Постанова

від 01.07.2020 по справі 25/187

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 року м. Дніпро Справа № 25/187

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

секретар Манчік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 року (повний текст складено 21.02.2020 року)

у справі № 25/187 (суддя - Кричмаржевський В.А., м. Запоріжжя)

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія", м. Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 року задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про заміну сторони правонаступником. Замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області. Задоволено частково заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання грошових вимог. Визнано грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" в розмірі 2 396,88 грн. (3 черга задоволення вимог кредиторів), 3 842,00 грн. судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів). В іншій частині грошові вимоги відхилено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 року в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області у розмірі 309 875,31 грн., визнати кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області у повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги всі обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Податковий борг з ПДВ виник на підставі самостійно поданих до контролюючого органу декларацій на суму 257 497,19 грн. Податковий борг з податку на прибуток виник на підставі самостійно поданих до контролюючого органу податкових декларацій на суму 21 584 грн. Податковий борг з земельного податку з юридичних осіб виник на підставі самостійно поданих до контролюючого органу податкових декларацій на суму 37 032 грн. Станом на час звернення до суду вказаний податковий борг боржник до бюджетів не сплатив. З порушенням справи про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникнути нові зобов`язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, то відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. В порушення норм процесуального та матеріального права, місцевий господарський суд не надав належної оцінки правовій природі грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на суму 309 875,31 грн., не перевірив їх обґрунтованості належними і допустимими доказами та дійшов неправомірного висновку про відхилення кредиторських вимог.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" арбітражний керуючий Коршун Владислав Володимирович у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 року щодо часткового задоволення грошових вимог є правомірною. Грошові вимоги кредитора до боржника у сумі 2 251,71 грн. земельного податку з юридичних осіб за грудень 2016 року та 145,17 грн. за грудень 2016 року, а також вимоги по сплаті судового збору у сумі 3 842,00 грн. є обґрунтованими, такими, що підлягають відповідно до вимог статей 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника: до 3 черги задоволення в сумі 2 396,88 грн., до 1 черги задоволення в сумі 3 842,00 грн. Ліквідатор посилається на те, що згідно наведеного в заяві Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 21.11.2019 року № 81/8-08-08-05 та відповідно і в апеляційній скарзі розрахунку податкового боргу з податку на додану вартість, останній виник на підставі самостійно поданих боржником до контролюючого органу декларацій за період з 19.03.2013 року по 18.08.2016 року, якими визначено суму податкових зобов`язань у загальному розмірі 259 744,00 грн., з яких самостійно сплачено 2 246,81 грн., залишок 257 497,19 грн. З дня самостійного визначення боржником податкового зобов`язання та подання відповідної декларації, вказане зобов`язання вважається узгодженим. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому чисті й винесення податкової вимоги. Приймаючи до уваги те, що з дня виникнення податкового боргу у боржника з податку на додану вартість у сумі 257 497,19 грн. минув 1095 денний строк, оскільки відповідна заява Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про його визнання подана до Господарського суду Запорізької області лише 03.12.2019 року, в цій частині грошові вимоги кредитора є незаконними, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону. Податковий борг боржника з податку на прибуток виник на підставі самостійно поданих боржником до контролюючого органу декларацій за період з 11.02.2013 року по 26.02.2016 року, якими визначено суму податкових зобов`язань у загальному розмірі 21 585,00 грн. З дня самостійного визначення боржником податкового зобов`язання та подання відповідної декларації, вказане зобов`язання вважається узгодженим. Разом з тим, з огляду на вимоги пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, приймаючи до уваги, що з дня виникнення податкового боргу у боржника з податку на прибуток у сумі 21 585,00 грн. минув 1095 денний строк, вказані грошові вимоги кредитора є неправомірними, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону. Податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у боржника виник на підставі самостійно поданих боржником до контролюючого органу - ДПІ у Комунарівському районі м. Запоріжжя декларацій за період з 04.02.2015 року по 19.02.2016 року, якими визначено суму податкових зобов`язань у загальному розмірі 37 032,00 грн. з помісячною сплатою по 2 251,73 грн. з січня по листопад 2016 року та 2 251,71 грн. за грудень 2016 року. Також, у боржника податковий борг з земельного податку з юридичних осіб виник на підставі самостійно поданих боржником до контролюючого органу - ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя декларацій за період з 19.02.2016 року по 01.04.2016 року, якими визначено суму податкових зобов`язань у загальному розмірі 3 277,81 грн. з помісячною сплатою по 145,15 грн. з березня по листопад 2016 року та 145,17 грн. за грудень 2016 року. З дня самостійного визначення боржником податкового зобов`язання та подання відповідної декларації вказані зобов`язання вважаються узгодженими. З огляду на вимоги пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, приймаючи до уваги те, що з дня виникнення податкового боргу у боржника з земельного податку з юридичних осіб за період з лютого 2015 року по листопад 2016 року у загальній сумі 37 912,93 грн. минув 1095 денний строк, в цій частині грошові вимоги кредитора є неправомірними, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 01.07.2020 року.

В судовому засіданні 01.07.2020 року представник скаржника надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження у справі.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 року визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Коршуна В.В., якого зобов`язано вчинити певні дії.

Повідомлення про визнання боржника - ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури розміщено у визначеному Законом порядку.

03.12.2019 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області із заявою про визнання грошових вимог у справі, судове засідання для її розгляду призначене на 20.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2019 року судове засідання було відкладено до 19.02.2020 року з метою уточнення розміру заявлених вимог та періодів виникнення податкових зобов`язань.

В судовому засіданні 19.02.2020 року заявником було подано клопотання про заміну кредитора - Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області в зв`язку з реорганізацією, яке обґрунтоване статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України".

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, дослідивши наведені у заяві доводи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, суд першої інстанції в судовому засіданні 19.02.2020 року дійшов висновку про заміну кредитора Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області та визнав заявлені кредиторські вимоги частково обґрунтованими.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов таких висновків.

Щодо клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про заміну кредитора на його правонаступника, заявленого до суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову у заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Аналогічна норма міститься у статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (із змінами внесеними постановою КМУ від 25.09.2019 року № 846) затверджено положення про Державну податкову службу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, також реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Зокрема, утворено Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, а територіальний орган - Головне управління ДФС у Запорізькій області приєднується до територіального органу - Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Головне управління ДПС у Запорізькій області 31.07.2019 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Розпорядчий акт, на підставі якого створено цю юридичну особу, - постанова Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України".

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для здійснення у даній справі процесуальної заміни Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. В зв`язку з чим, слід вважати заявником кредиторських вимог у справі Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.

Щодо грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до боржника колегія суддів враховує наступне.

Згідно із частиною 3 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс) у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 59 Кодексу з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

Частиною 4 статті 60 Кодексу встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Кодексу кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з пунктами 1, 3, 6 частини 1 статті 64 Кодексу кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Заявлені грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до боржника складаються із заборгованості з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів в розмірі 257 497,19 грн. за період з 19.03.2013 року по 18.08.2016 року, податку на прибуток - 21 585,00 грн. за період з 11.02.2013 року по 26.02.2016 року, земельного податку з юридичних осіб - 37 032,00 грн. за 2015 та 2016 роки.

Так, податковий борг боржника виник на підставі самостійно поданих боржником податкових декларацій до контролюючого органу:

- з податку на додану вартість :

№ 9014236863 від 19.03.2013 року у розмірі - 2 448 грн.;

№ 9021488078 від 18.04.2013 року у розмірі - 2150 грн.;

№ 9029074671 від 20.05.2013 року у розмірі - 11 722 грн.;

№ 9036322807 від 19.06.2013 року у розмірі - 10 662 грн.;

№ 9043073353 від 18.07.2013 року у розмірі - 553 грн.;

№ 9051772022 від 20.08.2013 року у розмірі - 172 грн.;

№ 9058929623 від 19.09.2013 року у розмірі - 829 грн.;

№ 9065553824 від 17.10.2013 року у розмірі - 10 130 грн.;

№ 9073903070 від 18.11.2013 року у розмірі - 1 991 грн.;

№ 9087661164 від 17.01.2014 року у розмірі - 207 грн.;

№ 9009211960 від 19.02.2014 року у розмірі - 859 грн.;

№ 9014398427 від 19.03.2014 року у розмірі - 70 грн.;

№ 9048095508 від 19.08.2014 року у розмірі - 26 275 грн.;

№ 9053808001 від 19.09.2014 року у розмірі - 5 993 грн.;

№ 9059662778 від 17.10.2014 року у розмірі - 6 156 грн.;

№ 9067370059 від 19.11.2014 року у розмірі - 6 353 грн.;

№ 9073609629 від 19.12.2014 року у розмірі - 6 526 грн.;

№ 9078230086 від 19.01.2015 року у розмірі - 6 760 грн.;

№ 9018089599 від 19.02.2015 року у розмірі - 6 972 грн.;

№ 9045128683 від 20.03.2015 року у розмірі - 7 847 грн.;

№ 9071544067 від 17.04.2015 року у розмірі - 8 663 грн.;

№ 9100036330 від 19.05.2015 року у розмірі - 9 586 грн.;

№ 9128628769 від 19.06.2015 року у розмірі - 9 836 грн.;

№ 9152845941 від 20.07.2015 року у розмірі - 10 888 грн.;

№ 9174347703 від 19.08.2015 року у розмірі - 10 764 грн.;

№ 9236513333 від 19.11.2015 року у розмірі - 8 588 грн.;

№ 9256718316 від 18.12.2015 року у розмірі - 9 558 грн.;

№ 9273480728 від 19.01.2016 року у розмірі - 9 638 грн.;

№ 9020136488 від 19.02.2016 року у розмірі - 9 723 грн.;

№ 9038267409 від 18.03.2016 року у розмірі - 9 686 грн.;

№ 9059424893 від 19.04.2016 року у розмірі - 9 783 грн.;

№ 9079740007 від 18.05.2016 року у розмірі - 9 273 грн.;

№ 9101367250 від 17.06.2016 року у розмірі - 9 710 грн.;

№ 9124236338 від 19.07.2016 року у розмірі - 9 692 грн.;

№ 9148602935 від 18.08.2016 року у розмірі - 9 681 грн.

- з податку на прибуток :

№ 13000006494 від 11.02.2013 року на суму - 36 грн.;

№ 9090193561 від 10.02.2014 року на суму - 1 грн.;

№ 9276169947 від 26.02.2016 року на суму - 21 548 грн.

- з податку на землю :

№ 9008953928 від 04.02.2015 року на суму - 12 580,32 грн. (щомісяця по 1 048,36 грн.);

№ 9020292226 від 19.02.2016 року на суму - 27 020,74 грн. (щомісяця по 2 251,73 грн. з січня по листопад 2016 року, грудень - 2 251,71 грн.);

№ 9048797748 від 01.04.2016 року (уточнена) на суму - 1 451,52 грн. (з березня по листопад по 145,15 грн., грудень - 145,17 грн.).

При розгляді грошових вимог податкової служби до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який згідно з частиною 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 923/1092/16).

Матеріали справи свідчать, що на момент звернення з кредиторськими вимогами до місцевого господарського суду у даній справі - 03 грудня 2019 року минув трирічний строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійною вважається заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

У відповідності з пунктом 101.4 статті 101 Податкового кодексу України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.3 статті 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів, по закінченню яких контролюючий орган уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому або позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків за вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Такого правового висновку дійшли касаційні суди як господарської, так і адміністративної юрисдикції, зокрема, у постановах від 06.02.2018 року у справі К/991/99/17 807/2097/16, від 04.09.2018 року у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 року у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 року у справі № 925/1242/15, від 19.05.2020 року у справі № 43/75-15/7-б.

Враховуючи обставини спливу строку давності для стягнення податкового боргу апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні поданих 03.12.2019 року кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" по сплаті податку на додану вартість, податку на прибуток та податку на землю, які виникли до грудня 2016 року та заявлені поза межами 1095 денного строку з дня їх виникнення, тобто боргу, який в силу імперативних приписів статей 101, 102 Податкового кодексу України визнається безнадійним та підлягає списанню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що обґрунтованими, підтвердженими та заявленими в межах визначеного Податковим кодексом України строку, є вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, що складаються з податкового боргу з податку на землю за грудень 2016 року в розмірі - 2 396,88 грн. (2 251,71 грн. + 145,17 грн.). Вказані вимоги правомірно віднесено місцевим господарським судом до третьої черги задоволення на підставі приписів частини 1 статті 64 Кодексу. Сплачену Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області суму судового збору за подання заяви з вимогами до боржника у розмірі - 3 842 грн. правомірно віднесено судом першої інстанції до першої черги задоволення.

Доводи скаржника про те, що на заявлені вимоги поширюється дія статті 19 Закону про банкрутство щодо мораторію, який має наслідком зупинення перебігу строку позовної давності згідно з абзацом 5 частини 3 статті 19 цього Закону, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що за своєю правовою природою строки позовної давності, передбачені статтями 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, відрізняються від строку давності стягнення податкового боргу згідно із статтею 102 Податкового кодексу України, який є строком існування відповідного податкового зобов`язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення. В той час, як строк позовної давності, правова природа якого полягає у тому, що протягом цього часу особа може звернутися до суду за захистом порушеного права, однак, збіг цього строку не зумовлює припинення відповідного зобов`язання, суд може захистити порушене право, якщо дійде висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі № 925/1242/15).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами ліквідатора, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги .

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення без змін ухвали місцевого господарського суду.

3.5. Розподіл судових витрат .

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 року у справі № 25/187 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено - 06.07.2020 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд