Ухвала

від 01.07.2020 по справі 552/7123/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/7123/17 Номер провадження 11-кп/814/69/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017170020002393, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2017 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 16.04. 2018,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бєлгрод РФ, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.04.2017 Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 та ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 1 рік;

визнано винуватимта засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Полтави від 13.04.2017 та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили обрано у виді тримання під вартою. Строк відбуття покарання встановлено рахувати з 16.04.2018.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Полтава, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

визнано винуватим та засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 2 роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов`язки: протягом іспитового строку періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_7 застосовано особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Цивільний позовЗакритого акціонерноготовариства «Мостобудівельнеуправління №8»до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодуванняматеріальної шкоди,завданої вчиненнямкримінального правопорушеннязадоволено тастягнуто із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ЗАТ «МБУ № 8» - 66 214 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вирокусуду ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що :

17.09.2017 в період часу із 12.00 до 16.00 год. ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , таємно повторно, проникли через огорожу на територію ЗАТ «МБУ № 8», після чого, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, за допомогою викрутки, проникли до офісного приміщення на другому поверсі, звідки викрали чотири офісних крісла, загальною вартістю 6310,04 грн. та одне крісло вартістю 1680 грн., спортивний костюм, вартістю 1500 грн., кросівки чорного кольору фірми «Adidas», вартістю 1200 грн., 1 масляний обігрівач сіро-білого кольору, вартістю 400 грн., 1 масляний обігрівач «Rainford» s/n 06250 вартістю 675 грн., кондиціонер «Samsung» s/n PADX402498L з компресором «Samsung» model: SH09ZWHX, вартістю 3907,55 грн., кондиціонер «Samsung» s/n: PADX400403X, вартістю 3907,55 грн., телевізійну супутникову тарілку білого кольору, вартістю 900 грн., електричний чайник «Panasonic» білого кольору, вартістю 1100 грн., міні АТС «Panasonic» вартістю 900 грн., БФП «CANON MF 3010» чорного кольору вартістю 5000 грн., настінний годинник коричневого кольору, вартістю 100 грн., настінний годинник білого кольору вартістю 100 грн., офісні приналежності та канцелярські засоби вартістю 800 грн., 9 електричних ламп із втулками, вартістю 1350 грн., 3 картинки в рамках, вартістю 150 грн., настінну карту України, вартістю 250 грн., шкіряний портфель чорного кольору, вартістю 1629,02 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 31859,16 грн., а також ноутбук марки «Aser Travel Mate5320» Model No: MS2205, вартістю 1800 грн., БФП «Canon MF-3010» чорного кольору, серія WHT22595, вартістю 3221,37 грн., печатку адвоката ОСОБА_12 , вартістю 750 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 5771,37 грн.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого просить вирок змінити в частині призначення покарання, яким призначити йому- ОСОБА_8 менш суворе покарання із застосуванням ст. 69 КК України, врахувавши обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 - часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілим.

Заслухавши доповідьсудді,пояснення: обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника в підтримку поданої обвинуваченим ОСОБА_8 апеляційної скарги. Одночасно обвинувачений ОСОБА_8 просив суд врахувати те, що він маєактивну формутуберкульозу легеньта другугрупу інвалідностіз даногоприводу. Думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з журналу судового засідання та аудіозапису перебігу судового засідання, який міститься на технічному носії інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, фактичні обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового провадження не оспорювалися і докази відносно них, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, а тому висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин, які не оспорюються і в апеляційній скарзі, згідно з положеннями ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення за обставин встановлених судом, у апеляційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_8 , про те, що суд безпідставно не визнав обставиною, яка пом`якшує його покарання - часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 КК України зазначено, що при призначенні покарання обставинами, які пом`якшують покарання, визнаються, зокрема: добровільне відшкодування завданого збитку.

Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди здійснюється з власної ініціативи до винесення обвинувального вироку суду. Збитки є шкодою майнового характеру, вираженою в грошовій формі. Вони можуть виражатися зокрема: у наданні потерпілому коштів, які він витратив у зв`язку зі злочинним посяганням, поверненні викраденого майна тощо. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди може розглядатися судом як обставина, що пом`якшує покарання, незалежно від того, здійснені вони до викриття злочину, в період його розслідування чи судового розгляду. Не є обов`язковим при цьому особисте відшкодування винним завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. Вони можуть бути здійснені за його дорученням або на прохання й іншими особами як за рахунок винного, так і за рахунок цих осіб.

Так, відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_11 встановлено, що останній вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_8 не має (т.1 а.с.98). Потерпілому ОСОБА_12 шкода відшкодована шляхом повернення викрадених речей поліцією, тобто не обвинуваченим ОСОБА_8 .. Шкода завдана злочином ОСОБА_8 не в повному обсязі відшкодована, оскільки крім завданої шкоди злочином потерпілому ОСОБА_11 даним злочином була завдана шкода ЗАТ «Мостобудівельне управління №8», яка обвинуваченим ОСОБА_8 не відшкодована. З огляду на зазначене, колегією суддів встановлена відсутність обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 добровільне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003№ 7«Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі постанова Пленуму) вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про наявні підстави для застосування ст. 69 КК України, то вони є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винуватого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, але дані обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим. Крім того, обговорюючи можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів окрім зазначеного враховує особу обвинуваченого, який є раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, натомість, повторно, вчинив злочин майже через 4 місяці після ухвалення попереднього вироку, а саме 13.04.2017 Київським районним судом м. Полтава. З огляду на наведене підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відсутні.

Водночас слід зазначити, що призначене ОСОБА_8 покарання із застосуваннямст. 69 КК Українине відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів враховує те, що обвинувачений має активну форму туберкульозу легень та другу групу інвалідності з даного приводу, але на правильність оскаржуваного судового рішення щодо призначення покарання ОСОБА_8 це не впливає.

ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі, яке є мінімальним у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ст.ст. 50,65,71 КК України.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України для зміни ухваленого судового рішення щодо ОСОБА_8 як про це ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2018 щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4