Рішення

від 23.06.2020 по справі 910/3016/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2020Справа №910/3016/20

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" простягнення 121 000,00 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 від відповідача:Сосновський Д.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" про стягнення 121 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за користування у період з 10.01.2018 по 10.05.2019 орендованим згідно Договору оренди від 10.11.2017 майном, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" виникла заборгованість перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 121 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі від 03.03.2020) відкрито провадження у справі №910/3016/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін); визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 14.04.2020.

В судовому засіданні 14.04.2020 представником відповідача було надано суду відзив на позов, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що: 1) Договір оренди від 10.11.2017 має ознаки підробки і містить абсурдні пункти, що перешкоджають реальному настанню правових наслідків, які обумовлені цим договором; 2) гарантійний лист про відстрочку платежів за оренду приміщення містить посилання на договір оренди від 10.11.2018, в той час як позовні вимоги обґрунтовані на підставі договору оренди від 10.11.2017; 3) позивачем не подавалось до органів податкової звітності відомостей (звіту, податкового розрахунку) про нарахований дохід за 1 квартал 2019 року, в той час як суми вказані ОСОБА_1 у акті виконаних послуг оренди за 2018 рік від 22.01.2019 та декларації не збігаються; 4) акт приймання-передачі приміщення від 10.05.2019 та резолюція на претензії від 10.05.2019 підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" після внесення запису до трудової книжки звільнення її з посади; 5) сума заборгованості невірно розрахована; 6) надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог документи є підробленими за наслідками змови колишнього директора відповідача ОСОБА_2 та її батька - ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс". У зв`язку з наведеними обставинами відповідач у своєму відзиві просив суд визнати недійсним Договір оренди від 10.11.2017 на підставі п. 5 ст. 203, ст. 232 Цивільного кодексу України як вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, викликати в якості свідка ОСОБА_2 (колишнього директора відповідача), постановити окрему ухвалу за фактами підробки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 документів та їх використання, стягнути з позивача штраф.

У судовому засіданні 14.04.2020 судом було роз`яснено представнику відповідача порядок та суть вчинення таких процесуальних дій як подання відзиву та зустрічного позову, а також їх правові наслідки.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2020.

30.04.2020 засобами поштового зв`язку від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що форма і зміст Договору оренди від 10.11.2017 та інших, укладених на підставі такого договору, документів відповідають істотним та загальним положенням, звичаям та домовленостям. Однак, відповідь на відзив не містить підпису ОСОБА_1 чи будь-якої іншої особи (повноваженої на здійснення представництва інтересів позивача в межах даної справи), у зв`язку з чим до розгляду судом не приймається на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

12.05.2020 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" надійшли заперечення, в яких відповідач стверджує, що надані позивачем документи на підтвердження своєї вимоги про стягнення орендної плати є підробленими. У своїх запереченнях відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, викликати в якості свідка ОСОБА_2 (колишнього директора відповідача), постановити окрему ухвалу за фактами підробки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 документів та їх використання, стягнути з позивача штраф.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 долучено поданий позивачем лист ДФС України про надання інформації до матеріалів справи; задоволено клопотання відповідача про відкладення засідання у зв`язку з продовженням строків на вчинення процесуальних дій відповідачем до закінчення карантину та відкладено судове засідання на 09.06.2020.

09.06.2020 від ОСОБА_3 надійшла відповідь на заперечення, в якій позивач просить суд повернути заперечення відповідачу та заборонити останньому недобросовісно користуватись і зловживати своїми правами.

09.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" надійшло клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яке обґрунтоване перевищенням ОСОБА_2, як директором відповідача, своїх повноважень під час укладення спірного договору. Також відповідачем було подано до суду клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 долучено подані відповідачем докази та вирішено здійснювати їх дослідження в процесі розгляду справи по суті; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення у даній справі не вплине на її права та обов`язки; оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2020.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 долучено подані позивачем докази до матеріалів справи та вирішено надати їм оцінку на стадії дослідження доказів; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідка, враховуючи, що свідок викликається за його заявою; витребувано у позивача: Договір ЗВГ-3 від 04.12.2017 про релігійне навчання (демонологію); Акт виконання робіт проведення курсу навчання в галузі культури та релігії від 27.12.2017; податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (позивача) за півріччя 2019; книгу обліку доходів (позивача) за період з листопада 2017 по 10.05.2019, а в частині витребування документу про освіту відмовлено; відмовлено у задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу, оскільки відсутнє умисне невиконання вимог ухвали суду та не виникало проблем в огляді оригіналів документів; залучено до матеріалів справи копію повідомлення про проведення Загальних зборів; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.06.2020.

У підготовчому засіданні 19.06.2020 позивачем було надано письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 зазначає, що ним на підтвердження своїх позовних вимог було подано первинні документи, які не визнані недійсними або нікчемними та в судовому порядку не оспорювались, в той час як податкова звітність позивача не входить до предмету доказування в межах даної справи.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 долучено подані позивачем докази та пояснення до матеріалів справи; долучено поданий відповідачем доказ до матеріалів справи; закрито підготовче провадження, встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення у матеріалах справи та призначено розгляд справи №910/3016/20 по суті на 23.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 враховано зауваження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" від 17.06.2020 з приводу неповноти відомостей, вміщених у протоколі судового засідання у справі №910/3016/20 від 09.06.2020.

Позивач в судове засідання 23.06.2020 з`явився, надав суду висновки позивача для дослідження доказів, клопотання про ухвалення рішення про стягнення заборгованості та передбачення порядку сплати пені, клопотання про постановлення окремої ухвали на адресу Головного управління ДПС у м. Києві, якою зобов`язати здійснити перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" на предмет дотримання вимог законодавства про працю, клопотання про постановлення окремої ухвали на заступника начальника слідчого управління м. Києва для проведення дисциплінарного розслідування порушення службовими особами дисциплінарного статуту, присяги держслужбовця та присяги поліцейського, клопотання про постановлення окремої ухвали на прокуратуру щодо перевірки незаконних дій ОСОБА_4 , вступну доповідь на розгляд справи по суті. В межах судового засідання позивачем також надано усні пояснення по суті позовних вимог, за змістом яких ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а також повернути сплачений ним судовий збір за подання даної позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.06.2020, з`явився, надав письмову доповідь для розгляду справи по суті та усні пояснення, за змістом яких проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 долучено надані позивачем фотокартки до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача про постановлення окремих ухвал, суд відмовляє у їх задоволенні оскільки, по-перше, дані ухвали стосуються обставин та правовідносин, які не стосуються предмету спору у даній справі та відповідно судом не встановлюються та не досліджуються, а відтак не можуть бути оцінені.

По-друге, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, в той час як суд не вбачає правових підстав для прийняття таких судових рішень. Крім того, сторони у даній справі не позбавлені можливості самостійно звернутись до відповідних органів та посадових осіб для перевірки законності дій як один одного, так і інших осіб.

В судовому засіданні 23.06.2020 судом завершено розгляд справи №910/3016/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" (орендар) в особі директора ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) укладено Договір оренди (надалі - Договір), у відповідності п.п. 1.1., 1.2., 2.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування Ѕ квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для розташування офісу.

Загальна площа об`єкта, що орендується, складає Ѕ частини від 48 кв.м., тобто 24 кв.м. (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 3.1 Договору приймання-передача об`єкта, що орендується, здійснюється на підставі даного Договору та відповідного акту приймання-передачі або фактичного забезпечення орендодавцем доступу до приміщення.

Договір укладено сторонами на строк один рік до 10.11.2018 (п. 4.1. Договору). Сторони погодили, що після закінчення строку договору оренди, без заперечень щодо цього з боку орендодавця договір автоматично пролонгується на відповідний строк (п. 4.2. Договору).

У пункті 5.1. Договору передбачено, що орендна плата за об`єкт, що орендується, встановлюється у розмірі 7 000,00 грн. на місяць.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендар також несе всі витрати з утримання та експлуатації нерухомості, сплачує належні платежі та збори (у тому числі, послуги з газо-, водо-, енерго-, теплопостачання та Інтернет). Орендар також несе всі витрати з оренди та експлуатації електронної, комп`ютерної та печатної (принтери) техніки (п. 5.3. Договору).

У відповідності до п.п. 5.4., 5.5. Договору плата за договором незалежно від результатів господарської діяльності орендаря та форми оплати здійснюється щомісячно або за домовленістю з орендодавцем щоквартально 10 числа місяця або першого місяця кварталу, наступного за звітним.

У пункті 6.3. Договору передбачено, що на вимогу орендаря орендодавець зобов`язаний щоквартально надавати рахунки на оплату орендної плати, інших платежів за цим Договором і актом про виконання послуг з оренди орендарю.

Відповідно до п. 8.2 Договору при передачі об`єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" (орендар) в особі директора ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) складено акт приймання-передачі приміщення, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв Ѕ частини приміщення у тимчасове володіння та користування за адресою: АДРЕСА_2 .

10.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" в особі директора ОСОБА_2 було надано гарантійний лист, в якому відповідач просив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про відстрочку платежів за надання послуг оренди за період першого кварталу 2018 року, а також наступні за ним платежі у зв`язку з вирішенням спірних питань з учасниками відповідача. Оплата гарантувалась за першої можливості.

10.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" в особі директора ОСОБА_2 було підписано боргову розписку, згідно якої відповідач зобов`язувався повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кошти в сумі 84 000,00 грн. за Договором.

22.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" (орендар) в особі директора ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) складено акт виконання послуг оренди, згідно якого зобов`язання відповідача за Договором із орендної плати за 2018 рік складають 84 000,00 грн.

10.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" в особі директора ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) складено акт виконання послуг оренди, згідно якого зобов`язання відповідача за Договором із орендної плати за 2019 рік станом на 10.05.2019 складають 37 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати за користування у період з 10.01.2018 по 10.05.2019 орендованим згідно Договору майном у розмірі 121 000,00 грн.

Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Щодо доводів відповідача про недійсність Договору та інших документів, що складені на підставі цього Договору, та їх підробку, суд зазначає наступне.

По-перше, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, доказів визнання недійсним у судовому порядку чи оспорення у судовому порядку Договору оренди від 10.11.2017 матеріали справи не містять.

По-друге, судом в межах судового засідання, яке відбулось 14.04.2020, було роз`яснено представнику відповідача, що останній вправі звернутись до суду в межах даної справи із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору, однак сам факт заявлення такої вимоги у відзиві жодним чином не зумовлює підстав для надання правової оцінки цьому договору з точки зору його недійсності (нікчемності).

Попри наведене, відповідач не скористався своїм правом на подання зустрічного позову про визнання недійсним Договору, в той час як в силу приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

По-третє, під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. У справі №910/3016/20 предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за Договором по орендній платі у розмірі 121 000,00 грн.

Предмет доказування - це коло обставин, які належить установити по конкретній справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відтак, до предмету доказування у даній справі входять наступні обставини: 1) передання позивачем відповідачу об`єкта оренди у користування; 2) наявність у відповідача заборгованості за орендними платежами, нарахованими за період користування ним орендованим майном.

З огляду на наведене, доводи сторін, які стосуються повноважень колишнього директора відповідача ОСОБА_2 на укладення Договору, родинних зв`язків між колишнім директором відповідача та позивачем, складних умов праці колишнього директора відповідача, податкової звітності позивача, судових справ між сторонами та директором відповідача та кримінальних проваджень, судом не приймаються до уваги та не оцінюються, оскільки не входять до предмету доказування у даній справі.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що дані доводи самі по собі не зумовлюють нікчемність Договору, а лише можуть слугувати підставою для оспорювання такого Договору, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" не доведено обставин оспорення спірного договору у судовому порядку, а також останнє не скористалось правом на оспорення відповідного договору в межах даного спору.

Отже, з`ясовуючи обставини передання позивачем відповідачу об`єкта оренди у користування, судом враховано, що з матеріалів справи вбачається укладення 10.11.2017 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем Договору оренди, який в силу приписів частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України станом на дату розгляду даної справи є чинним та правомірним.

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

На виконання вказаного Договору сторонами 10.11.2017 складено приймання-передачі приміщення, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування Ѕ частини приміщення у тимчасове володіння та користування за адресою: АДРЕСА_2 (об`єкт оренди за Договором).

Саме з моменту підписання цього акту почнеться відлік користування об`єктом оренди.

Відтак, з огляду на те, що сторонами не надано доказів припинення фактичного користування відповідачем орендованим майном (зокрема, акту, яким би підтверджувалось повернення орендарем орендодавцю об`єкта оренди з користування), то відповідно матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" користувалось орендованим згідно Договору майном у період з 10.11.2017 по 10.05.2019 (тобто, в межах спірного періоду - 10.01.2018 по 10.05.2019, за який позивач просить стягнути з відповідача орендну плату).

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що орендна плата за об`єкт, що орендується, встановлюється у розмірі 7 000,00 грн. на місяць.

Тобто, за спірний період з 10.01.2018 по 10.05.2019 (рівно 16 місяців) загальний розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачем позивачу, складав 112 000,00 грн. (16 місяців х 7 000,00 грн.).

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем не складались та не надано суду актів наданих послуг оренди щомісячно, а відтак ним не підтверджено факт користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" спірним майном, оскільки для підтвердження обставин орендного користування майном та припинення користування майном в межах договору оренди належними доказами користування є акти прийому-передачі в оренду майна та акт повернення майна з орендного користування.

За наявності складеного сторонами акту прийому-передачі в оренду майна та відсутності акту про повернення з орендного користування майна, акт надання послуг оренди жодним чином не підтверджує та не спростовує факту передання в оренду та/або орендного користування спірним майном, а також не впливає на виникнення обов`язку із оплати орендного користування або перебіг строку на оплату такого користування.

Тобто, фактом початку та відповідно припинення орендних правовідносин є підписання акту приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц, а також постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №640/12616/17.

Позивач вказував, що інша частина заявленої до стягнення суми заборгованості складається із відшкодування комунальних послуг, спожитих відповідачем, однак суд вважає такі доводи ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки, по-перше, на відміну від орендної плати, обсяг та вартість спожитих орендарем комунальних послуг підлягає доведенню відповідними документами (наприклад, актом, розрахунком тощо). Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обсягів та вартості спожитих комунальних послуг.

По-друге, позивач у змісті свого позову вказував, що має місце заборгованість відповідача саме за орендною платою за користування майном у період з 10.01.2018 по 10.05.2019, та жодним чином не вказував, що до даної суми також включена заборгованість із відшкодування комунальних послуг.

По-третє, у своїй претензії від 10.05.2019 ОСОБА_1 чітко і беззаперечно зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" виникла заборгованість за період з 10.01.2018 по 10.05.2019 у розмірі 121 000,00 грн. без врахування пені, інфляції та комунальних послуг.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать, що позивачем було заявлено до стягнення саме заборгованість по орендній платі, а не сукупність несплачених відповідачем орендної плати та відшкодування комунальних витрат.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.п. 5.4., 5.5. Договору плата за договором незалежно від результатів господарської діяльності орендаря та форми оплати здійснюється щомісячно або за домовленістю з орендодавцем щоквартально 10 числа місяця або першого місяця кварталу, наступного за звітним.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 5.4., 5.5. Договору відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з сплати орендних платежів за користування майном у загальному розмірі 112 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі сплати орендних платежів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем зі сплати орендних платежів за Договором за користування орендованим майном у період з 10.01.2018 по 10.05.2019 у розмірі 112 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості за договором зі сплати орендної плати у розмірі 112 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" про стягнення заборгованості із орендної плати підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 112 000,00 грн.

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) Проніна проти України зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи №910/3016/20 судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, із наявних в матеріалах справи квитанцій №0.0.1597195519.2 від 27.01.2020 на суму 25,00 грн. та №0.0.1610600641.2 від 10.02.2020 на суму 20,00 грн. вбачається, що позивачем було сплачено комісію за банківські послуги за вчинення такої банківської операції як сплата судового збору.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені позивачем витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов`язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов`язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" суд вважає, що такі витрати є пов`язаними із розглядом справи судом, оскільки оплата судового збору у банківській установі завжди має своїм наслідком сплату комісії банку, а тому дані витрати є обов`язковими, а відтак є похідними від відповідного процесуального документу (позову).

З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 15, 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати позивача на оплату комісії банку за вчинення операції із перерахування судового збору на казначейський рахунок суду покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До того ж, в поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено до відповідача 1 вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача 121 000,00 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення 121 000,00 грн. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

В той же час, як вбачається із квитанцій №0.0.1597195519.1 від 27.01.2020 на суму 1 950,00 грн. та №0.0.1610600641.1 від 10.02.2020 на суму 170,00 грн. позивачем було сплачено на подання даної позовної заяви судовий збір у загальному розмірі 2 120,00 грн.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 8,00 грн.

В межах судового засідання 23.06.2020, в якому здійснювалась фіксації технічними засобами, позивач просив суд повернути йому судовий збір, який ним був сплачений за звернення до Господарського суду міста Києва

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а відтак судовий збір у вказаній частині (8,00 грн.) підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись статтями 13, 74, 123, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Енд Маркетинг Телентс" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15; ідентифікаційний код 41583249) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) борг за Договором оренди від 10.11.2017 у розмірі 112 000 (сто дванадцять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 945 (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять) грн. 65 коп. та банківські витрати у розмірі 41 (сорок одна) грн. 65 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції №0.0.16106000641.1 від 10.02.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 03.07.2020.

Суддя Р.В. Бойко