Постанова

від 22.09.2020 по справі 300/590/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/590/20 пров. № А/857/9232/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Матковської З.М., Глушка І.В.

при секретарі судового засідання: Омеляновській Л.В.

за участі позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Лаврук В.В.

представника третьої особи: Тупало М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року (рішення ухвалене о 10:28 хв. у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Кафарського В.В., повний текст судового рішення складено 06.07.2020р.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Вірлент Компані» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 за №0000270502 та №0000280502.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області безпідставно використовує неправдиву інформацію та маніпулює фактами та доказами, які не відносяться до господарської діяльності ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» та не можуть йому інкримінуватися через третіх осіб. Так, позивач відмічає, що документи, які свідчили б про незаконну господарську діяльність ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» у податкового органу відсутні, жодних заходів, крім дослідження інформації, що наявна у контролюючого органу не вжито, документи фактично не досліджувались працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області, жодної правової оцінки документам надано не було. А тому, на думку позивача, акт перевірки, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення, сформовано на припущеннях, а не на конкретних фактах чи доказах які б мали правовий характер. В обґрунтування своєї правової позиції ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» вказує на те, що між позивачем та ТзОВ «Вірлент Компані» укладено договір поставки від 16.05.2018 за №16/05/2018, за умовами якого ТзОВ ««Вірлент Компані» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості товару визначається сторонами у специфікаціях. Даний договір, як зазначає позивач, недійсним в судовому порядку не визнаний. Перевірка ТзОВ «Агро-Постач» по вказаним взаємовідносинам із ТзОВ «Вірлент Компані» контролюючим органом не проведена. Таким чином, податкова інформація, у вигляді відповіді на запит не може бути достатньою для прийняття висновків про реальність або нереальність господарських договорів. Також позивач зазначає, що контролюючим органом не вжито жодного заходу щодо проведення перевірки ТОВ «Вірлент Компані» . Відсутні судові рішення, що підтверджують незаконну господарську діяльність товариства. Вважає, що у податкового органу при проведенні перевірки не було жодних правових підстав для висновків про порушення податкового законодавства саме позивачем. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач посилається на договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та ін. Просив позов задоволити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Стиль» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом №100335197.

Основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

На підставі направлень від 22.10.2019 за №№271, 272, 273 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт перевірки №278/09-19-05-02/22170978 від 19.11.2019.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення, а саме: п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 22.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого, занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, в загальній сумі 1 028 642,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2018 року - 27 610,00 грн., липень 2018 року - 273 419,00 грн., серпень 2018 року - 462 328,00 грн., вересень 2018 року - 265 285,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації), за червень 2019 року в сумі 853 440,00 грн., пп. 266.1.1, пп. 266.2.1, пп. 266.2.2, п.266.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, пп. 266.8.1 п. 266.8, пп. 266.10.1 п. 266.10 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період, що перевірявся, в загальній сумі 107 418,57 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2016 року - 1 197,94 грн., ІІ квартал 2016 року - 1 197,94 грн., III квартал 2016 року - 1 197,94 грн., ІV квартал 2016 року - 1 197,92 грн., І квартал 2017 року - 4 886,00 грн., II квартал 2017 року - 4 886,00 грн., III квартал 2017 року - 4 886,00 грн., ІV квартал 2017 року - 4 886,00 грн., І квартал 2018 року - 5 686,08 грн., II квартал 2018 року - 5 686,08 грн., Ш квартал 2018 року - 5 686,08 грн., ІV квартал 2018 року - 5 686,09 грн., І квартал 2019 року - 30 169,25 грн., II квартал 2019 року - 30 169,25 грн., п. 1.3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 за №2473- VIII при здійсненні розрахунків за поставлений товар по імпортних операціях по контракту №30/05 від 30.05.2018 з нерезидентом «ВАКЕRES SР.О.О.» (Польща).

27.12.2019 позивачем на акт №278/09-19-05-02/22170978 від 19.11.2019 подано заперечення №143/07, згідно якого ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» просило скасувати висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та порушення пп. 266.1.1, пп. 266.2.1, пп. 266.2.2, п.266.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, пп. 266.8.1 п. 266.8, пп. 266.10.1 п. 266.10 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період І квартал 2019 року - 30 169,25 грн., II квартал 2019 року - 30 169,25 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: від 11.01.2020 за №0000270502, яким збільшено розмір податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 257 161,00 грн., від 11.01.2020 за №0000280502, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову санкцію) в розмірі 853 440,00 грн.

Наведені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової служби України згідно скарги від 24.02.2020 за №16/07.

Апеляційним судом встановлено, що між ТОВ ТВФ СТИЛЬ та ТОВ ВІРЛЕНТ КОМПАНІ укладено Договір поставки від 16.05.2018 №16/05/2018.

Згідно умов Договору поставки Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості товару визначається сторонами у специфікаціях.

В ході виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставки були підписані та отримані наступні документи: видаткові накладні, акти - приймання - передачі товару, товарно - транспортні накладні, сертифікати якості на олію соняшникову нерафіновану, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.

На виконання вказаного договору ТОВ Вірлент Компані передав ТзОВ ТВФ Стиль товар, відповідно до специфікації №1 до Договору Поставки №16/05/2018 року від 16 травня 2018 року в кількості 79,52тони на загальну суму з ПДВ - 1 832 140,00грн. та специфікації №2 до Договору Поставки №16/05/2018 року від 16 травня 2018 року від 16 липня 2018 року в кількості 1420,46тони на загальну суму з ПДВ - 9 460 350,00грн.

Вказаний товар отримано Покупцем за адресою: Термінал ТОВ Евері , м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, Україна.

З метою реалізації товару, що придбавався ТзОВ "ТВФ "Стиль" здійснило реалізацію сільськогосподарської продукції, а саме: олія соняшникова нерафінована по договору комісії від 01.11.2017 року №01/12/2017-1К з ПП Н.В Плюс (код ЄДРПОУ 36415883). Реалізація товару підтверджується відповідними митними деклараціями.

Дані обставини не заперечуються ГУ ДПС в Івано - Франківській області, про що зазначено і в Акті перевірки.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що TOB Вірлент Компані надало письмові пояснення в яких зазначило те, що придбало товар у ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ за Договором №1605/18-Н постачання товару від 16.05.2018 року.

За умовами вказаного договору та за домовленістю сторін, товар придбано, документи всі підписані, а фактичне його відвантаження з виробничих потужностей ТОВ Агро - Постач відбулося тоді, коли це було зручно ТОВ ВІРЛЕНТ КОМПАНІ . Зручно це стало тоді, коли ТОВ Вірлент Компані домовилося про ціну і умови поставки такого товару ТОВ ТзОВ Стиль , а те в свою чергу змогло вивезти обумовлену Договором поставки №16/05/2018 від 16.05.2018 року кількість товару.

У постанові від 24 червня 2020 року у справі №640/18801/18, суд прийшов до висновку про те, що виявлені розбіжності під час співставлений даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Вказані обставини спростовують висновки суду про те, що Позивачем проведено транзитні фінансові потоки наявність листа ТОВ Агро - Постач , яким заперечуються господарські відносини між ТОВ Вірлент Компані необхідність зберігання ТОВ НОРВЕИ СТАНДАРТ товару і відсутність такого відображення в податковій звітності як ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ та і ТОВ Агро - Постач .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акт перевірки №278/09-19-05- 02/22170978 від 19.11.2019 року, в п.п. 3.3.1.2. - 3.3.1.12 (сторінки 56 - 57 Акту перевірки) містяться чіткі висновки Відповідача, що ним не виявлено порушень валютного законодавства, в тому числі і порушень несвоєчасного зарахування валютної виручки ТзОВ Стиль .

Такі обставини не ставляться під сумнів Відповідачем і у відзиві на позовну заяву, також позиція Відповідача, обумовлена лише тим, що він заперечує придбання товару Позивачем у ТОВ Вірлеігг Компані і все.

Після дослідження матеріалів справи та перевірки їх доказами, апеляційний суд вважає, що ТОВ Вірлент Компані придбало товар у ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ , а ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ продало його з виробничих потужностей ТОВ Агро - Постач . Сумніви відповідача, щодо вказаних господарських операцій мають доводитись на підставі належних та допустимих доказів, а не на підставі припущень та податкової інформації, що не є такими доказами.

Відтак, ТОВ Вірлент Компані не мала у власності олії соняшникової, а тому відповідно документи, що підтверджують транспортування товару не мають бути враховані.

По ланцюгу постачання цей товар перевезено ТОВ МИРТАНС (код ЄДРПОУ - 39839637). Вказане товариство зареєструвало податкові накладні №1 від 26.02.2018 року та №1 від04.03.2018 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також на підтвердження вказаної господарської операції надано Генеральний договір №07/02 - 18 від 07 лютого 2018 року, додаткову угоду №1, акт здачі виконаних робіт (наданих послуг), банківські документи, що підтверджують попередню оплату та ТТН.

На вказаних документах наявні інформація про пункт навантаження товару, що безпосередньо відповідає адресі реєстрації ТОВ Агро - Постач , а тому ставить під сумнів заперечення директора цього товариства, щодо будь-якої господарської діяльності. Вказані обставини та докази, суд першої інстанції зобов`язаний був дослідити в сукупності, залишаючи поза увагою та без оцінки інші.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку про те, що встановлення факту наявності або відсутності об`єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов`язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об`єкт оподаткування.

Із аналізу положень підпункту 198.1, підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої (зареєстрованої в ЄРПН) податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, законодавець пов`язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням договору поставки товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абзацу 1 - 3, 5 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Для продавця товарів/робіт/послуг підтвердженням прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, ДФС України зберегла за собою право зупиняти реєстрацію податкової накладної в разі виявлення критеріїв ризику. Це право реалізовано Кабінетом Міністрів України, який прийняв постанову від 21.02.2018 року № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Контролюючий орган (де ТОВ Вірлент Компані перебуває на обліку) зареєстрував всі податкові накладні, що виписані ТОВ Вірлент Компані на адресу ТзОВ ТВФ Стиль , що дало змогу скористатися правом на податковий кредит. Всі податкові накладні зареєстровані і по взаємовідносинам ТОВ Вірлент Компані із ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ .

Разом з тим, придбаний у ТОВ Вірлент Компані товар продано на експорт, що 100% підтверджує реальність господарської операції і її прозорість.

Більше того, Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Доказами реальності здійснення господарської операції є, але не виключно: договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та ін., оцінка яких повинна бути надана судом з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (Верховний суд України, справа № 810/6201/14 від 22.03.2016 р.).

Згідно з вимогами чинного законодавства, під час здійснення господарської діяльності контрагент повинен бути належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що в свою чергу є належним доказом правоздатності останнього для укладення господарської угоди.

В силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТзОВ ТВФ Стиль своїх контрагентів було перевірено через відкриті реєстри, як фіскального органу так і міністерства юстиції, що дало змогу підтвердити відсутність податкового боргу та інших боргів, а також відсутність даних про не знаходження суб`єктів господарювання за адресою реєстрації.

Діюче законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Даний висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відтак, умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків, відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №808/3412/16 суд дійшов висновку про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгу постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Аналогічне зазначено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року, що зроблені у справі №826/23538/15.

Зазначені правові висновки відображені і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №817/1339/17, адміністративне провадження №К/9901/49539/18, ЄДРСРУ №75645667; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2018 року у справі №820/4648/13-а, адміністративне провадження К/9901/873/18; постанова Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі №806/8289/13-а.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №808/2140/13-а (провадження К/9901/3992/18), суд зазначив, що чинним законодавством України передбачено обов`язковість товаро - транспортних накладних лише у випадку надання послуг з перевезення.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18 висловив правову позицію щодо безтоварності господарських операцій: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документації, як підставами формування бухгалтерського обліку .

Відтак, на думку апеляційного суду, наявність реалізованого права контролюючого органу у вигляді рішення суду, яке набрало законної сили, відносно TОB Вірлент Компані , могло би бути підставою не визнання зобов`язань з ПДВ ТзОВ ТВФ Стиль . Оскільки рішення суду не має, відсутні будь - які докази фіктивної/незаконної діяльності TQB Вірлент Компані то і підстав знімати податковий кредит у ТОВ ТВФ Стиль у відповідача не було.

Наведені висновки підтверджуються і практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 18.03.2010 року, по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , зазначив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не мас зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Господарські операції позивача, чітко прослідковуються з самого початку (укладення Договору поставки) і до самого кінця (експорт товару).

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 21020,00 грн. та 31530,00 грн. всього на суму 52550,00 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» - задоволити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року у справі №300/590/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано - Франківській області від 11.01.2020 року №0000270502 за платежем податок на додану на суму 1 028 642,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 257 161,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано - Франківській області від 11.01.2020 року №0000280502 за платежем податок на додану вартість в розмірі 853 440,00грн. (яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість) позивачу.

Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43142559) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» (ЄДРПОУ 22170978) суму сплаченого судового збору у розмірі 52550,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді З. М. Матковська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 23.09.2020р.