Постанова

від 02.03.2021 по справі 552/7123/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 552/7123/17

провадження № 51-4727км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170020002393

від 18 вересня 2017 року, заобвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця тажителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , такого, що відповідно до ст. 89 КК України судимостей

не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року щодо останнього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року

ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання увиді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням

на останнього обов`язків, передбачених ст. 76 вказаного Кодексу.

Цивільний позов ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» задоволено.

Також вказаним судовим рішенням засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Оскаржуваним вироком апеляційного суду вирок районного суду щодо

ОСОБА_7 у частині звільнення від відбування призначеного покарання

з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасовано та призначено останньому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк

3 роки 6 місяців.

В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він 10 вересня 2017 року приблизно о 06:00, проникнувши на територію ЗАТ «Мостобудівельне управління

№ 8» за адресою вул. Ливарна, 7 у м. Полтаві, з адміністративної будівлі умисно таємно викрав чуже майно, загальною вартістю 2200 грн, завдавши

ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 17 вересня 2017 року у період часу з 12-ї до 16-ї години

за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_8 , проникнувши

на територію ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» за тією ж адресою, з офісного приміщення, повторно таємно викрали чуже майно, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_9 на суму 31 859,16 грн, ОСОБА_10 5 771,37 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у своїй касаційній скарзі просить змінити оскаржуваний вирок апеляційного суду та звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що призначення

ОСОБА_7 реального покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого унаслідок суворості, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував обставини, що пом`якшують покарання винного, якими,

на думку захисника, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність судимості та часткове відшкодування завданих матеріальних збитків потерпілим.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник в судовому засіданні просив задовольнити його касаційну скаргу.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених укасаційних скаргах.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального йпроцесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких

не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої таапеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України укасаційному порядку не підлягають.

Доводи про невідповідність призначеного засудженому покарання унаслідок суворості та щодо необхідності застосування положень ст. 75 КК України колегія суддів вважаєбезпідставними.

Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливого виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_7 , суд урахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення.

Зокрема, судом було встановлено, що ОСОБА_7 у силу ст. 89 КК України судимостей не має, примусового лікування не потребує, розкаявся у вчиненому, частково відшкодував матеріальні збитки шляхом повернення викраденого та визнав цивільний позов потерпілого.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 суд визнав його щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування шкоди потерпілим.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_7 , встановлено не було.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення винній особі покарання увиді позбавлення волі

у межах санкції частини інкримінованої йому статті закону України про кримінальну відповідальність із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши

ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного

ОСОБА_7 покарання, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами сторони обвинувачення та потерпілих, дійшов висновку про слушність доводів, наведених в апеляціях про м`якість призначеного засудженому покарання.

При цьому, приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив всі дані, оцінка яких необхідна для визначення справедливого виду та міри покарання та можливості й доцільності звільнення

від його відбування.

Зокрема, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що вчинені ОСОБА_7 злочини є тяжкими, та урахував наслідки, що настали, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України хоч і вважається несудимим, але раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, однак належних висновків для себе не зробив, а натомість вчинив 2 епізоди таємного викрадення чужого майна, поєднане з проникненням

у приміщення, повторно, діючи за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, судом було враховано, що ОСОБА_7 примусового лікування

не потребує та те, що останній з 2017 року до фактичного апеляційного розгляду, який відбувся 01 липня 2020 року, матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував.

Також апеляційний суд взяв до уваги позицію потерпілих, які наполягали на призначені ОСОБА_7 суворого покарання, та процесуальну поведінку обвинуваченого, який, знаючи про апеляційний розгляд судового рішення щодо нього, протягом періоду більше двох років не з`являвся у судові засідання.

До того ж судом апеляційної інстанції було встановлено та враховано факти відсутності обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_7 .

При цьому, як видно з тексту оскаржуваного вироку, суд апеляційної інстанції належним чином спростував вказівки районного суду на обставини,

що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , посилаючись при цьому на відповідні норми КК України та докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Так, під час апеляційного розгляду було встановлено, що потерпілому

ОСОБА_10 викрадені речі були повернені поліцією, а не самим обвинуваченим, а потерпілому ОСОБА_9 частково відшкодовано шкоду засудженим ОСОБА_8 , саме до якого цей потерпілий не має матеріальних претензій, чим було спростовано вказівки районного суду про наявність

у ОСОБА_7 таких обставин, що пом`якшують його покарання, як часткове відшкодування шкоди потерпілим та щире каяття у скоєному.

Крім того, судом було встановлено, що матеріали провадження не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 активно сприяв розкриттю вчинених ним кримінальних правопорушень.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_7 обставин, які б пом`якшували його покарання,

та про слушність доводів апелянтів про безпідставність звільнення останнього

від відбування покарання з випробуванням, у результаті чого прийняв законне

та обґрунтоване рішення про необхідність скасування вироку районного суду в цій частині.

З урахуванням наведених обставин, які мають значення для визначення справедливого виду та розміру покарання винній особі, що підтверджуються матеріалами провадження, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, а обране покарання справедливим

та таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети покарання.

Підстав вважати покарання, призначене засудженому, несправедливим унаслідок суворості чи підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, на чому наполягає захисник у своїй касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Доводи захисника, наведені у його касаційній скарзі про помилковість висновків апеляційного суду та про наявність у ОСОБА_7 обставин, які пом`якшують його покарання, були предметом ретельної перевірки суду касаційної інстанції, однак

не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів невстановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3