Рішення

від 26.06.2020 по справі 300/590/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2020 р. справа № 300/590/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В.М.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича фірма Стиль , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Вірлент Компані до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича фірма Стиль (далі - ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль , позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області безпідставно використовує неправдиву інформацію та маніпулює фактами та доказами, які не відносяться до господарської діяльності ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль та не можуть йому інкримінуватися через третіх осіб. Так, позивач відмічає, що документи, які свідчили б про незаконну господарську діяльність ТОВ Торгово-виробнича фірма Стиль у податкового органу відсутні, жодних заходів, крім дослідження інформації, що наявна у контролюючого органу не вжито, документи фактично не досліджувались працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області, жодної правової оцінки документам надано не було. А тому, на думку позивача, акт перевірки, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення, сформовано на припущеннях, а не на конкретних фактах чи доказах які б мали правовий характер. В обґрунтування своєї правової позиції ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль вказує на те, що між позивачем та ТзОВ Вірлент Компані укладено договір поставки від 16.05.2018 за №16/05/2018, за умовами якого ТзОВ Вірлент Компані (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості товару визначається сторонами у специфікаціях. Даний договір, як зазначає позивач, недійсним в судовому порядку не визнаний. Перевірка ТзОВ Агро-Постач по вказаним взаємовідносинам із ТзОВ Вірлент Компані контролюючим органом не проведена. Таким чином, податкова інформація, у вигляді відповіді на запит не може бути достатньою для прийняття висновків про реальність або нереальність господарських договорів. Також позивач зазначає, що контролюючим органом не вжито жодного заходу щодо проведення перевірки ТОВ Вірлент Компані . Відсутні судові рішення, що підтверджують незаконну господарську діяльність товариства. Таким чином, позивач вважає, що у податкового органу при проведенні перевірки не було жодних правових підстав для висновків про порушення податкового законодавства саме позивачем. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач посилається на договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та ін. Зважаючи на вказане, позивач вважає оскаржені податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Також даною ухвалою залучено до участі в справі №300/590/20 товариствоз обмеженою відповідальністю - ТзОВ Вірлент Компані (проспект Юрія Гагаріна, 14, м. Київ, 02094) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - третя особа).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подав суду 26.03.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 180-185).У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що на підставі наданих ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль до перевірки документів не підтверджено поставку товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової) від ТзОВ Вірлент Компані . Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а операції не мають реального товарного характеру. Також представником відповідача вказано, що надані для перевірки первинні документи, виписані для ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль , не дають можливості встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль із ТОВ Вірлент Компані в частині придбання олії соняшникової від ТзОВ Вірлент Компані . Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Враховуючи наведене, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

08.04.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач наголошує на безпідставність висновків податкового органу в акті перевірки та протиправності винесених податкових повідомлень-рішень. представник позивача зазначає, що згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог, розумності та справедливості. Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача на копію листа ТОВ Агро-Постач №29 від 02.11.2018є необґрунтовані, адже такий лист дає тільки підстави контролюючому органу провести документальну (планову чи позапланову, виїзну чи невиїзну) перевірку господарської діяльності ТОВ Агро-Постач та ТзОВ Вірлент Компані з метою підтвердження або спростування інформації про відсутність господарських відносин між цими юридичними особами. Крім того, представник позивача відмічає, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними(т. 2 а.с. 212-215).

Також 08.04.2020 на адресу суду надішли письмові пояснення від третьої особи, в яких її представник зазначає, що ТзОВ Вірлент Компані 16.05.2018 уклало Договір поставки №16/05/2018 як Постачальник із ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль , яке виступає Покупцем. За даним Договором Постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору. Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості товару визначаються сторонами у Специфікаціях (пункти 1.1, 1.2. розділу 1 Договору).На підтвердження отримання товару сторони підписали Акти-приймання передачі товару, видаткові накладні, а також отримали від Постачальника належним чином оформлені та зареєстровані податкові накладні. За вказаний товар ТзОВ Вірлент Компані отримало кошти. Таким чином, третя особа наголошує на реальності здійснення господарських операцій із позивачем (т. 3 а.с. 1-3).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 продовжено на тридцять днів підготовче провадження в адміністративній справі №300/590/20 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича фірма Стиль до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502. Зобов`язано відповідача подати заперечення, яке повинне відповідати вимогам статті 164 КАС України, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів тощо, що підтверджують заперечення проти позову.

08.05.2020 представник відповідача подав суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого проти заявлених позовних вимог заперечив та вказав про нереальність, тобто фіктивність операцій по придбанню і реалізації товару - олії соняшникової, зважаючи на те, що ТОВ Агро-Постач у періоді здійснення спірних правовідносин не декларувало зобов`язань, що мали виникнути при постачанні товару чи наданні послуг із зберігання товару (т. 4 а.с. 43-48).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/590/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2020.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 26.06.2020 не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у розписці, яка міститься в матеріалах справи. Однак, на адресу суду 22.06.2020 надійшло клопотання представника позивача від 19.06.2020 про розгляд справи за його відсутності, а також долучено до клопотання промову в судових дебатах.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 26.06.2020 не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у розписці, яка міститься в матеріалах справи. Однак, на адресу суду 22.06.2020 надійшло клопотання представника третьої особи від 19.06.2020 про розгляд справи за його відсутності, а також долучено до клопотання промову в судових дебатах.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оголосивши промови в судових дебатах представника позивача та представника третьої особи, дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Стиль зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом, копії яких містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 25-45). Як платник податку на додану вартість, позивач зареєстрований 04.05.2011, що підтверджується свідоцтвом №100335197 (т. 1 а.с. 21).

Основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

На підставі направлень від 22.10.2019 за №№271, 272, 273 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт перевірки №278/09-19-05-02/22170978 від 19.11.2019 (т. 1, а.с. 46-104).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 22.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, в загальній сумі 1 028 642,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2018 року - 27 610,00 грн., липень 2018 року - 273 419,00 грн., серпень 2018 року - 462 328,00 грн., вересень 2018 року - 265 285,00 грн.;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації), за червень 2019 року в сумі 853 440,00 грн.

2) пп. 266.1.1, пп. 266.2.1, пп. 266.2.2, п.266.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, пп. 266.8.1 п. 266.8, пп. 266.10.1 п. 266.10 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період, що перевірявся, в загальній сумі 107 418,57 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2016 року - 1 197,94 грн., ІІ квартал 2016 року - 1 197,94 грн., III квартал 2016 року - 1 197,94 грн., ІV квартал 2016 року - 1 197,92 грн., І квартал 2017 року - 4 886,00 грн., II квартал 2017 року - 4 886,00 грн., III квартал 2017 року - 4 886,00 грн., ІV квартал 2017 року - 4 886,00 грн., І квартал 2018 року - 5 686,08 грн., II квартал 2018 року - 5 686,08 грн., Ш квартал 2018 року - 5 686,08 грн., ІV квартал 2018 року - 5 686,09 грн., І квартал 2019 року - 30 169,25 грн., II квартал 2019 року - 30 169,25 грн.

3) п. 1.3 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 за №2473- VIII при здійсненні розрахунків за поставлений товар по імпортних операціях по контракту №30/05 від 30.05.2018 з нерезидентом ВАКЕRES SР.О.О. (Польща).

Позивачем 27.12.2019 на акт №278/09-19-05-02/22170978 від 19.11.2019 подано заперечення №143/07, згідно якого ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль просило скасувати висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та порушення пп. 266.1.1, пп. 266.2.1, пп. 266.2.2, п.266.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, пп. 266.8.1 п. 266.8, пп. 266.10.1 п. 266.10 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період І квартал 2019 року - 30 169,25 грн., II квартал 2019 року - 30 169,25 грн. (т. 1, а.с. 147-158).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.01.2020 за №0000270502, яким збільшено розмір податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 257 161,00 грн. (т. 1 а.с. 160-161);

- від 11.01.2020 за №0000280502, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову санкцію) в розмірі 853 440,00 грн. (а.с. 162-163).

Дані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової служби України згідно скарги від 24.02.2020 за №16/07 (т. 1 а.с. 166175).

Надалі, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом свого права до суду.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 за №2755-VI.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як зазначив, Верховний Суд в постанові від 17.10.2019 у адміністративній справі №809/3120/13-а, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат позивача.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься договір поставки від 16.05.2018 за №16/05/2018, згідно умов якого ТзОВ Вірлент Компані (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору). Товаром, що поставляється є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2 Договору).

До вказаного договору сторони підписали 16.05.2018 специфікацію №1, відповідно до якої сторони узгодили товар - олію соняшникову, його кількість в розмірі 79,52 тон, ціну, строк поставки та місце поставки (т. 1 а.с. 180).

Також підписано 16.07.2018 специфікацію №2, згідно якої сторони узгодили товар - олію соняшникову, його кількість в розмірі 420,46 тон, ціну, строк поставки та місце поставки (т. 1 а.с. 181).

Виконання умов вищевказаного договору поставки, на думку позивача, підтверджують: видаткові накладні, податкові накладні; платіжні доручення, банківські виписки, товарно-транспортні накладні.

Однак, суд звертає увагу, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як встановлено судом, підставою для вищевказаних висновків акту перевірки став висновок податкового органу про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а операції не мають реального товарного характеру, тобто висновок відповідача про безтоварність проведених операцій між позивачем та його контрагентом - ТзОВ Вірлент Компані .

При цьому, податковим органом заперечується факт здійснення позивачем господарських операцій із вказаними контрагентом через неможливість реального здійснення господарських операцій ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль із ТОВ Вірлент Компані в частині придбання олії соняшникової від ТзОВ Вірлент Компані .

Як слідує із акту перевірки №278/09-19-05-02/22170978 від 19.11.2019 на запит ГУ ДФС в Івано-Франківській області №8778/10/09-19-14-10-20 ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль листом від 22.08.2018 за №53/04 надано копію Договору зберігання-доробки олії соняшникової №0110/17 від 01.10.2017, згідно якого продукція ТОВ Вірлент Компані зберігається на складі ТОВ Агро-Постач до повного вивезення Поклажодавцем.

Однак, згідно з даними ЄРПН відсутня інформація щодо взаємовідносин між ТзОВ Вірлент Компані і ТОВ Агро-Постач по послугах зберігання-доробки олії соняшникової.

Також суд звертає увагу, що при проведенні перевірки, контролюючому органу надано сертифікати якості, видані ТОВ Агро-Постач , як виробника (в яких зазначено, що виробником є ТОВ Агро-Постач (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125).

Дані сертифікати якості наявні і в матеріалах справи (т. 1 а.с. 202, 208, 214, 220, 226, 232, 238, 244, 252).

Однак, згідно з даними ЄРПН відсутня інформація щодо взаємовідносин між ТзОВ Вірлент Компані і ТОВ Агро-Постач по послугах зберігання-доробки олії соняшникової.

Крім того, ГУ ДФС в Івано-Франківській області зверталось до ТОВ Агро-Постач із запитом №11289/10/11-28-14-04-08 від 01.11.2018 про надання інформації.

Згідно листа ТОВ Агро-Постач від 02.11.2018 за №29, на якому міститься печатка підприємства, скріплена підписом директора ОСОБА_1 , ТОВ Агро-Постач з ТзОВ Вірлент Компані не укладало договір зберігання - доробки олії соняшникової від 01.10.2017 за №0110/17, а відповідно і не здійснювало ніяких господарських операцій з ТзОВ Вірлент Компані . Таким чином, ТОВ Агро-Постач в особі директора спростувало факт надання послуг зберігання та доробки олії соняшникової для ТзОВ Вірлент Компані , а також видачу сертифікатів якості на олію згідно Договору (т. 2 а.с. 187).

Внаслідок цього, суд погоджується із відповідачем, що товарно-транспортні, в яких зазначено Пункт навантаження: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125, тобто адреса ТОВ Агро-Постач , є неналежним доказом транспортування олії соняшникової.

Таким чином, суд дійшов переконання, що ТзОВ Вірлент Компані фізично не могло поставити позивачу олію соняшникову згідно договору поставки від 16.05.2018 за №16/05/2018 у зв`язку із відсутністю такого товару.

Щодо посилань представника ТзОВ Вірлент Компані на договір постачання товарів №1605/18-Н від 16.05.2018, укладений із ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ (код ЄДРПОУ - 41823579), суд зазначає наступне.

Так, згідно змісту п. 1.2 розділу 1, п. 2.1, п. 2.4 розділу 2 даного Договору, Постачальник (ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ ) гарантує, що є власником товару, що поставляється за цим договором, що товар будь-яким чином не відчужений, не заставлений, не перебуває в спорі або під арештом. Товар поставляється та передається у власність Покупця (ТзОВ Вірлент Компані ) вільним від будь-яких зобов`язань перед третіми особами. Найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, а також строки поставки партії товару, що є предметом цього договору, визнаються у додатках до цього договору. Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, акти приймання-передачі, узгоджені сторонами, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до цього договору становлять невід`ємну частину Договору (т. 3 а.с. 177-181).

До вказаного договору сторони підписали 16.05.2018 специфікацію №1, відповідно до якої сторони узгодили товар - олію соняшникову, його кількість в розмірі 400 тон, ціну, строк поставки та місце поставки - склад заводу-виробника на умовах EXW - Україна - Кіровоградська область, Долинський район, с. Писанка, вул. Заводська, 1Б та/або Україна, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Пролетарська, буд. 125 (згідно з ІНКОТЕРМС 2010) (т. 3 а.с. 182).

Також підписано 04.06.2018 специфікацію №2, згідно якої сторони узгодили товар - олію соняшникову, його кількість в розмірі 300 тон, ціну, строк поставки та місце поставки - склад заводу-виробника на умовах EXW - Україна, Кіровоградська область, Долинський район, с. Писанка, вул.. Заводська, 1Б та/або Україна, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Пролетарська, буд. 125 (згідно з ІНКОТЕРМС 2010) (т. 3 а.с. 183).

Однак, суд встановив, що згідно наданих третьою особою документів, постачання товару відбувалось протягом травня-липня 2018 року. Проте, згідно податкової звітності ТОВ Агро-Постач в період травень-липень 2018 року не здійснювало ніяких взаємовідносин з ТОВ Норвей Стандарт - ні постачання товару, ні послуг з зберігання, що підтверджується копіями розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларацій з ПДВ (а.с. 115, 117).

Таким чином, дослідивши дані документи, суд погоджується із відповідачем, що ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ не придбавало олію у ТОВ Агро-Постач у зазначені періоди та не зберігало олію на складах ТОВ Агро-Постач .

Суд також відмічає, що оскільки виробником олії, придбаної позивачем у ТзОВ Вірлент Компані є ТОВ Агро-Постач , яке не постачало та не зберігало олію для ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ , відсутній взаємозв`язок між товаром, який позивач придбав у ТзОВ Вірлент Компані та товаром, який ТзОВ Вірлент Компані придбало у ТОВ Норвей Стандарт .

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26.06.19 по справі №808/1641/16, реальність потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента та за передбаченими договірними умовами. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт , хто персонально брав у цьому участь, p метою з`ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій. Судам необхідно було перевірити і факт реального руху активів по всьому ланцюгу постачання, адже без встановлення вказаних обставин факт отримання позивачем товару саме від Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт , а не від іншого постачальника, не може бути підтверджено.

Так, як уже судом встановлено, згідно специфікацій передача товару здійснюється на складі Заводу-Виробника на умовах EXW - Кіровоградська область, Долинський район, с. Писанка, вул. Заводська, 1Б, або Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125.

Адреса заводу-виробника - Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125 є юридичною адресою ТОВ Агро-Постач, яке як уже встановлено судом, не постачало та не зберігало олію соняшникову в період травень-липень 2018 року ні для для ТзОВ Вірлент Компані , ні для ТОВ Норвей Стандарт .

Щодо наданого представником третьої особи договору оренди від 12.09.2013 за №1/АГ та акту прийому-передачі орендованого майна (т. 3 а.с. 280-284), суд констатує на те, що вони не містять обов`язкових реквізитів та інших даних, які підтверджують допустимість такого письмового доказу, а саме у розділі VIII Юридичні адреси та банківські реквізити сторін договору оренди від 12.09.2013 за №1/АГ відсутні будь-які дані щодо юридичної адреси сторін чи банківських реквізитів.

Так, статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 за №996-ХІV.

Додатковим доказом нереальності здійснення досліджених господарських операцій є також те, що ТОВ Агро-Постач у випадку реалізації товару чи наданні послуг із зберігання товару повинно декларувати зобов`язання за відповідні періоди. Однак, доказу декларування зобов`язань щодо постачання чи зберігання олії у період травень-липень 2018 року суду не надано.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що відсутність реєстрації податкових зобов`язань ТОВ Агро-Постач про реалізацію товару чи наданню послуг із зберігання товару свідчить про відсутність таких операцій.

Суд також звертає увагу, що згідно первинних документів (видаткових та товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі) TзOB Вірлент Компані 16.05.18 отримало від ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ 107,35 тон олії, 17.05.18 - 107,85 тон олії, 18.05.18 - 86,4 тон олії, 19.05.18 - 97,6 тон олії, 04.06.18 - 83,5 тон олії та 05.06.18 - 20,38 тон олії (т. 3 а.с. 184-279).

Відвантаження товару позивачу від ТзОВ Вірлент Компані згідно видаткових та товарно-транспортних накладних відбувалось у період з 16 по 19 травня на загальну кількість 79,52 тон олії, решта з 16 по 25 липня (т. 1 а.с. 197-251, т. 2 а.с. 1-88).

Таким чином, значний об`єм олії (більше 400 тон) ТзОВ Вірлент Компані протягом травня-липня 208 року мало б зберігати (згідно документів, які надав позивач - на складах ТОВ Агро-Постач ), однак, як уже судом встановлено, ТОВ Агро-Постач не надавало послуги із зберігання олії ні для ТзОВ Вірлент Компані , ні для ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ у спірний період.

Суд також встановив, що згідно контракту №0693/18 від 03.09.2018, приватне підприємство Н.В. Плюс (продавець) продало Мontgomery Sales LP (покупець) олію соняшникову (т. 2 а.с. 140-144).

Відповідно до вантажно-митної декларації від 24.09.2018 Н.В. Плюс відправило Мontgomery Sales LP 499,98 тон олії соняшникової. Згідно доповнення до графи 9 даної декларації, особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ПП Н.В. Плюс та ТзОВ Торгово-виробнича фірма Стиль (т. 2 а.с. 145-146).

Отже, після здійснення такої господарської операції, у позивача мав би змінитись майновий стан, однак жодних доказів зміни такого стану суду не надано, що підтверджує нереальність здійснення господарських операцій позивачем.

Таким чином, суд дослідивши всі обставини справи, зібравши письмові докази в сукупності, дійшов висновку про неможливість позивачем придбати у ТзОВ Вірлент Компані олію соняшникову, тобто виконання укладених між позивачем та третьою особою договору поставки від 16.05.2018 фактично не відбувалось, а сам факт наявності первинних бухгалтерських документів, в окремих випадках не належно оформлених, не можуть бути беззаперечними доказами реальності операцій на противагу встановленим судом обставинам.

Суд звертає увагу, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Так, суд вказує на те, що одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Крім того, згідно висновків постанови Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №809/435/17 та постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №2а-2370/8348/2011, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 вказує, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Враховуючи наявні письмові докази, суд зазначає, що при розгляді справи позивачем не спростовано наявність обставин, на які покликається відповідач, обґрунтовуючи безтоварність здійснених господарських операцій із контрагентом.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Враховуючи наявні письмові докази, суд зазначає, що при розгляді справи позивачем не спростовано наявність обставин, на які покликається відповідач, обґрунтовуючи безтоварність здійснених господарських операцій із контрагентами.

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502 не підлягають до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича фірма Стиль (вул. Каракая, 24А, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код ЄДРПОУ 22170978), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю ВірлентКомпані (проспект Юрія Гагаріна, 14, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 41381778) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 06 липня 2020 р.