Рішення

від 02.07.2020 по справі 200/2053/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р. Справа№200/2053/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фермерського господарства НАСІННЯ-2 до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Фермерське господарство НАСІННЯ-2 (далі - ФГ НАСІННЯ-2 , позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (надалі - відповідач-1), Державної податкової служби України (надалі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 01.01.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 року;

- зобов`язання відповідача-2 поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 року шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 01.01.2017 року до Реєстру платників податку на додану вартість;

- зобов`язання відповідача-2 відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн. станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача Спірне рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, з огляду на неподання декларацій протягом 12 податкових місяців, є незаконним, оскільки ФГ НАСІННЯ-2 подана така декларація (за березень 2016 року) на паперовому носії, так як з позивачем було розірвано договір про визнання електронних документів контролюючим органом. Тому, позивач у судовому порядку просить скасувати Спірне рішення, поновити реєстрацію позивача, як платника ПДВ та відновити значення реєстраційної суми з податку на додану вартість, яка існувала до моменту припинення реєстрації, як платника ПДВ.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідачів.

У відзивах на позовну заяву представникиГУ ДПС в Луганській областіта ДПС України зазначили про правомірність Спірного рішення. Відзиви обґрунтовані тим, щопозивач знаходиться на обліку в Слов`янсько-Лиманському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області з 20.08.2019 року. У ГУ ДПС у Луганській області (Старобільське управління) позивач перебував на обліку з 25.11.2016 року по20.08.2019 року, а до цього часу перебував на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Відповідно до даних інформаційної системи ДПС України Податковий блок за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року ФГ НАСІННЯ-2 не подавалось до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області декларації по ПДВ, а отже позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подавав до контролюючого органу звітність з ПДВ, що слугувало підставою для прийняття Спірного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України поновити реєстрацію платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання платника податку на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників ПДВ, представники ДПС зазначили, що такі вимоги є передчасними, оскільки спрямовані на майбутній захист прав позивача, які на час звернення до суду і розгляду справи не були порушені, бо підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили.

З урахуванням наведеного, на думку представниківДПС позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - фермерське господарство НАСІННЯ-2 є юридичною особою, код ЄДРПОУ- 38957044, місцезнаходження - 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Світлодарська, будинок 4. Востаннє найменування змінено 06.07.2016 року, адресу змінено 19.08.2019 року (а.с. 39, 121-128).

Основний предмет діяльності - змішане сільське господарство (а.с. 122).

Як зазначено в позовній заяві, позивачу стало відомо про те, що свідоцтво платника ПДВ було анульовано на підставі неподання протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з ПДВ та/або подає такі декларації (податковий розрахунок), які (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України (а.с. 1-2).

Також, у листі ГУ ДПС у Луганський області від 04.11.2019 року № 10/ЗПІ/12-32-55-05 зазначено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято на підставі пп. г п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість. Щодо списання коштів зі спеціального рахунку ПДВ в сумі 49112629 грн. позивача повідомлено, що дана сума рахується як переплата в індивідуальній картці платника за кодом бюджетної класифікації 14010160 (суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно статті 209 ПКУ) (а.с. 5-6).

Позивач у позовній заяві зазначив, що оскільки позивачу було неодноразово розірвано договір про визнання електронних документів контролюючим органом, він був вимушений надавати податкові декларації у паперовому вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (код ЄДРПОУ 38957044) подавалася до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя податкова декларація з ПДВ за березень 2016 року, нова звітна декларація з ПДВ за березень 2016 року, що підтверджується скріншотом сторінки з електронного кабінету та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 154-161).

У зв`язку із наведеними обставинами, незважаючи на те, що позивачем подавалася деклараціядо контролюючого органу за березень 2016 року, ГУ ДПС у Луганській області прийнято спірне рішення № 48 про анулювання реєстрації платника ПДВ стосовно ФГ НАСІННЯ-2 від 19.01.2017 року, за яким через неподання протягом 12 послідовних податкових місяців протягом періоду з грудня 2015 року до листопада 2016 року, з 19.01.2017 року анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ (а.с. 71-72).

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, Фермерське господарство НАСІННЯ-2 звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; в подальшому за текстом відповідні правові норми застосовуються судом в редакції, що діяла на час прийняття Спірного рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ) контролюючі органи виконують функції щодо контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

На підставі пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в подальшому за текстом рішення - ПКУ) з метою виконання своїх функцій контролюючі органі мають право отримувати від платників інформацію щодо здійснення господарської діяльності, одержувати від суб`єктів господарювання і державних органів та установ первинні документи, користуватися інформаційними базами даних, запитувати та вивчати відомості, статистичну та іншу звітність, проводити аналіз управління ризиками тощо.

Згідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14.11.2014 року (далі - Положення №1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Відповідно до п.5.1 Положення №1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 5.2 Положення №1130 передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (п. 5.6 Положення №1130).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення №48 від 19.01.2017 р. прийняте з підстав того, що платник подає/не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з грудня 2015 року по листопад 2016 року.

Водночас, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України має прийматися за наявності відповідних підтверджуючих документів та з врахуванням аналізу податкових декларацій платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України № К/800/19768/14 від 11.05.2016 року.

Відповідачем не надано до суду, зокрема, довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Водночас, в матеріалах справи наявні копії податкової звітності позивача за березень 2016 року.

Наведене свідчить про неможливість прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість на підставі пункту г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Додатково до вказаного вище, суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п.49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п.49.8 та 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

З п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України слідує, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України. У такому разі, на підставі п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Також, за п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Обґрунтовуючи підстави прийняття Спірного рішення відповідач зазначив, що позивачем не подавались декларації протягом 12 послідовних податкових місяців.

Водночас, незважаючи на ухвали суду від 18.03.2020 року, від 04.05.2020 року про витребування доказів - відповідачем не надано суду доказів неподання податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців, натомість, позивачем суду надані докази подання декларації за березень 2016 року.

Разом з цим, за таких обставин суд вважає протиправними посилання відповідачів на пп. г п.184.1 ст. 184 ПК України, як на підставу для прийняття Спірного рішення.

Також, на ухвали суду від 18.03.2020 року, від 04.05.2020 року про витребування доказів - договору про визнання електронних документів, що укладений з позивачем, відповідачами вказана інформація суду взагалі не надана.

А отже, на думку суду позивач вчинив всі залежні від нього дії із подання податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року на адресу податкового органу (приймаючи до уваги відсутність укладеного договору про визнання електронних документів), зокрема, подавзвітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, тобто в паперовій формі.

Можливість подання платником податків податкової звітності - декларацій з ПДВ у паперовій формі, за умови відсутності діючого договору про визнання електронних документів, до моменту укладення такого договору, окрім вказаних вище правових норм ПК України, також визначена і практикою Верховного суду в подібних справах, в тому числі у постанові від 24 січня 2019 року (справа №805/2554/16-а, адміністративне провадження №К/9901/31281/18).

Відтак, позиція відповідачів про неподання позивачем податкових декларацій з ПДВ протягом 12 місяців: згрудня 2015 року по листопад 2016 року є необґрунтованою і суперечить наявним у справі доказам, оскільки позивачем подаваласядекларація з ПДВ за березень 2016 року, а отже відсутній факт неподання ФГ НАСІННЯ-2 декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних календарних місяців, що у свою чергу виключає можливість прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відносно позовної вимоги з приводу зобов`язання ДПС України відновити у системі електронного адміністрування ПДВ значення реєстраційної суми з ПДВ у розмірі 49 112 629,00 грн., станом на дату анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Витягу з картки платника ПДВ - ФГ НАСІННЯ-2 (а.с. 150), станом на 23.10.2019 року у графі Переплата зазначено - 49112629 грн., тобто вказана вище сума ПДВ обліковується в картці позивача.

Аналізуючи вказані спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також наслідки такого анулювання визначені ст. 184 ПК України.

Статтею 184 ПК України, встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону. У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні. У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Таким чином, з вищенаведеної статті, не вбачається відсутність права платника податків внаслідок анулювання реєстрації платника ПДВ на віднесення сплачених сум до податкового кредиту або виписку податкових накладних за господарськими операціями, здійснюваними до такого анулювання та під час наявності у такого платника статусу платника ПДВ.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 ПК України.

Згідно з положеннями п.200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: - суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; - суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; - суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; - суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XXПерехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість, якою затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569)

Згідно п.13 Порядку №569 електронного адміністрування податку на додану вартість, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

А отже, внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 49 112 629,00 грн.

Фактично, відповідач позбавив позивача у підтвердженні права на мирне володіння його майном, що призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади/рішення Європейського суду у справі Wiggins v. UnatedKingdomAppl. 7456/76 (1976)/.

Європейським судом з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Така позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.

Таким чином, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від`ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Вказана правова позиція також підтверджується практикою Верховного суду з подібних правовідносин, викладеною у постанові від 24 січня 2019 року (справа №805/2554/16-а, адміністративне провадження №К/9901/31281/18). Висновки вказаної постанови підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, у відповідності до частини 5 ст. 242 КАС України.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення № 48 від 19.01.2017 р.,суд приходить до висновку про необхідність його скасування як протиправного та такого, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а реєстрація позивача, як платника ПДВ, підлягає поновленню. Разом з цим, позовна вимога з приводу зобов`язання ДПС України відновити у системі електронного адміністрування ПДВ значення реєстраційної суми з ПДВ у розмірі 49 112 629,00 грн., також підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 6 306,00 грн., наведена сума відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Луганській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, оскільки саме даним органом було прийнято спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фермерського господарства НАСІННЯ-2 до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 48Головного управління ДФС у Луганській областіпро анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044) від 19.01.2017 року № 593/8/12-30-12.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України поновити реєстраціюплатника податку на додану вартість за № 389570406098 від 01.10.2015 року Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044), шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстраціїплатника на додану вартість від 01.01.2017 року до Реєстру платників податку на додану вартість.

4. Зобов`язати Державну податкову службу Українивідновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ЄДРПОУ 43143746, юридична адреса: вул. Енергетиків, буд. 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) на користь Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (ЄДРПОУ 38957044, юридична адреса: вул. Світлодарська, буд. 4, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 306,00 грн.

Судове рішення складено та підписано 02 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID - 2019) від 30.03.2020 року №540.

Суддя В.М. Чучко