Рішення

від 25.06.2020 по справі 913/59/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 червня 2020 року Справа № 913/59/20

Провадження №33/913/59/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури №2, вул.Центральна, 41, смт.Станиця Луганська, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600 в інтересах держави в особі позивача - 1 Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, пр.Центральний, 17, корп.2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, позивача - 2 Станично-Луганської районної державної адміністрації, вул.Центральна, 25, смт.Станиця Луганська, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600

до відповідача Фермерського господарства "Фермер Лугань", вул.Советська, 100, с.Передільське, Станично-Луганський район, Луганська область, 93615

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

при секретарі судового засідання Скляр Т.С.,

у засіданні брали участь:

від органу прокуратури : прокурор відділу Прокуратури Харківської області Хряк О.О., діє на підставі посвідчення № 053701 від 03.09.2019;

від позивача - 1 : представник не прибув;

від позивача - 2 : представник не прибув;

від відповідача : представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Станично-Луганської районної державної адміністрації, до відповідача Фермерського господарства "Фермер Лугань" з позовом, в якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012, укладений між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Фермер Лугань";

- зобов`язати Фермерське господарство "Фермер Лугань" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 21,0000 га, що передана відповідачу за договором оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012 із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що 29.12.2012 між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Фермер Лугань" укладено договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012 №150, відповідно до умов якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в довгострокове платне користування земельну ділянку - сільськогосподарського призначення із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Відповідно до п.28 вказаного договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати. За твердженням прокурора, відповідачем не було забезпечено використання земельної ділянки за цільовим призначенням, в 2019 році земельна ділянка не оброблялась, заросла бур`янами (підтверджується долученим актом обстеження земельної ділянки від 23.10.2019); не проводились заходи щодо підвищення родючості грунтів та зберігання інших корисних властивостей землі; систематично не сплачується орендна плата з 2014 року (підтверджується даними, наданими Військово-цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області); не надавались відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів. Вказане протирічить п.п.11, 15, 16, 31 договору, а також порушує ст.ст. 20, 96, 141 Земельного Кодексу України.

Так, відповідно до інформації військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області ФГ "Фермер Лугань" з 2014 року по теперішній час систематично не сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 84 629 грн 24 коп.

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Луганській області від 15.04.2019 ФГ "Фермер Лугань" з 18.02.2014 не подавав податкову звітність з плати за землю.

За умовами п.п.35, 36 договору оренди сторони погодили, що дія договору може бути припинена у визначених сторонами випадках, а також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється у зв`язку з його розірванням на підставі рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або, розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаній повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених в договорі. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Обгрунтовуючи підстави представництва інтересів держави, прокурор зазначає, що відповідно до ст.290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку визначеному Бюджетним кодексом України.

Вказані порушення умов укладеного договору оренди земельної ділянки є причиною фінансових втрат місцевого бюджету. Зокрема, недоотримання коштів місцевим бюджетом підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими в тому числі згідно зі ст.142 Конституції України є доходи і кошти місцевих бюджетів, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Тому підставами для звернення прокурора із вказаними позовом стало порушення інтересів держави у сфері охорони та використання земель та не вжиття заходів до їх захисту Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (як органом уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою) та Станично-Луганською районною державною адміністрацією (як стороною договору - орендодавцем), що відповідно до ст.23 Закону України про Прокуратуру є підставою для представництва інтересів держави в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.02.2020 позовну заяву за вих.№73-3-20 від 27.01.2020 першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі позивача-1 Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, позивача-2 Станично-Луганської районної державної адміністрації до відповідача Фермерського господарства "Фермер Лугань" про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання її повернути, залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із недодержання вимог п. 8 ч.3 ст.162, п.1 ч.1 ст.164, ч.2 ст.164, ч.1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 19.02.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, підтверджено підстави представництва першим заступником керівника Луганської місцевої прокуратури №2 в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Станично-Луганської районної державної адміністрації заявленим позовним вимогам; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2020 (т.1, а.с.83-85).

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (позивач-1) надало письмові пояснення від 02.03.2020 з викладення власної правової позиції, в яких зокрема, просило здійснювати розгляд справи без його представника (т.1, а.с.98-106).

В наданих поясненнях позивач-1 послався на порушення Станично-Луганською районною державною адміністрацією вимог законодавства щодо передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки вона була передана в оренду відповідачу з порушенням ст.134 ЗК України, не за результатами проведення земельних торгів; позивачем зауважено, що у відповідності до вимог законодавства чинного на час передання земельної ділянки відповідачу, договір який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації; згідно ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації; договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Так, розпорядженням Станично-Луганської районної державної адміністрацієї №71 від 09.02.2012 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, сформовано земельну ділянку, визначено кадастровий номер - 4424884500:02:001:0072. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було затверджено розпорядженням Станично-Луганської районної державної адміністрації №555 від 18.09.2012, однак договір оренди земельної ділянки не пройшов державну реєстрацію. За вказаних обставин, на думку позивача, спірний договір оренди землі не можна вважати вчиненим правочином і відповідно не можна вважати договором, що укладений, оскільки цей договір не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Згідно вимог ст.125 ЗК України речове право оренди відповідача на вказану земельну ділянку також не зареєстровано, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, позивач вказав на те, що ним вчинені заходи контролю відносно вказаної земельної ділянки. Зокрема, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області було видано наказ від 26.11.2019 №272-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, усіх категорій і форм власності, родючості грунтів» та проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади під час надання земельної ділянки у користування відповідачу (за результатами встановлених порушень складено акт перевірки від 06.12.2019 і як захід реагування -направлено позивачу-2 клопотання від 18.12.2019 з вимогою скасування розпорядження Станично-Луганською районною державною адміністрацією №555 від 18.09.2012 про надання в оренду відповідачу земельної ділянки, на що позивач-2 листом від 11.01.2020 повідомив Головне управління про відсутність порушення земельного законодавства, а отже відсутність підстав для скасування розпорядження), про що листом від 10.02.2020 №10-12-0.41-941/2-20 (вже після звернення органом прокуратури до суду з відповідним позовом) позивач повідомив Луганську місцеву прокуратуру №2.

Станично-Луганська районна державна адміністрація (позивач-2) в листі за вих.№657 від 26.02.2020 повідомила про те, що підтримує в повному обсязі заявлені позовні вимоги; інформація з приводу проведення державної реєстрації договору оренди у позивача відсутня; просить розглянути справу за відсутності її представника за наявними матеріалами (т.1, а.с.154).

В письмових поясненнях від 02.03.2020 за вих. №76-723вих20 перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури №2 повідомив, що договір оренди був укладений 29.12.2012, відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка була сформована 20.05.2013, їй присвоєно кадастровий номер 4424884500:02:001:0072, а тому первісно в договорі не було зазначено кадастрового номеру; відповідач здійснював користування спірною земельною ділянкою про що свідчать підписаний між сторонами акт приймання передачі земельної ділянки, а також подання останнім податкової звітності щодо внесення плати за землю станом на лютий 2014 року (т.1, а.с.156-158).

Протокольною ухвалою суду від 16.03.2020 були задоволені клопотання позивачів щодо розгляду справи без участі їх представників; оголошено пеперву в підготовчому засіданні до 02.04.2020, про що сторін було повідомлено ухвалою-повідомдленням від 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.04.2020 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 19.05.2020 (включно), відкладнено підготовче засідання на 28.04.2020; запропоновано учасникам у справі надати відповіді на запитання суду, поставлені в ухвалі та додаткові документи для правильності встановлення обставин справи; надати інформацію щодо наявних додаткових засобів зв`язку із відповідачем (у разі наявності).

Крім того, як вбачається з позовної заяви, орган прокуратури просив залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Військово-цивільну адміністрацію сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, посилаючись на доцільність цього з огляду на те, що відповідно до умов договору кошти від орендної плати за землю повинні надходити на рахунок місцевого бюджету.

Вирішуючи вказане клопотання, суд врахував те, що на розгляді перебуває справа про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки розпоряднику, а не стягнення заборгованості з орендних платежів. Прокурором не обґрунтовано яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області.

Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши заявлене у позові клопотання органу прокуратури про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Військово-цивільну адміністрацію сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, залишив його без задоволення, про що постановив протокольну ухвалу від 02.04.2020.

Від органу прокуратури 27.04.2020 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення за вих.76-1216вих-20 від 22.04.2020, в яких прокурор зазначив наступне (т.1, а.с.201-205).

За даними Головного управління ДПС у Луганській області, вдповідач, перебуваючи на обліку у податковому органі, подавав податкові декларації та сплачував орендну плату за користування спірною земельною ділянкою до 18.02.2014. В подальшому, враховуючи положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , п.38.7 ст.38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, з 2015 року не подавав податкові декларації з плати за землю, скориставшись законодавчо визначеною пільгою. Однак, у 2018 році відповідачем було сплачено 10 000 грн. 00 коп. за користування спірною земельною за даними, наданими військово-цивільною адміністрацією (лист за вих.332 від 18.11.2019).

Крім того, прокурор зазначив про те, що між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012 та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки відповідачу, що з огляду на здійснені відповідачем часткові платежі по орендній платі свідчить про здійснення користування відповідачем вказаною земельною ділянкою, зокрема протягом 2012 - 2018 років.

Разом з цим, враховуючи положення ст.ст.210, 640 ЦК України договір оренди підлягає державній реєстрації, а з огляду на зазначені норми, є укладеним саме з моменту державної реєстрації.

Оскільки було з`ясовано, що договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012 №150 сторонами не був зареєстрований у встановленому законом порядку, він є не укладеним, а тому передана відповідачу земельна ділянка та подальше здійснення нею користування відбувається без достатньої правової підстави. За вказаних обставин, за твердженням прокурора, між сторонами існують правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що регулюються ст.ст.1212-1215 ЦК України.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави також застосовуються також до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Крім того, згідно приписів ст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012 слід вважати не укладеним, а тому відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України земельна ділянка площею 21,0000 га підлягає витребуванню власником з чужого незаконного користування.

В обґрунтування прокурор також посилається на перебування земельної ділянки в незаконному користуванні відповідача, яка на теперішній час ним не обробляється, заростає бур`янами та чагарником, що негативно впливає на баланс елементів живлення, фізичні і біологічні властивості ґрунту, водно-повітряний, тепловий і світловий режим агрофітоценозу, що не може не завдавати негативного впливу на родючість землі та можливості її подальшого використання за призначенням.

Спірна земельна ділянка свого часу передавалася ФГ "Фермер Лугань" за актом приймання-передачі, однак відповідачем на час розгляду спору у розпорядження держави не поверталась, заходи щодо її повернення не вживались.

Також органом прокуратури повідомлено про відсутність відомостей щодо додаткових засобів зв`язку із відповідачем.

Суд, розглянувши подані письмові пояснення за вих.76-1216вих-20 від 22.04.2020, дійшов висновку про те, що орган прокуратури змінив не лише нормативно-правове обґрунтування раніше заявлених позовних вимог, а й самі обставини, якими первісно був обґрунтований позов, прийняв їх до розгляду на підставі ст.46 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши як заяву про зміну підстав позову, що підлягає врахуванню в подальшому розгляді справи (ухвала суду від 28.04.2020, т.1, а.с.222-224).

Також від Станично-Луганської районної державної адміністрації (позивача-2) 27.04.2020 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення №1096 від 14.04.2020, в яких останній вказує, що відповідно до п.5 розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації №555 від 18.09.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ "Фермер Лугань" для ведення фермерського господарства із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, згідно якого на ФГ "Фермер Лугань" після укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки було покладено обов`язок забезпечення ефективного використання земель та дотримання земельного законодавства. Зокрема, обов`язок проведення державної реєстрації договору покладено було саме на орендаря. Крім того, наявним є додаток №1 до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012 - акт приймання-передачі, який підтверджує прийняття орендарем відведеної земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Позивач-2 вказав про відсутність у нього відомостей щодо додаткових засобів зв`язку із відповідачем. Також просив здійснювати розгляд спору за відсутності його представника за наявними матеріалами (т.1, а.с.216-217).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.04.2020 відкладено підготовче засідання на 14.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.05.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2020.

Визначаючи датату судового засідання з розгляду спору по суті, судом було враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та доповнено розділ X «Прикінцеві положення» пунктом 4 такого змісту: «п.4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

Зазначений карантин відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі наступними змінами) установлено на усій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи під час дії карантинних заходів в країні, суд дійшов висновку про необхідність призначення справи до розгляду по суті на дату після встановленої дати дії карантину в межах розумного строку.

В судовому засіданні 09.06.2020 суд розпочав встановлювати обставини справи; постановив ухвалу, якою оголосив перерву в судовому засіданні до 25.06.2020.

В судове засідання 25.06.2020, після оголошеної перерви, прибув із запізненням лише прокурор. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, однак були повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що всі ухвали суду під час розгляду справи направлялися з метою своєчасного повідомлення, зокрема відповідача у справі про судові засідання рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою місцезнаходження останнього, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що більшість ухвал суду поверталися без вручення відповідачу із відмітками поштового органу інші причини, що не дали змоги вручити, адресат відсутній за вказаною адресою (немає такого підприємства, за адресою не зареєстрований, т.1, а.с. 93, 195,238, 243).

За вказаних обставин, з огляду на відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про інші засоби зв`язку із відповідачем, суд вчиняв заходи для з`ясування інформації у інших учасників про наявність даних про додаткові засоби зв`язку із відповідачем. Однак, в письмових поясненнях за вих.76-1216вих-20 від 22.04.2020 та №1096 від 14.04.2020 орган прокуратури та позивач-2 повідомили про відсутність у них такої інформації.

Також з метою належного повідомлення учасників про судові засідання, призначені на 09.06.2020, таке повідомлення здійснювалося шляхом розміщення оголошення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ ), (т.1, а.с.232, т.2, а.с.7).

Судом враховується, що інформацію про час та місце проведення судових засідань було завчасно розміщено за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/, а ухвали суду відправлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім того, наявне у справі поштове повідомлення №6102252071031 свідчить про завчасне отримання 19.06.2020 представником відповідача ухвали суду від 09.06.2020 (т.2, а.с.11), а отже про належне повідомлення відповідача про час та дату судового засідання, призначеного на 25.06.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив всі можливі заходи щодо належного повідомлення учасників про час та місце проведення судових засідань з розгляду справи, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 120 ГПК України.

Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наразі відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Наразі від учасників не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 25.06.2020 суд продовжив встановлення обставин справи, дослідив їх доказами.

25.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.09.2012 Станично-Луганською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №555, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Фермерському господарству "Фермер Лугань" для ведення фермерського господарства із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області; надано Фермерському господарству "Фермер Лугань" в довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку обліковою площею 21, 0000 га ріллі нормативною грошовою вартістю 428080 грн 21 коп. із складу змемль резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, для ведення фермерського господарства; орендну плату встановлено в розмірі 3% від нормативної грошової вартості земельної ділянки, яка становить 12842 грн 41 коп.; Фермерському господарству "Фермер Лугань" після укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки забезпечити ефективне використання земель і дотримання земельного законодавства (т.1 ,а.с.15-16).

29.12.2012 між Станично-Луганською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Фермер Лугань" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 150, згідно предмету якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження голови Станично- Луганської районною державної адміністрацієї від 18.09.2012 №555 із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (т.1, а.с.73-74).

Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21 0000 га ріллі, які за складом та видами угідь відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п.5 договору нормативна грошова вартість земельних ділянок становить 428080 грн 21 коп. з урахуванням коефіцієнту 1,756.

Договір укладено на 10 років. Початок дії договору 29 грудня 2012 року, закінчення - 29 грудня 2022 року ( п. 8 договору).

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельну ділянку державної власності в розмірі трьох відсотків від нормативної грошової вартості земельної ділянки, що становить 12842 грн 41 коп. на рік.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у розмірі 1/12 річної орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Вільхівської сільської ради.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.16 договору).

Відповідно до п. 28 договору орендодавець має право: вимагати від орендаря, зокрема використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором та своєчасного внесення орендної плати за землю.

Змістом п. 35 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

В п.21 договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 36 договору).

В п.37 договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 39 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п.41 договору, договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами також був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.12.2012, за яким Станично-Луганська районна державна адміністрація передала, а орендар Фермерське господарство "Фермер Лугань" прийняв, відведену земельну ділянку площею 2100000 га ріллі для ведення фермерського господарства із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (т.1, а.с.76).

За даними Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, за вих.№332 від 18.11.2019, наданими органу прокуратури, на території Вільхівської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, за межами населених пунктів розташована земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя-рілля, площею 21 0000 га, кадастровий №4424884500:02:001:0072 (т.1, а.с.21-22).

29.12.2012 між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та ФГ "Фермер Лугань" на вказану земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки.

Суб`єктом господарювання у період з 2012-2018 на вказаній ділянці здійснювалась господарська діяльність. Однак, у 2019 році вказана земельна ділянка не оброблялась, та на даний час заростає кущами та чагарником, зокрема тільки у південній частині земельної ділянки кущами та чагарником заросло близько 3 га, вказана рослинність в значній мірі негативно впливає на баланс елементів живлення, фізичні і біологічні властивості грунту, водно-повітряний, тепловий і світловий режими агрофітоценозу, що знижує родючість грунту.

Крім того, ФГ "Фермер Лугань" з 2014 року та на даний час систематично не сплачує орендну плату за земельну ділянку, лише у 2018 році була сплачена частина заборгованості у розмірі - 10 000 грн 00 коп., від загальної суми заборгованості за 2014-2019 роках. Всього за період з 2014 -2019 років, за даними ВЦА сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області загальна заборгованість відповідача з орендної плати становить 84629 грн 24 коп.

За вказаних обставин керівник Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, з метою забезпечення раціонального використання землі, просив орган прокуратури ініціювати заходи щодо дострокового розірвання договору для подальшого виставлення вказаної земельної ділянки на земельні торги.

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Луганській області від 26.11.2019 №2415/9/12-32-54-05-08 ФГ "Фермер Лугань" знаходиться на обліку в Станично-Луганській ДПІ Станично-Луганському управлінні ГУ ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку. На виконання вимог ст.269 тп п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України відповідач подавав податкові декларації з плати за землю та сплачував орендну плату з юридичних осіб за земельну ділянку загальною площею 21 0000 га, яка розташована на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Остання податкова звітність з сплати за землю була надана 18.02.2014. Зобов`язання задекларовані у податковій декларації з плати за землю сплачені у повному обсязі (т.1, а.с.26-27).

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області листом від 26.12.2019 повідомила про те, що вказана земельна ділянка загальною площею 21,0000 га, за даними Державного земельного кадастру, сформована та зареєстрована в Національній кадастровій системі за №4424884500:02:001:0072, розташована за межами населених пунктів, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, інформація щодо форми власності та про зареєстроване право в ДЗК відсутня.

Також звернуто увагу на те, що розпорядження від 18.09.2012 Станично-Луганської районної державної адміністрації №555 було прийнято із порушенням ч.1 ст.134 ЗК України, передана земельна ділянка в довгострокову оренду Фермерському господарству "Фермер Лугань" без проведення земельних торгів, а тому Головне управління Держгеокадастру у Луганській області направило Станично-Луганській районній державній адміністрації клопотання про приведення вказаного розпорядження у відповідність до вимог закону шляхом його скасування (т.1, а.с.28-29).

За вказаних обставин, перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду в інтересах держави в особі позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Станично-Луганської районної державної адміністрації, до відповідача Фермерського господарства "Фермер Лугань" з позовом, в якому первісно просив: розірвати договір оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012, укладений між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Фермер Лугань" та зобов`язати відповідача повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 21,0000 га, що передана відповідачу за договором оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із первісними позовними вимогами орган прокуратури просив розірвати укладений між сторонами договір оренди №150 від 29.12.2012 та повернути земельну ділянку, з огляду на його неналежне виконання відповідачем як орендарем, а саме систематичне не внесення орендної плати; не забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням; не проведення заходів щодо підвищення родючості грунтів та зберігання інших корисних властивостей землі, обґрунтовуючи позовні вимоги п.п.п.11, 15, 16, 28, 31, 35-36 договору, а також ст.ст. 20, 96, 141 Земельного Кодексу України, ст.34 Закону України Про оренду землі .

Разом з цим, як вже зазначалося вище, під час підготовчого провадження органом прокуратури в письмових поясненнях за вих.76-1216вих-20 від 22.04.2020 (т.1, а.с.201-205) були змінені фактично підстави заявлених позовних вимог, оскільки було з`ясовано, що вказаний договір оренди №150 від 29.12.2012 не може вважатися укладеним адже не пройшов державну реєстрацію у відповідності до вимог ст.ст.210, 640 ЦК України, ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час його укладення), а тому передана відповідачу земельна ділянка та подальше здійснення нею користування відбувається без достатньої правової підстави. За вказаних обставин, за твердженням прокурора, між сторонами існують правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що регулюються ст.ст.1212-1215 ЦК України.

Враховуючи зазначене, посилаючись на положення ст.ст.387, 1212 - 1213 ЦК України орган прокуратури заявляє вимогу щодо повернення відповідачем вказаної земельної ділянки загальною площею 21,0000 га за кадастровим №4424884500:02:001:0072 власнику, оскільки остання наразі перебуває в незаконному користуванні Фермерського господарства "Фермер Лугань".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, а також заявленим позовним вимогам, суд зауважує про те, що наразі орган прокуратури, змінивши підстави заявлених позовних вимог, та зазначаючи про неукладеність договору та здійснення безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою, не відмовився від первісно заявленої вимоги про розірвання договору №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012, підписаного сторонами, та за яким була передана відповідачу в оренду земельна ділянка, про що свідчать матеріали справи.

Матеріали справи свідчать про те, що дійсно на підставі розпорядження Станично-Луганської районної державноюї адміністрацієї №555 від 18.09.2012, яким було вирішено передати в довгострокову оренду Фермерському господарству "Фермер Лугань" земельну ділянку загальною площею 2100000 га ріллі для ведення фермерського господарства із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, 29.12.2012 між Станично- Луганською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Фермер Лугань" (орендар) був підписаний договір оренди земельної ділянки № 150.

Вказана земельна ділянка загальною площею 2100000 га за актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.12.2012 була передана в оренду відповідачу, який здійснював користування нею, зокрема з 29.12.2012 по 2018 роки (про що свідчить підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.12.2012, надані пояснення учасниками у справі, Головним управлінням ДФС у Луганській області щодо подання відповідачем податкових декларацій з плати за землю, сплата орендної плати по лютий 2014 року, Військово-цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області щодо здійснення відповідачем оплати заборгованості з орендної плати в 2018 році в сумі 10 000 грн).

На час розгляду спору в матеріалах справи відсутні докази повернення вказаної земельної ділянки власнику відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що згідно наданих пояснень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 02.03.2020, передана відповідачу в оренду земельна ділянка за договором №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012 була сформована 20.05.2013 та їй було присвоєно кадастровий номер №4424884500:02:001:0072 (т.1, а.с.157-158).

Зазначене також підтверджується даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с.185).

Тобто на час підписання сторонами вказаного договору земельна ділянка загальною площею 21,0000 га, яка була передана відповідачу в оренду, не була сформована, кадастровий номер був присвоєний пізніше. Разом з цим, відповідні зміни з цього приводу до договору сторони не вносили.

Як вбачається зі змісту п.5 розпорядження Станично-Луганської районної державноюї адміністрацієї №555 від 18.09.2012, відповідача було зобов`язано забезпечити ефективне використання земель із дотриманням земельного законодавства після укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Підписуючи договір №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012 сторони в п.41 договору встановили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається зі змісту підписаного сторонами акту, земельна ділянка надана орендарю за договором оренди від 29.12.2012, зареєстрованому в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Відділі Держкомзему у Станично-Луганському районі Луганської області за № ___ від ____ 2012 року на строк 10 років, що обчислюється з моменту державної реєстрації договору.

Разом з цим, дані щодо проведення державної реєстрації підписаного між сторонами договору №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012, і в самому договорі, і в акті приймання-передачі від 29.12.2012 відсутні.

Зазначене, зокрема підтверджується й даними з витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який наявний у справі.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

За змістом приписів статей 210 і 638 Цивільного кодексу України (в редакції на час укладення договору сторонами 29.12.2012) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У відповідності до положень ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції на час укладення договору) визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації .

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Згідно положень ст.125 ЗК України (в редакції на час укладення договору) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Частино 5 ст.126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Крім того, стаття 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору) передбачала, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі ст.202 ЗК України (в редакції на час укладення договору) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (частина перша). Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (станом на час укладення договору) регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі .

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку).

Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку).

Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності.

Отже, з аналізу вказаних норм у сукупності можна дійти висновку про те, що оскільки договір №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012, який був підписаний між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Фермер Лугань", та на виконання якого була за актом передана відповідачу в оренду вказана земельна ділянка, не пройшов державну реєстрацію, тому він не набрав чинності, і відповідно не може вважатися таким, що укладений сторонами, а тому й не може бути розірваним в судовому порядку.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка набула чинності з 01.01.2013 - після підписання сторонами договору та передачі земельної ділянки, а також чинній на даний час) передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону .

Відповідно до положень ст.ст.125, 126 ЗК України у редакції з 2013 року та чинній на сьогоднішній день, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав . Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною другою ст.3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 17 України Про оренду землі встановлює, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в подальшому, враховуючи зміни в законодавстві, що відбулися, з 01.01.2013 пердбачалося, що орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки, саме з моменту реєстрації такого права.

Відповідно до частин другої та третьої ст.13 ЦК України при здійснені своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, такі дії не допускаються як і зловживання правами у інших формах.

Однак, під час розгляду справи судом з`ясовано, що відповідне речове право оренди на вказану земельну ділянку відповідачем також зареєстровано не було, а тому за вказаних обставин Фермерське господарство "Фермер Лугань" не набуло право оренди та здійснює безпідставно користування нею.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012 заявлена безпідставно, а тому в задоволенні її слід відмовити. Тим більше, що за своїм змістом вимога про розірвання договору протирічить одночасно заявленій вимозі про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у відповідності до положень ст.ст.1212-1213 ЦК України.

З приводу заявленої вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути вказану земельну ділянку розпоряднику майна - Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наразі відсутні докази добровільного повернення ФГ "Фермер Лугань" за актом приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

Під час розгляду спору відповідачем встановлених судом обставин не спростовано, доказів щодо державної реєстрації договору №150 від 29.12.2012 або речового права оренди щодо вказаної земельної ділянки не надано.

Зміст права власності викладено в ч. 1 ст.317 ЦК України, згідно якого власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

В силу положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

За змістом ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл.83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

В матеріалах справи відсутні належні докази щодо внесення орендних платежів відповідачем за користування вказаною земельною ділянкою протягом 2013-2019 років. Наразі в письмових поясненнях Головним управлінням ДПС у Луганській області повідомлено про внесення орендної плати до лютого 2014 року. Крім того, позивач вказав про внесення в рахунок заборгованості з орендних платежів також у 2018 році платежу в розмірі 10 000 грн.

За даними Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, за вих.№332 від 18.11.2019, а також долученого органом прокуратури акту обстеження земельної ділянки від 23.10.2019, який складено спеціалістом-землевпорядником ВЦА та прокурором Луганської місцевої прокуратури №2, в результаті обстеження вказаної земельної ділянки, яке проводилося з метою виявлення порушень земельного законодавства, було з`ясовано, що земельна ділянка загальною площею 21,0000 га за кадастровим №4424884500:02:001:0072, протягом 2019 року не оброблась, на цей час заростає кущами та чагарниками, зокрема у південній частині чагарниками заросло близько 3 га, вказана рослинність суттє во впливає на корисні властивості грунту, погіршує якість угідь та знижує родючість грунту; на обстеженій земельній ділянці господарська діяльність не ведеться (т.1, а.с.21-22).

Окремо суд звертає також увагу на те, що у відповідності до вимог ч.2 ст.124 ЗК України (в редакції чинній на час підписання сторонами договору від 29.12.2012 та передачі відповідачу в оренду земельної ділянки) передбачалося, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України).

Згідно ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, при цьому, у вичерпному переліку встановленому ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не зазначено випадків надання юридичним особам в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження №555 від 18.09.2012 Станично-Луганською районною державною адміністрацією було передано в оренду ВГ "Фермер Лугань" для ведення фермерського господарства строком на 10 років земельну ділянку обліковою площею 21, 0000 га ріллі, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, для ведення фермерського господарства, зокрема без проведення земельних торгів, що суперечить приписам ст.124 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленої позовної вимоги прокурора про зобов`язання Фермерське господарство "Фермер Лугань" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 21,0000 га, сільськогосподарського призначення, яка була передана йому згідно договору оренди земельної ділянки №150 від 29.12.2012 із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. В іншій частині заявлених вимог слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Матеріали справи свідчать, що органом прокуратури заявлено дві вимоги, одна з яких (про розірвання договору) є вимогою немайнового характеру, а друга (про зобов`язання повернути земельну ділянку) є вимогою майнового характеру.

Наразі суд зауважує про те, що у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю цього майна (п.2 ч.1 ст.163 ГПК України), а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог визначається, - загальною сумою всіх вимог (п.3 ч.1 ст.163 ГПК України).

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, органом прокуратури первісно при подачі позову було помилково сплачено судовий збір у розмірі 4 204 грн, що відповідає розміру судового збору, сплаченого за дві вимоги немайнового характеру (2102 +2102), тоді як за заявлені вимоги немайнового та майнового характеру судовий збір підлягав сплаті в розмірі 8 523,20 грн (2102 +6 421,20, з огляду на наявні дані про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка складає 428080, 21 грн), що помилково не було враховано прокурором.

За вказаних обставин, у зв`язку із відмовою в задоволенні вимоги про розірвання договору, судовий збір, сплачений органом прокуратури в сумі 2102 грн, покладається на нього.

У зв`язку із виявленою судом первісною недоплатою по заявленій вимозі про зобов`язання повернути земельну ділянку, яка підлягає задоволенню, сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Прокуратури Луганської області. Також з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4319, 20 грн.

Керуючись ст.ст.129, 165, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури №2, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Станично-Луганської районної державної адміністрації до Фермерського господарства "Фермер Лугань" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фермерське господарство "Фермер Лугань", вул.Советська, 100, с.Передільське, Станично-Луганський район, Луганська область, 93615 , ідентифікаційний код 37298134, повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, пр.Центральний, 17, корп.2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 39771244, земельну ділянку загальною площею 21,0000 га, кадастровий номер №4424884500:02:001:0072, сільськогосподарського призначення, яка передавалася йому за договором №150 оренди земельної ділянки від 29.12.2012, укладеним між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Фермер Лугань", із складу земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Фермер Лугань", вул.Советська, 100, с.Передільське, Станично-Луганський район, Луганська область, 93615 , ідентифікаційний код 37298134, на користь Прокуратури Луганської області (м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Богдана Ліщини, б.27, 93400, ідентифікаційний код 02909921) витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Фермер Лугань", вул.Советська, 100, с.Передільське, Станично-Луганський район, Луганська область, 93615 , ідентифікаційний код 37298134, в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 319 грн 20 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 04.07.2020.

Суддя О.В. Драгнєвіч