиру було накладено арешт постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві від 25 вересня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , Державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції посилався на законність та обгрунтованість вказаних позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не грунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених в судовому засіданні доказах та вимогах матеріального правав, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам до судового рішення, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно положень статті 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту та задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Пунктами 4.1., 4.2. укладеного між АКБСР Укрсоцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) іпотечного договору № 02-10/1212 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог п.4.5. вказаного договору іпотеки, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку ; шляхом продажу предмета іпотеки іпотеко держателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку ; шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати .

Аналізуючи вимоги Закону України " Про іпотеку" та умови договору іпотеки № 02-10/1212 від 17.05.2006 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що у вказаному іпотечному договорі міститься застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів про згоду позивача на відчуження спірної квартири, так як сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння, колегія суддів вважає помилковим.

Доводи апеляційної скарги про те , що АТ Укрсоцбанк мав право на задоволення своїх вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки згідно зі ст. 4 договору іпотеки в якій міститься застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, колегія суддів вважає обгрунтованими.

Згідно з вимогами частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку , у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно умов п. 6.2 іпотечного договору, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Як вбачається з досліджених судом доказів, Акціонерним товариством Укрсоцбанк було надіслано на адресу боржника ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 30.10.2018 року за вих.№101.

У повідомлені зазначено, що вказаним листом банк вимагає сплатити борг за договором №032/29-109К, розмір якого станом на 20.08.2018 року складає 115177,78 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20.08.2018 року складає 3 213 293,51 грн. з яких: заборгованість за кредитом 48554,36 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20.08.2018 року складає 1 354 596,43 грн.; заборгованість за відсотками 66 623,43 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20.08.2018 року складає 1 858 697, 08 грн.

В порядку ст.ст.35,36 Закону України Про іпотеку боржника було попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ Укрсоцбанк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України Про іпотеку .

Вказане повідомлення було надіслане ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 та повернулося без вручення адресату із зазначенням причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання . Також зазначене повідомлення було надіслане ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та отримане останнім 08.11.2018 року. (а.с.126-127 т.1)

Таким чином, вказаними доказами підтверджується факт надсилання банком іпотекодавцю вимоги про усунення порушень та факт її отримання, а висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів у суді факту направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень не грунтується на досліджених доказах .

Оскільки позичальник не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості, не направив будь-яких пояснень чи заперечень на надіслану банком вимогу, то після спливу 30-денного строку з моменту отримання ним письмової вимоги іпотекодержателя, АТ Укрсоцбанк звернулося до державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз Огли з метою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку .

Частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону, державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно пункту 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплений у статтях 10, 18 Закону порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У справі, що переглядається, встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки АТ Укрсоцбанк надало державному реєстратору наступні документи: доказ вручення повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 08.11.2018, видавник: ПАТ Укрпошта ; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: 101, виданий 30.10.2018, видавник: АТ Укрсоцбанк ; договір кредиту, серія та номер: 032/29-109 К, виданий 17.05.2006, видавник: АКБ СР Укрсоцбанк ; іпотечний договір, серія та номер:02-10/1212, виданий 17.05.2006, видавник: АКБ СР Укрсоцбанк .

Таким чином, державному реєстратору було подано всі, передбачені чинним законодавством, документи для здійснення державної реєстрації права власності на іпотечну квартиру на підставі договору іпотеки.

Колегією суддів відхиляються доводи позивача про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося після закінчення строку дії кредитного договору, чим порушено вимоги п.4.2. іпотечного договору та про те, що в нього відсутній обов`язок повертати банку заборгованість в більшій сумі, ніж була визначена постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року - 5407,05 доларів США, якою відмовлено у стягненні решти заборгованості за пропуском строку позовної давності, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2016 року ПАТ Укрсоцбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка станом на 16.10.2015 року становила 137 099,03 доларів США та складалася із: 48554,36 доларів США заборгованості за кредитом; 52782,69 доларів США заборгованості за відсотками; 14639,04 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту; 21122,94 доларів США пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №032/29-109К від 17 травня 2006 року 5407 дол. США 05 центів процентів за користування кредитними коштами за період з 17 грудня 2013 року по 15 жовтня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за спливом позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк 1172,82 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та зупинено виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року скасовано.Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року залишено в силі.

РішеннямПечерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року встановлено, що останній платіж за кредитним договором внесено ОСОБА_1 01 жовтня 2008 року, відповідно до п.4.5. кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив у разі невиконання ( неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору більше , ніж 90 днів, а тому з 31 грудня 2008 року було змінено строк виконання зобов`язання і саме з цього моменту у ПАТ Укрсоцбанк виникло право на звернення до суду з позовом щодо захисту порушених прав. ПАТ Укрсоцбанк звернулося із зазначеним позовом до суду у грудні 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, що в силу вимог ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Отже, вказаними судовими рішеннями першої та касаційної інстанції встановлено, що ПАТ Укрсоцбанк пропущено строк позовної давності та з цих підстав відмовлено в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов`язання розділу І книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання, норми глави 50 Припинення зобов`язання ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

За змістом указаної норми іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку ). Натомість Законом України Про іпотеку не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Проаналізувавши положення статті 17 Закону України Про іпотеку у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, можна дійти наступного висновку.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-786цс17 та від 5 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16.

Закон України Про іпотеку є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Сторони іпотечного договору у пункті 6.3. встановили, що договір діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України Про іпотеку .

Аналіз зазначених вище норм вказує, що припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином. Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов`язання між сторонами. Крім того, законодавство не передбачає заборони та не обмежує іпотекодержателя реалізувати у визначений договором іпотеки спосіб своє право на задоволення вимог щодо невиконаного зобов`язання за рахунок іпотечного майна.

Отже, сплив строку позовної давності звернення до суду не припинило невиконане зобов`язання та договір іпотеки, яким таке зобов`язання забезпечене, не припинило суб`єктивного права кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання без використання судового примусу, зокрема, в позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року по справі №760/16916/14-ц.

У даній справі позивачем не заперечується, що грошове зобов`язання за договором кредиту №032/29-109К ним не виконано, а тому рішення суду про відмову у стягненні заборгованості за пропуском строку позовної давності не позбавляє права іпотекодержателя у передбачений статтею 4 договору іпотеки спосіб задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку.

Наведене вище у сукупності спростовує доводи позивача про відсутність у іпотекодержателя права на звернення стягнення на іпотечне майно у зв`язку з пропуском банку строку позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вартість предмету іпотеки перевищує суму його заборгованості перед банком, колегія суддів вважає безпідставними, так як відповідно до висновку про вартість майна, складеного на замовлення АТ " Укрсоцбанк" оцінювачем ТОВ " Незалежна експертна компанія" Болдирєвим В.В. 20 листопада 2018 року з метою визначення вартості об`єкта оцінки для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 947 058,00 грн. Відповідно до повідомлення банку, направленого на адресу боржника ОСОБА_1 30.10.2018 року, заборгованість за кредитним договором № 032/29109К становить суму 115 177,78 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20.08.2018 року складає суму 3 213 293,51 грн.

Безпідставними є доводи позивача про те, що АТ Укрсоцбанк не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки протягом дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті з огляду на таке.

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У даній справі встановлено, що підписанням іпотечного договору, ОСОБА_1 надано право банку звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Відповідно, звернення стягнення на квартиру, яка є предмет іпотеки, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки іпотекодавець ОСОБА_1 надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя.

Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ Укрсоцбанк здійснена за фактичною згодою позивача, а тому Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц.

Також колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз Огли були порушені вимоги п.6 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , так як на момент проведення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на квартиру за банком, на вказану квартиру було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві від 25.09.2014 року, з огляду на таке.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 21.05.2019 року вбачається, що на квартиру АДРЕСА_6 було накладено арешт постановою Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 25.09.2014 року, серія та номер: 24036954. (а.с.23 т.1)

Пунктом 6 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції на час прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності, передбачалося, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі наявного зареєстрованого обтяження речового права на нерухоме майно.

Отже вказаною нормою не було передбачено безумовну відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно у разі наявності зареєстрованого обтяження речового права на нерухоме майно.

У відповідності до вимог ч.6,7 ст.3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 вказано, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Державна реєстрація іпотеки за іпотечним договором № 02-10/1212 від 17.05. 2006 року відбулася 17.05.2006 року, тоді як арешт на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, накладено постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 25.09.2014 року.

Крім того, частину четверту статті 24 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 2478-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 04.11.2018 року. Згідно вимог п.7 ч.4 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Враховуючи те, що арешт на спірну квартиру було накладено 25.09.2014 року, тобто після укладення іпотечного договору, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що існування зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки обтяження, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності АТ Укрсоцбанк на спірну квартиру - предмет іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 здійснена у повній відповідності з нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача Акціонерного товариства Альфа - Банк адвоката Артеменка Петра Миколайовича підлягає задоволенню, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги, яка задоволена в повному обсязі, Акціонерне товариство Альфа - Банк сплатило судовий збір в розмірі 1152,60 грн.

Отже, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Альфа - Банк підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн.

Керуючись пунктами 57,61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, ст.ст.2,10,18,24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.3,17,33,34,35,37 Закону України Про іпотеку , ст.ст. 256,266,267,509,598 ЦК України, ст.ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства Альфа - Банк адвоката Артеменка Петра Миколайовича задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , Державного реєстратора Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієва Гусейна Азіз Огли, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Альфа - Банк (код ЄДРПОУ - 23494714) 1152,60 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 03 липня 2020 року.

Головуючий: Судді: