Ухвала

від 03.07.2020 по справі 915/2188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

03 липня 2020 року Справа № 915/2188/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 7734/20 від 26.06.2020 року) Фермерського господарства «ЯЛЖІС» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі

за позовом Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» , вул. Лесі Українки, 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька область, 70605 (код ЄДРПОУ 34216986)

адреса для листування: вул. Якова Новицького, 11, м. Запоріжжя, 69005

до відповідача Фермерського господарства «ЯЛЖІС» , пров. Радісний, 16, с. Дмитрівка, Очаківський район, Миколаївська обл., 57545 (код ЄДРПОУ 35328156)

про стягнення заборгованості в сумі 764 363, 71 грн.

Орган ДВС (заінтересована особа): Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, вул. Лютеранська, 13, оф. 2, м. Київ, 01024

за участю представників сторін:

від заявника (боржника): Кучерява Т.Ю., адвокат, ордер ВЕ №101727 від 22.06.2020 року;

від стягувача: представник не з`явився;

від органу ДВС: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 року до господарського суду Миколаївської області надійшла заява вх. № 7734/20 Фермерського господарства «ЯЛЖІС» , у якій заявник просить суд:

- визнати наказ господарського суду Миколаївської області № 915/2188/19 виданий 14.04.2020 року на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року таким, що не підлягає виконанню;

- зупинити виконавче провадження № 62029483, яке було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим А.І. постановою від 07.05.2020 року на час розгляду даної заяви судом, про що постановити відповідну ухвалу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.06.2020 року відмовлено в зупиненні виконавчого провадження № 62029483, яке було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим А.І. постановою від 07.05.2020 року на час розгляду даної заяви судом. Призначено розгляд заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в судовому засіданні на 03.07.2020 року.

Позивач (стягувач) та приватний виконавець в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на адресу їх місцезнаходження належним чином завіреної копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також додатково телефонограмою (арк. 209).

02.07.2020 року від позивача (стягувача) на адресу суду засобом електронного зв`язку надійшли письмові заперечення (вх. № ЕП:8048 від 02.07.2020), в яких позивач (стягувач) просить суд розглянути справу за наявними в ній документами за відсутності представника стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Клопотання позивача (стягувача) судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи, що неявка приватного виконавця не є перешкодою для вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності приватного виконавця.

В судовому засіданні 03.07.2020 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Відповідач (боржник) в обґрунтування заяви (арк. 193-195) з посиланням на постанову КМУ України № 211 від 11.03.2020 року зазначив, що на момент видачі наказу № 915/2188/19 від 14.04.2020 року постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року не набрала законної сили і строк на касаційне оскарження постанови ще не закінчився, оскільки строк на подання касаційної скарги продовжується на строк дії карантину.

Також заявник в клопотанні (вх. № 7798/20 від 30.06.2020 року) зазначає, що наказ не відповідає вимогам ч. 5 ст. 327 ГПК України, оскільки резолютивну частину доповнено ще однією вимогою, тобто рішенням передбачено вчинення кількох дій. При цьому, господарським судом видано лише один наказ.

Позивач (стягувач) у письмових поясненнях (вх. № 8048/20 від 02.07.2020 року) (арк. 210-211) просив суд відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування заперечень зазначає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 року та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року набрали законної сили і є обов`язковими до виконання.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Станом на сьогоднішній день судове рішення не виконано.

Приватний виконавець правом на подання письмових пояснень не скористався.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали заяви, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 року по даній справі (арк. 108-111) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача Фермерського господарства «ЯЛЖІС» , пров. Радісний, 16, с. Дмитрівка, Очаківський район, Миколаївська обл., 57545 (код ЄДРПОУ 35328156) на користь позивача Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» , вул. Лесі Українки, 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька область, 70605 (код ЄДРПОУ 34216986); адреса для листування: вул. Якова Новицького, 11, м. Запоріжжя, 69005:

- 573 899, 76 грн. (п`ятсот сімдесят три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять грн. 76 коп.) - основного боргу;

- 1 721, 69 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна грн. 69 коп.) - інфляційних втрат;

- 114 779, 95 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять грн. 95 коп.) - штрафу;

- 73 962, 31 грн. (сімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн. 31 коп.) - процентів;

- 11 465, 46 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять грн. 46 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 року у справі № 915/2188/19 змінено та доповнено резолютивну частину п. 4 наступного змісту:

"Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ФГ «ЯЛЖІС» ; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ФГ «ЯЛЖІС» суми основного боргу за період: з 22.10.2019 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із ФГ «ЯЛЖІС» (ідентифікаційний код 35328156) на користь ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006 (ідентифікаційний код 34216986)".

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 року залишено без змін (арк. 170-176).

В резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду зазначено, що "Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Після повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції 14.04.2020 року господарським судом Миколаївської області на виконання вищевказаного рішення від 23.12.2019 року та постанови від 19.03.2020 року було видано відповідний наказ (арк. 181).

В наказі зазначено, що рішення та постанова набрали законної сили 19.03.2020 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч .1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п. 3.3 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року Господарський процесуальний кодекс України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню , поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові , до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі № 755/388/15-ц).

Боржник зазначає, що підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є те, що: 1) постанова суду апеляційної інстанції не набрала законної сили; 2) наказ неправильно оформлено (замість двох наказів видано один).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року № 291 та № 343 від 04.05.2020 року відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500 Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (набрав чинності 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до п. 10 роз`яснень «Методична інформація щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину» , які надав КЦС ВС 22.04.2020 року рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У зв`язку з цим, оскільки строк на апеляційне оскарження продовжений до закінчення строку карантину, всі судові рішення судів першої інстанції , які були ухвалені під час дії карантину, набудуть чинності лише після його закінчення, тобто коли закінчиться строк на апеляційне оскарження . Наведене стосується й судових наказів і заочних рішень суду.

Разом з тим, оскільки постанова суду апеляційної чи касаційної інстанцій набирає законної сили з дня її прийняття, вищевказаний Закон № 540-ІХ ніяк не впливає на законну силу судових рішень апеляційних судів.

Отже, продовження строків на касаційне оскарження не зумовлює продовження строків набрання законної сили постановою суду апеляційної іінстанції.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 року та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року набрали законної сили 19.03.2020 року. Наказ господарського суду не був виданий помилково.

Щодо посилання заявника на неправильне оформлення наказу (ч. 5 ст. 327 ГПК України), то суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про помилковість тверджень боржника щодо невідповідності наказу суду вимогам до виконавчого документа, оскільки:

- всі передбачені ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" реквізити зазначені в наказі;

- в наказі зазначено одного боржника та одного стягувача;

- резолютивною частиною рішення стягнуто з одного боржника на користь одного стягувача грошові кошти;

- постановою суду апеляційної інстанції доповнено резолютивну частину рішення щодо встановлення обов`язку органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти, тобто покладено обов`язок не на боржника і не на стягувача, а саме на державного виконавця (приватного виконавця), тобто відсутні підстави для тверджень, що рішенням передбачено вчинення кількох дій;

- нараховані проценти повинні бути стягнуті з одного й того ж боржника на користь одного й того ж стягувача;

- рішення суду з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції не прийнято на користь декількох позивачів та/або проти декількох відповідачів, в судовому рішенні не зазначено, що виконання повинно бути проведено в різних місцях, судовим рішенням не передбачено вчинення кількох дій боржником;

- наказом передбачено вчинення однієї дії - стягнення коштів;

- видача окремого наказу, яким буде покладено обов`язок вчинення дії (нарахування відсотків) на державного виконавця (приватного виконавця), суперечитиме як положенням ГПК України, так і положенням Закону України "Про виконавче провадження"

- суд також зазначає, що приписами ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, тобто в спірному випадку це: починаючи з 20.03.2020 року протягом трьох років. Судовим рішенням встановлено "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти ... до моменту виконання цього рішення...". Тобто, видача судом двох наказів фактично створить ситуацію, за якої пред`явлення та виконання одного наказу буде ставитись у залежність від повного виконання першого (іншого) наказу, що також не відповідає вимогам закону.

Суду не подано доказів повернення стягувачу виконавчого документа відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Натомість, в матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2020 року ВП № 62029483, тобто станом на дату розгляду даної заяви наказ господарського суду Миколаївської області від 14.04.2020 року знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва. В силу положень ч. 1 ст. 326 ГПК України щодо обов`язковості судових рішень останнє підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 7734/20 від 26.06.2020 року) боржника ФГ ЯЛЖІС про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, по справі № 915/2188/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 ГПК України ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви (вх. № 7734/20 від 26.06.2020 року) боржника ФГ ЯЛЖІС про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, по справі № 915/2188/19.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.07.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш