Постанова

від 02.07.2020 по справі 815/3313/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/3313/14

адміністративне провадження № К/9901/26893/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 (суддя - Самойлюк Г.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Домусчі С.Д., Єщенко О.В.) у справі №815/3313/14.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна (далі - ТОВ Сіносмарт Україна ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси) від 24.13.2013 №000662210(з урахуванням технічної помилки-податкове повідомлення-рішення №000662210 від 24.12.2013), згідно з яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 180897,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 000662210 від 24.13.2013 (з урахуванням технічної помилки-податкове повідомлення-рішення №000662210 від 24.12.2013) в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 179778,34 грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сіносмарт Україна з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року (№ 9066802847 від 21.10.2013) та визначення впливу на декларування сплати податку на додану вартість (з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ), згідно із затвердженим планом перевірки.

За наслідками перевірки складено акт № 3166/15-53-22-1/35049170 від 06.12.2013, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.7 пункту 4.6 статті 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України № 1492 від 25.11.2011, що призвело до завищення ТОВ Сіносмарт Україна залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації з ПДВ за вересень 2013 року у сумі 180897,00 грн.

В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на наступне:

серед постачальників позивача виявлено таких, що надали ризиковий податковий кредит, не задекларувавши податкових зобов`язань, а також здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), а саме ТОВ УКРТРАНЗИТ на суму ПДВ в розмірі 2783 грн.,

допущено технічну помилку з подвійного врахування однієї і тієї ж самої податкової накладної від Постачальника ТОВ АЛЬБАТРОС на суму ПДВ в розмірі 1113,75 грн.;

незаконно відображено суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі 113769,34 грн., оспорювану по справі № 2а-1570/790/2011;

позивачем відображено суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі 63226,00грн., яку відповідно до акту перевірки ТОВ Сіносмарт Україна від 18.10.2011 № 7380/23-50/35049170 було визнано неправомірно сформованою, що викладено у висновках акту від 18.10.2011 № 380/23-50/35049170, але не знайшло свого відображення в податковому повідомленні-рішенні.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000662210 від 24.13.2013, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180897,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

За наслідками проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірність декларування позивачем податкового кредиту у розмірі 2783 грн., внаслідок здійснення господарських операцій з постачальником послуг ТОВ УКРТРАНЗИТ ; обґрунтовано посиланнями на акти перевірок контрагентів-постачальників ТОВ УКРТРАНЗИТ .

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки податковим органом позивача не досліджувалися взаємовідносини між ТОВ УКРТРАНЗИТ та позивачем, а висновок про неправомірність декларування податкового кредиту ґрунтувались виключно на висновках інших актів, що підтверджується самим актом від 06.12.2013 року № 3166/15-53-22-1/35049170, а точніше відсутністю будь-якої належної інформації по первинних документах.

Під вирішення даного спору відповідачем не наведено доказів неправомірності декларування від`ємного значення з ПДВ по контрагенту ТОВ УКРТРАНЗИТ .

Отже, позивач мав законне право декларувати податковий кредит отриманий у господарський операціях із ТОВ УКРТРАНЗИТ , оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність права позивача на декларування ПДВ та не досліджувались первинні документи позивача.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Підпунктом 4.6.7 пункту 4.6 статті 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну України №1492 від 25.11.2011 (чинного на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), передбачено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від`ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Атом перевірки зафіксовано, що ТОВ Сіносмарт Україна подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року (вх. № 90668092847 від 21.10.2013), згідно якої залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 податкової декларації, складає 199723 грн.

Підставою виникнення по рядку 24 Декларації за вересень 2013 залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду , є:

збільшення показника за рядком 21.3 Декларації з ПДВ за січень 2012 року (зменшено/збільшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки податкового органу) суму 113769 грн., внаслідок того, що підприємством на виконання постанови Одеської апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 №2-а/1570/790/2011, було враховано результати акту перевірки №16959/23-512/35049170 від 15.12.2010 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні 2009 року;

включення до складу рядка 24 сум ПДВ, які були охоплені попередньою перевіркою (акт №7380/23-50/35049170 від 18.10.2011), за результатами перевірки показника рядка 24 по Декларації за червень 2011 року підтверджено у сумі 18621 грн. та не підтверджено у сумі 63226 грн.

В межах розгляду адміністративної справи № 2а/1570/790/2011 встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки 15.12.2010 податковим органом складено акт № 16959/23-512/35049170, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602350/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року у розмірі 113769,34 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р. у справі №2а-1570/790/2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі міста Одеси № 0001602350/0 від 20.12.2010, згідно з яким ТОВ Сіносмарт Україна зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 113769,34 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011у справі №2а-1570/790/2011, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ Сіносмарт Україна відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2013 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 у справі № 2а-1570/790/2011 скасовано, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 залишено в силі.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.05.2013р. №К/9991/7077/12, позивачем зменшено показник рядка 24 податкової декларації з ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість та довідки про залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів (уточнюючий) за листопад 2013р., яким коригувався в тому числі вересень 2013 року (період за який проводилась перевірка). В матеріалах справи наявна квитанція №2 про прийняття електронного документа відповідачем від 29.11.2013 в 11:34:33

Щодо доводів відповідача про незаконне декларування від`ємного значення з ПДВ в розмірі 63226,00 грн. судами встановлено, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі №1570/4316/2012 позов ТОВ Сіносмарт Україна задоволено частково та, серед іншого, визнано дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по встановленню завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226,00 грн. протиправними. Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі №1570/4316/2012 набрала законної сили 04.02.2016. При цьому суд дійшов висновку, що дії відповідача по формулюванню висновку акту про завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за червень 2011 року у сумі 63226,00 грн. без винесення податкового повідомлення-рішення є незаконними та не обґрунтованими з огляду на те, що позивач задекларував відповідні показники відповідно до наданих йому контрагентами первинних та податкових документів,

Враховуючи наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність висновків відповідача про незаконність відображення суми від`ємного значення з ПДВ в розмірі 113769,34 грн., оспорюваної в судовому порядку (справа № 2а/1570/790/2011) та суми від`ємного значення з ПДВ в розмірі 63226,00 грн., яку відповідно до акту перевірки позивача №7380/23-50/35049170 від 18.10.2011 було визнано неправомірно сформованою. Також відповідачем не надано документального підтвердження та не обґрунтовано висновків, що ТОВ Сіносмарт Україна завищено суми податкового кредиту з ПДВ всього у розмірі 2783,00 грн. за квітень 2013 року, що призвело до завищення суми від`ємного значення по рядку 24 Декларації у розмірі 2783,00 грн.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №815/3313/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова