Постанова

від 01.07.2020 по справі 709/2131/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 709/2131/17

провадження № 61-40726св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Канівці ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Гранекс-Черкаси , державний реєстратор виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязон Роман Миколайович,

третя особа - відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранекс-Черкаси на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Канівці (далі - СТОВ Канівці , Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Гранекс-Черкаси (далі - ТОВ Гранекс-Черкаси ), державного реєстратора виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязона Р. М., третя особа - відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про його державну реєстрацію, визнання договору оренди землі поновленим, посилаючись на те, що 01 липня 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, строком на 10 років. 02 липня 2007 року зазначений договір оренди зареєстровано Чорнобаївським відділом Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадаструпри Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Чорнобаївський відділ ДП Центр ДЗК ), про що вчинено запис у Державному реєстрі земель за № 040779700494. В подальшому СТОВ Канівці стало відомо, що ОСОБА_2 померла, у зв`язку з чим право власності на орендовану земельну ділянку перейшло до її спадкоємця - ОСОБА_1 . У квітні 2017 року Товариство направило орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з проектом додаткової угоди. За наслідками розгляду вказаного листа ОСОБА_1 надав письмову відповідь, в якій висловив своє небажання поновити договір оренди. Зважаючи на те, що відмова орендодавця не містила належних обґрунтувань, СТОВ Канівці продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою. При цьому, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку дії оренди ОСОБА_1 не надіслав орендарю листа про заперечення в поновленні договору оренди землі, то цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Крім того, 17 серпня 2017 року СТОВ Канівці також стало відомо про існування іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, який було укладено 24 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Гранекс-Черкаси . Вважає, що оскільки спірна ділянка перебувала в користуванні Товариства, строк дії оренди не закінчився, то відповідачі не мали права укладати оспорювану угоду. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну й ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Враховуючи викладене, СТОВ Канівці просило: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 24 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Гранекс-Черкаси ; скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязона Р. М. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 3,093 га (кадастровий номер 7125181600:03:000:0064) за ТОВ Гранекс-Черкаси ; визнати поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ Канівці та ОСОБА_1 , на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року закрито провадження в цій справі в частині позовних вимог СТОВ Канівці про: визнання недійсним договору оренди, укладеного 24 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Гранекс-Черкаси ; скасування рішення про державну реєстрацію цього договору.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Гранекс-Черкаси договір оренди земельної ділянки від 24 березня 2017 рокута його державна реєстрація за ТОВ Гранекс-Черкаси припинені згідно з угодою про припинення договору від 02 січня 2018 року, то відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог.

Зазначена ухвала місцевого суду в апеляційному порядку не переглядалася.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року у складі судді Кваші І. М. в задоволенні позову СТОВ Канівці про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як встановлені в цій справі обставини свідчать про відсутність такого волевиявлення орендодавця, право власності якого на розпорядження належною йому земельною ділянкою є визначальним у порівнянні з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди землі. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 як власник земельної ділянки скористався своїм правом вільно розпоряджатися своєю власністю, то повідомлення орендаря про його намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі . Крім того, ОСОБА_1 уклав інший договір оренди земельної ділянки з ТОВ Гранекс-Черкаси на умовах більш вигідних, ніж запропонувало СТОВ Канівці , а тому порушення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки не відбулося.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу СТОВ Канівці задоволено. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ Канівці та ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір оренди землі від 01 липня 2007 року відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі був поновленим, оскільки СТОВ Канівці направило ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити строк його дії, а орендодавець не навів обґрунтувань (із зазначенням конкретних та чітких підстав) відмови в поновленні договору. Факт укладання ОСОБА_1 договору оренди землі з ТОВ Гранекс-Черкаси свідчить про небажання орендодавця узгоджувати умови оренди з попереднім орендарем або пропонувати свої умови оренди. Недобросовісна поведінка ОСОБА_1 позбавила СТОВ Канівці можливості реалізувати своє переважне право на продовження оренди земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У липні 2018 року ТОВ Гранекс-Черкаси подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2018 року, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга ТОВ Гранекс-Черкаси мотивована тим, що адвокат Щербак А. В. не мав достатнього обсягу повноважень на підписання апеляційної скарги від імені СТОВ Канівці . Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 висловив свою незгоду на продовження дії договору оренди від 01 липня 2007 року, а реалізація переважного права на поновлення оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення орендодавця. Крім того, ТОВ Гранекс-Черкаси запропонувало орендодавцю більш вигідніші умови оренди належної йому земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Чорнобаївського районного суду Черкаської області .

10 жовтня 2018 року справа № 709 /2131/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що за договором оренди землі від 01 липня 2007 року (далі - Договір оренди) ОСОБА_2 передала, а СТОВ Канівці прийняло у платне користування земельну ділянку площею 3,093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, строком на 10 років.

Пунктом 8 Договору оренди передбачено, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 40 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

02 липня 2007 року зазначений Договір оренди зареєстровано Чорнобаївським відділом ДП Центр ДЗК , про що вчинено запис у Державному реєстрі земель за № 040779700494.

На підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 29 грудня 2016 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 став власником вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 серпня 2017 року № 94815310.

У квітні 2017 року, тобто під час дії Договору оренди, СТОВ Канівці направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з проектом додаткової угоди.

24 квітня 2017 року ОСОБА_1 повідомив СТОВ Канівці про те, що не має наміру продовжувати Договір оренди шляхом підписання додаткової угоди і після закінчення його дії просив повернути земельну ділянку.

Судами також встановлено, що 24 березня 2017 року ОСОБА_1 передав ТОВ Гранекс-Черкаси в оренду ту ж саму земельну ділянку строком на 10 років, про що сторони уклали відповідний договір, який було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 квітня 2017 року, за № 34987711.

В частині розміру орендної плати ТОВ Гранекс-Черкаси запропонувало власнику земельної ділянки 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як позивач - 8 %.

02 січня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Гранекс-Черкаси уклали угоду про припинення договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2017 року, на підставі якої було виключено відомості про його державну реєстрацію.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 вказаного Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) після закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Отже, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог СТОВ Канівці про визнання договору оренди землі поновленим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як в цій справі відсутнє відповідне волевиявлення орендодавця. При цьому судом враховано, що СТОВ Канівці запропонувало ОСОБА_1 гірші умови оренди, ніж це зробило ТОВ Гранекс-Черкаси .

Наведені висновки суду в цій справі узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17 (провадження № 61-41963св18) та від 20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17 (провадження № 61-47117св18), в яких спірні правовідносини були подібними (СТОВ Канівці пред`явлено позови до орендодавців, ТОВ Гранекс-Черкаси про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про їх державну реєстрацію, визнання договорів оренди землі поновленими).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76 - 81, 89 ЦПК України , правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що необґрунтування причини відмови в поновленні договору оренди є підставою для його поновлення, не врахував волевиявлення ОСОБА_1 не продовжувати дію договору оренди з позивачем і наміру власника земельної ділянки використовувати її з більшою ефективністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ТОВ Гранекс-Черкаси сплатило 3 524 грн, які підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранекс-Черкаси задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2018 року скасувати, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Канівці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гранекс-Черкаси 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов