Рішення

від 25.06.2020 по справі 922/476/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/476/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради до Приватне підприємство фірма "Турбулент", м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Печенізька районна державна адміністрація Харківської області про припинення права власності за участю :

представника позивача - Федорченко Р.В., на підставі посвідчення № 3643, розпорядження від 17.01.2020 року та положення про Департамент територіального контролю ХМР;

представника відповідача - Оганезов О.А., на підставі ордеру від 30.04.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.01.2019 року;

представника 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Печенізька районна державна адміністрація Харківської області - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Турбулент", в якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740);

- припинити право власності Приватного підприємства "Турбулент" (код ЄДРПОУ 21247466) на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740).

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.06.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2020 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем в порушення вимог діючого законодавства було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна без попереднього введення його в експлуатацію.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2020 року проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем у порядку та спосіб, визначений законодавством, не доведено обставин, на які останній посилається у позовній заяві, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Печенізька районна державна адміністрація Харківської області в судове засідання 25.06.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, яка наявна в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з листа Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.12.2017 року № 7971/0/27-17 (а.с. 30), розпорядженням виконавчого комітету Київської районної ради від 30.06.1995 року № 1831 надано ПП "Турбуленд" право на будівництво та експлуатацію зупиночного павільйону з вбудованими кіосками за адресою: Білгородське шосе авт./ст. "Лісопарк" (кінцева зупинка авт. №№ 17,20).

Рішенням Київського райвиконкому від 03.12.1996 року № 314 було затверджено акт прийняття в експлуатацію павільйону очікування з трьома приміщеннями на зупинці автобусів № 17, № 20 "Лесопарк" від 02.10.1996 року.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного акту розмір займаної площі 51 кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 03.12.1996 року № 314 затверджено акт прийняття в експлуатацію павільйону очікування по Білгородському шосе/ приватного підприємства "Турбуленд" від 02.10.1996 року.

Таким чином відповідно до акту прийняття в експлуатацію, розмір займаної ПП "Турбудленд" площі складає 51 кв.м.

В подальшому, 22.02.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, відповідно до умов якого, в оренду передається ділянка загальною площею 0,0175 га, в тому числі під забудовою 0,0053 га та інших угідь 0,0122 га.

Відповідно до п. 3 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - павільйон очікування з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі, а також інші об`єкти інфраструктури.

Відповідно до п.8 договору термін його дії до 02.04.2008 року.

29.03.2017 року на замовлення Приватного підприємства "Турбуленд", ТОВ "АКТУАЛЬ" було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - нежитлова будівля літ. "А1-1" по Білгородському шосе у м. Харкові, відповідно до якого загальна площа будівлі склала 121,9 кв.м.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, державним реєстратором Зотніким Сергієм Володимировичем Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, 05.04.2017 року було зареєстровано за Приватним підприємством "Турбуленд" право власності на нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 кв.м. за адресою Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою виникнення права власності на вищезазначену будівлю зазначено: інформаційна довідка, серія та номер: 111/03/2017, виданий 29.03.2017 року, видавник: ТОВ "АКТУАЛЬ"; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 29.03.2017 року, видавник: ТОВ "АКТУАЛЬ"; рішення, серія та номер: 314, виданий 03.12.1996, видавник: Київська районна рада м. Харкова; акт прийому в експлуатацію, серія та номер: б/н, виданий 02.10.1996 року, видавник: Виконавчий комітет Київської районної ради и. Харкова.

Проте, як вказує позивач, вищезазначену реєстрацію було проведено з порушенням вимог діючого законодавства, з огляду на наступне.

Так, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в рамках самоврядного контролю за використанням земель, передбаченого ст. 189 Земельного кодексу України, вжито заходи контролю по відношенню до земельної ділянки по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів № 17, 20).

У ході обстеження земельної ділянки (акт від 19.01.2018) позивачем встановлено факт розміщення на земельній ділянці комунальної форми власності, яка згідно вищевказаного договору оренди перебувала у користуванні ПП фірми "ТУРБУЛЕНТ", нежитлової будівлі літ. "А1-1". Земельна ділянка використовується для її експлуатації.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" ХМР від 20.11.2017 року № 17992/0/226-17 від 20.11.2017 року (а.с. 31-32), в якому зазначено про те, що згідно даних відділу збереження технічної документації КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради інвентаризаційна справа по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові відсутня.

Також позивач вказує на те, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекцїї України, інформація щодо прийняття до експлуатації або дозвільних: документів на будівництво нежитлової будівлі літ. "А1-1" відсутня.

Крім того, позивач зазначає про те, що будь-яких документів з приводу її будівництва у Інспекції також не обліковується.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує, що нежитлова будівля літ. "А1-1" по вул. Білгородське шосе, 0 у м. Харкові є самочинно реконструйованим павільйоном очікування з трьома торговими приміщеннями на зупинці автобусів № 17, № 20 "Лісопарк", прийнятим до експлуатації актом від 02.10.1996, затвердженим рішенням Київського районного райвиконкому м. Харкова від 03.12.1996 № 314, при цьому, площа одноповерхового павільйону збільшилась з 51 кв.м до 121,9 кв.м, тобто більш ніж у два рази, що призвело до зайняття додаткової земельної ділянки комунальної власності площею 70,9 кв.м (121,9 - 51), у зв`язку з чим державна реєстрація речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна порушує права міської ради як власника самовільно зайнятої земельної ділянки, зачіпає її інтереси як органу, що здійснює державний архітектуро-будівельний контроль на території міста Харкова та приймає до експлуатації закінчені будівництвом об`єкти, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що позивачем у спосіб та порядку, визначеному законодавством не доведено обставин, на які останній посилається у позові, як на підставу скасування державної реєстрації та припинення права власності, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За умовами частин першої, другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п`ята статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність або користування громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

У відповідності також до приписів статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам сільських, селищних, міських рад делеговано, серед іншого, повноваження щодо надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

В даному випадку в силу вимог статті 83 Земельного кодексу України міська рада виступає законним власником земельної ділянки під об`єктами будівництва.

Приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Крім того, згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відтак, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Також за приписами статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Обґрунтовуючи порушення відповідачем те третьою особою законних інтересів Харківської міської ради, яка приймає до експлуатації об`єкти на території міста Харкова перед реєстрацією забудовниками речових прав на них, та обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач зазначає, що міська рада наділена повноваженнями відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 376 Цивільного кодексу України пред`являти до забудовника позови щодо знесення об`єктів самочинного будівництва або приведення їх у попередній стан. Разом з цим, реєстрація речових прав на такі об`єкти унеможливлює подальшу реалізацію відповідних функцій органом місцевого самоврядування. Крім того, факт зайняття самочинним будівництвом, за наслідком якого збільшено площу нежитлових будівель, земель комунальної власності, випливає із зміни площі забудови таких будівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження порушення відповідачем прав та законних інтересів міської ради, як власника земельної ділянки, яку самовільно зайнято за наслідком збільшення площі належної Приватному підприємству фірмі "Турбулент" будівлі, а також як органу, який має делеговані повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контрою, як то: актів, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів; протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складеного уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складених за результатами проведеної перевірки; інших матеріалів відповідних перевірок та виданих приписів.

В свою чергу позивачем надано до суду лише акт обстеження за підписом провідного спеціаліста відділу самоврядного контролю за використанням земель від 19.01.2018 року, яким встановлено, що земельна ділянка по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів № 17,20) площею орієнтовно, 0,0175 га використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав ( стаття 3 Закону).

Правовий статус і компетенція державного реєстратора передбачені в ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 наведеної статті Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як вбачається з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право чи його обтяження. Сама державна реєстрація не може вважатися юридичним фактом чи замінити його.

Крім того, суд враховує, що спір щодо реєстраційних дій, у даному випадку, виник на підставі твердження міської ради про неправомірність набуття Приватним підприємством фірмою "Турбулент" прав на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові - з порушенням встановленого порядку будівництва та безпідставністю використання додаткових земельних ділянок комунальної власності за наслідками відповідного збільшення їх площі.

Разом з тим, як вже було зазначено судом, за приписами статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Також згідно статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, суд не може прийняти посилання позивача на те, що реєстрація речових прав щодо перебудови об`єктів самочинного будівництва унеможливлює подальшу реалізацію відповідних функцій органом місцевого самоврядування. Так, діюче законодавство України не містить жодної норми, яка б пов`язувала факт реєстрації права власності на самочинне будівництво з втратою даним будівництвом статусу самовільного; особа, яка здійснила будівництво об`єкта, яке визнано судом самочинним, не набуває права власності на нього, що прямо передбачено частиною другою статті 376 цивільного кодексу України, а відтак, реєстрація права власності на такий об`єкт підлягає скасуванню як така, що здійснена неправомірно на підставі рішення суду про визнання його самочинним.

Однак, позивачем не порушувалося питання щодо визнання збільшення площі спірних будівель самочинним будівництвом чи приведення об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі лі. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові, яка належить на праві власності Приватному підприємству фірмі "Турбулент" до попереднього стану. Разом з тим, саме лише скасування державної реєстрації права власності із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не призведе до усунення негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав як власника землі (відсутній позитивний результат для позивача).

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що позивачем всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними та достатніми доказами того, що будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Харків, Білгородське шосе 0 є самочинним будівництвом, а саме не надано актів, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів; протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складеного уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складених за результатами проведеної перевірки; інших матеріалів відповідних перевірок та виданих приписів, а також приймаючи до уваги те, що обраний спосіб захисту позивача, а саме скасування державної реєстрації не призведе до усунення негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав як власника землі (відсутній позитивний результат для позивача), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740).

Щодо позовної вимоги про припинення права власності Приватного підприємства "Турбулент" (код ЄДРПОУ 21247466) на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, суд приходить до висновку що обовязковими критеріями правомірності позбавлення права власності особи є:

- наявність передбачених законом підстав для примусового позбавлення права власності;

- наявність суспільного інтересу у позбавленні особи її права власності;

- дотримання справедливого балансу між інтересами особи і суспільства в цілому.

Крім того, ст. 346 ЦК України визначено чіткий перелік підстав для припинення права власності.

Проте всупереч вищенаведеним нормам, позивачем не доведено того, що відповідач не має права на спірний об`єкт, а також не наведено підстави для припинення права власності відповідача.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що позивачем всупереч ст. 346 ЦК України не доведено підстав для припинення права власності відповідача, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про припинення права власності відповідача на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740) є недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 376 Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 80, 83, 152 Земельного кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Приватне підприємство фірма "Турбулент", м. Харків (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12, код ЄДРПОУ 21247466);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Печенізька районна державна адміністрація Харківської області (62801, Харківська область, смт Печеніги, вул. Незалежності, 48, код ЄДРПОУ 23147527);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Повне рішення складено "06" липня 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля